lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Василь Коломацький: «На питання про охорону Нємцов відповів: «Охорона це дуже дорого»

До шостої річниці вбивства російського опозиціонера Бориса Нємцова

27 лютого 2015 року у Москві було підло вбито відомого російського політичного і державного діяча Бориса Нємцова. Яким він був, яку історичну місію міг би виконати у сучасному розвитку як незалежної російської, так і незалежної української держав, і тим самим змінити нинішню геополітичну мапу світу? Про це говоримо із колишнім членом Комісії Людських і Громадянських Прав Світового Конгресу Українців  (КЛГП СКУ), головним редактором сайту «Кобза - українці Росії» Василем Коломацьким (Оттава).

- Пане Василю, отже сьогодні шоста річниця вбивства Бориса Нємцова. Скажіть будь ласка, Ви памятаєте той момент, коли довідалися про його смерть?

- Так, я добре пам’ятаю і місце і час і свої почуття від цієї звістки. Було це в канадському місті Аврора, де я тоді мешкав.  Ми їхали в авто, по вулиці Веллінгтон,  я був на сидінні пасажира, і ми слухали CBC Radio, яке передавало поточні  новини. Різниця часу у Канаді із Москвою  - вісім годин, тому у нас це був лютневий вечір, темнішало, йшов сніг. І ось коротко повідомили, що  у Москві убито відомого опозиційного політика Бориса Нємцова. І далі без коментарів йдуть інші новини.  Я пам’ятаю своє відчуття від цієї новини. Ніби впала стіна, емоційний блекаут, і ні про що не хочеться говорити. Відчуття вищої світової несправедливості. Виходить, ти тут в Канаді в безпеці, а він там на передньому рубежі - мертвий. Дуже важкий емоційний стан і почуття особистої втрати.

На політичному рівні, на рівні логіки, було відразу зрозуміло, хто і з якою метою убив. Але емоційно примиритися із цією втратою було неможливо. Я і зараз це так відчуваю,цю втрату забути неможливо, і цей біль не вщухає.

- Скажіть будь, ласка, Ви зустрічалися із Нємцовим? Маєте особистий спогад про нього?

- В той час, коли наприкінці 80-х і на початку 90-х я брав участь у багатьох мітингах демократів у Москві, Борис Нємцов також приймав участь у таких мітингах, але в Нижньому Новгороді. В той час, коли він став віце-прем’єром і переїхав до Москви, приблизно тоді я виїхав до Канади. Тому в Росії ми з ним не перетиналися. Але 7 лютого  2012 року він відвідав Торонто і мав зустріч із російськомовною громадою. Я був на цій зустрічі, був повний зал, преса, я законспектував виступ, розшифрував і опублікував на «Кобзі». Це була єдина зустріч, коли я бачив Нємцова на власні очі. Він справляв враження людини контактної, відкритої, з почуттям гумору. Зовні дуже привабливий:  високий, стрункий, усміхнений, із харизмою. Відчувалося, що такі зустрічі – його стихія. Але відчувався й прагматизм політика. В кінці зустрічі він закликав громадян прийти на вибори в консулат і проголосувати і спитав, хто в залі має російське громадянство. І тут піднялося всього кілька рук, в тому числі, і я підняв руку (хоча російський паспорт у мене давно був просрочений і я не ставав на облік в консулаті). І по обличчю Нємцова я зрозумів, що як політик він розчарований, що результат від зустрічі мінімальний. Тобто, за всіма позитивними емоціями, гумором і дотепністю, там був політик-прагматик, який прагнув результату. Я розумію, що Нємцова люди обирали серцем. Він був чарівний, випромінював доброту і енергію. І говорив про свободу.

Пригадую із залу було питання: «Ви через кілька днів повертаєтеся у Росію. А чи є у Вас охорона?». На що він відповів: «Не знаю як у вас у Канаді, але у нас охорона це дуже дорого. Тому я не маю».

В кінці зустрічі нам роздали анкети, хто бажає працювати із рухом Нємцова у Торонто, я заповнив і повернув її організаторам, але зі мною не проконтактували. Я також передав організаторам коротке резюме про себе і сказав, що готовий працювати разом в напрямку прав українців у Росії, згадав про вбивства трьох наших активістів,  але відповіді також не отримав.  Але був ще й лист до  Генпрокуратури Росії з проханням розслідувати порушення на виборах. Його теж роздавали в аудиторії, ми заповнювали свою хатню адресу і підписали. На це я чераз два місяці отримав відписку з Гепрокуратури РФ, що мою скаргу розглянуто і порушень закону не виявлено.

- Приклад гумора політика можете згадати?

- Так, пам’ятаю, що він пожартував з приводу того, що всі члени кооператива «Озєро» (дачний кооператив, пайщиками якого були Володимир Путін та його друзі, яких він в подальшому призначив на високі державні посади – Ред.) стали дуже багатими людьми. І, якби він, Нємцов, про це  знав, то також купив би ділянку у цьому кооперативі, бо  це була б найкраща інвестиція з мільйонними відсотками. Аудиторія сміялася.

- Ви могли б сказати, що відстоював Нємцов у політиці?

- Загально зрозуміло що він відстоював. Це було продовження політики академіка Андрія Сахарова – на лібералізацію Росії і на її європейський вектор розвитку. Цей напрямок думки вже існував у СРСР з 60-х років. Але у Нємцова був виключний талант практичного, точніше, прагматичного  політика.

Але я б розширив це так, як я це розумію особисто, не зі слів самого Нємцова.  Я особисто бачу існування двох Росій, які існують в історичній тяглості, і виявляються як в духовних цінностях, так і в реальній політиці, і в культурі протягом восьми століть. Перша Росія – це Русь, домонгольська Русь слов’ян, де центрами були Київ, Чергнігів, Новгород, Псков. І є інша Росія – татаро-монгольске нашестя на Русь, яке так і не змогло ні підкорити Русь духовно, ні злитися із нею в етногенезі і стати одним цілим. Вони так й досі існують в історії паралельно і поруч, як вода і масло, які не змішуються.

Так от, Нємцов представляв історичну Русь, а Путін – монголо-татарське нашестя на Русь, тобто, Орду, або Іго. Подібні думки сто років тому висловлював російський письменник Дмитро Мережковський, і я це також так бачу. Більшовики були продовженням Іга. І Путін із його КДБ також продовження Іга. Тяглість непепервна на рівні  суб-етноса, чи радше анти-системи. А Нємцов був як маяк людства, який вказував шлях до прадавньої  духовної Русі. Тому я не дивуюся, що він так захищав Київ і Україну у 2014 році, тому що в душі відчував, що це повтор 1240 року, 1918 року, і ось знову «монголи» під стінами Києва. Інтуітивно я відчуваю, що він так думав і являв собою не просто лібералізм, а Русь. В історії його можна поставити поруч із зодчими держави  Київська Русь. Не поруч із московськими князями. Тому я зовсім не дивуюся, що у Києві є площа Бориса Нємцова, а у Москві її немає. Для Орди він чужий.

Хоча як політик Нємцов в ці духовні категорії публічно не входив і оперував в ліберальному дискурсі, зрозумілому громадянам. Це мій філософський аналіз, від документальної реальності це на крок   вбік, тому я цілком припускаю, що багато людей можуть зі мною не погодитися. Але сам масштаб такої особистості як Борис Нємцов вимагає філософського аналізу. Потрібно не просто питати,  яким був Нємцов, а питати, що він являв собою в нашій історії. Я намагаюся дати відповідь.

В плані традиції боротьби з Ордою, Нємцова можна причислити до традиції Сергія Радонєжського - знакової фігури Русі. Я вважаю, що такі особистості являють собою прагнення народу бути в історії. Це змаг до буття, це вияв пасіонарності і гідності. Це доказ того, що пасіонарність не книжковий термін, а певна біологічна та обєк’тивна історична реальність.

І ще цікавий момент. Приїзд  Нємцов до Оттави, де він мав зустічі у Парламенті, і де на його честь було влаштовано урочистий банкет. Я так розумію, що це відбувається досить рідко, це висока честь. І я тоді уявляв собі цю зустріч. Наші парламентарі також люди відомі, енергійні, що завжди жили в правовій системі, і ось пасіонарій Нємцов, який  приїхав із країни диктатури, який ходить під дулом найманих вбивць, який захищає свою країну в буквальному смислі власними грудьми. Ніби люди однієї професії і одних поглядів. Але мабуть у наших політиків було відчуття вищості цього росіянина, який міг стільки(!) віддати своїй країні  і міг так мужньо і по-лицарськи жити і творити! Мабуть його велич була зрозуміла всім присутнім і викликала захоплення.

Я думаю що геній в історії приходить тоді, коли країні особливо важко, і майже завжди платить найвищу ціну. А після смерті потрапляє в Пантеон нації. Нємцов із цієї кагорти. Я не знаю чи Борис готувався до своєї ролі, але історія винесла його на це місце, і він не схибив, і не зігнувся, і пройшов цей шлях надзвичайно елегантно, без трагічної маски. Він ніби демонстрував – я не боюся, і ви не бійтеся.

- Кобза закликала читачів виходити на вулиці з протестами у справі отруєння і арешту Олексія Навального. Прямих політичних закликів у нас було не так багато. Щось змінилося?

- Ви знаєте, що ми не підтримали окупацію Крима, публікували звернення Тараса Дудка до  іноземних  посольств в лютому 2014 року. Той же опублікований виступ Бориса Нємцова у Торонто є свідченням нашої опозиційності. Але прямих закликів виходити на вулиці ми уникали з тієї причини, що не бажали втратити кореспондентів, які, як нам здавалося, могди зазнати тиску влади за співпрацю із редакцією. Ви знаєте всю цю кремлівську  істерію з приводу «іноземних агентів», а у нас і хостінг у Києві, і гроші з Канади, і з нинішньої редакції ніхто не мешкає у Росії. І лише  один член редакції колись мав російський паспорт - я. Тобто, Кобза - чудова мішень щоб оголосити нас «агентами» і запресувати кореспондентів у регіонах. Хоча, ми вважаємо себе свідомими громадянами, демократами і захисниками Білого Дому під час путчу 91-го року, а Путіна рахуємо агентом КДБ. Питання «Хто тут агент?» буде знову поставлено після падіння режиму.  Тому ми не загострювали, вважаючи, що свідомі громадяни і без нас вийдуть протестувати, а кореспонденти більш важливі. Але ситуація у Росії  і справа Навального, і багаторічний спротив України, багато що змінили. Я гадаю, що нинішній російський режим Путіна скоро піде у небуття.  Рівень протестів в середині суспільства виріс настільки, що легальні гасла проти режиму вже не є чимось дивним. Тому ми частково дали політичні гасла, при цьому вважаючи, що все одно основне наше завдання -  продовжувати висвітлювати життя українських організацій у регіонах. Це - наша мета. Тому я закликаю кореспондентів повернутися і писати нам. Продовжуйте роботу в ім’я того, чого прагнув і за що загинув Борис Нємцов.

Більш того, ми піднімаємо питання, що і лідер української громади Росії Тарас Дудко міг бути жертвою замаху Кремля, і що цю справу повинна розслідувати Україна. Час змінився, і потрібно говорити про це також. Для Кремля це може бути більш болісною темою, ніж заклик протестів на сайті, який читають 70 читачів на день, із яких більша частина мешкає в Україні. Пам’ятаєте, як Нємцов спитав, а скільки у залі громадян Росії? Тому давайте вчитися питанням практичної політики у Бориса Єфимовича.

- А якою Ви бачите Росію після падіння режиму Путіна? Кажуть, що вона буде щасливою?

- Найбільше мене хвилює питання, чи закінчиться безкінечний поділ Росії на Русь і Орду? Тобто, чи силовий блок відійде назавжди в історію як стан (російською - сословие), чи навпаки, буде чергова «відлига», а після неї нова реінкарнація силовиків? Адже мова йде про припинення вісімсотлітньої традиції існування анти-системи в тілі народу. У мене немає чіткого відчуття, що ось тут Іго і скінчиться. Але ж без його завершення ніякої щасливої Росії не буде. Буде вічний цикл: війна-репресії-криза-відлига. І знову війна... І знову «монголи» коло стін Києва. Знову буде кричати натовп: «Єду отдихать в Крим!», але грошей не вистачатиме  ані на «коммуналку», ані  на підручники для дітей. Ну і де тут щастя народу?

Запитував Олександр Гвоздик

Додатково:

http://www.kobza.com.ua/novyny/4029-kredo-putyna-druzjam-vse-vragam-zakon.html

http://www.kobza.com.ua/prava-ljudyny-i-gromadjanyna/5276-ruslan-nesterenko-niemtsov-buv-chy-ne-iedynym-muzhchynoiu-na-suchasnomu-politychnomu-ovydi-rosii.html

На світлинах:

1.Василь Коломацький, головний редактор «Кобзи»

2.Борис Нємцов на Марші миру. 15 березня 2014 р., Москва

3.Нємцов (в середині) на Марші миру.  15 березня 2014 р., Москва

4.Український прапор на мітингу, присвяченому пам’яті Нємцова  у Cанкт-Петербурзі, 2016 р.

5.Акція пам'яті Бориса Нємцова. Петрозаводськ, 27 лютого 2019 р.

6.Акція пам'яті Бориса Нємцова. Москва, 29 лютого 2020 р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка