Лідеру української діаспори в Росії Василю Бабенку – 70!

20 червня виповнилося 70 років визнаному  лідерові  української спільноти Росії кінця XX — початку XXI сторіччя, одному  з організаторів і багаторічному керівникові  Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар», вченому та педагогу  Василю Яковичу  Бабенку. Людині, чиє ім’я без перебільшення є символом українства, а життя прикладом самовідданого служіння своїй етнічній Батьківщині.

Василь Якович Бабенко народився 20 червня 1950 року в СРСР, в українському селі Верхній Кульчум Єрмекеївського району Башкирської АРСР. Його предки були українськими селянами, які ще в другій половині  XІX століття переселилися з Чернігівщини до Башкирії, але зберегли рідну мову і українські звичаї. Тож, Василь, нащадок переселенців у третьому поколінні,  з  дитинства добре знав українську мову і культуру.

Недивно, що закінчивши  історичний факультет Башкирського державного університету (1977 р.),  свою наукову діяльність Василь Бабенко  розпочав з вивчення етнічних процесів кінця XIX — початку XX століть та історії переселення українців на територію Башкортостану, вивченню їхніх обрядів та звичаїв, житлових та господарських будівель, традицій харчування, декоративно-прикладного мистецтва, пісенного фольклору тощо. Першим підсумком цих дослідів  став захист в  1985 році дисертації на тему «Матеріальна культура українців Башкирії: історико-етнографічне дослідження» і ступінь кандидата  історичних наук. Після цього Василь Бабенко продовжив свою наукову роботу на посаді наукового співробітника Інституту історії, мови та літератури Башкирської філії Академії наук СРСР.

До активної громадської діяльності долучається на початку 1990-х років після розпаду СРСР, коли спостерігався підйом національної самоідентифікації,  а народи та  народності, що проживали на одній шостій планети,  позбувшись комуністичного терору,  отримали шанс на вільний розвиток. Цілком логічно, що в Башкірії, де тоді проживали майже 75 тисяч етнічних українців, вчений українського походження стає радник мера міста Уфа (1992-1995 рр.),   радником голови Державних зборів-Курултая Башкортостану (1995-1998 рр.).

Та, мабуть,  найбільш хвилюючим днем в біографії Василя Бабенка стало  13 січня 1990  року, коли ініціативна група  під його керівництвом провела установчу конференція, на якій заснувала  «Товариство шанувальників української культури «Кобзар». Основною метою в своїй роботі Товариство визначило відродження української культури, традицій, звичаїв, обрядів на території республіки. А у 1992 році відбувся Перший з'їзд українців Башкортостану, на котрому «Товариство шанувальників української культури Кобзар» було реорганізовано в Республіканський національно-культурний центр українців Башкортостану «Кобзар». З'їзд затвердив Статут Центру та Програму національно-культурного відродження та розвитку українців Башкортостану. Один з активних учасників і організаторів того з’їзду Валентин Іващенко згадував: «Нарешті 1-й з'їзд українців Башкирії, який Василь Бабенко не міг відкрити, тому що протягом 2-3  хвилин його душили сльози.  Освячення українського прапора на з'їзді священиком з України. І велике натхнення від всього українського:  від пізнання історії, від творення історії самими. Ми дійсно літали, мов на крилах. То було відкриття нового життя».

Ініційовані Василем Бабенком Товариство, а потім і Центр «Кобзар», завдяки його енергійної діяльності  на довгі роки стали взірцем розбудови структур та інститутів української  діаспори в Росії. У жовтні 1994 року в Уфі вперше в східній діаспорі було організовано Башкирську республіканську спілку професійних українських учителів, яка одночасно стала відділом Всесвітньої спілки професійних українських учителів із центром у Лос-Анджелесі (США). Успіхи в організації вивчення української історії, мови та культури в школах Республіки отримали поширення і високу оцінку не лише в Башкортостані, але й в Україні, США, Канаді, Австралії та інших країнах. В 1997 році в Башкортостані  діяли вже 11 закладів української освіти різного рівня, де вивчали предмети українознавчого циклу: українська мова та література, історія та культура України. Крім цього  з ініціативи Василя Бабенка була організована в Башкорстані діяльність таких громадських організацій як Союз українських жінок  «Берегиня» і Союз української молоді «Беркут».

У 2006—2011 роках  Василь Бабенко обирається і працює  співголовою  Об'єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії, членом президії Української Всесвітньої Координаційної Ради .

«Українська пісня заклала у мені український дух, який дає мені, з одного боку, сили жити, а з іншого боку - відбирає спокій у моїй душі. Я дуже переживаю за Україну», - ділився Василь Бабенко в одному з інтерв’ю. І він не тільки переживав, а й не боявся публічно висловлювати  свою позицію стосовно кінця національної «відлиги» в Росії,  погіршення  українсько-російських стосунків і наступу на національні організації та автономії (http://kobza.com.ua/ukrajinci-v-rosiji/4672-ukrainska-diaspora-v-rosii-terra-inkognita-i-dlia-ukrainy-i-dlia-svitovoho-ukrainstva.html).

Зазначимо, що занурення в громадське життя не завадило Василю Бабенку успішно продовжити свою наукову діяльність. Він відомий як один  із основоположників теоретичних досліджень закономірностей поведінки малих етнічних  груп у багатонаціональному оточенні. Учасник більш як 10 етнографічних експедицій по Башкортостану, автор   понад 200 наукових робіт з етнічної історії, матеріальної і духовної культури українців і народів Урало-Поволжя, методів етнографічних досліджень, проблем історичного пізнання, сучасних етносоціальних процесів, опублікованих у престижних виданнях Москви, Санкт-Петербургу, Києва, у Німеччині, Фінляндії , Китаї.  Один з авторів енциклопедичного видання «Народи Башкортостану» -  єдиного в Російській Федерації дослідження історії, матеріальної і духовної культури етносів цілого регіону – башкирів, росіян, українців, білорусів, татар, чувашів, марійців, удмуртів, мордви, німців, євреїв. Знов таки  за його ініціативи в республіці, поряд з українськими центрами, була організована  діяльність національно-культурних центрів чувашів, євреїв, мордви, білорусів, латишів, відкрито національні школи цих народів в місцях їх компактного проживання.

У 1999-му і наступних  роках Василь Бабенко організує і очолює Уфимську філію Московського державного гуманітарного університету ім. М. О. Шолохова, де обраний професором кафедри історії та теорії держави і права, керівником Наукового центру україністики, бере участь як співзасновник, у створенні Російської асоціації україністів, стає членом Міжнародної асоціації україністів, очолює Міжрегіональну громадську організацію «Наукове товариство україністів ім. Т. Г. Шевченка».

Визнанням на державному рівні заслуг Василя Бабенка перед Україною, Башкорстаном, Росією є довгий перелік його нагород і титулів. Він нагороджений українським орденом «За заслуги» III ступеня (2001), Почесною грамотою Міністерства освіти Російської Федерації (2003), Почесною грамотою Міністерства освіти і науки Російської Федерації (2008) та Почесною грамотою Академії педагогічних наук України (2005). Відмінник народної освіти Республіки Башкортостан (2000), Заслужений працівник народної освіти Республіки Башкортостан (2006), доцент (2006), Почесний працівник вищої професійної освіти Росії (2013). Удостоєний подяки Президента України (1997), Почесної грамоти і нагрудного пам'ятного знака Кабінету Міністрів України «За зміцнення дружби і співпраці між Башкортостаном і Україною» (1999). Почесний громадянин Єрмекеївського району Республіки Башкортостан.

Редакція «Кобзи» щиро вітає Василя Яковича Бабенка з його 70-річчям і бажає йому міцного козацького здоров’я, довгих літ активного життя, добра і багато-багато щасливих  миттєвостей, на які він,як ніхто, заслуговує своєю титанічною працею.

«Кобза – українці Росії»

На світлинах:

1. Василь Якович Бабенко

2. У складі делегації поволзьких республік на урочистому відкритті недільної школи імені Т.Шевченка в Нижньому Новгороді разом з Людмилою  Найденко, Денис Чернієнком і Юлією Сіренко,   2012 р.

3. В президії VII з’їзду українців Башкорстану, 2015 р.

4. Виступ на відкритті Республіканського свята  «Шевченківські читання-2015»

5. Згадуючи славні роки заснування РКНЦ «Кобзар». Василь Бабенко разом з  редакторкою  першої в Башкортостані української газети «Криниця» Лідією Ільясовою і головою РКНЦ (з 1992 р.) Володимиром Дорошенком.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка