lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 29 вересня виповниться 20 років з дня Ногінського погрому
Друк
Розділ: Права людини і громадянина
Митрополит Московський і Богородський Адріан

Згадаємо як Москва безжально плюндрувала українську Православну парафію у Ногінську

29 вересня виповниться 20 років трагічній події в історії нашої діаспори у Росії - сумнозвісному Ногінському погрому. В ніч з 29 на 30 верерсня сотня ОМОНівців, що були напідпитку, увірвалась на територію Богоявленського собору у місті Ногінську, Моск. обл., жорстоко побили Владику Адріана і п'ятьох священиків УПЦ КП, застосували фізичну силу проти літніх парафіян (в переважній більшості жінок), приставили автомат до грудей ігумені монастиря, кількох парафіянок арештували, викинули на вулицю родини священиків з малолітніми дітьми. ОМОНівці вигукували антиукраїнські гасла, вживали нецензурну лексику і в усьому демонстрували зневагу до релігійних почуттів віруючих, до їх храму, до української національності. Погром став буквально язичницьким шабашем, за яким стояла РПЦ, на чолі із Святішим Патріархом Всія Русі Алексієм ІІ.

В результаті Ногінського погрому парафія УПЦ КП втратила не лише Собор і будівлі на його території, а також і все рухоме майно, яке ніколи так і не було відшкодоване. Почуттям віруючих було нанесено травму, українську діаспору - принижено, а РПЦ навіки зганьбила своє ім'я неприхованим насильством, грабіжництвом та нетерпимістю до інших конфесій.

Протягом наступних років знущення місцевої влади продовжилось над Свято-Троїцьким храмом у Ногінську, що також належав УПЦ КП. Протягом 4-5 років храм перебував у справжній блокаді - будівля була відключена від усіх комунікацій - води, газу, електрики та опалення. Парафія мужньо витримала цю осаду. Але до цього часу парафіяни не можуть отримати офіційний дозвіл на володіння будівлею Свято-Троїцького храму, хоча вже більше 20 років ведуть у ньому богослужіння.

Іноді можна почути, що влада мала на руках рішення суду про виселення парафії Богоявленського собору. Зокрема цю думку захищав у Торонто Голова ОУР нині покійний Олександр Руденко-Десняк під час своєї зустрічі із місцевою громадою у червні 2001 року. Зокрема він сказав: «Виселення парафіян по суті було виконанням рішення суду». З цим неможливо погодитися. По-перше, на рішення суду була подана офіційна апеляція, термін якої не вийшов. Тобто судова влада не мала права проводити виселення. По-друге, все рухоме майно  парафії, жіночого монастиря, Благодійного фонду "Братство", недільної школи було незаконно захоплене. Зникла у невідомому напрямку українська бібліотека на 50 тис. томів. А це сотні тисяч доларів вкраденого майна. По-третє, під час Ногінського погрому церковна влада РПЦ, а також силові структури Росії, виплеснули на українців таку ненависть, таке свавілля і насильство, яке по формі перевершило саму суть процесу – вирішення спірного майнового конфлікту. Для історії Ногінськ символізує саме відкритий вияв московського шовінізму, відкрите ставлення московських властей до українського питання у Росії. Сам рівень насильства і знущань переріс юридичний майновий процес і вивів його на метафізичний рівень національної образи, потоптаних святинь, протиставив ординське язичництво Православ’ю Русі, вказавши саме на примат насилля над Вірою, як це розуміють московські власті. Нерв Ногінська оголив справжні відносини між Україною і Росією. І це в мирні та демократичні часи Президента Росії Бориса Єльцина. Пізніше ця політика вистрелила гарматами на Донбасі, і залила кров’ю Іловайськ та Дебальцево. Ногінськ був предвісником того, що сталося між Україною і Росією через 17 років. В основі цих трагедій лежить російський шовінізм і лише він.

Відзначимо, що тодішнє керівництво діаспори - Олександр Руденко-Десняк, Юрій Кононенко та Валерій Семененко - протягом перших п’яти найтяжчих і найважчих років (1997-2002 рр.) парафію не захищали. Руденко-Десняк навіть жодного разу не відвідав Ногінськ, при цьому встигши тричі (!) побувати у Торонто. Пасивність лідерів діаспори в певній мірі пояснює чому блокада Свято-Троїцького храму була такою затяжною. Уявимо на мить, як почував себе Владика Адріан і ногінські парафіяни у холодному темному храмі, кожної хвилини очікуючи виселення, в той час як керівництво діаспори сиділо у теплому і пишному Культурному центрі України у Москві і нічого не робило на їх захист. Поведінка лідерів діаспори – це ще один урок Ногінську, який ми маємо засвоїти. Тиснуть і б’ють тих, хто роз’єднаний, непевний у собі, хто не має змагу і волі до солідарної відсічі.

Особливо хочеться відзначити допомогу колег-правозахисників із Росії, зокрема, депутата тодішньої Державної Думи Валерія Борщова. Він писав депутатські запити в Прокуратуру, намагався відновити законність, зупинити неправові дії ієрархів РПЦ. Спасибі таким чудовим людям - правозахисникам сахаровського зразка! Ми пам'ятаємо все, що Ви зробили для парафії.

Наш сайт планує присвятити цій річниці низку публікацій. Зокрема, ми плануємо щотижнево публікувати події у Ногінську, як вони відбувалися 20 років тому. Для цього ми використаємо Ногінський документ, підготований Комісією Людських та Громадянських Прав СКУ.

В цей день ми закликаємо громаду Росії і всіх українців світу згадати страждання і подвиг ногінських парафіян, мудрість і християнське смиріння Владики Адріана, його високу вірність як Христу, так і Україні. Також в цей день потрібно згадати і тих, хто стояв за Ногінським погромом - предстоятелів РПЦ. Сьогодні і Президент Володимир Путін і Патріарх Московський і Всія Русі Кіріл багато говорять про потребу бережного ставлення до почуттів віруючих. Говорять про те, що у віруючих особливе ставлення до місця молитви, до ікон. Ухвалюють закони що захищають права віруючих, протестують проти фільм «Матільда», створюють консервативне козацтво, яке потім надсилають в ДНР та ЛНР для «захисту» незрозумілого «русского мира» (а фактично для мародерства і розрухи). Виникає питання - а де покаяння ієрархів РПЦ за дії у Ногінську 20-річної давнини? І чи без такого покаяння розмови про права віруючих справді можна вважати правдивими? Здається що і тоді і нині РПЦ разом із московською владою борються не за Віру, а за власність, за повний контроль над громадянами (і громадський, і церковний), проводять шовіністичну політику проти національних меншин, брутально окуповує українську землю. «Російський шовінізм понад усе!», - ось гасло нинішньої влади, як світської, так і церковної, і ретроспективний погляд на Ногінськ і його трагедію лише стверджують цю думку.

Але справжні християни розуміють, що понад усе має бути Віра, має бути Любов. Взаємна повага, родина, духовне життя, взаємне проникнення і повага культур. І досвід Ногінську стверджує ці високі істини. Оскільки Свято-Троїцька парафія - єдина парафія УПЦ КП, що має свій храм у Росії - діє і привертає до себе серця вірних. Ногінськ таки залишив у собі зорю Українського Православ'я. А значить жертви і молитви не були марними. За цей час парафіянам навіть вдалося побудувати у Ногінську іще одну церкву УПЦ КП, яку Московський арбітражний суд присудив зруйнувати за кошт церковної громади! Але Бог такої наруги не допустив і храм нині діє, хоча й у невизначеному юридичному статусі.

Спасибі за це Митрополиту Московському і Богородському Адріану! Уклін Вам до землі від щирих християн і від діаспори!

В цій публікації ми подаємо події у Ногінську з 9 по 15 вересня 1997 року.

Василь Коломацький

 

Події у Ногінську 20 років тому:

9 сентября 1997 Государственной Думой РФ был принят Закон "О свободе совести и религиозных объединениях". 26 сентября 1997 г. закон был подписан президентом России Борисом Ельциным. Новый закон определил большие преимущества РПЦ, фактически поставив в дискриминационные условия все другие религиозные конфессии. Этот закон сразу же вызвал заслуженую критику со стороны либеральной общественности Росии и демократических правительств и правозащитников Запада.

17 сентября 1997 апелляционная судебная инстанция приняла решение в пользу Московской епархии в деле № 15-123/93. Таким образом, вступило в силу решение арбитражного суда Московской области 27.02.97 о передаче Богоявленского собора и сооружений на его территории Московской епархии. Ногинский комитет не имеет копии данного судебного решения.

Комитет, однако, считает, что данное решение было принято под прямым давлением прокуратуры РФ, и поэтому является фактом дискриминации украинской диаспоры в России.

25 сентября 1997 датирован исполнительный лист арбитражного суда Московской области №A-410008045, в котором согласно решению суда от 17.09.97 предписывается по делу 15-123/93 изъять у ответчиков имущество из незаконного владения. Письмо может быть предъявлено к исполнению с 17.09.97 до 17.03.98.

На світлині: Митрополит Московський і Богородський Адріан.