Минуло дев’ять днів, як відійшов у вічність український активіст Москви Віталій Ляшук
Українська громада Москви провела в останню путь Віталія Мироновича Ляшука. Він був активним членом першого в Росії українського товариства шанувальників української культури «Славутич».
Віталій Ляшук не обіймав великих посад, а займався щоденною копіткою роботою зі збереження пам’яті про видатних українців. Слід відзначити його внесок у вшанування жертв сталінських репресій, загиблих на сумнозвісному Біломорканалі. В складі групи українських активістів Москви, до якої також входив Тарас Дудко, Віталій Ляшук здійснив подорож вздовж цього «чорного» каналу, де було розстріляно українське Відродження.
Активна громадянська позиція Віталія Ляшука поєднувалася з його скромністю, доброзичливістю. Кожного року 9 березня Віталій Миронович виділявся біля пам’ятника Тараса Шевченка своїм капітанським кашкетом, який так і став частиною його єства. Цей кашкет добре запам’ятався і надихнув нашого побратима – відомого громадського діяча, поета, журналіста Віталія Крикуненка доєднати до посвяти Віталію Ляшуку і його незмінний кашкет.
Пам`яті Віталія ЛЯШУКА у біло-замріяному морському кашкеті, неодмінному за будь-якої погоди…
По Арбату, в білому кашкеті,
Йшов, як плив… Й, здавалось, корабель
При гранітнім сірім парапеті
На причалі десь чекав тебе.
Мостом йшов. Хода рвучка й легенька.
Темний стікс внизу Москва-ріка.
Там, за нею, даленів Шевченко.
То ж до нього проща Ляшука.
Промайнула постать незникома
До підніжжя, де стоїть поет.
Думний погляд і постава скромна.
Мова чиста, лагідний акцент… –
Як і всі, кому Вкраїна ненька,
В дні урочі він туди ішов.
Й здалеку кашкет його біленький
Був примітний поміж корогов.
Тезко мій , поріднений з Поетом…
Я те знав. І бачив там тебе,
Як здригнувсь ти: ось, за парапетом:
Україна — чайка-корабель…
Наш кор.
На світлині: Світлої пам’яті Віталій Ляшук.