Як пан Андрій Горчаков намагається дискредитувати українську автокефальну церкву в Росії

«Не гневайся, боярин. Не признал я тебя. Аль ты князь?» – « Я? Пожалуй, князь. А что тут удивительного?» –  «Да откуда ж ты взялся в палате царской? Ведь не было тебя. Батюшка-царь, да кто ж это такой?» Пам’ятаєте цей діалог з популярної кінокомедії «Іван Васильович змінює професію»?  Жорж Милославський Булгакова, «сини»  лейтенанта Шмідта Ільфа і Петрова, Хлєстаков Гоголя, Голохвостий Старицького… Людина, про яку маємо розповісти – з цієї ж галереї подібних персонажів, тільки наш «герой», який теж видає себе за князя, і не просто за князя, а за «нащадка роду Рюриковичів (!)»  не літературний, а цілком реальний.  Можливо, ми б ігнорували цього чергового самозванця (чи мало шахраїв у світі?), якби не його роль у дискредитацї єдиної української церкви, що залишалася на сьогодні  на території  Російської Федерації.

«С Пушкиным на дружеской ноге»

Мова йде про Андрія Горчакова, який заявляє, що він князь з княжого роду Горчакових, який походить з часів Київської Русі, і  єдиний в Україні нащадок династії  Рюриковичів. Щодо роду його занять, то, якщо вірити публікаціям в ЗМІ,  він - «історик, кинорежиссер-документаліст,  культуролог», а ще «поет, письменник, художник, філософ, мандрівник, миротворець і просвітитель», філантроп і  щедрий меценат. Щоправда, джерела його меценатства, як і їх розміри, невідомі. В одному з інтерв’ю мимохідь зазначає, що займається бізнесом, але яким саме не уточнює. Також він називає себе повноважним представником Української Ради Миру на півдні України, ігуменом скиту преподобного Сергія Радонезького, «послом миру» в Єгипті (?). Відзначимо, що у 2010 році брав участь в «Русском марше» в Одесі, де закликав до  об'єднання України, Росії та Білорусі у «Святу Русь». Духовний сан ігумена скиту, розташованого в селі Міхеїв Рязанської області, і посада намісника нібито заснованого ним скиту Сергія Радонезького в українському Очакові не заважає Горчакову подавати себе у ЗМІ ще й як «завидного нареченого», «одеського денді»,  мрію жінок про ідеального чоловіка. Серце якої незаміжньої не дрогне від таких слів: «Вдруг, все-таки уйду в монастырь, если Господь не пошлет [мне] княгиню»? Можливо, вона і є та сама «княгиня», яка має ощасливити «нащадка Ярослава Мудрого»?

Мусимо вибачатися за довгу, втім дуже красномовну цитату про Горчакова з явно замовленої ним самим до свого 35-річчя статті з гламурного журналу Ukrainian за 2017 рік : 

«…Князь Андрей Горчаков – личность  многогранная, интеллектуальная и загадочная. Андрей с двадцати лет полностью посвящает себя общественно значимой работе – и за пятнадцать лет своей деятельности добился небывалых высот в Украине и за ее пределами: стал Почетным работником культуры Украины, членом Международной Федерации журналистов при ООН, официальным и полномочным представителем Украинского Совета Мира и еще 23 общественных организаций, кавалером Президентского ордена Мира и орденов Христа Спасителя и Георгия Победоносца Украинской Православной Церкви, лауреатом литературных премий и международных кинофестивалей, отмечен 126 почетными грамотами и благодарностями.

Молодой и успешный наследник знатного рода всеми своими делами доказывает, что границ в развитии таланта и способностей у человека не существует. Достаточно перечислить имена друзей и коллег князя Андрея, чтобы понять, кто он, наш герой...
Андрей Горчаков общается с целой плеядой выдающихся политических деятелей: экс-президентами Украины Леонидом Кравчуком, Леонидом Кучмой, Виктором Ющенко, первым и вторым президентами Молдовы Мирчей Снегуром и Петром Лучинским. На протяжении долгого времени князь поддерживал приятельские отношения с творческой интеллигенцией в лице Евгения Евтушенко, Беллы Ахмадулиной,  Ии Савиной, Бориса Олейника и многих других. Андрей Горчаков не раз организовывал мероприятия в Украине с Сергеем Зверевым, Александром Васильевым, Еленой Хангой, Никосом Сафроновым. Будучи двадцатилетним  студентом, основавшим единственный в Украине Центр тибетской культуры и информации, князь Андрей встречался в Непале с лауреатом Нобелевской премии мира Далай Ламой и имел краткую аудиенцию с духовным лидером Тибета; а его друзья, выдающаяся ценительница Джуна и астролог Павел Глоба предрекли князю Андрею яркую, насыщенную и полезную жизнь».

«Чи не забагато для 36-річного бізнесмена, який, якщо вірити публікації Ukrainian Fashion, більшу частину свого щоденного розпорядку присвячує не бізнесу, а тібетським мантрам, медитаціям, православним молитвам, поезії і живопису?» - спитаєте ви. І будете праві у своїх сумнівах, оскільки підтверджень описаної бурхливої громадської, культурної   і релігійної  діяльності князя Андрія Горчакова в інтернеті не знайдете. Нічого, крім його слів. А довгий перелік досягнень Горчакова і відомих особистостей, з якими він, як Хлєстаков, «на дружеской ноге», тільки переконує у тому, що перед нами, скоріш за все, звичайнісінькій шахрай.

Історія з прийомом в Російському Посольстві   

До 2018 року Горчаков неодноразово заявляв,  що співпрацює з Одеською та Миколаївською єпархіями Української православної церкви. Однак, на сайті Миколаївської єпархії УПЦ в лютому 2018 року можна знайти повідомлення про єпархіальні збори, темою яких було  «питання по місту Очакову в зв’язку з появою т. зв. князя Андрія Горчакова, який іменує себе «ігуменом» скиту прп. Сергія Радонезького м. Очакова».  «В ЗМІ не вказує до юрисдикції якої Церкви він належить,- пояснювало повідомлення, - роздає церковні відзнаки громадським діячам м. Очакова та м. Миколаєва. Було вирішено звернутися до органів місцевої влади з проханням вияснити правдивість хіротонії і чернечого постригу Андрія Горчакова».

 Та все ж Горчакову якимось чином вдалося домогтися дружнього ставлення до себе Предстоятеля УПЦ (КП) Філарета (з грудня 2018 р. – Почесний патріарх ПЦУ – Ред.), який навіть нагородив його медалю «За жертовність і любов до України». Отримавши її, Горчаков перебрався до Москви і  завітав до єдиної діючої в Росії української церкви – Свято-Троїцького храму Богородської єпархії  в м. Ногінську,  а  через рік з’явився указ її предстоятеля, керуючого Богородською єпархією Помісної Автокефальної УПЦ , Митрополита Адріана,  яким він благословив  «виконувати обов’язки секретаря єпархії» клірика, ієромонаха Андрія Горчакова.

Невдовзі в деяких українських і російських ЗМІ зявилася інформація про те, що  10 червня Посольством Російської Федерації в Києві був організований державний прийом з нагоди Дня Росії. «На заході, - йшлося, наприклад, у повідомленні сайту «Релігія в Україні», -  були присутні представники дипломатичного корпусу, ділових кіл, наукової і творчої інтелігенції, ветерани, члени громадських організацій, російські співвітчизники. Серед запрошених був і Андрій Горчаков». Цікаво, що джерелом цієї інформації  для поважного інтернет-видання стала лише сторінка Горчакова у Фейсбуці, а її достовірність засвідчили редакції тільки фото, на яких  Андрій Горчаков зображений під час виступу з вітальним словом і  разом із тимчасовим повіреним у справах Росії в Україні Олександром  Лукашиком.

Сайт не дає політичної оцінки участі секретаря Богородської єпархії у цьому заході, але вона на поверхні: Горчакову пригадують  і  його дружбу з духовенством УПЦ (МП) та регіоналом Сергієм Ківаловим і участь впроімперському  «Русском марше» в Одесі і ще багато чого.  З іншої сторони  українська єпархія в Росії через Горчакова підпала під «обстріл»  українофобів, обурених тим, що  «среди приглашенных был и Андрей Горчаков, ныне состоящий в расколе, где, в свое время проводилась вербовка украинских боевиков в Чечню, потом – на евромайдан и в «АТО».

Але найцікавіше в цій історії те (увага!!!), що Андрій Горчаков не був ні серед запрошених, ні серед присутніх на прийомі Посольства РФ в Києві 10 червня 2019 року.  В цьому неважко пересвідчитися з фото цього прийому на сайті Посольства Росії в Україні, де він відсутній навіть в натовпі. А фото, на які посилається Горчаков, були зроблені 7 червня 2018 року, ще за рік до того як він був призначений секретарем (тимчасовим) Богородської єпархії. На це вказують, зокрема,  інший колір краватки Лукашика та  інше розташування моніторів біля мікрофону для виступів. Хто і в якому ранзі запросив Горчакова на прийом Посольства РФ 2018 року невідомо, але точно не як представника гнаної в Росії Богородської єпархії.

Навіщо ж занадобився Горчакову цей обман? Тільки для того, щоб вкотре підтвердити для легковірних свій і без того роздутий, як мильна бульбашка, «статус»? Ні. З усього видно, що це була продумана провокація, яка мала на меті, по-перше, вдарити по Філарету і посварити його, Почесного патріарха ПЦУ, з Предстоятелєм ПЦУ Єпіфанієм, по-друге, скомпрометувати єдину в Росії українську Богородську єпархію. Кому це було на руку, думаю, очевидно. Але постає інше питання: хто ж такий в цих підкилимних політичних  іграх Андрій Горчаков? Тільки людина з гіпертрофірованою  самооцінкою? Тільки сучасний Хлєстаков чи Голохвастов? Чи платний провокатор?

«Він був мною перерукопокладений в сан диякона і в сан пресвітера (ієрея) ще у 2017 році, - розповів «Кобзі» керуючий Богородською єпархією Помісної Автокефальної УПЦ , Митрополит  Адріан. - У Києві, під час мого перебування на одному із церковних заходів підійшов до мене молодий чоловік високого росту представившись, як нащадок князівського роду Горчакових, Андрій Горчаков звернувся до мене з проханням прийняти його до Богородської єпархії УПЦ Київського Патріархату.

Через півроку він прибув до Москви, а потім і до Єпархії. Ознайомившись з його документами, я вирішив цього не робити, але він просив, здійснити це перерукопокладення, оскільки йому довелося перетнути тисячу кілометрів із Києва до Москви. Мене ще вразило його необізнанність з церковного уставу та недружнє ставлення до керуючих Єпархіями Миколаївської та Одеської областей УПЦ КП.. Адже йому після рукоположення треба було з'явитися саме до них за місцем проживання. Але вони його не прийняли й недопустили до своїх храмів, щоб пан Андрій зміг проходити церковну практику.

З цього часу я й дізнався, що названі архієреї, знаючи його строптивий характер пожалілися Святійшому Патріархові Філарету на мене, що я, як -мов втручаюся у їх єпархіальні справи. Таким чином, пан Андрій не пройшов практику ні в Богородській єпархії, а ні в Україні. Він до цього часу так і не знає жодного богослужіння. Мене тоді ще вразило його дружнє спілкування з одеситом Ківаловим, відомим антиукраїнським екс - народним депутатом України та й інші питання. Але його це не зупинило від своєї традиційної егоїстичної поведінки.

Зараз він буває на прийомах у Святійшого Патріарха Філарета, бо Предстоятель ПЦУ до нього відноситься з недовірою. Секретарем Богородської єпархії він ніколи не був, бо для цього треба мати російське громадянство й знання церковного уставу, не говорячи про богослов'я та інші церковнобогослужбові предмети. Мною була йому видана тимчасова довідка на його ім'я, бути у Києві представником Богородської єпархії УПЦ КП. Але ця довідка була видана на тимчасове користування, про що й було написано в ній. Більше двох років ми не спілкуємося з-за того, що він, маючи цю тимчасову довідку, скрізь по всьому світові себе представляє, як секретар Богородської єпархії».

Що до цього ще додати? Хіба що простодушну відповідь Бунші на запитання Дяка про князя  Жоржа Милославського: «Батюшка-царь, да кто ж это такой?» - «Это приятель Антона Семеновича Шпака».

Чий приятель князь Андрій Горчаков, які служби і структури за ним стоять і які їхні завдання він виконує, думаю, ми теж невдозі дізнаємося.

Олександр Гвоздик

На світлинах:

1. Андрій Горчаков – людина з безліччю облич

2. В ролі завидного нареченого на обкладинці Ukrainian Fashion

3. В ролі скромного ієрея єпархії

4. А.Горчаков, учасник «Русского марша» в Одесі, 2010 р.

5. А.Горчаков з одіозним членом «Партії регіонів» Януковича С.Ківаловим

6. Серед нагороджених Почесним патріархом  ПЦУ Філаретом, 2019 р.

7. Указ митрополита Адріана про благословення Горчакова виконувати обов’язки секретаря єпархії

8. А.Горчаков разом з О.Лукашиком на світлині 2018 року, яку він видав за світлину 2019 року

9. Під кого загримують Горчакова наступного  разу?

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка