Східна Слобожанщина (Вороніж)

Про прикордонне співробітництво Воронезької області Росії з Луганською областю України

«Сьогодні вкрай важливо довести до кожного росіянина, що взаємини з Україною повинні розвиватися, що люди там залишилися ті ж, тільки лише політики помінялися. А відповідно, привітність і відкритість стосовно гостей, що були завжди, такими ж і будуть», – підкреслив Сергій Кириченко, начальник управління зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності Луганської обласної держадміністрації (Україна). Делегація луганчан перед Днем Перемоги побувала у Воронежі з метою обговорення питань зміцнення добросусідських відносин і подальшого розвитку торгово-економічного співробітництва. Сергій Олександрович привіз сюди офіційне запрошення для воронезьких товаровиробників до участі в міжнародній виставці «Східна брама України-2005» («Восточные ворота Украины-2005»), наміченої на 24-27 травня 2005 року. Крім того, на зустрічі з заступником голови Воронезької обладміністрації Борисом Китаєвим та представниками місцевої національно-культурної автономії українців міста Воронежа, луганчани заявили про готовність брати участь зі своєю експозицією у виставці «Воронезька область – ваш партнер» у червні.

Панахиду в пам'ять визволителів Воронежу провели 25 січня 2005 року біля Пам'ятника Слави спільно православний священик, мусульманський імам і іудейський рабин.

В четвертий раз проводився 27 листопада 2004 року фестиваль Слобідської української культури, що організують журналісти й актив газети «Розсош» разом з Воронезькою регіональною громадською організацією «Українське товариство «Перевесло». З легкої руки редактора газети і депутата райради Віталія Климова і головного натхненника - депутата райради Олександра Бабешка задумана та здійснюється добра справа: повертається тутешня корінна старовина, відбита в народній культурі Слобідської України.

Святковий концерт, присвячений ювілею українського товариства, відбувся 23 жовтня 2004 року в Палаці культури міста Воронежа.

Мереживна майстерність лозоплетіння відроджується у Воронезькій області

завдяки допомозі майстрів із Закарпатської України

Ще якихось десяток років тому про подібний конкурс-фестиваль у Воронезькій області ми і не мріяли. І справа зовсім не у фінансах на його проведення – просто не набралася б достатня кількість учасників, гідних змагатися на всеросійському рівні. Лозоплетіння вмирало. Навіть в узагальнюючій праці відомого в Росії дослідника Олександра Миловського «Народні промисли» (видання 1994 року) немає ні рядка про це ремесло. І раптом у місті Боброві Воронезької області на базі відомого насамперед випуском гітар ЗАТ «Акорд» пройшов перший усеросійський фестиваль «Золота лоза» . На цьому підприємстві вже більш 4 років займаються і відродженням традиційного для Східної Слобожанщини мистецтва лозоплетіння. До речі, натхненником і організатором конкурсу, разом з Асоціацією народних промислів Росії, став генеральний директор «Акорду» Віктор Самарченко.

Якось років п'ять назад у Воронежі пройшов регіональний З'їзд вихідців з... Індії. Так-так, не дивуйтеся. Усе було обставлено як треба з запрошенням журналістів, навіть у залу із суцільно слов'янськими обличчями привезли звідкись групу індійських студентів і представника посольства Індії в Росії. Була мова про «важливість пізнання Великої культури», «підтримку курсу Раджіва Ганді», виступили воронезькі дітлахи з індійським танцем, а потім - був шикарний фуршет, на якому індуси якось загубилися в натовпі і, зрештою, усі присутні, пропустивши по черговій чарчині забули навіщо зібралися.

Традиція бенефісів якось пiдзабулась за останні роки у воронезьких театрах, тим утішніше було одержати запрошення в театр ляльок на бенефіс заслуженої артистки України Тетяни Сезоненко. Цю акторку я давно знаю і люблю. Колись, ще в пору існування театральних гастролей (невже таке було?), вона приїхала до Воронежа із Запорізьким театром юного глядача, побачила спектаклі Валерія Вольховського і вирішила, що повинна працювати тільки з ним. Дивно, утім, не це (до Вольховського просилися багато хто, так одиниці залишилися), а те, що, не обмінявши відразу свою запорізьку квартиру на Воронеж, вона протягом декількох років змушена була жити з донькою прямо в театрі. Ця епопея тоді обійшла усю воронезьку пресу. Інша б здалася, виїхав назад, але вона хотіла працювати тільки тут. Така відданість дорого коштує! Але ж робота з Вольховським не була медом, бували і роки простою, і незлагоди. Але Тетяна Сезоненко завжди була  переконана, що Валерій Аркадійович – головна людина в її творчій долі. Широкий творчий діапазон, розмаїтість ролей, техніка ляльководiння різних систем (планшетні, маріонетки, тростьовi) – це все Тетяна Сезоненко в спектаклях Вольховського. Серед її ролей була навіть Смерть у постановці «Соловей і Імператор». Вона однаково впевнено почуває себе й у «живому плані», і з лялькою будь-якої системи, що віртуозно продемонстровано, наприклад, у «Легенді про добре серце»: переходи-перевтілення тут миттєві.

Адреса: Російська Федерація, 394000, місто Вороніж, Головна пошта, абонентська скринька 235; р.т. (0732) 55-08-46.

Відповідальний редактор - Денисенко Дмитро Михайлович

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Заснований у 1992 році - спочатку як друковане видання формату А4 обсягом 4 сторінки тиражем до 900 екземплярів. Поступово трансформувався в електронне видання без чітко зафіксованого формату. У друкованому вигляді випускається тільки на замовлення. Виходить неперіодично.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка