lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Ген українця в азійському просторі

Український культурний центр «Ватра» в Казахстані

На прохання Посольства України в Казахстані Тарас Чернега, голова Українського культурного фонду «Ватра», що діє в Астані, погодився взяти участь у відеопроєкті «Ба­гато справ ще в моєму домі», що реалізується під егідою Мі­ністерства закордонних справ України. У фокусі історії про життєвий шлях, успіх та визнання українців за кордоном. Локацією для інтерв’ю став український куточок, розта­шований в Українській церкві Святого Йосифа Обручника, що була освячена шість років тому. Наші співвітчизники вивчають тут українську мову, говорять про культуру, тра­диції та звичаї України.

– Добрий вечір, Тарасе Андрійовичу. Розкажіть, як так склалося, що перебуваючи в Казахстані, так далеко від України, від етнічної Батьківщини, Вам вдалося зберегти рідну мову?

– Справа в тому, що я народився в Казахстані й уже понад 50 років тут живу. На жаль, я не мав можливості відвідувати українську школу, моєю мовною практикою були короткотри­валі канікули під час літніх поїздок до бабусі та дідуся на Він­ниччину. Пригадую таку сімейну легенду: коли я був малим і ми їхали потягом (поїздка тривала більше трьох діб), кожного разу я запитував: «Це вже Україна?» Відповідали: «Ще ні». І коли ми вже опинялися на території України, я раптово переходив на українську мову. Уже не пам’ятаю, як то траплялося. Звичайно, перебуваючи на мальовничій Вінниччині, подорожуючи Оде­щиною, я мав змогу чути рідну мову і якось нею розмовляв. По­вертаючись до Казахстану, ми завжди сумували за тим, що літо закінчилося і знову треба йти до російської школи.

– Як відомо, у Казахстані дуже велика та активна україн­ська діаспора. Розкажіть про діяльність Українського культур­ного центру «Ватра».

– Український культурний центр «Ватра» заснували на­прикінці 1993 року, тож йому вже понад чверть століття. За ці роки багато цікавого та корисного було зроблено. Здійсню­ється активна виховна робота. Центр спочатку працював за чотирма напрямками: художня самодіяльність (як зазвичай і буває в подібних культурних закладах); шкільництво (недільна школа існує з 1992 року); клуб рукоділля, що в нашому місті прославився виставкою вишитих картин; республіканська га­зета українців Казахстану «Українські новини». Ми пишаємося тим, що уряд Казахстану та Міністерство інформації дали нам дозвіл видавати цю газету. З 2000 року її редакція переїхала з Алмати до Астани, де видається до цього часу.

– Газета «Українські новини» – це єдиний часопис у всьому азійському просторі, що видається українською мовою. Розка­жіть, будь ласка, які новини висвітлюєте?

– Наша газета була заснована1994 року, тож також уже від­значила своє двадцятип’ятиріччя. Від початку її видання чіль­не місце в публікаціях посідає висвітлення життя українських громад Казахстану. Ми отримували й отримуємо інформацію з різних міст та сіл нашої республіки, де діють громадські україн­ські об’єднання, що організовують ті чи інші заходи. Найбільш висвітлюваними серед них є: Шевченківські урочистості, день Святого Миколая, концерти, приурочені святам, які відзнача­ють у Республіці Казахстан, таким, як Новруз, Свято єдності народу Казахстану. Останнім часом українські громади все ак­тивніше беруть участь у Всеукраїнському диктанті національ­ної єдності, і ми також намагаємося про це говорити.

Шкода, що останнім часом усе менше читачів підтриму­ють нашу газету, але це природно, тому що люди, які звикли читати друковане слово, поступово відходять. Молодь, на жаль, уже не хоче бачити видання в паперовому вигляді, її біль­ше приваблює електронний варіант. З цією метою ми створили електронну сторінку, на яку запрошуємо всіх, хто цікавиться життям українців у Казахстані.

– Ви казали, що в цьому приміщенні відбуваються заняття з української мови. Будь ласка, розкажіть про це детальніше.

– Заняття проводимо за підручником з української мови для недільних шкіл. Ми зі Світланою Чернегою упорядкували його два роки тому, щоб діти могли вивчати українську мову й долучатися до її скарбів. Побудований він у такий спосіб, що тема за темою слухачі цих курсів наближаються до сталого воло­діння мовою. Підручник розрахований на рік. Матеріалу в кож­ній темі достатньо, щоб здобути базовий рівень знань. Окрім того, у нас є методичний посібник, що теж допомагає опанувати українську мову. Тут наявні таблиці, матеріали, що присвячені особливостям вивчення української мови в російськомовному середовищі. Досить цінним є останній розділ цього посібника, у котрому зібрано інформацію про те, як протягом 400 років намагалися знищити нашу мову, але, на щастя, того не сталося.

Упевнений, що слухачі, які відвідують курси української мови, візьмуть з них багато корисного.

– Тарасе Андрійовичу, інформація, котрою Ви поділилися, дуже корисна та цікава. Я Вам щиро дякую за активну позицію та за підтримку українців у Казахстані й бажаю всіляких успі­хів. До зустрічі.

– Дякую. До зустрічі.

Валерія Самой­лова,  прес-секретарка Посольства України в Казахстані

Джерело: «Український дім» № 1(99) 2020 р.

На світлині: Світлана і Тарас Чернеги

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка