Про музейний зал сiльської старовини в селі Нова Калитва на Дону
У селі Нова Калитва Розсошанського району, що на півдні Воронезької області, у шкільному краєзнавчому музеї недавно відкритий новий зал. На додаток до виставки про бойову операцію Великої Вітчизняної війни «Малий Сатурн» на Середньому Дону з'явилася унікальна експозиція – по суті, другий музей. Він присвячений сiльській старовині з тієї пори, коли на початку XVIII століття на березі Дону народилася слобода в тодішньому Острогозському українському козачому слобідському полку. Виставка широко представляє тутешню корінну старовину, відбиту в народній культурі. Мова про повсякденні і святкові вбрання, на щастя, що ще не зотліли в бабусиних скринях. Мова про вироби, створенi майстровитими руками з пряжі і металу, із соломи і лози, з дерева і глини. Мова про речі, по яких можна побачити цікавий, ледве остаточно не забутий давній сільський побут.
- Звернулися до земляків по радіо, – розповідає один з ініціаторів створення нового залу музею, шкільний учитель Раїса Іванівна Козаєва. – Хлопці та дiвчатка з краєзнавчого гуртка Оксана Бiлогорцева, Ганна Рєзнiкова, Олена Лукiна, Настя Ткаченко, ВIка та Костянтин Скибiни і їхні друзі подвiрно обійшли селян. Люди відгукнулися і передали музею сімейнi реліквії.
Першим відвідувачам-гостям школярі-екскурсоводи розповiли про те, як років триста з зайвим назад заселялися вихідцями з України степові краї Подоня, як на могутнім древі української культури народжувалася нехай малою, але самобутньою гілочкою, культура слобожанська, виплавлялася на перехресті українського, російського і козачого укладів.
Орне «рало» і кінний плужок, дерев'яні граблi і ціп для обмолоту зерна з колосcя, кінна збруя і дзвіночок під дугою. А поруч вишиванки і кожухи, сувої, рушники і скатертини. А музичні співучі цимбали і балалайка підтверджують, що не хлібом єдиним в усі століття жили люди.
Одна з відвідувачок музею, Любов Лушпiна, принесла в цей перший день дарунок - прабабусин рушник машинної роботи, що у ту пору мали люди зі статком. На кожнім експонаті є табличка, що називає майстра, хазяїна, дарувальника. У них – літопис села, тепер залишений і для нащадків.
До речі, почав роботу оргкомітет VI-го фестивалю Слобідської української культури, що силами ентузіастів щорічно проводиться в місті Розсош. Він збирає закоханих в українську пісню, танок, декоративно-прикладне мистецтво з різних куточків Воронезької області. Приїжджають і гості з України. Вже оголошено, що в нинішньому році фестиваль пройде 9 грудня в розсошанському Клюбі залізничників.
Дмитро ДЕНИСЕНКО.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.