Друк
Розділ: Українці в Росії

Сумчанин Григорій ЯковенкоДо 70-річного ювілею талановитого поета-гумориста Григорія Яковенка

Може мачуха і прекрасна, й щедра і багата,

Та від неї краща рідна, навіть бідна мати.

Мачух може бути й десять, мати – лиш єдина!

Так любіть же, поважайте неньку - Україну.

Григорій Яковенко

Перший співголова правління українського земляцтва "Дніпро" з російського міста автобудівників і хіміків Тольятті, український письменник-гуморист, поет-аматор та в минулому інженер-технолог, начальник відділу ТОВ «Тольяттікаучук» Григорій Михайлович Яковенко народився 1 вересня 1936 року в селі Ямне Охтирського району Сумської області. Більша частина його життя пройшла в Росії. Проте, на відміну від більшості з своїх земляків він свято береже рідну мову, культуру, шанує українську минувшину і уболіває за долю України.

Виріс він в поетичному краї Східної Слобожанщини на берегах ріки Ворскли. Йому ще не було і 5 років, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Його батько Михайло Яковенко залишив 4-х дітей дружині і відправився на фронт. Він загинув, коли майже закінчилася війна - в травні 1945 року…

Після загибелі чоловіка мати залишилася одна з дітьми на руках. Їй потрібно було допомагати. І 15-річному Григорію не залишалося нічого іншого, як вже з 9-го класу почати трудове життя. Він 1 вересня 1952 році поїхав за путівкою воєнного комісаріату на Донбас, в шахтарське місто Горлівку, закінчив там школу фабрично-заводського навчання і улаштувався електриком на Горлівський азотно-туковий завод.

У 1955 році його призвали в Збройні Сили, попав на Далекий Схід, де служив матросом – оператором на РЛС Тихоокеанського флоту на острові Римського-Корсакова. Повернувшись після закінчення строкової військової служби, Григорій переїхав в обласний центр, де добував вугілля на шахті імені Челюскінців в Петровському районі міста Сталіно (нині Донецька) – як сам каже, поряд з тим місцем, до працював Микита Хрущов, а потім працював на шахті в сусідньому місті Макіївці. 5 лютого 1959 року чорною датою ввійшло в його життя. У результаті обвалу на макіївській шахті «Колосніковська № 2» 22-літній Григорій Яковенко став інвалідом. Але він не здався. Опікуваний лікарями, закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут. Рівно 40 років тому, у 1966 році, 30-літній інженер-хімік Григорій Яковенко разом з дружиною, однокашницею по інституту Валентиною Арцибашовою-Ткаченко, що родом з донецького міста Сніжного, по розподілу після випуску із вузу приїхав у місто Тольятті. Працював майстром, старшим майстром, начальником зміни, начальником установки на заводі "Синтезкаучук"…

Але ні Україну, ні української мови Григорій Михайлович не забував ніколи. І, природно, що в 1994 році разом зі своїм тезкою, земляком і ровесником з Чернігівщини інженером-екологом Григорієм Павловичем Гасичем він виступив співорганізатором Українського земляцтва "Дніпро" міста Тольятті.  В лютому 1995 року став редактором першої відродженої в Самарській області української газети «Думка». 

Про літературний дарунок Григорія Михайловича, автора віршованих гуморесок, добре знають його друзі і близькі. Він автор великого сатиричного циклу віршів-памфлетів “Моя шевченкіана”. В 1997 році з першою його поетичною книжечкою познайомилися українці Росії. У петербурзькому видавництві вийшов збірник віршів "Гнів і сміх». В ньому він зібрав для читачів частину своїх гуморесок із 2-х циклів - фрагменти гумористичних ілюстрацій до біографічного портрета Тараса Шевченка “Гнів і сміх” і саркастичного осмислення російського  шовінізму “Російський характер”. Григорій Яковенко продовжує в своїх творах Кобзареві традиції, який показав, як треба виражати “великий... злий... сарказм...” Важкий був шлях до цього невеликого видання – всього 32 сторінки, багато сил і енергії зажадав він від автора і ”хрещеного батька” книжки Михайла Семеновича Борейка, одного з керівників Рівненської національно-культурної організації "Просвіта" імені Т.Г. Шевченка, що допомагав йому в її виданні. Але все-таки перша книжка вийшла, і тепер кожен знаючий українську мову може прочитати дотепні гуморески, присвячені Тарасу Шевченку, в бібліотечках українського земляцтва “Дніпро” Тольятті та обласного українського національно-культурного центру “Промінь”.

Найважливішою справою свого життя Григорій Михайлович вважає віршовану анекдотичну легенду "Козак Мамай серед монархів", над якою він працював кілька десятиліть. Цей здобуток тольяттінського українця завдяки його друзям вже названому Михайлу Борейку, інженеру-конструктору з АвтоВАЗу чернігівцю Володимиру Вовкогону та фахівцю української мови з міста Рівного Олександрі Якимчук був надрукований до 135-ліття товариства “Просвіта” в ВАТ “Рівненська друкарня”. Це великий віршований твір – книга обсягом 172 сторінки (20,4 умовних друкованих аркушів) побачив світ в 2003 році і в тому ж році був поставлений Рівненському українському музично-драматичному театрі. Це плід авторського бачення одного з найпопулярніших персонажів української народної творчості. У цій дотепно написаній віршованій повісті зроблена спроба оживити непорушного та безмовного героя, застиглого на незліченій кількості народних картин XVII-XIX сторіччях, котрі малювались на дверях, стінах хат, скринях, колисках, шафах, кухлях, полотні тощо. Це – анекдотична легенда про козака Мамая, про крах та моральне падіння заведених ним у безвихідь монархів і гетманів типу тетер, брюховецьких та самойловичів, про котрих великий Кобзар сказав:

Раби, підніжки, грязь Москви,

Варшавське сміття – ваші пани,

Ясновельможні гетьмани...

Працюючи над цією анекдотичною легендою про козака Микиту Мамая, Григорій Яковенко згідно з своєю уявою і в міру своєї вихованості намагався словом викарбувати образ українського Уйленшпігеля, Робіна Гуда, Ходжі Насреддіна чи, скажімо, Хитрого Петра, втіленого в тих картинах засобами мистецтва, жтиіою особою, які, на відміну від святих чи канонізованих героїв, завжди властиві людські слабини, промахи та хиби. Хоч легенда “Козак Мамай” є оповіддю про середньовічних монархів, але автор хотів би нагадати також нашим президентам: якщо вони будуть зловживати владою, їх чекає така ж ганебна участь, як царя, персидського шаха чи татарського хана. Мамай у нього – живий і вештається по світу, закликаючи всіх нечестивців до ладу.

Кілька слів про нащадків тольяттінського українця Яковенка – про дітей і онуків Григорія Михайловича. Разом з дружиною Валентиною Тихонівною вони виростили і виховали у вільнолюбному українському дусі сина Віктора і дочку Тетяну, які також як їх батько і мати працюють інженерами на підприємстві “Тольяттікаучук”. Їх радість онуки – Богдан і Анфіса. Разом з дочкою Тетяною і зятем Олегом Бочкарем з малих років вони привчали їх до української народної музики, навчали їх українській пісні та танцю. Ще в дошкільному віці Богданчик і Анфісочка виступали разом з українським хором “Дніпра” – виконували українські народні мелодії на скрипочці, сопілці та цимбалах. А минулий рік на першому міжрегіональному Фестивалі “Калинові грона Поволжя” в місті Нижнєкамську відбулася хореографічна прем’єра онуків Григорія Михайловича Яковенка. “Дніпряни” із Тольятті підготували сюрприз – дитячий український козачий танець “Шалантух”. Його поставила хореограф дитячої школи мистецтв № 7 міста Тольятті Тамара Олексіївна Казаріна. При цьому учасники і гости Фестивалю були уражені, коли один з козачат наприкінці концертного номера зняв свою смушкову папаху і з-під неї випала золота дівоча коса. Виявилося, що в чоловічих козачих костюмах разом з 11-літнім братом Богданом танцювала 9-літня онука Григорія Михайловича - Анфіса Бочкарь...

На світлинах: Сумчанин з Тольятті Григорій Яковенко. Автор з організаторами українського земляцтва в Тольятті Григорієм Гасичем і Григорієм Яковенком. Книги Григорія Яковенка “Гнів і сміх” та “Козак Мамай серед монархів”. Анфіса та Богдан Бочкарі. Дует сестри та брата Бочкарів. Дочка та онуки  Григорія  Яковенка після концерту на українському Фестивалі.

Андрій БОНДАРЕНКО,

Заслужений журналіст України

P.S. Всім, хто хоче привітати нашого товариша тольяттінського сумчанина Григорія Михайловича Яковенка з ювілеєм та допомогти йому в публікації та виданні його чудових українських гуморесок, додаю його координати: Росія, 443046, м. Тольятті, вул. Чайкіної, 49, кв. 259 (або поштова скринька 4071), хатній телефон (8482) 24-41-21.

Автор з організаторами українського земляцтва в Тольятті   Григоріями Гасичем і Яковенком

Гнів і сміх.jpg

 

Книга  Григорія Яковенка Козак  Мамай серед монархів

Онуки Анфіса та Богдан Бочкарі

Дует сестри та брата Бочкарів

Дочка та онуки  Григорія  Яковенка