Президент українського хору з Італії Ігор Паулетті та голова українського земляцтва «Дніпро» в Тольятті Ростислав Коляда домовилися дружити хорами
Кожного року 7 січня тольяттінські українці збираються разом за великим дружнім столом. Різдвяні зустрічі земляцтва «Дніпро» - уже міцна багаторічна традиція. Практично така ж, як щорічний новорічний показ на російських телеканалах «Иронии судьбы или С легким паром!».
Хтось приносить на спільний стіл галушки, хтось вареники. Обов’язково сало: у кожної хазяйки воно в засоленому та копченому стані набуває особливого смаку. В проходах або на сцені (коли приміщення зі сценою) традиційно розгортається святкове дійство: йде показ гумористичних сценок за участю гоголівських персонажів: Солохи, біса, пана Голови, диякона, звучать пісні – різдвяні і просто улюблені.
Відмінною різницею різдвяних зустрічей, мабуть, можна вважати те, що саме тут обставини настроюють на грайливість, викликають бажання робити один на одного пародії, промовляти жартівливі або просто гарні тости: «Щоб в Тольятті в кожній хаті добре всім жилося!».
В цьому році теж зібрались. В малому залі Палацу культури «Тольятті» щиро і гостинно зустрічали кожного гостя. Як завжди. Втім, яскравою різницею саме нинішніх різдвяних зустрічей став візит італійського гостя. Та ще якого! Ігор Паулетті – президент російсько-українського хору з Італії. В Тольятті в ці дні він прибув з приватним візитом, але почувши про українські посиденьки, не зміг відмовити собі в задоволенні зустрітися з колегами. Завітавши всього на п’ять хвилин, гість спочатку гарно заспівав «Вечірній дзвін», держачи перед собою ноти, потім про Степана Разіна, пожертвувавшого княжною, потім ще і ще… Перекладачка хвилювалась: «У нас всього п’ять хвилин, авто жде!», але Паулетті не міг вiдiрватися вiд свята просто так. Врешті решт майже серйозно домовились дружити хорами.
А чому б і ні? Вокальний ансамбль тольяттінського «Дніпра» нещодавно в черговий раз підтвердив своє звання «народного хору». Тому і за кордон українських співаків з російського Автограду випускати буде зовсім на соромно.
Швиденько організували співучі змагання між столами на зимову тему. Учасники нашого хору опинились в різних місцях залу і підтримували своїми гарно поставленими голосами різні групи. А в кінці вечора ніхто навіть не згадав, хто ж в результаті співав більше і краще. Співали всі і перемогли теж всі, одержавши порцію гарного настрою. «Без сала… без сала мучусь», - на мотив відомого закордонного шлягеру хтось наспівував, залишаючи гостинне застілля. Приходила в цей день на свято Коза-Дереза («Де коза рогом, там жито стогом!»). Забігав Зайчик – символ року, ворожила на удачу циганка Земфіра. І, зрозуміло, традиційно ховала під стіл і в шафу численних шанувальникiв душа-Солоха .
Солістка хору «Дніпро» Валентина Ліснича пригадала, як колись Різдво святкувала її сім’я на Полтавщині. Співати народні щедрівки і колядки в ті роки було заборонено, тоді її батько Іван Парфенович, сільський вчитель і самодіяльний музикант, створив свою різдвяну пісню: «Щоб були в містах і селах всі щасливі та веселі…», «Новий рік прийшов до хати, щоб були ми всі багаті»… Ця пісня збереглась, і сьогодні вона – в репертуарі тольяттінського хору. Збереглося і багато іншого – цей незабутній дух Різдва, доповнений запахом ялинок, хрустом снігу, завірюхи за вікном. Та невичерпною вірою в те, що новий рік буде набагато кращим та милосерднішим, ніж попередній.
Вікторія ЛОБОДА
На світлинах: Гість з Італії Ігор Паулетті українцям Тольятті – «Будьмо!» Чорт та Солоха (Оксана Старцева) з учасниками різдвяного свята. Голова правління українського земляцтва «Дніпро» Ростислав Коляда з італійським гостем.