Ніночка вперше прийшла до нас разом з мамою Уляною та бабунею Тамарою РезепіноюПро святкову зустріч в українському клубі „Червона Калина”, присвячену Дню незалежности України

Після літньої перерви перша святкова зустріч в нашому українському клубі „Червона Калина” 23-го серпня була присвячена Дню незалежности України. Серед нас немало росіян, та й більшість українців – ті, котрі народилися в Росії, а тому майже не володіють українською мовою, хоча всі дуже люблять щосуботи приходити до нас поспілкуватися, послухати та вивчити українські пісні, а у свята одягтися в національні костюми, які всі сами собі й виготовили та заспівати наших пісень. Але все ж таки в клубі намагаємось розмовляти українською, тому й сценарій підготували лише українською мовою. А росіяни хоч і не все розуміють, та говорять, що їм подобається вслухатися в саму нашу мелодійну вимову.

За основу нашого сценарію взяли матеріали з альманаху „Камчатка” № 3, з їх Великодньої зустрічі, в якому в свою чергу було використано сценарій мурманчан „Сага про українську Хату”. Отож всього двоє ведучих змогли вести свято по-українськи, а вже пісні протягом сценарію співали всі.

Розпочалося свято привітанням усіх земляків з 17-ю річницею Дня Незалежности України, коли збулася віковічна мрія  багатьох кращих синів  українського народу, які протягом століть (починаючи з Богдана Хмельницького та Івана Мазепи в XVII ст, Михайла Грушевського, Павла Скоропадського і Симона Петлюри на початку XX-го ст.).

Ще Олександр Пушкін так розумів дії гетьмана Мазепи:

Но независимой державой

Украйне быть уже пора!

И знамя вольности кровавой

Я поднимаю на Петра.

Були зачитані слова вітання Президента Віктора Ющенка з його закликом: „Подаймо одне одному руки зі словами поваги і любові, з відповідальністю, якої потребує свобода та незалежність рідної країни”.

За словами великого Тараса Шевченка, настала „В своїй хаті своя правда, і сила, і воля”. А далі звучали поетичні слова Олександра Довженка та Антоніни Листопад про родову Хату-Україну, про її долю в роки Голодомору і в Чорнобильське лихо, і звучали пісні – задумливі, улюблені – про батьківську хату, про рушник і вишиванку, про хату з лободи, про мамині чорнобривці біля хати й Тарасові думи, а закінчилась перша частина духовним гімном усіх українців „Реве та стогне Дніпр широкий”.

Про свої особисті спогади страхіть Голодомору розповіла Ольга Борисівна Карімова родом з Полтавщини, якій тоді було вже одинадцять років. Добре пам”ятає ту сім”ю в їх селі, в якій щезали малі діти, як по них приїхала міліція, як знайшли страшні докази... Такі жахливі випадки тоді траплялися мало не в кожному селі по Україні. Розказувала вона про свою сім”ю, як виживали і як помирали, що їли вони, як взимку на спустілих полях діти вишукували хоч щось їстівне...

А друга частина сценарію була присвячена архітектурним особливостям  Української Хати. Й тут також всіх заполонили спогади про свої рідні оселі, про дружну та веселу толоку, коли всім кутком  робили заміс та вліпляли глиною стіни зсередини й знадвору, настеляли глиною з соломою стелю й долівку. І скільки тих пісень – веселих та жартівливих - було переспівано в той день на толоці,  та й у нас в клубі також: про пироги з сиром і про варенички,  про чорнявого Іванка і той обруч, який лопнув біля діжечки...

Співали всі присутні, а було нас біля двадцяти чоловік – давніх і нових друзів нашого клубу. Вони приходили з подарунками: татарочка Гадиля подарувала нам батистову вишиванку з самого Києва, а Міра Прокопівна Єзовських – кептаря з Гуцульщини, де вона відпочивала років з двадцять тому. Любов Суєвалова обновила наші плакати-написи. Уперше до нас прийшла разом з мамою Уляною та бабунею Тамарою Резепіною маленька Ніночка, й без сумніву, зерна наших пісень проростуть в її душі.

А господарі вже несуть хліб-сіль і запрошують гостей до столу: Гей, наливайте повнії чари!.. - І дзвенять побажання: Хай вічним і безхмарним буде небо над Хатою-Україною, над нашою Хатою-Державою!

В той день ми вручали подяки за збереження і розвиток національних традицій нашим активістам: музикантові Андрію Беркиті, співакові Юрію Філонову, читцю-декламатору Любові Скороходовій та художниці Любові Суєваловій. І до самого вечора лунали пісні під баян Олексія Карпенка та бубон в руках Галини Куцик, обговорювали підготовку до поїздки через два тижні на 250-річчя сусіднього міста Сатки, а ще говорили про підготовку до п’ятого фестивалю національних культур, про майбутні щосуботні зустрічі в нашому клубі „Червона Калина”.

Активісти українського клубу Червона Калина

На світлинах: Ніночка вперше прийшла до нас разом з мамою Уляною та бабунею Тамарою Резепіною. Активісти  українського клубу «Червона Калина». Стоять Подставкіна (Джум) Людмила, Лаврешова Галина, Кобзар-Шалдуга Лідія, Яковлєва Людмила. Сидять Куцик Галина, Скороходова Любов, Карімова Ольга Борисівна.

Лідія КОБЗАР.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка