Нотатки на полях промови президента Росії на концерті у Лужниках 18 березня
Із самого початку вторгнення Росії в Україну пропагандистська машина Кремля працює на повну потужність, щоб «легалізувати» це вторгнення і переконати як міжнародну, так і власну російську аудиторію у необхідності військових дій. З поширенням, незважаючи на штрафи і арешти, протестів громадян РФ проти війни в Україні, на 23-й день «спецоперації» виникла серйозна потреба , по-перше, продемонструвати росіянам і всьому світу всенародну єдність та підтримку кривавої авантюри Путіна. По друге, нав’язати російському суспільству колективну відповідальність за війну в Україні.
Саме це і було, на нашу думку, метою виступу 18 березня президента Володимира Путіна на концерті-мітингу, присвяченому восьмій річниці возз'єднання Криму з Росією, на стадіоні «Лужники», який вміщує 90 тис. глядачів. Очевидно, багато хто з наших читачів бачив цей виступ, а якщо ні, то відсилаємо до репортажу «Митинг лучше, чем жизнь» спеціального кореспондента газети «Коммерсантъ» Андрія Колеснікова, який влучно охарактеризував промову Путіна як «проповідь». І дійсно, за своєю риторикою і цитатами з Священного Писання вона дуже скидалася на улесливу проповідь священика-шахрая і мимоволі виникала перед очима зловісна фігура оракула-«старця» Григорія Распутіна.
Хотіли б звернути вашу увагу не на текст промови, бо нічого нового в ній не було, а на деякі деталі і психологічні аспекти цього театралізованого дійства. По-перше, це був перший публічний виступ Путіна з початку війни в Україні, розрахований на масову аудиторію і на те, щоб заручитися такою ж масовою підтримкою росіянами цієї війни.
Близький до Кремля анонімний співрозмовник служби «ВВС», який назвав проведення таких святкових заходів «абсурдним на тлі кровопролиття», вважає, що дійство у Лужниках було необхідне Кремлю та особисто Володимиру Путіну з цілої низки причин. «По-перше, це емоційне підживлення самого Путіна. По-друге, корекція відчуття його глибокої публічної самотності. По-третє, психологічний тиск на критиків операції», - говорить анонім.
Вже згадуваний нами Андрій Колесников, він же експерт Московського Центру Карнегі, так оцінює захід: «Стандартний путінський захід із завданням показати населенню країни, що краще б до цього гігантського натовпу приєднатися. Зібрали велику кількість підневільних людей-бюджетників, щоб показати, що люди в захваті від автократа і всі його вітають - що характерно навіть не для авторитарного, а для тоталітарного режиму».
За словами експерта, у цьому дійстві значення мали і картинка, і слова. «Путін перевершив самого себе. Посилався на Святе Письмо - мобілізуючий фактор, намагався показати, що Росія - на стороні добра і займається священною справою. А те, що зруйновано Україну та мільйони біженців, освячено цитатами з Біблії та з Конституції. Цинізм та зневага. Чим жорсткіша і відвертіша брехня, сама постановочність дійства - тим краще».
Кореспонденти «ВВС» поспілкувалися з іншими людьми, які були присутні на концерті. Багато з них дійсно виявилися бюджетниками, представниками місцевих адміністрацій або студентами. Один із них сказав: «Побуду тут трохи і піду... я думаю, що більшість людей не підтримує війну».
Звичайно ж, відповідний «підігрів» глядачів в Лужниках і телеглядачів, які спостерігали за дійством вдома, «підігрів», що мав направити їхні емоції в потрібне русло і перед виступом Путіна і після нього, супроводжувався патріотичними піснями у виконанні популярних співаків і акторів. Таких як Микола Расторгуєв, Ярослав Дронов, Віктория Дайнеко, Наталья Качура, Олександр Олешко, Дмитро Пєвцов, Дмитро Харатьян. Головним «хітом» концерту стала пісня Олега Газманова «Сделано в СССР», яка починалася словами: «Украина и Крым, Беларусь и Молдова, это все моя страна» / СССР – моя огромная страна». Як тут не згадати публічний сумнів Путіна щодо права України на державність. Та і гості ток-шоу Володимира Соловьйова все частіше відверто говорять про входження після закінчення війни території України до складу Російської Федерації.
Звернемо вашу увагу ще на один психологічний прийом, що мав вплинути на підсвідомість глядачів. Путін вийшов на споруджену для нього окрему сцену із банерами «Zа мир без нацизма», «Zа Россию» у білій водолазці та синьому пуховику. Скажете, ну і що тут такого? Річ в тім, що символіка синьо-білого - це символіка прапору численних антивоєнних протестів у Росії та за кордоном проти вторгнення Росії в Україну (див. на світлині). Одночасно деякі глядачі і ведучі заходу були одягнені у футболки або куртки з літерою «Z» - символом, який можна побачити на російській військовій техніці в Україні. «Ми воюємо проти нацизму, ми воюємо за мир» - таким був цей прихований меседж кольорів і знаків.
І тепер щодо риторики виступу Путіна і його ораторських прийомів. Один з них – звернутися до колективної пам’яті, того що є для багатьох поколінь священним. Наприклад, до історі, патріотичної гордості, пам'яті про дідів і прадідів. Звідси і нагадування про легендарного героя війни за Крим 1787—1791 рр. адмірала Федора Ушакова : «Он как-то сказал, что грозы сии пойдут во славу России». Під «грозами» маємо розуміти сьогоднішню війну з Україною.
І паралелі з Другою світовою війною з підміною понять (науковці називають це одним з прийомів «чорної» риторики), в яких нинішня «спецоперація» прирівнюється до розгрому фашизму в 1941-1945 рр. Український патріотизм називається нацизмом і прирівнюється до німецького нацизму, а окупація України Росією називається акцією визволення.
І звернення до такого авторитетного і шанованого усіма джерела як Біблія: «…приходят в голову слова из Священного Писания: нет больше любви, как если бы кто-то отдал душу свою за друзей своих! (перефразоване «Немає більше тієї любові, як якщо хто покладе душу свою за друзів своїх», Євангеліє від Іоанна, гл.15 – ред.) И мы видим, как героически действуют и воюют наши ребята в ходе этой [спец]операции..Эти слова, из Священного Писания христианства, из того, что дорого тем, кто исповедует эту религию. Но все заключается в том, что это универсальная ценность для всех народов и представителей всех конфессий России и именно для нашего народа — в первую очередь для нашего народа. И лучшим подтверждением тому является то, как воюют, как действуют наши ребята в ходе этой военной операции: плечом к плечу, помогают, поддерживают друг друга, а если надо, то как родного брата прикрывают своим телом от пули на поле боя. Такого единения у нас давно не было!»
На жаль, Володимир Путін «забув» при цьому одну з 10 основоположних Божих заповідей – «Не вбивай!»
Євген Качур
Від редакції:
В цей час, коли йдуть вуличні бої в Маріуполі, а населення міста майже не було евакуйоване і тисячами гине під завалами будівель, вже не лишилося жодних сумнівів, що ця війна не про захист російськомовних, не про боротьбу з «націоналізмом», а про відродження Імперії, яку затіяли у Кремлі. Імперії сталінського типу, яка міряє силу країн за кількістю дивізій, і готова «спробувати Європу багнетом» (цит. Леніна). Імперію створють за будь-яку ціну, без всяких «прав російськомовних», і взагалі всяких прав людини, людяності, з максимальною жорстокістю азійського типу. Чим більше жертв, тим більш довершена війна і більш ясно висловлена політична воля – так вважають у Кремлі. Лавров так і заявив про військові дії: «Ми ясно продемонстрували свою позицію». Трупи це і є позиція. Багато трупів – ясно висловлена позиція. Знищена країна – це перемога (нехай в цій країні хоч й половина громадян російськомовні). А якщо весь світ у ядерному попелі – це і є Православна Росія в її славі. Третій Рим! Так це розуміють у Кремлі. РПЦ і Кирил «за».
Всі ви –т.з. російська «еліта» - жалюгідні кріпаки XIX століття! «Рожі» і «харі»! Самі сміливі все що змогли, це мовчки виїхати за кордон.
Цей кремлівський режим має бути дотисненим і знищеним зараз, або увесь світ буде жити на межі нової війни, зруйнованих міст, постійного переділу кордонів, невизнаних маріонеточних «держав» і вічних біженців. Міжнародне право не значитиме нічого, резолюції ООН будуть пустим звуком, якщо цей режим збережеться.
Особливо хочеться сказати про інформацію, про право журналістів відображати правдиву картину світу, базовану на гуманістичному баченні світу. Росіяни вже років 10-15 проштовхують ідею світу в пост-правді (роблять це через Спутнік і Раша тудей). Що, мовляв, можна стверджувати все, якщо у тебе є канал інформації і нахабство брехати, хамити і викривлювати. Все «схавають». Зруйновані Волноваха і Маріуполь – це і є результат пост-правди. Це і є результат тієї тези, що «всьо позволєно». А значить – кров рікою і мітинг радісних кріпаків у Лужніках.
Судити володю і його банду потрібно у цих самих Лужніках.
В.К.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
https://kobza.com.ua/polemika/6611-propovidnyk-putin-dzerkalnyi-dviinyk-startsia-rasputina.html?tmpl=component&print=1&layout=default&page=#sigProGalleria13ada23318
На світлинах:
- Учасник антивоєнного мітингу в Торонто з біло-синім прапором миру
- Синє і біле – кольори російських мітингів проти війни в Україні. Москва, 25 лютого 2022 р.