Українці в Росії

До 75-річного ювілею нашого товариша по Петропавловську-Камчатському Клубу української культури ім. І. Франка, вірного сина України, талановитого музиканта і світлої людини Святослава Максимовича Поліщука

Десять років, як живе і діє в Петропавловську-Камчатському Клуб української культури при Камчатській обласній бібліотеці імені академіка Степана Крашеніннікова. Зараз я працюю над альманахом – «Україна на Камчатці» : це маленький підсумок роботи Клубу. І озираюсь в недавнє минуле аби поцінувати здобутки тих людей, що їх множили і примножують сьогодні на користь українську. В Клубі завелася традиція - час від часу спочатку видавати, а потім презентувати книжки членів Клубу. Так у 2003 році вийшла книжечка спогадів Святослава Максимовича Поліщука «Я юності не знав». Талановитого музиканта і світлої людини...

ТеплийЩира сповідь про те, що пройшло через життя - чорнобильську біду, 6-річну “евакуацію” з сім’єю на північний курильський острів Парамушир, національну самосвідомість та створення унікального прецеденту - українського андеґраунду

Я народився в 1961 році в м. Івано-Франківську (мати верталася з навчання i по дорозі саме в неї там розпочалися роди). Але дитинство моє пройшло в місті Самборi Львівської області та його передмісті -с. Ралiвка. Жив разом з дідусем, бабусею та батьком (вони з мамою розлучилися, коли мені виповнилося сім років). Коли мені було 13 років - батько помирає i мама забирає мене до себе в Житомир. Тут я закінчив 8 класів середньої школи i вступив до Житомирського культурно-освітнього училища. Після закінчення котрого, в 1979 році, був призваний до лав Радянської Армії.

Про подвижника українського руху в Росії голову української громади міста Нижнєкамська з Республіці Татарстан пана Євгена Савенка

Чомусь завжди в житті складається так, що свою належність до нації, до народу, до історичної батьківщини ми відчуваємо дуже гостро лише тоді, коли опиняємося в іншому мовному середовищі, так би мовити, “на чужині”. У тузі за Вітчизною по всьому світові гуртуємося в осередки, відкриваємо недільні школи, організовуємо творчі колективи, щоб не забути рідну мову, зберегти свою культуру. Безліч таких осередків розкинуто й по великій Росії. І очолюють їх українці від щирого серця. Один з їх числа – Євген Вікторович Савенко. Від самих витоків він – голова української громади міста Нижнєкамська, що у Республіці Татарстан.

Про життєве кредо подвижниці українського руху в Санкт-Петербурзі пані Тетяни Лебединської

Якщо і горить ще полум'я українського руху в Росії, то лише завдяки окремим ентузіастам, які своєю невтомною працею розпалюють вогонь в серцях колег, товаришів, доброчинців. Кожна українська громада пишається своїми "охоронцями вогню". Без сумніву, українське багаття Санкт-Петербургу якщо б не погасло, то, напевно, ледь би животіло без іскор, які випромінює полум'яне серце члена Спілки письменників України, кандидата філософських наук Тетяни Миколаївни Лебединської.

За цими пишними фразами - десятки років наполегливої праці, безліч реалізованих ідей та проектів і, само собою, опіки власної душі від розуміння того, що мало хто з колег може так само віддано і безоплатно горіти на жертовнику української справи.

Як повернулася на Україну сім’я поволзьких українців з Волгоградської області

Щось невловиме, легке, але невідступне завжди тягне нас до Батьківщини предків, їхньої мови, самобутності. Часом це почуття жевріє в нас впродовж усього життя, але стримане різноманітними життєвими ситуаціями або особистими переконаннями воно тамується десь насподі нашої душі; деколи виривається назовні і змінює усе життя людини. Останнє сталося з нашою землячкою Розою Боднарук. Ми побували в неї в гостях під Тернополем влітку цього року.

Слово про подвижницю слов’янської культури пані Наталю Глаголєву

Хто вона є, Наталя Глаголєва? Майстер і рукодільниця? Охоронниця домового побуту та сімейного вогнища? Художниця? Аби відповісти на це запитання, з нею просто необхідно познайомитися поближче, відвідати її виставки, послухати її промови, побувати в неї вдома. Альонушка, Снігурочка, Баба-яга, Солоха – ніколи не знаєш, хто відкриє тобі двері дому, де хазяйка так швидко та вміло перетворюється до цих образів, зустріне хлібом-сіллю, заспіває й станцює.

 

Українець - віднедавна і в Москві це звучить гордо. Завдяки Помаранчевій революції бути українцем у сьогоднішній Росії стає дедалі моднішим. Майже щотижня в Москві відбуваються акції правозахисників і лібералів під помаранчевою символікою

В місті Петропавловську-Камчатському вже багато років живе талановита жінка - Едіта Мирославівна Познякова. Вона щира українка і християнка: її дівоче прізвище - Мочевус, хрещена вона своїми батьками в дитинстві як Юліана. Народилася на заході України, а зараз мешкає в своїй невеличкій двокімнатній квартирі майже на самому березі величезної Авачінської бухти Тихого океану, в якій, як кажуть, можуть вільно розміститися разом всі військові флоти світу. Звідти до її вікна долітають солоні вітри та доносяться крики морських чайок...

9 березня біля пам'ятника Тарасу Шевченку, що стоїть на березі Москви-ріки, поруч з готелем "Украина" та недалеко від Київського вокзалу, українці-москвичі зустрілись з приводу дня народження нашого геніального поета і пророка.

Указом Президента України "Про нагородження громадян іноземних держав з нагоди 13-ї річниці незалежності України" № 916/2004 від 18 серпня 2004 року за вагомий особистий внесок у поглиблення зв'язків України з іноземними державами в економічній, науковій та духовній сферах, зміцнення міжнародного авторитету Української держави нагороджено орденом "За заслуги" ІІІ ступеня голову Національно-культурної автономії українців Ямалу пана ПОТОКУ Олександра Івановича - голову українського культурно-ділового центру "Новий Уренгой", Російська Федерація.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка