Українці в Росії

Как Олександр Мороз стал народным артистом Молдовы, России и Украины Александром Морозовым

Разом з батьком-фронтовиком Сергієм Морозом
Разом з батьком-фронтовиком Сергієм Морозом

«Домик окнами в сад», «В горнице моей светло», «Малиновый звон», «Любите, пока любится»... Эти и многие другие песни, написанные народным артистом России и Украины, певцом и композитором Александром Морозовым, уже стали классикой российской эстрады. За более чем сорок лет активной творческой деятельности Морозов написал более тысячи песен.

Нынешний год для Морозова особенный. Это год 65-летия Великой Победы. Он, как сын фронтовика, инвалида Великой Отечественной войны, кавалера ордена Славы двух степеней, специально подготовил новую концертную программу «Вальс моего отца». В ней прозвучат как известные песни, которые зрители постоянно просят исполнить на концертах, так и вошедшие в выпущенный недавно альбом, презентация которого состоится как раз в рамках новой программы. Подготовить ее помогла продюсер и жена Александра Морозова, его муза - Марина Парусникова.

Третяк Іван Мусійович (20.02.1923 - 02.05.2007), генерал армії, Герой Радянського Союзу і Герой Соціалістичної Праці
Третяк Іван Мусійович (20.02.1923 - 02.05.2007), генерал армії, Герой Радянського Союзу і Герой Соціалістичної Праці

Усі ці слова про одну людину – генерала армії Івана Мусійовича Третяка

Він – один із небагатьох радянських офіцерів вищого рангу, які отримали звання Героя Радянського Союзу в роки Великої Вітчизняної війни і Героя Соціалістичної Праці – в післявоєнний період.

Народився Іван Третяк в Україні, у селі Мала Попівка Хорольського району Полтавської області, напередодні Дня Червоної Армії – 20 лютого 1923 року. Це стало немов символом його воєнної біографії. Іван закінчував школу-семирічку, коли на Далекому Сході в районі Халгін-Голу спалахнув воєнний конфлікт. Патриотично налаштований юнак написав листа особисто легендарному герою громадянської війни Клименту Ворошилову з проханням дозволити йому до досягнення віку призовника вступити до військового училища. І невдовзі отримав відповідь, де червоний маршал заохочував прагнення полтавського хлопця.

Тож незабаром першокурсник Полтавського сільськогосподарського технікуму Іван Третяк став курсантом Астраханського стрілецько-кулеметного училища, яке закінчив у переддень Великої Вітчизняної...

Маршал Радянського Союзу Павло Батицький
Маршал Радянського Союзу Павло Батицький

Про харків`янина з Журавлівки Павла Батицького, чиє ім'я носить вулиця у рідному місті

Життя Павла Федоровича Батицького — це життя впевненої у власних силах людини, вимогливої до себе й інших. Він усе робив «на п`ятірку» й одночасно використовував кожну можливість для самовдосконалення. Його доля могла б скластися по-іншому: звичайний хлопчисько з харківської окраїни мав намір, як і батьки, стати робітником, тому ще підлітком влаштувався на завод «Серп і молот» учнем слюсаря. Однак, коли Павлу було чотирнадцять років, відбулася подія, що змінила його життя. Тоді в країні почали створюватися спеціальні школи для підготовки командирів Червоної Армії з дітей робітників і селян. У Харкові такою школою опікувався «Серп і молот», і Павло став одним з її перших учнів.   Закінчуючи школу, Батицький уже мав сферу професійних інтересів, тому в 1927 році сімнадцятирічний Павло став курсантом Ленінградсько-Борисоглєбської кавалерійської школи. Скоріше за все, на вибір вплинуло юнацьке романтичне ставлення до кінних військ, але про це Павло Федорович ніколи не шкодував. Уже в дев`ятнадцятирічному віці він командував кавалерійським взводом, що незабаром став одним з кращих у дивізії. Але вже будучи досвідченим командиром, він все одно продовжував учитися. У 1938 році Батицький закінчив Військову академію імені М. Фрунзе, а вже після війни — Військову академію Генерального штабу.

Меморіальна  дошка на  будинку в Москві, де жив маршал Іван  Кожедуб
Меморіальна дошка на будинку в Москві, де жив маршал Іван Кожедуб

К 90-летию трижды Героя Советского Союза маршала авиации Ивана Никитовича Кожедуба

Символично, что в год 65-летия Великой Победы мы отмечаем еще один знаменательный юбилей - 90-летие со дня рождения прославленного летчика-истребителя, трижды Героя Советского Союза Ивана Никитовича Кожедуба. Его вклад в Победу огромен - 62 лично сбитых фашистских самолета, уничтоженная боевая техника и живая сила противника на земле, а еще - самоотверженный ратный труд по укреплению боеспособности Вооруженных Сил в послевоенный период...

9 мая 1985 года. Торжественный прием в Кремле в честь 40-летия Победы в Великой Отечественной войне. Накануне, 7 мая, специальным постановлением Правительства СССР ряду участников войны присвоили высокие воинские звания и награды. Объектив камеры Центрального телевидения скользит по залу и замирает на группе членов Политбюро ЦК КПСС во главе с Генеральным секретарем ЦК Михаилом Горбачевым. Вдруг на пути партийной элиты - генерал-полковник Иван Кожедуб.

Лауреат літературної премії ім. А.П. Чехова Віталій Крикуненко

Член Спілок письменників Росії та України Крикуненко Віталій Григорович удостоєний літературної премієї імені Антона Павловича Чехова

Літературною премією імені Антона Павловича Чехова із врученням медалі "А.П. Чехов" за багаторічну роботу зі збереження та розвитку російсько-українських літературних взаємозв'язків відзначений заступник директора державного закладу культури міста Москви «Бібліотека української літератури», поет, перекладач, літературознавець, член Спілок письменників Росії та України Крикуненко Віталій Григорович. Почесна нагорода Московської міської організації Спілки письменників Росії і Спілки перекладачів урочисто вручена йому в дні святкування 150-річчя від дня народження Антона Павловича Чехова.

Глеб Евгеньевич Лозино-Лозинский

До ювілею видатного головного конструктора авіаційних і космічних систем Гліба Лозіно-Лозінського

Он ушел из жизни уже после распада СССР. Был признанным авторитетом, долгие годы возглавлял крупные объединения, создавая как авиационные, так и космические системы. Увенчан звездой Героев Социалистического Труда. Судьба его была непростой. Творчество этого конструктора, 100-летие которого отмечалось в эти дни, охватило две области – авиацию и космонавтику.

Глеб Евгеньевич Лозино-Лозинский – родом из дворянской семьи. Учился и начал трудиться инженером-турбостроителем в Харькове; в войну в ОКБ Артема Микояна разрабатывал паротурбины, затем – форсажные камеры, давшие мощный импульс развитию турбореактивной техники. Благодаря форсажу тысячи серийных МиГ-17 увеличили тягу двигателя на 30% (личным достижением Лозино-Лозинского за три года реактивной авиации стали две Сталинские премии.)

Андрій КравченкоИсполнилось 110 лет видному военачальнику дважды Герою Советского Союза генерал-полковнику Андрею Григорьевичу Кравченко

Андрей Григорьевич Кравченко родился на хуторе Сулимин Яготинского района Харьковской области в семье крестьянина.

В начале ноября 1918 г. поступил добровольцем в Красную Армию. Окончил Полтавскую военную пехотную школу в 1923 г. и Военную академию им. М.В. Фрунзе в 1928 году. Участвовал в Гражданской и советско-финляндской 1939-1940 гг. войнах.

Наиболее полно талант военачальника раскрылся у Андрея Григорьевича в годы Великой Отечественной войны.

Полтавець із Веприка Микола Леонідович ДуховДо 105-річчя з дня народження і 45-річчя з дня смерті Миколи Леонідовича Духова

Один з керівників атомного проекту Юлій Борисович Харитон дав таку оцінку Миколі Леонідовичу Духову: «Його конструкторська геніальність природжена. Те, що він зробив за своє життя, велике як за кількістю і рівнем інженерних рішень, так і за значенням, яке мають його праці для зміцнення обороноздатності країни».

Микола Леонідович Духов (26 жовтня 1904 р. Помер 1 травня 1964 р.), конструктор важких танків, ядерної зброї – член-кореспондент АН СРСР, генерал-лейтенант інженерно-технічної служби, тричі Герой Соціалістичної праці (1946, 1950, 1953 рр.), лауреат п’яти Сталінських і державних премій, народився в селі Веприк, Гадяцького повіту на Полтавщині у сім’ї військового фельдшера. Родовід матері майбутнього конструктора мав зв'язок з родом Миколи Гоголя.

Заслужена артистка України Марина Крапостіна - РибальченкоПамят’і вічно юної російської українки, великої народної співачки, «які народжуються раз на тисячу літ»

Сьогодні сповнилося 10 років з моменту трагічної смерті геніальної народної співачки сургутської українки - солістки Кубанського козачого хору Заслуженої артистки України Марини Крапостіної (Рибальченко)

Наша рідна пані Ірина.Саме життя виставило їй дві «п'ятірки» за її подвижницьку роботу

На нашому діаспорному сайті українців Росії ми вперше в розділі «Українці в Росії» розповідаємо про українку з матірної України пані Ірину Михайлівну Ключковську, директора Міжнародного інституту освіти, культури і зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка».

Робимо саме так, бо ця красива і енергійна, мила і дуже талановита жінка за останні роки стала доброю товаришкою, рідною людиною для багатьох українських національно-культурних громад і українських парафій греко-католицької і православної церкви Російської Федерації. Її бачили, з нею чи її співробітниками зустрічалися в українських товариствах і в Татарстані, і в Карелії, і в Башкортостані, і в Москві, і в Санкт-Петербурзі...

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка