Віктор Казбан Виступ перед громадою.
Віктор Казбан Виступ перед громадою.

Перемога понад усе!

З Віктором Павловичем Казбаном я познайомився у 1980 році, коли я переїхав із міста Сквира до Сум. Мені в той час мені було 15 років, а пану Віктору 35. Познайомилися ми через мого тата Анатолія Васильовича Коломацького. Тато і Казбан дружили з початку 70-х років.

На момент нашого знайомства Віктор Казбан належав до дисидентських кіл міста. Що це були за люди? Усі із вищою освітою, надзвичайно освічені люди, що добре знали історію і культуру, не лише українську, а й світову, які не вірили в партію і соціалізм, і які колективно шукали нові суспільні шляхи і ідеали, преломляючи це через долю України. Україна і її майбутнє були в центрі пошуку і дискусій. Загальний настрій був - зміни у суспільстві неминучі, куди піде Україна? До чого готувати себе коли настане вирішальний момент вибору шляху для України? Хто вестиме? Сказати що напрямок думки був чисто політичний не можна. Був скоріше філософський аналіз, пошук духовного шляху, дух відродження. Як завжди у інтелігенції.

Часто товариство збиралося і у мого тата і я мав змогу слухати розмови. Збиралися Микола Данько, Олег Прокопчук, Віктр Казбан. Обговорювали літературу, політичну ситуацію, дисидентів, говорили про Америку. Микола Данько міг розповісти про свої розмови з Василем Стусом. А Олег Прокопчук про роботу в московській майстерні Ернста Нєізвесного. Були і побутові розмови - про відпочинок у Карпатах, про мандри лісами, про відпочинок на хуторі на Полтавщині, про футбол, Віктор Казбан був фотографом і мандрівником. Випивали по чарці. За два роки у Сумах в середовищі дисидентів-демократів я добре засвоїв уроки національно-демократичного табору, зрозумів що таке шлях пошуку нової України, боротьби за неї, що таке шлях самовдосконалення і філософського пошуку. Це був активний імпульс моєму духу, енергію якого я відчуваю і сьогодні. Україну називали - наша Ненька. Більш детально про той час можна знайти у моїх спогадах про Миколу Данька. http://kobza.com.ua/kultura/1997-30-godyn-na-neokupovanij-terytoriji.html

Коли я учився в університеті у Москві (1982-88 рр.) я навідувався у Суми і завжди зустрічався із паном Віктором. Він розповідав про ситуацію у країні, про новини з Заходу (восновному по передачам Радіо Свобода), рекомендував книжки. Аналіз політичного моменту від пана Віктора завжди був конкретним, дійовим, з фактами у руках. Я розповідав московські новини. Пан Віктор показував свої слайди з чергових туристичних мандрівок. Слухали класичну музику. Пан Віктор любив твори Гріга і Леонтовича.

Після університету у Москві розпочалися перестроєчні мітинги за демократію, у яких я активно приймав участь. Почала видаватися раніше заборонена література (белетристика, філософія, мемуари), поверталися забуті імена. Я часто возив із Москви книги (Мандельштам, Бродський, Гіппіус, Бердяєв, Сахаров, і т.ін.), яких у Сумах ще не було. Віктор Казбан із задоволенням приймав літературу, а мені передавав свіжі публікації національної преси. В цей час виникли Рух і «Просвіта». Пан Віктор активно працював у «Просвіті». Він був учасником підняття національного прапору над Обласною Радою в часи СРСР. Це був перший національний прапор над обласною радою на Сході. Про це писала преса.

Після здобуття Україною Незалежності пан Віктор був у вихорі подій. Очолював обласну «Просвіту», був депутатом місцевої ради, радником губернатора з питань культури і духовності. Мав зустічі із відомими дисидентами Левком Лук'яненко, Чорноволом, Драчем, про що мені розповідав. Я в цей час активно працював в середовищі московської діаспори.

Робота по захисту національних інтересів українського народу продовжувалася і в Незалежній Україні, у якій українці опинилися на правах тубільного населення, в той час як влада належала неукраїнським олігархам, та президентам, яких доля України не цікавила. Це був новий етап політичної боротьби, коли потрібно було розкривати очі громадянам на справжній печальний справ речей, доводити, що справжньої Незалежності ще немає і вся боротьба попереду.

У 2004-5 рр. пан Віктор - активний учасник Майдану. Організовув автобуси із Сум на Київ. На жаль Ющенко виявився українським розчаруванням. А в кінці навть став іудою. Такий несподіваний удар вибив би з колії хоч кого. Куди іти, кому вірити? Але Казбан завжди був оптимістом. Він говорив: «Народ не спинити. В українців вільний дух. І наші аборигени врешті переможуть іноземне нашестя.» В останні роки пан Віктор очолював обласне відділення «Конгресу української інтелігенції».

Коли розпочався Євромайдан, пан Віктор знову активно взявся за організацію автобусів на Київ, а також організацією сумського Євромайдану. Його підпис стоїть під Меморандумом від 26 грудня про створення Сумського обласного народного об'єднання «Майдан». http://kobza.com.ua/novyny/4806-sumy-borotba-tryvaie.html

Минуло п'ять тижнів з дня підписання Меморандуму як Віктор Казбан з надійних джерел отримав повідомлення про те, що обласні силовики, харківські «тітушки» та офіціоз Партії регіонів мають намір «нейтралізувати» його та п. Євгена Положія - редактора обласної газети «Панорама». (Пан Положій на цей момент вже тиждень переховувався після прямих погроз та слідкування за ним і редакцією). Відразу після отримання інформації пан Віктор Казбан мусив залишити рідні Суми і тимчасово переховуватися. Його плани поки мені не відомі. Але я знаю, що його серце разом із сумським Євромайданом.

Остання наша розмова торкнулася загальної ситуації в Україні. Знову спитали (як і колись у 80-х минулого століття) - куди іде Україна, за що боротьба? Пан Віктор відповів, що серед усіх мотивів Майдану окреслився один головний - відчуття національної солідарності українців за завоювання своєї Національної держави. «Основний стрижень - аборигени-автохтони проти зайд і колонізаторів», - так охарактеризував момент пан Казбан. На моє зауваження, що має місце й боротьба за буржуазно-демократичну республіку проти феодальних відносин, пан Віктор погодився, але національний момент виніс як домінуючий. Отже, маємо Коліївщину з елементами європейських буржуазних революцій 1848 року - такий був висновок останньої розмови. Далі - підпілля. Невідомість... Згадалися андропівські часи, коли Миколу Данька КДБ збиралося посадити на лаву підсудних за «націоналізм». Сюрреалізм і непослідовність влади зашкалюють як і тоді.

Я хочу спитати у сучасних керівників України - пп. Януковича і Рибака. Чому Віктор Казбан, який вже більше сорока років активно боровся за Незалежну Україну, і який ніколи не залишав рідні Суми і жив відкрито, нині, у 2014 році, мусив залишити свою сімейну оселю і переховуватися (фактично перебуваючи на нелегальному стані). Адже державні органи навіть не висунули йому жодного звинувачення, але в той же час існує реальна загроза його життю. Отже, в Україні дефакто іде громадянська війна, життя людини нічого не варте, а вироки проголошуються запросто із трибуни Партії регіонів до приїзджих із Харкова «тітушок»? Це і є стан сучасної України? А що завтра? Чому у останній розмові пан Віктор сказав про тих, хто йому погрожував: «Ці гірші за КДБ». Пан Віктор по особистому досвіду знає ціну обом явищам.

Хотілося б на цьому і скінчити, але знаючи, що ці слова читатиме пан Віктор, маю зробити й висновок. Адже ми завжди училися робити висновки і чинити по совісті, як козаки, як українська інтелігенція. Часи бувають кращі і гірші, але шлях до України один. Екзистенс - це константа на рівні палання серця.

Я вірю, що Національна революція українців переможе, що пан Віктор повернеться із свого вимушеного підпілля, і що ми усі відсвяткуємо перемогу. Перемога понад усе. Волі і витривалості нам вистачить! Так вважає пан Віктор Казбан. До цього ж закликаю і я.

Слава Україні!

Василь Коломацький

головний редактор

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Виступ на урочистому засіданні, присвяченому 85-річчу Миколи Данька. 2009 р.
Виступ на урочистому засіданні, присвяченому 85-річчу Миколи Данька. 2009 р.
Віктор Казбан на похоронах Анатолія Коломацького, серпень 2008 р. Суми.
Віктор Казбан на похоронах Анатолія Коломацького, серпень 2008 р. Суми.
Віктор Казбан. Похорони Анатолія Коломацького. 2008 р..
Віктор Казбан. Похорони Анатолія Коломацького. 2008 р..

На світлинах: Віктор Казбан. Виступ перед громадою. Виступ на урочистому засіданні, присвяченому 85-річчу Миколи Данька. 2009 р. Віктор Казбан. Похорони Анатолія Коломацького. 2008 р. Віктор Казбан на похоронах Анатолія Коломацького, серпень 2008 р. Суми.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s