«Кобза» фіксує рівень російсько-українського діалогу – ненависть, зневага, матюки. Хто винен?

«Кобза» всі ці роки слідувала етиці журналістики, публікувала перевірену інформацію, не використовувала сайт як заборонену зброю проти ідейних ворогів і трималася в рамках нормативної лексики. Ми висловлювали незгоду із опонентами, але не «мочили» їх. Ми поважали як окрему особистіть, так і гідність цілого народу. І ми намагалися висловлювати думки діаспори – як ми їх розуміли. Томі були удвічі обережні.

Нещодавно ми отримали від автора-читача «Кобзи»,  який мешкає на Сумщині, вірш, що не вписується в нашу попередню (до війни) редакційну політику. Нагадаємо, що Сумська область, прикордонна з Росією,  ще й досі частково окупована російськими військами. Обласний центр Суми заблокований, його райцентри Охтирка і Тростянець розбомблені. Є випадки насильства щодо жінок, сотні людей загинули, сотні тисяч стали біженцями (тільки м. Суми покинула третина його населення), зруйновані сотні будинків. Саме із району  цих екстремальних умов (коли під прицілом окупантів життя кожного мирного мешканця) ми і отримали цей вірш – фактично прокльон Путіну, російській армії і росіянам.

Ми публікуємо його для того, щоб історично зафіксувати рівень ненависті українців окупованих територій до загарбників. Це - реальний стан духу, емоцій, етики війни. Це -документ епохи, в який років через десять буде важко повірити, але поезія часто пишеться як відображення конкретного моменту. В цьому цінність даного тексту, як документалістики колективного духу. Це крик людини, яку вдарили молотком по пальцям.

На питання «хто винен?» відповідь проста: Путін, верхівка силовиків і цинічні пропагандисти російських телеканалів. Всі інші росіяни також несуть відповідальність за те, що сталося, і мають усвідомити це,  як свого часу німецька нація усвідомила свою колективну відповідальність за дії свого фюрера. Впевнені, років через десять їхня позиція буде іншою, протилежною. А ось російського фюрера та його найближчих  потрібно судити за злочини проти людства.

Окремо відзначимо лексику тексту вірша з Сумщини . За 21 рік існування «Кобзи» ми не публікували стільки «запіканих» слів, як в цьому короткому вірші. Це теж відображення нашого часу і його метафізики прокляття і помсти.  Війна страшна не тільки людськими жертвами і руйнуваннями. А й тим, що пробуджує в душах нелюдські почуття – ненависть і жорстокість. І від цього нема куди дітися, увесь твій довоєнний пацифізм і гуманність  випаровуються, коли на твоїх очах гинуть твої рідні і друзі. Ми маємо це розуміти.

 Якщо в Україні такі почуття природні і зрозумілі, то в РФ антиукраїнські шовіністичні настрої нагнітаються спеціально. Ось відомий російський  журналіст Борис Нєвзоров публікує пост у Telegram з Хабаровська, в якому мешканців міста закликають взяти участь в урочистому  (!)на площі Леніна спаленні українського прапору і портретів Степана Бандери і Тараса Шевченка. Кожний  з учасників цього шабашу має виготовити прапор і портрет для його публічного знищення, за що отримає: 4 кг цукру за прапор, 3 кг – за портрет Бандери, 2 кг – за українські книжки чи  портрет Тараса Шевченка або  інших відомих українських діячів.  «Пока за украинские флаги дают сахар. А завтра будут давать соль, спички и новые лапти. Торопитесь», - так іронічно коментує журналіст цей призов. Хоча такі повідомлення мають викликати не стільки іронію, скільки жах.

Є одна життєва істина (ще з часів Еклезіасту), яку, навряд чи, хтось спростує: все, що починається, рано чи пізно, неодмінно закінчується. Ми віримо, що закінчиться і нинішня російсько-українська війна,  і після перемоги настануть  для усіх кращі часи. Ось строфи, поета  Євгена Плужника, написані про часи Визвольних змагань, але які можна сьогодні адресувати як українцям, так і росіянам.:

Я знаю:
Перекують на рала мечі.
І буде родюча земля —
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.

Я знаю! І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.

Вірю.

1926 р.

А тепер вірш з Сумщини про російську окупацію «Слава героям Сумщини!»:

Карлик плішивий дав маху –
Зовсім не вийшло бліцкригу:
Рус
ькій корабль, пішов на х*й,
Путлер отримує фігу.

Друга у світі армада
Зуби зламало об Суми –
Гиньте, паскуднії гади,
Вироби штопані з гуми!

Будем радіти з краху
Вашої підлої раші –
Рускій солдат, іди на
х*й,
Землі це рідні, наші!

Будеш ти їх удобряти
Тіла брудного тлінням,
Щоб заказав воювати
Всім наперед поколінням.

Будем давати вам тирки,
Доки і чуємо й бачимо:
Ні Трос
тянця, ні Охтирки
Ми вам, рабам, не пробачимо!

Вже не надінуть папахи
Винищені генерали.
Рус. генерал, іди на
х*й,
Ми тебе, б*ядь, не звали.

Падає з тріском ребер
Танк з Лебединської кручі –
Геть звідсіля за поребрик!
В дупу, в парашу вонючу!

Нам ваше «братство» обридло,
Досить погрожувать, хвастать.
Орки, дебільноє бидло,
Нє
х*уй городами шастать.

В захисті Батьківщини
Дружно зімкнулись лави.
Слава героям Сумщини!
Всій Україні слава!

26.03.2022 р.

«Кобза – українці Росії»

На світлинах:

1. Спалені міста, обпалені душі…

2. Заклик до жителів Хабаровська взяти участь у антиукраїнській акції

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка