lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Помер «кубанський соловей» з України

Таким для  нас залишився  цей українець  на КубаніКубань попрощалася з народним артистом Росії чернівчанином Анатолієм Лізвінським

Легендарный солист кубанского казачьего хора умер на 62-м году жизни, после тяжелой болезни. Церемония прощания проходила в концертном зале, на Красной пять.

Панихида началась в 10 часов утра. Некоторые пришли проститься с артистом раньше назначенного времени. Только за полчаса цветов набралось столько, сколько не бывает даже на самых удачных концертах. Анатолия Лизвинского любили и уважали не только за творчество. Он был открытым и простым человеком. «Требуйте уважения – если не можете его заслужить» — эта любимая фраза Анатолия Лизвинского войдет в сборник его крылатых выражений. Написать книгу он собирался давно. А теперь за это возьмется семья и руководитель Кубанского казачьего хора Виктор Захарченко. Кроме книги, в свет выйдет диск под названием «Поет Анатолий Лизвинский». После панихиды и траурного митинга, Анатолия Лизвинского отпевали в храме Александра Невского. Похоронили артиста на Славянском кладбище.

http://www.pervoeradio.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=3566&Itemid=13

Чернівчанин Анатолій Лізвінський з харків'янином Михайлом Цирюльником та полтавцем Миколою Коротуном

Козачий отаман кубанської сцени Анатолий Лизвинский

На світлинах: Таким для нас залишився  цей українець на Кубані. Чернівчанин Анатолій Лізвінський з харків'янином Михайлом Цирюльником та полтавцем Миколою Коротуном. Козачий отаман кубанської сцени. Козачий полковник Кубанського козачого війська Анатолій Лізвінський.

Умер ведущий солист Кубанского казачьего хора Анатолий Лизвинский

Ведущий солист Кубанского казачьего хора, исполнитель гимна Кубани Анатолий Лизвинский умер после тяжелой болезни, сообщает в понедельник департамент культуры Краснодарского края.

Согласно сообщению, обладатель уникального по мощности и тембру голоса, создатель ярких песенных образов скончался на 62-м году жизни утром 13 июля.

А.Лизвинский родился в Черновицкой области Украины. После окончания музыкального училища первые семь лет творческой биографии служил солистом ансамбля песни и пляски Черноморского флота. В Кубанском казачьем хоре А.Лизвинский работал с 1973 года.

Интерфакс

14 июля 2008

Скончался ведущий солист Кубанского казачьего хора Анатолий Лизвинский

Он умер в возрасте 61 года от тяжелой болезни. Голос, прославивший Кубань, так говорили о мощном и сильном баритоне Лизвинского. Им восхищались жители практически всех регионов России и ближнего зарубежья, Европы, США, Китая и Африки. Именно он исполняет гимн Кубани. За это артист был удостоен звания казачьего полковника. Его образ - настоящего казака, сильного духом, преданного своей Родине. Казачий шлягер «Роспрягайтэ, хлопцы, конэй» в его исполнении стал визитной карточкой Кубанского казачьего хора.

http://ntktv.ru/allnews?cont=long&id=2467&year=2008&today=14&month=07

Не стало Анатолия Лизвинского

Безвременно ушел из жизни ведущий баритон Кубани, лидер-вокал Кубанского казачьего хора Анатолий Лизвинский.

Сегодняшнее время – непростое. С одной стороны – возрождение казачества, с другой – падение нравов. С телевизионных экранов кривляется бездарное безголосье, а о смысле песен и говорить не приходится. Известный кубанский поэт Кронид Обойщиков так сказал о выступлении наших славных земляков в Питере:

Вдоль по Лиговке идет

В одну сторону народ

Приодетый.

Земляки с афиш глядят,

А у касс несчастных ряд

Безбилетный.

 

Зал «Октябрьский» гудит,

Сцена Кубарем летит –

Песни, пляски.

Я гляжу – а где он, хор?

Это наш степной простор,

Край кубанский.

Словно радуга взошла –

Песня город обошла.

Пел Лизвинский.

И качнулась вдруг Нева,

И ударила волна

В берег финский.

Душу русскую раскрыл,

Гордый Питер покорил

Хор казачий.

Хорошо, что гаснет свет

И не видит мой сосед,

Что я плачу.

Сегодня души кубанцев плачут тоже…

Игорь ЯСИНСКИЙ

http://pressa.kuban.info/article/ngk/75809

Додаткові матеріали: 

Українське обличчя Кубанського козачого хору

Про 60-річного козачого полковника народного артиста Росії Анатолія Лізвінського та інших краснодарських хоровиків-українців

Відомо, що основне населення сучасної Кубані складають нащадки чорноморських козаків - переселенців з колишньої Запорізької Січі на Дніпрі…Але, виявляється, що для Державного академічного ордена Дружби народів Кубанського козачого хору, який є обличчям і візитівкою Краснодару і Кубані, творче поповнення всі останні десятиліття надходило і сьогодні надходить з України. Вихованці української вокальної, хореографічної і музичної шкіл поповнювали і поповнюють ряди кубанських хоровиків, танцювальної групи й оркестру.

Вже 34-й рік живе і працює в Краснодарі народний артист Росії Анатолій Лізвінський. В Кубанському козачому хорі цей його ветеран і провідний соліст - перший і основний виконавець гімну Краснодарського краю «Ты, Кубань, ты наша Родина», він співає всіма любиму народну пісню “Розпрягайте хлопці коней”, “Ой при лужку, при лужку”, “Баладу про хліб”, «Прощание славянки» та інші “ключові” для репертуару хору, “знакові” пісенні партії. Але родом він не з Кубані, а з Україні. Ось що Анатолій Володимирович чистою українською мовою за моїм проханням розповів про себе для читачів сайту “Кобза-Українці Росії”.

- Народився я в місті Чернівцях в березні 1947 року. А батьки мої з під міста Камінець-Подільського, колишньої Камінець-Подільської області, яка після 1954 року стала Хмельницькою. Мама моя - з села Китайгород , а батько з хутора Федорівки поряд з цим селом. Вони переїхали в Чернівці. Там народився я, брат мій... В 1960 році я поступив в Чернівецьке музичне училище по класу тромбону. До речі, навчався на одному курсі разом з баяністом-буковинцем Миколою Мозговим. Нині він - відомий композитор, народний артист України, професор, генеральний директор Палацу “Україна”... А відома всім Софія Ротару прийшла до нас в училище на перший курс, коли ми з Мозговим були вже на другому...

В 1966 році був призваний на строкову військову службу. Служив в Севастополі в парашутно-десантному взводі морської піхоти. Точніше, з нас почалася на Чорноморському флоті морська піхота. Нас було 30 чоловік – 30 майстрів спорту. Я встиг в 19 років стати майстром спорту по вільній боротьбі. Був чемпіоном України, а став чемпіоном Чорноморського флоту, другим призером Збройних Сил СРСР... Служив строкову два роки - по 1968 рік включно. Як вже казав, спочатку нас було всього 30 чоловік, а потім з нашого підрозділу зробили роту морської піхоти (де ми були парашутно-десантним взводом), потім з цієї роти розвернули батальйон, потім – полк... Тепер в Севастополі стоїть дві бригади морської піхоти. Вони 40 років тому починалися з одного нашого парашутно-десантного взводу, в якому я записав на свій рахунок 128 парашутних стрибків. Приємно, що коли через багато років побував в своїй військовій частині, то виявилося - в ній я занесений в Книгу пошани за номером один...

В Ансамбль Чорноморського флоту попав після повернення з Африки – з Анголи. Там довелося 7 місяців воювати. Ветеран бойових дій, але пільгами не користуюсь, бо СРСР офіційно в Анголі не воював. Хоча мої товариші в Україні такі пільги мають. А нам там перед висадкою десанту казали: “Пишіть прощальні листи додому”... І навіть автомат я отримав без номера. І одяг військовий наш, однострії у нас були не радянські... Така була “секретна” війна для нашого флотського “спецназу”...

Коли повернулися з Анголи, то приїхав Ансамбль пісні і танцю Чорноморського флоту. І як там в армії - “Запєвай!”, а в своїй роті саме я заспівував. Почув мене художній керівник ансамблю Борис Валентинович Боголєпов. Питає: “Хто співав?” Та, кажуть, старшина... І мене перед самою демобілізацією забрали в Ансамбль. Там служив до 1972 року.

А потім прийшов сюди – в Кубанський козачий хор. Це довга історія. Був в Канаді такий Юрок, великий імпресаріо, що коренями чи родом з нашої країни. Він помер десь в 1970 році. А всі діла його перейшли до сина, який знайшов контракт, де ще наша міністр культури СРСР Катерина Фурцева підписалась, що кубанські козаки будуть виступати в Америці. А Кубанський козачий хор перед тим то розформовували, то знову збирали, бо відношення до козацтва було, м’яко кажучи, неоднозначне. Хоча ще в 1941 році Йосип Сталін наказав створити козачі частини і Кубанський козачий корпус. А коли до нього звернулись непризивні старі козаки, він дозволив їм носити старі козачі черкески і навіть царські бойові нагороди. І кубанські козаки воювали, а при їх бойовому корпусі був ансамбль пісні і танцю. Але коли помер Сталін, то його перевели в “Межколхозстрой”, бо Микита Хрущов там щось почав крутити. Ансамбль після 1961 року майже розпався і був час, що існував замість нього всього на всього навіть якийсь квартет... Але коли оцей Юрок з Канади почав вимагати “неустойку” за невиконання умов контракту, то Фурцева каже: “А у нас є козачий ансамбль”. Він приїхав в Радянський Союз, де йому показали “дончаків” – Донський козачий хор. А той Юрок категорично: ”Ні, в контракті записані кубанці!” І всі тоді почали терміново знову формувати Кубанський козачий хор. Знайшли для нього художнього керівника – Сергія Олексійовича Чорнобая, розробили програму для зарубіжних гастролей... А Юрок подивився і знову - “Ні!”. Тоді саме перевели в Краснодар з ансамблю Московського військового округу балетмейстера Бориса Лєхта. Він і каже: “Танці танцями, але ж повинні бути солісти, щоб було що показати”... І запросив тоді мене до нових “кубанців”. Був кінець 1972-го року. Приїхав я, показався керівництву хору, але перебрався працювати сюди вже на початку 1973-го. Вирішив квартирні питання тощо. Але в Америку ми тоді так і не попали. Бо той Юрок відмовився – анулював контракт і за океан ні кубанці, ні дончаки не полетіли...

Але колектив в Кубанського козачого хору вже був, зібрали до його складу добрі сили... І 14 жовтня 1974 року, як раз на християнське свято Покрова Пресвятої Богородиці, приїхав до нас з Новосибірську новий художній керівник корінний кубанець із станиці Дядьківської Віктор Гаврилович Захарченко. З його появою почалося нове життя Кубанського козачого хору, який почав жити народною піснею і збагачуватись кубанським фольклором. Тепер в складі хору я найстарший – всі інші прийшли пізніше за мене...

На пропозицію представити молодих українських солістів хору, Анатолій Володимирович сказав: “Ось та маленька, молоденька солістка хору, на яку ви звернули увагу під час концерту, то ваша землячка з Донецької області – то Оксана Штикіна, . Вона в 2005 році в 17 літ в наш хор прийшла.

А ось та тоненька, чорненька – то вже заслужена артистка Кубані Марина Гольченко. Вона теж з України родом – з міста Луганська, де закінчила училище культури і починала там вокалісткою в молодіжній групі. Зараз вона, як солістка хору, виконує на концертах пісню “Ой, стога, стога” Віктора Захарченка на слова Олексія Толстого, та «Вітре буйний»  на вірші Тараса Шевченка. Разом з нашою землячкою із Криму Оленою Семушиною вона співає пісню з післявоєнного фільму “Кубанські козаки” – “Каким ты был...” Але в неї і багатьох інших наших хоровиків з України  навіть громадянства російського нема: таких, що мають сині українські паспорти, у нас десь 6-7 осіб...

Більш старші за цих молодих українців земляки Анатолія Лізвінського - солісти хору заслужений артист Росії Михайло Цирульник з Харківської області (він довгий час працював в Марійській республіці і отримав там звання заслуженого артиста Республіки Марій Ел ) та заслужений артист України Николай Коротун, що народився і виріс в пісенному українському місті Полтаві. Директор Кубанського козачого хору заслужений працівник культури Росії та України Віктор Вишневський родом з батьківського краю Анатолія Лізвінського - Хмельницької області та заслуженный артист України Михайло Мамчур, а також заслуженный артист Украины Віталій Сушков, який разом з славетною кубанською співачкою народною артисткою Росії, заслуженою артисткою України Тетяною Бочтарьовою не одну сотню разів раз виконував на “біс” легендарні “Варенички”.

Окреме слово про керівник оркестру Кубанського козачого хору. Це теж українець, заслужений артист України Борис Качур. Народився він на Україні. Його молодість та юність пройшли тут - в Горячому Ключі. Захоплення музикою у Качурів родинне. Старший брат його грав на баяні, батько — на духових інструментах, дідусь майстрував балалайки. Когда Борис Качур вчився у 2-му класі, вчитель музики організував конкурс баяністів і акордеоністів. Ось і вирішив тоді Борис займатися музикою, дістав баян брата і з тих пір не розлучається з цим інструментом. Навчався він в місцевій музикальній школі, потім закінчив Краснодарське музикальне училище імені Римського-Корсакова, Ленінградську консерваторію. Про те, що в Кубанському казачьем хоре прослуховують музикантів, він узнав із об’яви в газеті, вирішив спробувати. Вибрали його. Це було в 1993 році. Останні 7 років Борис Петрович — керівник оркестра народних і духових інструментів Кубанського козачого хору. Зараз у нього в колективі оркестру 18 музикантів-віртуозів. Найбільше бажання Качура - до 200-річчя Кубанського казачого хору влаштувати концерт тільки оркестру, коли зі сцени буде звучати лише музика, народна та класична. По словам Бориса Качура, такого на його пам'яти ще не було...

Служать в Кубанському козачому хорі не тільки українці з України, але й російські українці. Запам’яталося, як під час останніх гастролей в Самарі колишньому солісту Кубанського козачого хору заслуженому артисту Росії В'ячеславу Стаканову, що став в Самарі одним із творців і солістів чудового Державного ансамблю пісні і танці «Волзькі козаки», який продовжив тут традиції Кубанського і Волзького хорів, у зв'язку з його ювілеєм – 60-річчям із дня народження, перед усією публікою подарували вітальну адресу, підписану художнім керівником Віктором Захарченком, директором хору самарцем Анатолієм Ареф'євим і усіма його ветеранами. І чудово виконали для самарського кубанця Стаканова козачу пісню., яку співав-“показував» в дуеті з партнеркою Оленою Семушиною, що родом з українського міста Феодосії, представник нового покоління самарських кубанських козаків Олег Бондаренко. Він народився і виріс у Залізничному районі Куйбишева, жив у місті Кинелі, закінчив Самарську академію культури, став дипломованим керівником народного хору, але з 1996 року перебрався в Краснодар. Де працює не тільки солістом хору, але і виступає в головних партіях танцювальної групі. Так, завдяки, своїй могутній спортивній фігурі він був обраний на роль коваля в чудовій по своїй красі хореографічній картині народного артиста Росії Миколи Кубаря «Кував коваль козачу шашку». 

Так що без усякої натяжки можна сказати, що українці –  співаки, танцюристи і музиканти з України і Росії протягом десятиліть і сьогодні багато в чому визначали і визначають прекрасне обличчя Кубанського козачого хору.

Андрій БОНДАРЕНКО,

Заслужений журналіст України.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Удивительный баритон Анатолия Лизвинского

В Краснодаре состоялся концерт «Кубань, тебя я сердцем обнимаю», посвященный 60-летию солиста Кубанского казачьего хора народного артиста России Анатолия Лизвинского.

Вот уже тридцать три года судьба артиста связана с этим прославленным коллективом. Анатолий Лизвинский — душа хора, первый исполнитель гимна Краснодарского края «Ты, Кубань, ты наша Родина». Он пришел в коллектив, когда становление хора только начиналось. И сразу стал солистом.

Сегодня трудно себе представить хор без его колоритного голоса-колокола, как отзываются о нем поклонники. Лизвинский наставляет, поддерживает, его любят и уважают коллеги. И поэтому артисты хора тщательнее обычного готовились к юбилейному концерту.

— Сегодня и мой праздник, — говорит художественный руководитель Кубанского казачьего хора Виктор Захарченко. — Мы с Анатолием уже давно вместе, он сыграл важную роль в моей жизни. Великая удача, что мы встретились! На его голос я написал много песен. Вместе мы проделали долгий путь. Конечно, не все было гладко, что-то можно было сделать и не так, но у нас еще все впереди.

Представители краевой власти, творческие коллективы поздравляли в этот день юбиляра. Вице-губернатор Галина Золина вручила Анатолию Лизвинскому медаль «За выдающийся вклад в развитие Кубани» I-й степени. И, конечно же, в этот праздничный вечер звучали песни в исполнении юбиляра. Песни, которые знает и любит Кубань.

Марина ЛОСКОВЦОВА.

«Вольная Кубань». 28 марта 2007 года

http://www.kkx.ru/press/?id=33

«Анатолия Лизвинского слушают стоя»

В том числе и Президент РФ Владимир Путин

Государственный академический Кубанский казачий хор отметил юбилей своего ведущего солиста - народного артиста России Анатолия Лизвинского. Ему исполнилось 60 лет. 34 года из них связаны с работой в известнейшем в стране коллективе.

Когда на исходе прошлого года отмечали 195-летие старейшего в России национального творческого коллектива, многие сетовали, что на юбилейных концертах Кубанского казачьего хора ни в Краснодаре, ни и в Москве не было любимого солиста, олицетворяющего «всю Кубань и Родину». Неужели лучшего исполнителя гимна «Ты, Кубань, ты - наша родина» поспешили отправить на пенсию? Да нет! Просто болезнь не спрашивает, когда ей отправлять человека на больничную койку, даже такого мощного, как Лизвинский. Вот и поющему здоровяку понадобилась срочная операция. Но не в обычаях бывшего морского пехотинца, мастера спорта сдавать свои позиции. Анатолий Владимирович быстро пошёл на поправку и скоро вернулся в родной коллектив.

Напомним читателям «СК», что Лизвинский при всей типажности не коренной кубанец. Более того - у него украинско-польские корни. Родился он в городе Каменец-Подольске, на Украине. И его детство, после переезда в город Черновцы, проходило в атмосфере народных песен. Прежде чем попасть в Кубанский казачий хор, Анатолий Лизвинский 5 лет пел в ансамбле песни и пляски Краснознаменного Черноморского флота в Севастополе, в котором были собраны прекрасные артисты.

- Когда я пришёл в коллектив, он переживал не лучшие времена, - говорит Анатолий Владимирович. – Новый подъем начался с приходом в 1974 году Виктора Захарченко в качестве художественного руководителя. Помог и тот удалой казачий дух, благодаря которому во всех профессиональных конкурсах хор занимал только призовые места. Куда бы мы ни приехали, где бы ни выступали - везде завоевывали любовь и признание. Наши песни воспитывают особое, ни с чем не сравнимое состояние души, без которого я никогда не выйду на сцену. Всегда во время выступления меня захлёстывает гордость за мою Родину. Это оттого, что мы исполняем произведения о Кубани, о казачестве.

Много интересного было в гастрольной жизни Анатолия Лизвинского. Это и поездки вместе с хором, и необычные встречи с известными людьми. Одна из них произошла в Магадане.

- На нашем концерте был король русского романса Вадим Козин, известный многим своей песней «Утомлённое солнце». После выступления ко мне подошёл его импресарио и пригласил в гости. В тот день мы долго не расставались с Козиным, много говорили о театре, музыке.

Не забудет Анатолий Лизвинский и один из концертов в Москве. Там он впервые исполнил марш «Прощание славянки» Василия Агапкина, слова которого, как и текст гимна Кубани, были написаны ещё во время Первой мировой войны. В любимую песню Анатолий Владимирович вложил все свои эмоции и особенно экспрессивно пропел строки: «Встань за веру, русская земля!». Каково же было его удивление, когда все зрители в зале, словно сговорившись, встали. В их числе был Президент РФ Владимир Путин.

С Кубанским казачьим хором Анатолия Владимировича связывает нечто большее, чем просто работа. Здесь он встретил свою будущую жену Марию Петровну, тоже артистку. Ещё несколько лет назад она вместе с Кубанским казачьим хором исполняла народные песни. Сейчас она домохозяйка.

Анатолий Владимирович же - на песенном посту! И хотя в хоре появилась новая живительная сила – молодые талантливые артисты, Кубанский казачий хор пока еще немыслим без солиста, ставшего его лицом. И 26 марта 2007 года со всех уголков Кубани собрались лучшие народные творческие коллективы, чтобы поздравить любимого артиста, подарить ему свои песни и сказать тёплые слова. И, конечно же, в очередной раз признались в любви прекрасному человеку и профессионалу своего дела артисты Кубанского казачьего хора во главе с бессменным руководителем В. Захарченко.

Наталья ПУГИНА

Людмила МАЛЬШАКОВА

Межрегиональная еженедельная газета.

Март 2007 года

http://www.kkx.ru/press/?id=23

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка