Українці в Росії
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Интервью с Любовью Дяченко, главой УКР
От редакции: Одна из немногих, кому дали слово вне регламента на Х Конгрессе СКУ ? Любовь Дяченко, глава УКР. В перерывах между заседаниями, произнесением речей и докладов, нам удалось пообщаться об УКР, формировании «списков Семененко» и несколько стереотипном взгляде Запада на украинцев России.
? Уже во второй раз УКР отказывают в регистрации. Скажите, в чем причина на этот раз?
? Минюст вновь сделал замечания к Статуту организации. Замечания на этот раз не несут в себе нарушения законодательства. В некоторой степени их можно расценивать как слишком придирчивое отношение к нашей организации.
Спорные вопросы, на которые указал Минюст, разные юристы трактуют по-разному. Как Вы понимаете, всегда можно зацепиться за какое-нибудь слово, какую-нибудь фразу, мол, она не так звучит ? не так, как бы того хотелось представителям Минюста. Однако у нас нет другого пути: снова нужно вносить коррективы, на которые нам указали, и в очередной раз подавать документы.
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Открытие нового рабочего года в Нижегородском «Обществе украинской культуры «Джерело»
В субботу, 19 октября в Доме Ученых собрались члены «Общества украинской культуры «Джерело», для открытия нового рабочего года. Это была первая встреча после долгого летнего периода ? периода отдыха и отпусков. Несмотря на мрачную погоду, холод, и сильный дождь, атмосфера в зале была безгранично теплой: искренние улыбки, объятия, радость встреч. Здесь каждый был близок и рад друг другу.
Открыла собрание председатель общества ? Сидоренко Людмила Ивановна, которая поприветствовала всех присутствующих теплыми словами, и поздравила с долгожданной встречей. В рамках проекта «Связующая нить: выдающиеся личности - взаимосвязь украинской и русской культур», эта встреча была посвящена выдающимся музыкальным деятелям, композиторам братьям Майборода. Собравшимся была представлена невероятно интересная и красочная презентация, которую подготовили члены правления «Общества украинской культуры «Джерело» Ларина Светлана Ивановна и Татьяна Григорьевна Щербатюк. Биография, фрагменты творческой жизни, музыкальные композиции, фотографии близких людей-все это покорило души и наполнило сердца присутствующих гордостью за своих соотечественников, которые внесли важный вклад в развитие украинской и российской культуры. Как прекрасна эта музыка, невероятно красивая и проникновенная, которая затрагивает самое глубинное, родное и ценное! Какие прекрасные эмоции она вызывает! Песня «Рiдна мати моя» пробудила в сердцах образ родной неньки, и каждый с любовью и благодарностью вспомнил свою родную маму.
После великолепной презентации Людмила Сидоренко отметила, что общество вело свою активную деятельность на протяжении всего отпускного периода. Перед членами выступил всеми любимый и уважаемый Михаил Янышевский, который за несколько часов до начала собрания вернулся из Дагестана, где проходил конгресс народов России. Он поделился своими положительными впечатлениями, рассказал, с каким радушием глава Дагестана Рамазан Абдулатипов встречал своих гостей, прибывших со всех уголков России ? от Калининграда до Дальнего Востока.
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Українська влада мала б теж навчитись відстоювати права своїх громадян у Росії
Близько двох мільйонів українців проживають у Росії. Це найчисельніша українська діаспора у світі. У Росії майже сто різних українських організацій, але немає єдиної централізованої. Російська влада блокує реєстрацію Українського конгресу Росії. Російські українці кажуть, що стали заручниками політичних протистоянь. Як живеться українській діаспорі Росії?
Родина етнографа Василя Бабенкa походить з Чернігівщини і вже понад сто років проживає у Росії. Він народився у Башкирії в українському селі. Пригадує, що на цій території була справжня мала Україна, яка нараховувала сімнадцять українських поселень.
«Українська пісня заклала у мені український дух, який дає мені, з одного боку, сили жити, а з іншого боку - відбирає спокій у моїй душі. Я дуже переживаю за Україну.
Українська діаспора в Росії - «терра інкоґніта» і для України, і для світового українства. До того ж сама діаспора не розуміє, що треба об'єднуватись, а не ділитись через певні погляди. Бо цими чварами користаються російські сили, які роблять все, щоб розпорошити українців. Закрито дві загальноросійські організації українців, був скандал з бібліотекою. Прикро, що не реєструють Український конгрес Росії як єдину українську організацію і для цього знаходять різні формальні причини», - наголосив Василь Бабенко.
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Інтерв'ю з Любов'ю Дяченко, головою УКР
Від редакції: Одна з не багатьох, кому дали слово поза регламентом на Х СКУ ? Любов Дяченко, голова УКР. В перервах між засіданнями, виголошенням промов та доповідей нам вдалось поспілкуватись про УКР, формування «списків Семененка» та стереотипізований погляд Заходу на українців Росії.
? Вже вдруге відмовляють у реєстрації УКРу. Скажіть, у чому причина на цей раз?
? Мін'юст знову зробив зауваження до Статуту організації. Зауваження, на цей раз не носять фактичного порушення закону. В деякій мірі їх можна рахувати, як надто прискіпливе ставлення до організації.
Питання на які вказав Мін'юст, різні юристи трактують по різному. Розумієте, завжди можна зачепитись за якесь слово, якусь фразу, що вона не так звучить ? не так, як би цього хотілось представникам Мін'юсту. Але у нас іншого шляху немає: треба знову вносити якісь корективи, на які нам було вказано, і знову подавати документи.
? Коли плануєте ще раз подавати документи на реєстрацію?
? Зважайте, що все це має відбутись тільки через З'їзд. Зміни до Статуту ми можемо внести тільки офіційно, після його проведення. Тому, згідно домовленості з членами Правління, які приїхали на Х Світовий Конгрес Українців у Львів, ми зберемось на з'їзд у середині листопада і внесемо всі необхідні поправки до нашого Статуту.
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
10 тисяч українців за десятки років життя у російському місті не мають ні українського класу, ні бібліотеки
Сьогодні в російському Мурманську, одному з найбільших міст Арктики, мешкає понад 40 тисяч українців, а у всьому регіоні їх понад 150 тисяч. Українці є найбільшою національною меншиною міста і становлять більше ніж шість відсотків від всього населення. Попри це, в Мурманську немає не те що української школи, навіть не створено факультативних українських класів. Наталя Литвиненко-Орлова багато років очолювала громадську організацію «Національно-культурна автономія українців Мурманської області», згодом пішла з організації і уже практично перебралася на Сумщину, звідкіля походить її рід. Пані Наталя, яка завітала на Світовий Конгрес Українців, погодилась розповісти нашому часопису про особливості життя українців у тому північному регіоні і про те, як зберегти українську ідентичність і рідну мову, незважаючи на тисячі кілометрів відстані і десятки років розлуки.
- Пані Наталю, хто ті тисячі українців, що сьогодні мешкають у Мурманській області? Як туди потрапили?
- Багато людей туди поїхали після призначень з вишів Союзу, адже в той час реалізовували гасло: «Дєлаєм єдіний совєцький народ». Щоб творити такий народ, треба було розкидати корінних українців кого-куди, сіяти їх по всьому СРСР, множити міжнаціональні шлюби. Також чимало наших хлопців служили у війську в Мурманську, а потім залишились на «трішечки», аби, так би мовити, заробити на корову, костюм. Отак деякі уже й по 40 з гаком років «заробляють на корову».
Деякі українці їхали туди по якийсь товар, або й у пошуках романтики на холодній півночі. Ще одна маленька категорія - такі ж, як і я, непомірковані українки, які виходили заміж за росіян. Я поїхала в Мурманськ за своїм чоловіком. Це була моя помилка - і вибір чоловіка, і рішення покинути батьківщину. За це я заплатила надто велику ціну - понад 30 років не бачила, як квітують садки України.
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Другого мономаршу не відбудеться
Пересічний росіянин з українським корінням, звичайний студент журналістики з Владимира організував у своєму місті Мегамарш у вишиванках. Щоправда підтримки як такої не отримав, адже захід відвідали лише кілька журналістів, поліція та група антипідтримки. Про спробу українізувати Росію, а також чи буде й надалі організовувати такі заходи і скільки сил та натхнення вклав у Мегамарш Сергій Карась розповів кореспондентам «Солі».
- Розкажіть про себе, чому ви живете в Росії? Як так вийшло, що ви маєте вишиванку і знаєте українську?
- Я студент Владимирського державного університету імені братів Столєтових, четвертокурсник-журналіст. У березні 2012 року місяць навчався за обміном у Харківському національному університеті імені Каразіна. Українську мову, на жаль, я знаю не так добре, як хотілося б.
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Коротке інтерв'ю
Незабаром по світу пройде Мегамарш у вишиванках ? громадська акція без гасел та прапорів, що несе мету популяризувати український національний одяг та культуру як таку. Разом із Києвом, Одесою, Вінницею, Полтавою, Ужгородом, Житомиром, Івано-Франківськом та ін. провести Мегамарш висловили бажання й жителі російських міст. Так, наприклад, нещодавно місцева мерія дозволила провести Мегамарш у Воронежі, а сьогодні офіційного дозволу чекають активісти Владіміру. «Кобза» поспілкувалась з ініціатором проведення акції у Владімірі ? Сергєєм Карасем.
? Отже, підтвердження участі у Мегамарші щотижня дають все більше міст ледь не по всій Євразії. А хто приніс/підтримав ідею Мегамаршу у вишиванках у Владімір?
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Козаки на футбольному матчі
На матчі російської ліги з футболу з'явився україномовний банер із зображенням козака.
Уболівальники краснодарської «Кубані» розтягли 28 квітня 2013 на матчі з петербурзьким «Зенітом» величезні банери із написами «За Батьківщину - За Кубань» та зображенням козака в традиційній «мазепинці», щоб підкреслити свою козацьку ідентичність, частиною якої є українська мова.
На банерах красувався напис українською мовою "За Кубань, За Батьківщину!". А по центру кубанці розмістили плакат у формі серця з зображенням козака та датою заснування клубу. Додамо, що матч завершився бойовою нічиєю 2:2. "Зеніт" відкрив рахунок на 6-й хвилині. Потім краснодарці відновили паритет і швидко вийшли вперед. Та у другому таймі гості знову забили, зрівнявши рахунок.
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Нарис Олександра Довженка
Напишу я слово про хату за тисячу верст і за тисячу літ від далеченних сивих давен, аж до великого мого часу всесвітньо-атомної бомби. На Україні і поза Вкраїною сущу. Біду, з теплою солом'яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, архітектурну праматір пристанища людського.
Незамкнену, вічно відкриту для всіх без стуку в двері, без «можна?» і без «войдіте!» високонравственну людську оселю. Бідну і ясну, як добре слово, і просту, ніби створили її не робочі людські руки, а сама природа, немов би виросла вона, мов сироїжка в зеленій траві. Опишу її неповторну зовнішність, привітну Ї веселу, часом сумну, молоду й стареньку вдовицю, чепурну і уважну, журливу і ніколи не горду. У полі, на горі й під горою, на городі серед квітів весною і влітку, серед насіння восени. Насіння у ній і на ній од стріхи до самого долу. Здається, щезни вона, і спустіє земля, заросте бур'яном, споганіє, і світ стане чорний від голоду й злоби. Опишу її внутрішній образ. Все, що в ній є й чого нема й не було ніколи, хоч і могло би бути. А не було й нема в ній безлічі речей. Нема в ній челяді, немає гайдуків, прислужництва нема. Немає кабінетів, віталень, спалень, де довго сплять, і не було в ній розпусти й лінощів паразитаризму. Немає на стінах фамільних портретів і скарбів нема в сундуках, і ковані панцирі предків не красуються по її кутках, бо билися гаразд лицарі - їдкі - небораки без панцирів з одверто голими грудьми. А потім погнили онучі, потрухли клейноди до нитки, не стало й сліду на землі. Не змовлявся в ній ніхто й ніколи заволодівати світом чи поневолювати сусіда, не було в ній бучних бенкетів, ні великих урочистих зустрічей, не грали органи ні оркестри в її тісних стінах і ніколи не засідали далекорозумні дипломати. Не було в ній, будем говорити, щастя, не було тривалих радощів. А було в ній плачу і смутку багато і вельми багато журби поміж насінням отим і квітами. А знала вона багато розлук і прощань невтішних. І співала вона здебільшого, і так талановито й натхненно, як ніяка оселя в світі, журбу, і прощання, і спогади про далеке минуле, коли ріки були глибші, риба більша, трави густіші, коні прудшi й шаблі гостріші. Опишу я покинуту хату. Споконвіку кидали її, і хто кидав, мало вертався. Носило його скрізь усіма вітрами, чи сам, мов собака, бігав усе життя за чужим возом і лише згадував її, як щасливе дитинство, занедбану свою СОВІСТЬ і мову занедбану свою.
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Корифею баянної та акордеонної школи музики ? 70!
В ці дні член Нижньогородської української громади «Джерело» Голубничий Віктор Іванович святкує свій 70-річний ювілей.
Віктор Іванович - корифей сучасної баянної та акордеонної школи музики, професор кафедри народних інструментів Нижньогородської консерваторії ім. Глінки, лауреат міжнародних конкурсів, заслужений діяч мистецтв. Віктор Іванович веде педагогічну, науково-методичну і музично-громадську діяльність. Автор робіт, присвячених проблемам теорії баянного виконавства, газетних і журнальних публікацій, радіо- і телепрограм. Голова ДАК і член комісій з державної атестації в музичних ВУЗах і ССУЗах. Брав участь у роботі журі і оргкомітетів міжнародних, Всесоюзних, Всеросійських і міжрегіональних фестивалів і конкурсів (виконавців на народних інструментах, виконавців на духових та ударних інструментах, піаністів, вокалістів, камерних ансамблів).
Його заслуги відзначені премією Президента Росії В.В. Путіна (2002 р.), «Срібним диском» Міжнародного фестивалю «Баян і баяністи» (2011 р.).