Несправжні українці бояться навіть національних кольорів

Днями в анексованому Криму відбувся так званий «міжнародний круглий стіл» за участі «представників українських діаспор», який виявився не чим іншим, як черговою провокацією Кремля в рамках гібридної війни, розв’язаної проти України

Новину про те, що в Криму готується зустріч чи круглий стіл «представників українських організацій» з Росії, України та інших країн почали розганяти російські, а згодом і українські медіа заздалегідь – за кілька днів до анонсованої події. Навіть людині, яка не досить глибоко обізнана зі станом справ в українському русі в РФ та інших країнах світу, було зрозуміло: все, що відбувається в Криму під протекторатом окупаційної влади – нічим хорошим і справжнім бути не може. Тобто – слід було чекати чергового фейку, сценарій якого готувався в Москві. Але важливо було дочекатися самої події, щоб все стало на свої місця.

І ось ця подія відбулася. Керівник так званого «держкомітету у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян» в окупованому Криму Заур Смірнов заявив, що «Крим обраний для міжнародного з'їзду закономірно. Саме тут українська діаспора готова заявити всій світовій спільноті, що київський режим не має права виступати від імені всього українського народу». Ні більше, ні менше…

Знайомимося з відео- та фотоматеріали цього заходу... Ба! Та тут чимало знайомих облич – представників так званих «українських земляцтв Росії» (майже всі вони, із-понад двох десятків, сконцентровані в російській столиці). Переважна більшість з них – це проросійські, українофобські організації, які прославляють радянське минуле і ненавидять українську мову, культуру, традиції.

Ось бачимо голову Ради земляцтв Москви Миколу Ляха, поруч – його заступника Петра Акайомова, тут же – одіозний голова Луганського земляцтва Микола Челомбітько (про нього розмова окрема). Вони повагом ходять коридорами єдиної вцілілої в Криму української гімназії, на стінах якої красуються «колорадські» (георгіївські) стрічки, а на обличчях «гостей» читається одне-єдине запитання: «Чому Росія до цих пір не зачистила це «останнє кубло українського фашизму й бЕндерівщини в Криму»?»

Хоча підсвідомо вони розуміють: не знищила тільки тому, що Кремлю ця гімназія потрібна саме для того, щоб збирати в ній таких ось псевдоукраїнців і в рамках гібридної війни, розпочатої проти України, вкотре пудрити мізки західному світові, видаючи себе за «гуманістів, демократів і неперевершених поборників прав нацменшин в РФ». Якщо Микола Лях і Микола Челомбітько – українці, то напевно, справжнім українцям час оголошувати себе аборигенами племені пігмеїв.

Ось лише один приклад прояву «любові» до України і до всього українського в розумінні Миколи Челомбітька – багаторічного представника Луганської області в уряді Москви: газета «Луганщина: сигнал SOS», яку він видає на російські гроші. Це відверто антиукраїнська, чорносотенна  агітка, сповнена люті і ненависті до України. Челомбітько та його подільники проводили так званий референдум у Москві спільно з представниками незаконних бандформувань Донбасу, влаштовували антиукраїнські виставки тощо. Одразу приходить на думку, що нічого гіршого, ніж колишній українець, неможливо вигадати. Це справжній манкурт і яничар в одному флаконі.

За словами того ж таки Заура Смірнова: «Учасниками круглого столу стали представники України, Донецької та Луганської народних республік, а також українських діаспор з Білорусії, Росії, Латвії, Болгарії, Молдавії, Норвегії та Італії». Щодо «українців» із названих європейських держав – тут ще треба з’ясовувати «who is who» (прихильників «руського міра, як відомо, там вистачає), але стосовно представників терористичних угруповань ЛДНР – тут все ясно, як білий день: варто лише згадати горлівського депутата Володимира Рибака, якому проросійські головорізи розпороли живіт і кинули тіло в озеро лише за те, що він захищав український прапор.

Хоча присутність у Криму деяких непроханих гостей з-за кордону дає певне уявлення про всіх інших «українців». На одному з відео можна побачити лідера Конгресу російських громад Молдови Валерія Клименка, відомого в країні своєї епатажною проросійськістю. Наприклад, у 2014 році цей діяч обіцяв відправити з Молдови 4000 «добровольців» для «захисту російського населення Донбасу» і висував ультиматум Олександру Турчинову…

Чомусь не видно було на цьому псевдоукраїнському збіговиську лише голови Федеральної національно-культурної автономії українців Росії (ФНКАУР), створеної Кремлем замість аналогічної організації, ліквідованої Верховним судом РФ у 2009 році, Богдана Безпалька. Напевно, заступник директора Центру україністики та білорусистики МДУ ім. Ломоносова, як він себе називає, і член Ради з міжнаціональних відносин при президентові РФ має певний політичний нюх: «засвітившись» в окупованому Криму, він, і без того помічений у відвертому українофобстві, ризикує потрапити до списку «Миротворця», або ж, навпаки (попри його бажання) – не потрапити на територію України. Тому й причаївся.

Але висловлювання пана Безпалька, наприклад, про важелі впливу Росії на Україну варто процитувати: «На жаль, політика Росії багато в чому реактивна, вона знаходиться на рівні тактики, в Росії немає стратегії щодо України. Крім усього іншого, Росія ніколи не ставила гуманітарні питання в якості основних у відносинах між Росією і Україною, на відміну від Угорщини, Румунії та інших держав. Це робити необхідно саме тому, що гуманітарна складова формує світогляд, в тому числі у тих громадян України, які ще можуть бути налаштовані по відношенню до Росії цілком дружелюбно або навіть згадати про те, що вони є російськими людьми» (сайт «Русская народная линия»).

Нагадаємо: це говорить керівник української громадської організації, яка, за своєю сутністю і елементарною логікою, має піклуватися про збереження національної ідентичності та підтримувати Україну в її боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, як це роблять українські організації у понад п’ятдесяти країнах світу. А тут, все навпаки: ніби бджоли – проти меду…

Цинізмом наскрізь просякнута резолюція цього збіговиська, в ній, зокрема, сказано: «Всіляко підтримуємо рішення Республіки Крим зберігати в якості державної українську мову і культуру, доносити до світової спільноти правдиву історію України та нашого спільного історичного шляху, зміцнювати єдиний цивілізаційний простір, що об'єднує російський і український народи». Або такий перл: «Братерська співпраця народів України і Росії  – єдино можливий варіант успішного економічного, соціального і національного розвитку українського народу, забезпечення його довгострокового історичного процвітання". Ні більше, ні менше. Загарбники і вбивці говорять про «братерську співпрацю». Як мовиться: коментарі зайві…

Проведений у Сімферополі фейковий «з’їзд» за участі відвертих українофобів, не що інше, як реакція російської окупаційної влади на позицію ООН, котра попри свою слабкість у реагуванні на російську агресію (через блокування тією ж Росією в Радбезі цієї організації будь-якого рішення, яке протирічить інтересам агресора), все-таки змушена звернути свою увагу на кричущі факти порушення прав людини й громадянина в Криму. Знищення всього українського, репресії проти кримських татар і українців на анексованому півострові стали помітними світовій спільноті та міжнародним інституціям, що моніторять подібні факти.

Слід лише гадати, яку чергову провокацію вигадають у Кремлі щодо України – тут слушно відзначити і нещодавній виступ чеського президента Мілоша Земана на черговій сесії ПАРЄ, який пропонував «продати Крим» росіянам, заяву Держдуми і Ради Федерації з приводу «мовного питання» (сьомої статті) Закону України «Про освіту» та багато іншого.

Завдання ж української влади, зокрема, дипломатії, а також українських ЗМІ полягає в розвінчуванні чергової брехні та пропаганди, якими Росія закидає світ у бажанні очорнити Україну та добитися зняття з себе санкцій. Під час відносного затишшя на фронті – Кремль активізує інформаційно-диверсійний наступ на нашу країну. І він є не менш небезпечним, ніж військовий.

Віктор Гіржов, журналіст, політолог

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=KpWegLjKiLg&feature=youtu.be

На світлинах: Несправжні українці бояться навіть національних кольорів…Представники «українських» земляцтв Москви в окупованому Криму (зліва направо): Микола Челомбітько, Микола Лях, Петро Акайомов (крайній праворуч). Ще два колоритних персонажі – співавтор антиукраїнського закону про мову Вадим Колесніченко та одіозний журналіст, що втік до Москви, Ростислав Іщенко.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Уфимський філіал МДГУ ім. М.О. Шолохова

Уфимський  філіал МДГУ ім. М.О. Шолохова