Друк
Розділ: Рушники (Златоуст)

Оксана Янова читає Шевченка

Як ми відсвяткували восьму Паску в нашому українському клубі «Червона калина»

Цього року  хоч і дуже рано випало весняне свято Великодня, але день видався справді святковим: сонце сяяло, вигравало весело, від церкви лунав святковий благовіст. А до Центральної бібліотеки Златоусту йшли люди у святковому вбранні з великодніми кошиками – зовсім як в Україні! То йшли наші земляки-українці, запросивши й інших своїх друзів, ішли на свято Великодня в нашому українському клубі «Червона калина». Вже восьмий рік ми вшановуємо у себе тут наші стародавні народні звичаї: Різдво, свято Кобзаря, Великдень-Паску, Купайла, День України, а в грудні, у день народження нашого клубу - українські вечорниці.

В залі витав український дух: сонце осявало великодні виставки та столи: ікони в рушниках, свічки, паски, крашанки, писанки, сало та шинка, українські ковбаси, вареники… І  все це прикрашено  квітами, вербовими гілочками, вишивками з бабусиних скринь. Люди заходять з веселими усмішками, христосуються, радісно вітаються, знайомляться, фотографуються…

Лунає по-українськи урочиста пісня «Христос воскрес», і наша господиня Галина Кремльова (Парубок) обходить всю залу з пишною паскою на рушнику і кожен відламує собі крихту святої паски – розговляються. А ведуча тим часом розповідає про дохристиянське коріння нашого свята, про весняне сонце, яке оживляє, воскрешає усе живе на землі, символізуючи перемогу світла над тьмою, життя над смертю, добра над злом. Наші предки  зустрічали весну, тепле сонце певними ритуалами, які злилися з християнськими, церковними, вітали одне одного, землю й небо обрядовими весняними  піснями, танцями, іграми. Відтак і ми, прослухавши веснянку у виконанні берегині нашої української душі Ніни Матвієнко, й собі заспівали  весняних пісень: «Черемшину», «У вишневому саду», «Місяць на небі», а весь зал підхоплював радісно й дружно.

Галина Кремльова (Парубок) з Житомирщини розповіла, як в їх селі у вербну неділю завозили до церкви оберемки верболозу, як вони молодими поверталися весело додому та бавилися: Не я б'ю, верба б'є.

Через тиждень – Великдень!

Будь здорова, як вода,

А багата, як земля…

А далі ведуча розповіла про прикмети, якими супроводжувалося  випікання пасок, про крашанки та писанки, при різну символіку візерунків, про бувшого нашого гуцула Володимира Вакія, який привозив нам від своєї мами справжні писанки ручної роботи … Кожен в залі роздивлявся їх символічні візерунки-обереги.

Наші діти Ліза Кузнецова, Оксана Янова, Валерія Романець прочитали вірші  про писанки, весну та Великдень. А їх за те щедро  обдарувала сувенірними писанками директор магазину «Художні промисли», наш давній друг Надія Геннадіївна Вирупаєва, їх вона привезла так багато, що й кожен дорослий отримав цей веселий незвичайний сувенір, який розмальовували діти з православної недільної школи. Вона також принесла щедрих ласощів до святкового столу й в кінці вечора сказала: «Хоч я мала намір побути у вас не більше години, та не могла піти до самого кінця, - стільки нового для себе узнала про це свято, таке у вас тут воно радісне і по-сімейному тепле»

Як і годиться, після Всенічної служби, освятивши великодні кошики, господарі поверталися додому. Тут Віктор Макієнко з гумором розповів, як малим хлопям вчепився був іти з мамою та з хрещеною на ніч до церкви з свого хутора Згурівка аж до райцентру, як заблукав до ранку та ночував у добрих людей…

Також пригадали розповідь Андрія Беркити з Житомирщини про те, як хлопцями вони всю Великодню ніч палили вогнища на горбах за селом, щоб їх було видно аж в сусідньому селі. Щоб те світло бачили Ангели в небі та щоб літали над селом. І в кожній хаті теж не гасили світла до сходу сонця.

А вже на схід сонця розчиняли вікна, розкривали занавіски, щоб великоднє сонце зі святими янголами зайшло в хату й освятило її своїм промінням. Дівчата ж виходили стрічати сонце в садок. Там ставши під яблуню чи вишню, склавши руки до сонця, проказували молитву. Зачитавши, її ми роздали всім нашим дівчатам, взяли навіть матері та бабусі – щоб передати своїм донькам та внучкам. Ось вона, ця «Дівоча молитва до Сонця»:

Добрий день тобi, сонечко яснеє!

Ти святеє, ти яснеє, прекраснеє!

Ти чисте, величне й поважне,

Ти освiщаєш гори й долини,

i високії могили.

Освiти й мене, рабу божу, (ім’я)

Перед усім миром:

Перед панами, перед царями,

Перед усiм миром християнським

Добротою, красотою,

любощами й милощами.

Щоб не було нi любiшої, нi милiшої

Од раби Божої народженої,

хрищеної, молитвенної (ім’я)

Яке ти ясне, величне, прекрасне,

Щоб i я така була ясна, велична, прекрасна

Перед усім миром християнським на віки віків.

Амінь!

Пiсля молитви дівчина позначає дерево хрестиком, а як воно зацвiте, то його квiточки вплiтає у вiнок, надiває на голову. Такий вінок берегли i ним чарували на любов.

Згадалася розповідь нашої Світлани Кравець з Вінницької області, як вранці у себе вдома після церкви дівчиною вона вмивалася у воді з червоними крашанками, щоб бути здоровою та красивою.

Коли уже вдень збиралися куми, свати, всі родичі розговлятися, то діти хіба ж всидять удома. Молодь поспішала на вулицю, до гойдалок, де  біля церкви дівчата співали гаївок та веснянок, де водили кривого танця, де грали у різні великодні  ігри: в «Довгої лози», в «Третій лишній», «Мости», «Подоляночку», «А ми просо сіяли». А от в «Навбитки» та в «Котка з призами» ми пограли просто в залі! Й дорослим було чи не цікавіше за дітей влучити  розмальованим яйцем  в приз, щоб забрати його собі.

Згадали й про обливальний понеділок, очищення водою, про те, як хлопці бризкали на дівчат водою або парфумами, а ті дарували їм крашанки, або парубки самі відбирали їх у дівчат із-за пазухи. Потім всі ми співали різні весняні пісні про кохання, наші гості башкири та росіяни також заспівали нам своїх пісень, а всі разом  вели танці з усім залом.

Нарешті запросили всіх сісти до столів розговітися. Дуже урочисто,  українською мовою прозвучала в професійному виконанні молитва «Отче наш». А далі звучали вітання, тости про українські пісні, звичаї, про Україну, її народ: «Хай вічно живе Україна!», «Слава Україні!»

Було зачитано великодні поздоровлення, що надійшли  від наших добрих друзів з Мурманська від Наталі Литвиненко-Орлової, з Нижньокамська від Людмили Найденко, й з Санкт-Петербургу від Валентина Іващенка, який восени у Москві на фестивалі  полонив уяву наших учасниць «Сорочинського ярмарку» Галину Кремльову (Парубок) та лауреата 1-го ступеню солістку Тетяну Ваганову.

Гостей завітало немало, цілими родинами прийшли Янови (Зайченко)Валентина та Геннадій з 15-літньою донькою Оксаною -  справжньою красунею-україночкою. Вона народилася на Уралі, але щоліта бувала у бабусі в селі на Чернігівщині, добре володіє українською мовою. Каже, що вже не раз перечитала «Зачаровану Десну» Олександра Довженка, Оксана просто марить своєю прабатьківщиною – Україною, мріє там вчитися й жити. Прийшов також з дружиною їх друг Рєзнік, який так гарно співав з нами за столом «Ой хмелю», «Туман яром» та багато інших.

Родина Романець знову прибула в повному складі: пані Раїса з сином Олегом, його дружиною Анною та їх донькою Валерією, яка постійно виступає в  наших заходах.

Також вперше завітали до нас родина ТкачуківВасиль та Юлія з доньками нещодавно прибули з Вінниччини в Златоуст до родичів у пошуках роботи. І радо були здивовані, що тут, на далекому Уралі, попали в куточок справжньої України з її звичаями.

Лідія КОБЗАР-ШАЛДУГА,

керівник клубу «Червона Калина»

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Василь Ткачук катає крашанки

А на столах великодніх - усього багато

Головне - сало та ковбаса українська

Великодні ігри захопили не лише малечу, а й матерів- дві Анни -Романець та Макксимова

Веснянки та гаївки- наша Ліза й гостя з курултаю башкир

Валентина Янова (Зайченко) з донькою Оксаною на Чернігівщині

Оксана Янова в садибі Олександра Довженка

На світлинах: Оксана Янова читає вірша Тараса Шевченка. Василь Ткачук катає крашанки. А на столах великодніх усього багато. Головне - сало та ковбаса українська. Великодні ігри захопили не лише малечу, а й матерів: дві Анни - Романець та Максимова. Веснянки та гаївки - наша Ліза Кузнецова й гостя з курултаю башкир. Валентина Янова (Зайченко) з донькою Оксаною на Чернігівщині. Оксана Янова в садибі Олександра Довженка.