Рушники (Златоуст)

Земляки-житомиряни Романуха Ніна, Беркита Андрій, Парубок ГалинаУкраїнський клуб „Червона Калина” із Златоусту на святкування 250-річчя міста Сатки

Ще на початку літа наш український клуб „Червона Калина” разом з національними громадами татар, башкир та вірменів отримав запрошення від адміністрації сусіднього міста Сатки на святкування 250-річчя їх міста. Нам дуже приємно, що про наш клуб знають на всьому Південному Уралі.  

Виставка українського клубу „Червона Калина” на фестивалі «Вінок дружби»Що українці Златоуста підготували до чергового міського національно-культурного форуму «Вінок-дружби»

На початку листопада в Златоусті пройшов Четвертий фестиваль національних культур „Вінок дружби”. На жаль, організація самого фестивалю була невдалою. Організатори цього проекту не змогли самі належно його підготувати. Але наш український клуб дуже ретельно готувався до міського фестивалю з усіх номінацій. До виступів колективів та солістів були готові дует Тамари Резепіної та її дочки Уляни виконав „Цвіте терен”, Тетяна Ваганова – „Одна калина”, а Михайло Костин „Очі волошкові”. На виставку прикладного мистецтва – картини та вироби з каменю Юрія Філонова, вишивки майстринь з нашого гуртка „Скриня”; а про національні страви годі й говорити! Та ніхто, крім нас, самих учасників, не дивився на ті виставки й виступи. Бо ніякісінької реклами не було, не було ніякого журі, ні пізніше ніякого обговорення цього великого й важливого заходу.

Володимир Опанасович Яловега в клубі „Червона Калина”.Розповідь про долю нашого земляка, достойного нащадка чесної і роботящої полтавської родини

Уральські українці будують і майструють, лікують і пишуть книги, створюють пам’ятники та ракети. Так склалося, що вони живуть і працюють на благо Росії, тут народились їх діти та внуки (про деяких  з них ми розповідали в нашому альманасі „Червона Калина”, який вийшов на початку цього року). Більше того, у декого з уральських українців навіть батьки народились в Сибіру, Казахстані чи Башкирії. Але майже всі пам’ятають, „чиїх батьків діти” вони самі, а також по змозі прагнуть, щоб і діти їх теж не забували своїх коренів, розуміли мову, цікавились історією, культурою, звичаями своїх предків,  знали свій родовід. Такий основний напрямок  шестирічної діяльності нашого українського клубу. Хоча, чесно кажучи, без будь-якої підтримки робити це ой як нелегко!

Ніночка вперше прийшла до нас разом з мамою Уляною та бабунею Тамарою РезепіноюПро святкову зустріч в українському клубі „Червона Калина”, присвячену Дню незалежности України

Після літньої перерви перша святкова зустріч в нашому українському клубі „Червона Калина” 23-го серпня була присвячена Дню незалежности України. Серед нас немало росіян, та й більшість українців – ті, котрі народилися в Росії, а тому майже не володіють українською мовою, хоча всі дуже люблять щосуботи приходити до нас поспілкуватися, послухати та вивчити українські пісні, а у свята одягтися в національні костюми, які всі сами собі й виготовили та заспівати наших пісень. Але все ж таки в клубі намагаємось розмовляти українською, тому й сценарій підготували лише українською мовою. А росіяни хоч і не все розуміють, та говорять, що їм подобається вслухатися в саму нашу мелодійну вимову.

Кобзар Іван Несторович – 2007Спогади, написані їм самим

Кілька років тому, померла моя мама Ганна Іванівна Кобзар, і тато мій Іван Несторович залишився сам у хаті, було йому тяжко і одиноко, особливо зимою, як було мало роботи, яка так рятувала його літом. Я живу далеко – на Уралі, пишу йому листи, а приїздити часто не можу, тож і помогти чимось своєму татові не могла. А так хотілося відволікти його від тяжких думок, тому й стала просити його написати спогади про своє життя.

Авторка сценарію свята Галина Кремльова з онуком Іллюшею. Про прадавнє українське свято вогню та води

В нашому українському клубі „Червона калина” ми  збираємось щосуботи, але на літо влаштовуємо канікули. Та на Івана Купала – велике прадавнє українське свято - Галина Кремльова (Парубок), родом з Житомирщини, запросила нас до себе на дачу: більше місяця не збиралися, а тут така нагода! Любов Скороходова взялася за підготовку сценарію, а мені на цей раз треба було лише зателефонувати кожному і запросити на свято.

Лідія КобзарУривки з повісті 

Одного разу моя донька Оленка мені сказала:

- Мамо, напиши і про мене!..

- Що ж про тебе написати?

- Як я була маленькою. І як тоді все було добре! Ми тоді  всі були щасливі...

Я пообіцяла та скоро забула. Але донька мене запитувала:

- Ти вже почала писати?.. А от про це ти теж напишеш?

Я зачитувала їй написане, а вона або схвалювала, або щось уточняла, поправляла:

- Ні, це було ось так... А це треба перенести наперед...

Віночок для КсеніСвято прикрасила презентація альманаху нашого Українського клубу „Червона Калина”

Це свято пройшло в Центральній міській бібліотеці якраз на Великдень. Там ми влаштували велику виставку з рушників, була ікона під рушником, крашанки, паска, глечик з соняшниками... Людей з півсотні було, ми в костюмах вийшли з паскою, вітали всіх: «Христос воскрес!» - а тоді паску пустили по рядах:

- Пригощайтеся, розговляйтеся, люди добрі! Щиро дякуємо, що прийшли до нас у такий Великий День на  свято Паски, яке в Україні так і називають: «ВЕЛИКДЕНЬ»! Бо це дійсно найбільше, найрадісніше свято – свято воскресіння Христа і всього живого на землі та в душі, це свято наших надій та  любові, яка живить усе на світі.

Поздоровляємо українців уральського міста Златоусту та їх провідницю пані Лідію Кобзар з цією видатною подією в українському житті регіону!

Від редакції: В нашому невеличкому редакційному колективі сайту «Кобза-Українці Росії» з великою увагою і захопленням стежать за справами в міському Клубі української культури челябінського міста Златоусту «Червона калина». Ми милуємося цими чудовими людьми, які змогли розпалити на південному Уралі досить яскраве вогнище українського культурного життя. І особливо милуємося подвижницькою роботою засновниці і голови златоустівського Клубу пані Лідії Кобзар-Шалдуги. Нам дуже приємно бачити, як вона немовби в відомій народній пісні – «підіймає свою "Червону калину".

Співає Людмила ДанилевськаСлово о любимой

Людмила Алексеевна Данилевская – одна из тех немногих в нашем Златоусте, кто имеет высшее консерваторское музыкальное образование Этот год богат для неё юбилейными датами: исполняется 30 лет её педагогической деятельности, около 25 лет из которых она проработала в Златоустовском педагогическом колледже, а не так давно мы отметили 20-летие совместной жизни – фарфоровую свадьбу, и вот наступает её самый прекрасный - "золотой юбилей"!

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка