Друк
Розділ: Рушники (Златоуст)

Україночка Ліза

Про чергове Шевченківське свято в Златоусті

Шевченківське свято у нашому українському клубі «Червона Калина» пройшло уже восьмий раз. Щоразу обираємо окрему тему з невичерпного джерела життя й творчості нашого Кобзаря.

Нехай усім вкраїнцям завжди

Сія Шевченкова зоря,

Схилімо голови в пошані

Перед портретом Кобзаря.

Цього разу сценарій свята мав назву «Тарасова доля». Як завжди, почали з неофіційного гімну всіх українців-діаспорян світу «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Кобзаря. Піню цю урочисто й дружно стоячи співав увесь зал. А далі сама Тарасова Доля промовляла у залі, до неї не раз у своїх віршах звертався й сам Шевченко:

Ти не лукавила зо мною,

ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

і в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

- Учися серденько, колись

з нас будуть люди, - ти сказала.

А я й послухав, і учився, і вивчився.

А ти збрехала.

Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли. У нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше – слава.

А слава – заповідь моя…

ТАРАСОВА ДОЛЯ – всі ми знаємо, якою вона була до нього – і дуже тяжкою, але бувала й дуже щедрою ДОЛЯ промовляє до нього, малого:

- Здрастуй, Тарасику. Ти впізнав мене, маленький? Так, я твоя доля. Сьогодні я прийшла до тебе з веселкою, а ти , як завжди, сховався у бур’янах і малюєш, малюєш… У тебе День народження. Я хочу обдарувати тебе сонцем та квітами. Я нині ласкава та добра, як рідна матуся. Бог наділив тебе неймовірним талантом , а я дам тобі дорогу у світ. Зараз вона легка і гладенька, якраз для твоїх маленьких ніжок, а потім… Спи, Тарасику, хоч у снах ти будеш щасливий.

Люлі, сину, люлі, люлі,

Налетіли з неба гулі,

Налетіли білі-білі,

Як сорочка до неділі.

«Думи мої» - фолк-група

«Катерина» - Галина Парубок.

«Взяв би я бандуру» - Юрій Філонов.

І знову його ДОЛЯ промовляє до нього:

- Я знову прийшла до тебе, Тарасе. Прийшла із весною, прийшла із любов’ю. Поглянь, й сама, як твоя омріяна любов, молода княжна. Ти не чекав мене сьогодні, правда? Але кохання завжди приходить несподівано. Твоя душа готова його прийняти. Вона визріла для кохання, як колос під сонцем. Прийми його в своє серце. Воно терпке і солодке, воно яскраве і коротке. Воно нещасливе, Тарасе. Але така вже я є, твоя доля – легковажна і примхлива.

«Така її доля» - Лідія Шалдуга.

«Доля», «Пара голубів» - Тетяна Ваганова.

Ох, ДОЛЕНЬКО моя, ДОЛЕ…

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду.

Нема куди прихилитись,

Хоч з гори та в воду.

В того доля ходить полем –

Колоски збирає,

А моя десь ледащиця

За морем блукає.

- Ні, я не ледащиця, Тарасе. Просила в богів для тебе кращу стежину. Не судилось… От і веду тебе , Тарасе, важкою дорогою, а сама плачу. Тебе ще чеатиме твоя Голгота, твій каземат, царевий присуд: не писати і не малювати.

Оренбург, Кос-Арал… І в снігах, і в пустині… Ти вже каєшся, сину?

Ні, ти не каєшся, я бачу. Ти тужиш за Україною. Я подарую тобі ще одну зустріч із нею.

«Місяць на небі» - фолк-група.

«Ніч яка, Господи, зоряна, ясная» - фолк-група.

Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю,

Лама дуба, Котить полем Перекотиполе.

Так і доля: того лама, Того нагинає;

Мене котить, а де спинить, І сама не знає

Полюбила чорнобрива

Козака дівчина.

Полюбила – не спинила,

Пішов та й загинув.

Якби знала, що покине, -

Була б не любила.

Якби знала, що загине,-

Була б не пустила;

Якби знала – не ходила б

Пізно за водою,

Не стояла б до півночі

З милим під вербою…

Якби знала!..

«Тополя» - фолк-група.

«Чорнії брови, карії очі» - Юрій Філонов.

ДОЛЯ - Я переслідувала тебе, скільки могла, та тільки не змогла перетворити золота душі в іржу. Я не шкодувала тобі страждань. Проте найкращий і найцінніший скарб я дала тобі на віки – невмирущу славу і квітучу радість, яку в мілліонах людських сердець пробуджуватимуть твої твори. Я прощаюсь із тобою. За життя я була не дуже щедрою, не зовсім доброю і легкою. Проте, хіба б ти вибрав собі іншу? Прощай, Тарасе. Прости…

Як умру, то поховайте мене на могилі,

Серед степу широкого на Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі

Було видно. Було чути, як реве ревучий.

Поховайте та вставайте, кайдани порвіте

І вражою злою кров»ю волю окропіте!

І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій

Не забудьте помянути незлим, тихим словом.

Живи, поете, в бронзі і граніті,

Живи, поете, в пам’яті людській,

Живи в піснях, живи у “Заповіті”,

У слові праведнім, у славі віковій.

«Одна калина» - Тетяна Ваганова.

Лідія КОБЗАР.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Віктор Макієнко- І золотої, й дорогої

Галина Парубок-Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями

І знову пані Ольга читає Шевченка

Ми теж сплітаємо Вінок Шевченку

Слухаємо Шевченка

Слухаємо про Тарасову долю

Учасники VIII свята Шевченка

На світлинах: Україночка Ліза. Віктор Макієнко- І золотої, й дорогої. Галина Парубок-Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. І знову пані Ольга читає Шевченка. Ми теж сплітаємо Вінок Шевченку. Слухаємо Шевченка. Слухаємо про Тарасову долю. Учасники VII-го свята Шевченка.