Український культурний центр «Ватра» в Казахстані
На прохання Посольства України в Казахстані Тарас Чернега, голова Українського культурного фонду «Ватра», що діє в Астані, погодився взяти участь у відеопроєкті «Багато справ ще в моєму домі», що реалізується під егідою Міністерства закордонних справ України. У фокусі історії про життєвий шлях, успіх та визнання українців за кордоном. Локацією для інтерв’ю став український куточок, розташований в Українській церкві Святого Йосифа Обручника, що була освячена шість років тому. Наші співвітчизники вивчають тут українську мову, говорять про культуру, традиції та звичаї України.
– Добрий вечір, Тарасе Андрійовичу. Розкажіть, як так склалося, що перебуваючи в Казахстані, так далеко від України, від етнічної Батьківщини, Вам вдалося зберегти рідну мову?
– Справа в тому, що я народився в Казахстані й уже понад 50 років тут живу. На жаль, я не мав можливості відвідувати українську школу, моєю мовною практикою були короткотривалі канікули під час літніх поїздок до бабусі та дідуся на Вінниччину. Пригадую таку сімейну легенду: коли я був малим і ми їхали потягом (поїздка тривала більше трьох діб), кожного разу я запитував: «Це вже Україна?» Відповідали: «Ще ні». І коли ми вже опинялися на території України, я раптово переходив на українську мову. Уже не пам’ятаю, як то траплялося. Звичайно, перебуваючи на мальовничій Вінниччині, подорожуючи Одещиною, я мав змогу чути рідну мову і якось нею розмовляв. Повертаючись до Казахстану, ми завжди сумували за тим, що літо закінчилося і знову треба йти до російської школи.
– Як відомо, у Казахстані дуже велика та активна українська діаспора. Розкажіть про діяльність Українського культурного центру «Ватра».
– Український культурний центр «Ватра» заснували наприкінці 1993 року, тож йому вже понад чверть століття. За ці роки багато цікавого та корисного було зроблено. Здійснюється активна виховна робота. Центр спочатку працював за чотирма напрямками: художня самодіяльність (як зазвичай і буває в подібних культурних закладах); шкільництво (недільна школа існує з 1992 року); клуб рукоділля, що в нашому місті прославився виставкою вишитих картин; республіканська газета українців Казахстану «Українські новини». Ми пишаємося тим, що уряд Казахстану та Міністерство інформації дали нам дозвіл видавати цю газету. З 2000 року її редакція переїхала з Алмати до Астани, де видається до цього часу.
– Газета «Українські новини» – це єдиний часопис у всьому азійському просторі, що видається українською мовою. Розкажіть, будь ласка, які новини висвітлюєте?
– Наша газета була заснована1994 року, тож також уже відзначила своє двадцятип’ятиріччя. Від початку її видання чільне місце в публікаціях посідає висвітлення життя українських громад Казахстану. Ми отримували й отримуємо інформацію з різних міст та сіл нашої республіки, де діють громадські українські об’єднання, що організовують ті чи інші заходи. Найбільш висвітлюваними серед них є: Шевченківські урочистості, день Святого Миколая, концерти, приурочені святам, які відзначають у Республіці Казахстан, таким, як Новруз, Свято єдності народу Казахстану. Останнім часом українські громади все активніше беруть участь у Всеукраїнському диктанті національної єдності, і ми також намагаємося про це говорити.
Шкода, що останнім часом усе менше читачів підтримують нашу газету, але це природно, тому що люди, які звикли читати друковане слово, поступово відходять. Молодь, на жаль, уже не хоче бачити видання в паперовому вигляді, її більше приваблює електронний варіант. З цією метою ми створили електронну сторінку, на яку запрошуємо всіх, хто цікавиться життям українців у Казахстані.
– Ви казали, що в цьому приміщенні відбуваються заняття з української мови. Будь ласка, розкажіть про це детальніше.
– Заняття проводимо за підручником з української мови для недільних шкіл. Ми зі Світланою Чернегою упорядкували його два роки тому, щоб діти могли вивчати українську мову й долучатися до її скарбів. Побудований він у такий спосіб, що тема за темою слухачі цих курсів наближаються до сталого володіння мовою. Підручник розрахований на рік. Матеріалу в кожній темі достатньо, щоб здобути базовий рівень знань. Окрім того, у нас є методичний посібник, що теж допомагає опанувати українську мову. Тут наявні таблиці, матеріали, що присвячені особливостям вивчення української мови в російськомовному середовищі. Досить цінним є останній розділ цього посібника, у котрому зібрано інформацію про те, як протягом 400 років намагалися знищити нашу мову, але, на щастя, того не сталося.
Упевнений, що слухачі, які відвідують курси української мови, візьмуть з них багато корисного.
– Тарасе Андрійовичу, інформація, котрою Ви поділилися, дуже корисна та цікава. Я Вам щиро дякую за активну позицію та за підтримку українців у Казахстані й бажаю всіляких успіхів. До зустрічі.
– Дякую. До зустрічі.
Валерія Самойлова, прес-секретарка Посольства України в Казахстані
Джерело: «Український дім» № 1(99) 2020 р.
На світлині: Світлана і Тарас Чернеги