Стало доброю традицією покладання представниками національних діаспор вінків до Пам'ятника Слави в день звільнення міста Воронежа від німецько-фашистських загарбників у Другу світові війну, а 9 Травня тепер вирішено щорічно збирати ветеранів війни за одним великим столом з польовою кухнею. А початківцем цих масштабних акцій виступила місцева Національно-культурна автономія українців міста Воронежа. Українці - друга по чисельності, після росіян, національна група населення Воронезької області. Україна як держава - наш найближчий сусід. За словами голови правління Національно-культурної автономії міста Воронежа Ігоря Сахно, громадська організація ставить своєю метою зміцнення дружби, взаєморозуміння і добросусідських відносин як між народами, так і між нашими країнами, і приклад героїчної боротьби по захисту Вітчизни у 1941-1945 роках довів необхідність і важливість такої роботи.

У нинішньому році на 9 Травня ветерани війни міста Воронежа були  запрошені до споруджуваного на вулиці Маршака кафе "Українська кухня". Тут був розкинутий місткий військовий намет, працювала польова кухня. По загиблим у тій страшній війні православний священик відслужив панахиду, а потім ветеранів поздоровили депутат обласної Думи, Голова асамблеї народів Воронезької області Сергій Рудаков, представники місцевого самоврядування і Воронезької філії "МоскомПриватбанку", артисти. У цей день сюди прийшов гвардії майор у відставці Василь Гущин - на фронті він знаходився з вересня 1943 року. Спочатку Степовий фронт, потім Другий Український, потім - Перший Український. Звільняв Україну і завершив війну в Празі. А Анатолій Булгаков служив у Воронезькому зенітно-ракетному полку - тут приходилося виконувати важливі завдання по охороні неба від ворога. І сьогодні цей полк - на варті Воронежу і всього Чорноземья. Але сюди приходили не тільки ті ветерани, хто звільняв Україну - "перепусткою" за загальний стіл була сивина у волоссі, орденські планки на грудях... Приміром, нагороджений у роки війни знаком "Відмінний мінометник" Олексій Турочкін потрапив на фронт у 1942 році під Орел. Звільняв Брянщину, Білорусію, був неодноразово поранений, дійшов до Берліну. "Нам була потрібна одна Перемога, одна на усіх..."

- Завдяки вам, тоді ми вистояли і перемогли, - сказав ветеранам Ігор Сахно. - Ви зберегли і заново побудували нашу країну, а тепер все руйнується. Але я не хочу, щоб так відбувалося. Запрошую вас сюди знову і на майбутній рік. Сподіваюся, що 9 Травня ми знову зустрінемося всі разом...

Росії треба знову, з нуля, будувати в країні "інтернаціонал", тільки тепер за приклад взяти Західну Європу. Не на шкоду росіянам, але і не в образу іншим національностям.

На світлинах: ветеранів вітає голова українськоі національно-культурної автономії міста Воронежа Ігор Сахно; з теплими словами до людей - керуюча Воронезькою філією "МоскомПриватбанку" Людмила Горчакова.

Дмитро ДЕНИСЕНКО,
Фото Максата РЕДЖЕПОВА

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка