Українці в Росії

Любов Дяченко
Любов Дяченко

Інтерв'ю з Любов'ю Дяченко, головою УКР

Від редакції: Одна з не багатьох, кому дали слово поза регламентом на Х СКУ ? Любов Дяченко, голова УКР. В перервах між засіданнями, виголошенням промов та доповідей нам вдалось поспілкуватись про УКР, формування «списків Семененка» та стереотипізований погляд Заходу на українців Росії.

? Вже вдруге відмовляють у реєстрації УКРу. Скажіть, у чому причина на цей раз?

? Мін'юст знову зробив зауваження до Статуту організації. Зауваження, на цей раз не носять фактичного порушення закону. В деякій мірі їх можна рахувати, як надто прискіпливе ставлення до організації.

Питання на які вказав Мін'юст, різні юристи трактують по різному. Розумієте, завжди можна зачепитись за якесь слово, якусь фразу, що вона не так звучить ? не так, як би цього хотілось представникам Мін'юсту. Але у нас іншого шляху немає: треба знову вносити якісь корективи, на які нам було вказано, і знову подавати документи.

? Коли плануєте ще раз подавати документи на реєстрацію?

? Зважайте, що все це має відбутись тільки через З'їзд. Зміни до Статуту ми можемо внести тільки офіційно, після його проведення. Тому, згідно домовленості з членами Правління, які приїхали на Х Світовий Конгрес Українців у Львів, ми зберемось на з'їзд у середині листопада і внесемо всі необхідні поправки до нашого Статуту.

Наталя Литвиненко-Орлова
Наталя Литвиненко-Орлова

10 тисяч українців за десятки років життя у російському місті не мають ні українського класу, ні бібліотеки

Сьогодні в російському Мурманську, одному з найбільших міст Арктики, мешкає понад 40 тисяч українців, а у всьому регіоні їх понад 150 тисяч. Українці є найбільшою національною меншиною міста і становлять більше ніж шість відсотків від всього населення. Попри це, в Мурманську немає не те що української школи, навіть не створено факультативних українських класів. Наталя Литвиненко-Орлова багато років очолювала громадську організацію «Національно-культурна автономія українців Мурманської області», згодом пішла з організації і уже практично перебралася на Сумщину, звідкіля походить її рід. Пані Наталя, яка завітала на Світовий Конгрес Українців, погодилась розповісти нашому часопису про особливості життя українців у тому північному регіоні і про те, як зберегти українську ідентичність і рідну мову, незважаючи на тисячі кілометрів відстані і десятки років розлуки.

- Пані Наталю, хто ті тисячі українців, що сьогодні мешкають у Мурманській області? Як туди потрапили?

- Багато людей туди поїхали після призначень з вишів Союзу, адже в той час реалізовували гасло: «Дєлаєм єдіний совєцький народ». Щоб творити такий народ, треба було розкидати корінних українців кого-куди, сіяти їх по всьому СРСР, множити міжнаціональні шлюби. Також чимало наших хлопців служили у війську в Мурманську, а потім залишились на «трішечки», аби, так би мовити, заробити на корову, костюм. Отак деякі уже й по 40 з гаком років «заробляють на корову».

Деякі українці їхали туди по якийсь товар, або й у пошуках романтики на холодній півночі. Ще одна маленька категорія - такі ж, як і я, непомірковані українки, які виходили заміж за росіян. Я поїхала в Мурманськ за своїм чоловіком. Це була моя помилка - і вибір чоловіка, і рішення покинути батьківщину. За це я заплатила надто велику ціну - понад 30 років не бачила, як квітують садки України.

Акція у Володимирі відбулась! Хай і за одного учасника
Акція у Володимирі відбулась! Хай і за одного учасника

Другого мономаршу не відбудеться

Пересічний росіянин з українським корінням, звичайний студент журналістики з Владимира організував у своєму місті Мегамарш у вишиванках. Щоправда підтримки як такої не отримав, адже захід відвідали лише кілька журналістів, поліція та група антипідтримки. Про спробу українізувати Росію, а також чи буде й надалі організовувати такі заходи і скільки сил та натхнення вклав у Мегамарш Сергій Карась розповів кореспондентам «Солі».

- Розкажіть про себе, чому ви живете в Росії? Як так вийшло, що ви маєте вишиванку і знаєте українську?

- Я студент Владимирського державного університету імені братів Столєтових, четвертокурсник-журналіст. У березні 2012 року місяць навчався за обміном у Харківському національному університеті імені Каразіна. Українську мову, на жаль, я знаю не так добре, як хотілося б.

Приходь і ти!
Приходь і ти!

Коротке інтерв'ю

Незабаром по світу пройде Мегамарш у вишиванках ? громадська акція без гасел та прапорів, що несе мету популяризувати український національний одяг та культуру як таку. Разом із Києвом, Одесою, Вінницею, Полтавою, Ужгородом, Житомиром, Івано-Франківськом та ін. провести Мегамарш висловили бажання й жителі російських міст. Так, наприклад, нещодавно місцева мерія дозволила провести Мегамарш у Воронежі, а сьогодні офіційного дозволу чекають активісти Владіміру. «Кобза» поспілкувалась з ініціатором проведення акції у Владімірі ? Сергєєм Карасем.

? Отже, підтвердження участі у Мегамарші щотижня дають все більше міст ледь не по всій Євразії. А хто приніс/підтримав ідею Мегамаршу у вишиванках у Владімір?

Вболівальник на матчі 'Кубань' - 'Зеніт'
Вболівальник на матчі 'Кубань' - 'Зеніт'

Козаки на футбольному матчі

На матчі російської ліги з футболу з'явився україномовний банер із зображенням козака.

Уболівальники краснодарської «Кубані» розтягли 28 квітня 2013 на матчі з петербурзьким «Зенітом» величезні банери із написами «За Батьківщину - За Кубань» та зображенням козака в традиційній «мазепинці», щоб підкреслити свою козацьку ідентичність, частиною якої є українська мова.

На банерах красувався напис українською мовою "За Кубань, За Батьківщину!". А по центру кубанці розмістили плакат у формі серця з зображенням козака та датою заснування клубу. Додамо, що матч завершився бойовою нічиєю 2:2. "Зеніт" відкрив рахунок на 6-й хвилині. Потім краснодарці відновили паритет і швидко вийшли вперед. Та у другому таймі гості знову забили, зрівнявши рахунок.

Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська
Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська

Нарис Олександра Довженка

Напишу я слово про хату за тисячу верст і за тисячу літ від далеченних сивих давен, аж до великого мого часу всесвітньо-атомної бомби. На Україні і поза Вкраїною сущу. Біду, з теплою солом'яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, архітектурну праматір пристанища людського.

Незамкнену, вічно відкриту для всіх без стуку в двері, без «можна?» і без «войдіте!» високонравственну людську оселю. Бідну і ясну, як добре слово, і просту, ніби створили її не робочі людські руки, а сама природа, немов би виросла вона, мов сироїжка в зеленій траві. Опишу її неповторну зовнішність, привітну Ї веселу, часом сумну, молоду й стареньку вдовицю, чепурну і уважну, журливу і ніколи не горду. У полі, на горі й під горою, на городі серед квітів весною і влітку, серед насіння восени. Насіння у ній і на ній од стріхи до самого долу. Здається, щезни вона, і спустіє земля, заросте бур'яном, споганіє, і світ стане чорний від голоду й злоби. Опишу її внутрішній образ. Все, що в ній є й чого нема й не було ніколи, хоч і могло би бути. А не було й нема в ній безлічі речей. Нема в ній челяді, немає гайдуків, прислужництва нема. Немає кабінетів, віталень, спалень, де довго сплять, і не було в ній розпусти й лінощів паразитаризму. Немає на стінах фамільних портретів і скарбів нема в сундуках, і ковані панцирі предків не красуються по її кутках, бо билися гаразд лицарі - їдкі - небораки без панцирів з одверто голими грудьми. А потім погнили онучі, потрухли клейноди до нитки, не стало й сліду на землі. Не змовлявся в ній ніхто й ніколи заволодівати світом чи поневолювати сусіда, не було в ній бучних бенкетів, ні великих урочистих зустрічей, не грали органи ні оркестри в її тісних стінах і ніколи не засідали далекорозумні дипломати. Не було в ній, будем говорити, щастя, не було тривалих радощів. А було в ній плачу і смутку багато і вельми багато журби поміж насінням отим і квітами. А знала вона багато розлук і прощань невтішних. І співала вона здебільшого, і так талановито й натхненно, як ніяка оселя в світі, журбу, і прощання, і спогади про далеке минуле, коли ріки були глибші, риба більша, трави густіші, коні прудшi й шаблі гостріші. Опишу я покинуту хату. Споконвіку кидали її, і хто кидав, мало вертався. Носило його скрізь усіма вітрами, чи сам, мов собака, бігав усе життя за чужим возом і лише згадував її, як щасливе дитинство, занедбану свою СОВІСТЬ і мову занедбану свою.

Віктор Голубничий
Віктор Голубничий

Корифею баянної та акордеонної школи музики ? 70!

В ці дні член Нижньогородської української громади «Джерело» Голубничий Віктор Іванович святкує свій 70-річний ювілей.

Віктор Іванович - корифей сучасної баянної та акордеонної школи музики, професор кафедри народних інструментів Нижньогородської консерваторії ім. Глінки, лауреат міжнародних конкурсів, заслужений діяч мистецтв. Віктор Іванович веде педагогічну, науково-методичну і музично-громадську діяльність. Автор робіт, присвячених проблемам теорії баянного виконавства, газетних і журнальних публікацій, радіо- і телепрограм. Голова ДАК і член комісій з державної атестації в музичних ВУЗах і ССУЗах. Брав участь у роботі журі і оргкомітетів міжнародних, Всесоюзних, Всеросійських і міжрегіональних фестивалів і конкурсів (виконавців на народних інструментах, виконавців на духових та ударних інструментах, піаністів, вокалістів, камерних ансамблів).

Його заслуги відзначені премією Президента Росії В.В. Путіна (2002 р.), «Срібним диском» Міжнародного фестивалю «Баян і баяністи» (2011 р.).

Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська
Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська

Літературно-музична вистава

23 березня 2013 року в палаці Праці і злагоди м. Красноярська відбувся Святковий концерт? літературно-музична вистава, присвячена 199-й річниці з Дня народження Т.Г.Шевченка.

Захід проходив в плані підготовки «До 200-річчя з Дня Народження Т.Г. Шевченка», «Шевченкіана 2014» під гаслами

Шевченко був!

Шевченко є!

І Шевченко буде!

Перед початком концерту в вестибулі палацу для артистів, гостей і глядачів були організовані різноманітні виставки, розпродажі і українське подвір'я з українськими національними стравами на будь-який смак.

Дмитро Савончук
Дмитро Савончук

Якщо ми хочемо бачити свій народ сильним і гордим ? наші діти повинні знати, хто вони

Що відрізняє існуючу націю від загиблої? Адже кров загиблої нації не зникає - вона продовжує текти у жилах нащадків. Але все ж таки нації більш не існує. В історії багато прикладів коли нація зникала и хоч генетичні дані говорять, що кров цього етносу мають сучасні носії будь-якої території, але самі носії поважають себе іншім народом і вже не пам'ятають, що їх предки звалися інакше…

Дуже часто мені трапляється спілкуватися з росіянами, які мають українське прізвище, але вважають себе руськими (тут я навмисне використовую слово «руські», щоб відрізняти цей етнонім від «росіянин», бо в Росії «русский» і «россиянин» - це слова з різним сенсом, у відмінність слову «українець» в Україні. На жаль, в Україні адже африканця (громадянина України) можливо назвати українцем - нарівні з тими справжніми українцями, чиї батьки століттями жили в Україні - хіба це справедливо по відношенню до народу, який проливав кров за свою країну?). Це змушує мене задуматись - що ж таке зробилося, що українці не пам'ятають - хто вони? Та не просто не пам'ятають - вони щиро вважають себе руськими. Повна відповідь на цей запит затягне нас в трясовину історії, що зараз нам не треба. Те, чому стільки українців живе в Росії і чому більшість не розмовляє українською - тісно пов'язано з історію та політикою. Але є ще одна причина, яка може сказати нам, чому українці Росії не знають, що вони українці. Це родовід.

Герб Нижнього Новгороду
Герб Нижнього Новгороду

«Криниця» ? Нижегородська регіональна громадська організація української культури

Шановні друзі! Повідомляю Вас про державну реєстрацію Нижнегородської громади української культури «Криниця», основною метою якої є збереження і популяризація української культури на теренах Поволжя.

З повагою,

Голова правління НРГОУК «Криниця»

Олександр КРИНИЦЬКИЙ

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка