Українці в Росії

Траурна стрічка на хрестіПосольство України в РФ висловило свої співчуття рідним і близьким Володимира Сенишина

Рідним та близьким Володимира Івановича Сенишина

Дружині Наталії Степанівні Ковальовій (Медведюк)

Тульській українській громадській організації «Батьківська стpixa"

3 глибоким сумом було сприйнято звістку про загибель щирого українця, патріота свого народу, голови Регіональної громадської організації "Батьківська стpixa" i Тульського відділення Об'єднання українців Pociї Володимира Івановича Сенишина.

Владимир  Сенишин уходит по дороге к храму. 24 декабря 2006 г. 13.20  московского времениПро останній день життя і підле убивство улюбленого розповідає його дружина Наталя Ковалёва, що стала вдовою в минулу неділю

У неділю 24 грудня приблизно в 19 годин мій чоловік Володимир Іванович Сенишин вийшов з під'їзду нашого будинку №170 по вулиці Марата, щоб завести і прогріти машину. Перед цим Володя велів мені і члену організації «За права людини» Сергію Дмитровичу Смердову, що знаходився в нас у гостях, через п'ять вийти до машини, сказавши, що посигналить нам знизу.

Легендарний Калниш - останній кошовий Запорізької СічіНа честь останнього кошового отамана війська Запорізького низового, що закінчив свій земний шлях за мурами Соловецького монастиря, на його малій Батьківщині освятили відновлену Калнишеву церкву

Доля й історична вага постаті останнього кошового Січі Запорозької досі по-справжньому не досліджена і не осмислена. Однак, безумовно, він залишив глибокий слід в українській історії. Як і гетьмана Івана Мазепу, ми не можемо поки що перепоховати його у рідній землі. Та й де ж таки правдешнє місце спочину Петра Калнишевського?

Василь Дума -МКВасилий Дума: "Российские украинцы - это все-таки россияне"

В соседней Украине что ни день - то чудеса. За событиями, которые там разворачиваются, мы, наверное, потому следим так тщательно, что никак не можем избавиться от ощущения родства. Слишком многое нас связывает. И простым россиянам очень обидно, что власти Украины больше не берут Россию в расчет, стараясь угодить западным странам. А уж российским украинцам, для которых Украина - историческая родина, больно на это смотреть вдвойне. Как чувствуют себя украинцы в России, что думают о событиях, которые происходят на их родине? На эти вопросы нашим читателям по телефону отвечал член Совета Федерации РФ, председатель Объединения украинцев России Василий Михайлович Дума.

Президент Віктор Ющенко і міністр Сергій Лавров під час переговорівВіктор Ющенко підтримав звернення небіжа великого кіномитця і письменника Тараса Дудка і поставив це питання перед Росією

На сайті “Кобза-українці Росії” 21 жовтня було опубліковано відкритий лист голови Ревізійної комісії ОУР,  заступника голови Товариства “Славутич” академіка Тараса Дудка, небіжа видатного сина українського народу Олександра Довженка, до Президента України - “Виконаємо заповіт великого українця! - з пропозиціями про перепоховання праху і увічнення пам’яті великого кіномитця і письменника. Він написав, що 25 листопада цього року минає 50 літ із дня смерті Олександра Петровича Довженка. Настав час виконати волю Олександра Петровича про перепоховання його праху в Україні. І Віктор Андрійович Ющенко оперативно відкликнувся на це звернення. Вже 9 листопада під час переговорів в Києві з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим він поставив це питання і отримав у відповідь від російської сторони обіцянку міністра сприяти його вирішенню. Пропонуємо, шановні читачі сайту, самим прочитати про це в інформації прес-служби Президента України.

Тарас ДудкоПрезидентові України і громадянам, котрі братимуть участь у перепохованні Олександра Петровича Довженка з Москви в Україну

Шановний Президенте України Вікторе Андрійовичу, шановна українська громадо!

У листопаді  2006 року минає 50 літ із дня смерті Олександра Петровича Довженка. Настав час виконати волю Олександра Петровича про перепоховання його праху в Україні. Раніше, протягом другої половини ХХ сторіччя, здійснити вчасне поховання, а потім і перепоховання забороняла радянська влада і добре  відомі антиукраїнські сили, страхаючись будь-якої незалежності українського народу і його волі до життя. У період з 1993-го по 2004 рік перепоховання не дозволила  здійснити Москва. В рік 15-ї річниці державної незалежності України така можливість нібито з’явилась. За умови, пане Президенте, коли було б виявлено сильну волю.

Сумчанин Григорій ЯковенкоДо 70-річного ювілею талановитого поета-гумориста Григорія Яковенка

Може мачуха і прекрасна, й щедра і багата,

Та від неї краща рідна, навіть бідна мати.

Мачух може бути й десять, мати – лиш єдина!

Так любіть же, поважайте неньку - Україну.

Григорій Яковенко

Перший співголова правління українського земляцтва "Дніпро" з російського міста автобудівників і хіміків Тольятті, український письменник-гуморист, поет-аматор та в минулому інженер-технолог, начальник відділу ТОВ «Тольяттікаучук» Григорій Михайлович Яковенко народився 1 вересня 1936 року в селі Ямне Охтирського району Сумської області. Більша частина його життя пройшла в Росії. Проте, на відміну від більшості з своїх земляків він свято береже рідну мову, культуру, шанує українську минувшину і уболіває за долю України.

Визначено делегатів Всесвітнього форуму українців від фіно-угорських країн РФ

Незалежний сайт української діяспори РФ Kobza.com.ua оприлюднив російський список делегатів на ІV Всесвітній форум українців. На переконання редакції сайту, цей документ тимчасовий. Бо кандидатури не пройшли обговорення в структурах НКА та Об'єднання українців Росії.

Зараз до списків учасників Всесвітнього форуму українців у Києві внесено 123 прізвища. Серед них - представники двох фіно-угорських республік (Комі та Карелія), Ханти-Мансійського автономного округу, семи "непредставлених" фіно-угорських країн - Саамії, Ерзянь Мастор, Інгерманландії, Іжорії, Мерянії, Вепсляндії та Комі-Парми.

До 75-річного ювілею нашого товариша по Петропавловську-Камчатському Клубу української культури ім. І. Франка, вірного сина України, талановитого музиканта і світлої людини Святослава Максимовича Поліщука

Десять років, як живе і діє в Петропавловську-Камчатському Клуб української культури при Камчатській обласній бібліотеці імені академіка Степана Крашеніннікова. Зараз я працюю над альманахом – «Україна на Камчатці» : це маленький підсумок роботи Клубу. І озираюсь в недавнє минуле аби поцінувати здобутки тих людей, що їх множили і примножують сьогодні на користь українську. В Клубі завелася традиція - час від часу спочатку видавати, а потім презентувати книжки членів Клубу. Так у 2003 році вийшла книжечка спогадів Святослава Максимовича Поліщука «Я юності не знав». Талановитого музиканта і світлої людини...

ТеплийЩира сповідь про те, що пройшло через життя - чорнобильську біду, 6-річну “евакуацію” з сім’єю на північний курильський острів Парамушир, національну самосвідомість та створення унікального прецеденту - українського андеґраунду

Я народився в 1961 році в м. Івано-Франківську (мати верталася з навчання i по дорозі саме в неї там розпочалися роди). Але дитинство моє пройшло в місті Самборi Львівської області та його передмісті -с. Ралiвка. Жив разом з дідусем, бабусею та батьком (вони з мамою розлучилися, коли мені виповнилося сім років). Коли мені було 13 років - батько помирає i мама забирає мене до себе в Житомир. Тут я закінчив 8 класів середньої школи i вступив до Житомирського культурно-освітнього училища. Після закінчення котрого, в 1979 році, був призваний до лав Радянської Армії.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка