lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Про нових діаспорних вождів «всія Росії та Центральної Азії»

Після тріумфального й скандального приходу п. Вінника до керівних органів СКУ, у керівників діаспори і рядових активістів Росії та Казахстану виникає багато питань щодо його сумнівних заслуг

На черговому ХІ Конгресі СКУ в Києві (листопад 2018 р.) в структурі СКУ з’явилася нова посада: Регіональний Віце-президент Російської Федерації та Центральної Азії. Обійняв цю посаду представник РФ, колишній голова Сибірського центру української культури (СЦУК) «Сірий Клин» Сергій Винник. Про те, як п. Винник став Віце-президентом, «Кобза» повідомляла у своєму матеріалі від 31 грудня минулого року. Сьогодні ж ми публікуємо допис відомого й авторитетного діяча українського діаспорного руху в Казахстані Михайла Парипси, де він дає оцінку першим крокам роботи Сергія Винника та деяким місцевим казахстанським активістам. Цей пост з’явився на сторінці Фейсбук і пан Михайло дав згоду на його оприлюднення на «Кобзі».

Шановні фейсбуківці!

Забігаючи наперед, констатую, що цю інформацію подаю з великою неохотою. Але справа в тім, що за останні три тижні мені надійшло чимало запитів через ФБ, е-мейл, телефон на одну і ту ж тему: мовляв, що то за група в мережі ФБ «Українці в Казахстані», хто ініціатор її створення, і яка її мета? Невже такі ви немічні, що потребуєте негайної допомоги і т.п.?

Відповім чесно – я і сам не можу зрозуміти, що то за нісенітниця. Але, як кажуть, диму без вогню не буває.

Як мені стало відомо, під час роботи ХІ Конгресу СКУ в м. Києві (я не зміг там бути), чи то тодішній президент СКУ, чи вже новий кандидат на цю громадську посаду, запропонували до складу керівництва СКУ ввести таку собі громадську посаду: регіональний віце-президент СКУ (регіони: Казахстан, Киргизстан та Сибір Росії (щоправда, не знаю якого саме Сибіру). На мою думку, це щось подібне, до схрещування вужа із їжаком. А кандидатом СКУ на цю «екзотичну» посаду запропонували п. Винника з м. Омська. Зібралися представники Росії та Казахстану і розпочали обговорення кандидатури, але це перейшло в сварку. Частина росіян оголосила бойкот своєму співгромадянину, констатуючи, що він себе нічим не проявив, громади фактично не має. Крім того, сфальсифікував склад делегації на Конгрес і незрозуміло яким чином і хто клопотав та за які здобутки, про його нагороду медаллю СКУ Св. Володимира.

При цій сварці були присутніми пп. Чолій і Грод. Але за підтримки частини росіян та чотирьох казахстанців, обрано було Винника. Ну, і став собі діяти новообраний «регіональний посадовець СКУ», в мережі ФБ з’явилася група «Українці в Казахстані» на чолі з такою собі Еліною Вікторівною» (далі «ЕВ»). Щоправда, з’являється інколи сумнів, чи то правда пише вона, бо в текстах тієї писанини проскакує, «я думав, я хотів»… (виділ. Ред.)

Ну, а таким собі «рупором» із заклику вступати українцям-казахстанцям в групу, обралася українка одного із сіл Булаєвського району Північно-Казахстанської області Марія Іваненко, вона ж і голова Булаєвської української громади. Жінка розсилає заклики на весь Казахстан, волаючи: прошу вступати в групу, мовляв, будемо працювати по-новому і перспективно… Слід зазначити, що п. Іваненко активна в своєму районі, але не менш активна і в мережі ФБ: поширює майже усі матеріали, інколи не розбираючись про що там, на постійній основі виставляє світлини, де вона сама зафіксована і особливо з видатними особами. Сама ініціює створення і охоче вступає в нові групи у т.ч. й сумнівні. Так, до створення «українців Казахстану», була активним «зазивачем» у групу «Алея українських діаспор».

А тим часом «ЕВ» разом з п. Винником волають, що допоможуть українцям Казахстану в активізації нашої громадської роботи, просуванню української культури і захисту «своїх прав та інтересів». Уже в перших публікаціях ставлять нам завдання зі створення молодіжних та жіночих організацій, аргументуючи, що ми велика сила – сягаємо близько мільйона українців Казахстану… І звідки ці «доброзичливці» беруть таку бредову інформацію? Сьогодні на просторах Казахстану уже мешкає менше 300 тисяч українців...

Отут би співініціатору створення сумнівної групи п. Іваненко, розповісти про досягнення республіканської Асамблеї народу Казахстану під проводом її голови Н.А. Назарбаєва, дякуючи якій, тільки українські громади створені (крім Кизил-Ординської області) в усіх областях, мм. Алмати, Астані. А в невеликих та сільських районах налічується близько 80 філій. А стосовно молодіжних та жіночих організацій, які планує нам створити Винник (а в цьому йому готова допомогти Іваненко), то вони на багато років запізнилися. Адже, виходячи зі стратегії Асамблеї та її Положення, при кожній українській громаді працюють: молодіжне крило, рада матерів, рада старійшин, рада громадської злагоди. 

Правда, чого гріха таїти, дуже мало, але все-таки є поодинокі громади, котрі надто погано працюють, є і така, яка складається лише з одного голови. А хто в ці сумнівні групи спішить – адже у кожній області, місті, багатьох сільських районах є громади і поле діяльності для реалізації своїх духовних та культурологічних інтересів. Це, в першу чергу, ображені з якихось причин, ті, що вірять таким Винникам, Іваненкам та їм подібним в райське буття. Є й такі, що не розібравшись у суті справи, побачивши в мережі абревіатуру: «українці» та ще й Казахстану, теж заглянули сюди. А декому хочетьсчя посіяти смуту. Але, як говорять, – кожному своє…

Образливо те, що деякі «збоку причетні до Асамблеї», як один пан із Південного Казахстану, спішить чимось засвітитися в групі, звинувачуючи Асамблею, мовляв, у мене і ще у декого – є питання до асамблеї… При цьому пригадує факти 4-5 річної давності про гоніння колишнього голови української громади Алмаатинської області. І це потрібно було чекати стільки часу, щоб висловитись і навести тінь на устої Асамблеї на цілий світ у цій сумнівній групі.

Хоча у мене особисто є протоколи зборів українців Алмаатинської обласної громади, де двічі розглядалися заяви їх молодого керманича про переобрання з посади голови. А сам тодішній голова написав, що ця справа не для мене.

Але далі – про наполегливі, але надумані дії групи. Доходить до сміху! 17 грудня згадана раніше «ЕВ» написала, а Іваненко поширила в групі на ФБ ось таке: «Відбулася зустріч регіонального віце-президента СКУ та представника української громади в Казахстані». І далі: «У місті Омську 14 грудня відбулася зустріч регіонального віце-президента СКУ Сергія Винника та заступника голови центру української культури «Світанок» у Республіці Казахстан міста Петропавлівськ, Марії Іваненко…»

Ну, дійсно, «найважливіша історична подія в житті Казахстану та Росії»! При тому, п. Іваненко вже присвоїла собі і титул «заступника голови обласної української громади», хоча є головою української громади села. Та й дивує, хто наділив її повноваженнями бути представником Казахстану у такій «історичній» зустрічі, та взагалі в усій цій комедії.

Далі в тій писанині тлумачиться Винником про створення нових прогресивних умов для діяльності українців Казахстану, у т.ч. знову про молодіжні та жіночі організації і т. п. Далі автор повідомляє: «У свою чергу, М. Іваненко висловила бажання та готовність співпраці в цьому напрямку».

Прочитавши цю ахінею, я зробив висновок, що п. Іваненко, являючись активістом районної Асамблеї та буваючи на заходах обласного українського товариства «Світанок» та заходах обласної Асамблеї, або не знає, що там робиться, або там нічого немає з того, що є в обласних Асамблеях, виходячи зі Стратегії АНК та її Положення.

Але може бути і третє: п. Винник на прикладі великого комбінатора, який обіцяв шахістам містечка, Васюки зробити –  Нью Васюки та Нью Москву, обіцяє й для п. Іваненко зробити за такою ж схемою знаменитим її село Балаєво...

Але прикро, що представники СКУ не порадились з нами – керівниками українських громад Казахстану, чи потрібен нам такий собі «наглядач» по лінії СКУ, а тим більше – «поміч» від Винника. Не врахували у цій справі і думку самих керівників українських громад Сибіру. Потрібно було б і більш детально перевірити сигнали від присутніх делегатів Росії, котрі негативно висловлювалися на адресу Винника та його сумнівних дій.

Представники СКУ можуть де в чому звинуватити і мене, мовляв, врахували думку Казахстану через його делегатів. І в дечому будуть праві, бо делегати таки були: п. Іваненко з двома своїми односельцями та по одному представнику с м.м. Караганди та Шимкента, хоча наша квота сягала – 100 делегатів.

На жаль, останніми роками на заходи СКУ, УВКР, СУМО, МІОКУ ми не можемо скомплектувати повноцінну та якісну делегацію. А обставина одна і банальна – матеріальна неспроможність наших людей та відсутність коштів у громад на цю справу. Між Казахстаном та Україною відсутній пасажирський залізничний зв’язок. Наприклад, у поточному році (2018. – Ред.), для того, щоб взяти участь у роботі ХІ Конгресу необхідно було витратити на авіаквитки з Казахстану до Києва та назад, в середньому – 500 долярів + 150 зелених – реєстраційний внесок для СКУ. Не рахуючи помешкання та харчування. 

Саме з цих обставин керівники наших громад та достойні активісти не мають змоги брати участь у таких важливих заходах.

Віддаючи належне героїні групи – п. Іваненко, яка є приватним підприємцем (що давно їх об’єднує з підприємцем п. Винником), починаючи з VІ Всесвітнього Форуму українців, і завершуючи цьогорічним ХІ Конгресом, на її прохання, ми рекомендували її за цей період учасником усіх заходів вищезгаданих українських надбудов. Але побачене й почуте там, вона, на жаль, не використала на користь української спільноти українців Північно Казахстанської області, а вирішила шукати приватне лідерство іншими шляхами.

Ну, а стосовно п. Винника, Павлодар і Омськ –  сусіди, мають спільний красень – Іртиш, але на стосунки з нами не йде. Якщо насправді у нього є чому повчитися, запозичити досвід діяльності молодіжних, жіночих громад і взагалі – діяльності керованої ним української громади, за що, гадаю, нагородили його нагородою СКУ, то ми (і я безпосередньо) готові перейняти накопичений досвід і розповісти, що не по заслугах критикують Вас, пане Винник, співгромадяни та колеги по українській справі.

Щоправда, на ФБ керманич групи, «Вірний зі Стародубщини», вирахував і друкує рейтинги українських громад Росії та їх керівників. Не звернув уваги: як він оцінив діяльність громади м. Омська і персонально п. Винника. 

Тож, пане Винник, такий собі «наглядач та наставник» для українців Казахстану, разом з партнером по сумісному бізнесу п. Іваненко і вашими найближчими однодумцями, раджу вам:

1. Не каламутьте панове воду! Вона і так каламутна в Іртиші та ріках Сибіру.

2. Краще візьміть правильник в СКУ, як працювати у такому випадку. Гадаю, що в СКУ просто забули проінструктувати новонародженого свого «регіонала», на нашу голову.

3. Тепер достеменно переконався у вашому прагненні до самовитого лідерства: п. Винник ніяк не може посісти посаду керманича українців всієї Росії, гадаю, що і в Казахстані Ви будете зайвим. Хіба, що для реалізації своїх амбіцій, разом з п. Іваненко могли б податися в сусідні Монголію чи Китай, там теж є українці, а громад либонь немає. Там цілком буде вигідно для бізнесу та втілення своїх амбіцій.

Друзі!

1. Вибачайте за таку довжелезну писанину. Але хотів відповісти на всі поставлені до мене питання, стосовно «історичної новини» – групи українців Казахстану.

2. Більше не хотілося б вести розмову на цю неприємну тему. Тому уклінно прошу більше не задавайте про це запитань.

3. Періодично в мережі ФБ інформую про проведені нами українські заходи та виставляю світлини. Все це роблю для того, щоб друзі по ФБ знали та бачили, що ми пам’ятаємо, чиї ми діти і де наше родинне коріння.

Вдячний колективним членам нашої Асоціації – українським громадам Караганди і Астани, котрі теж не пасуть задніх. Маю надію, що нашому прикладові послідують також інші громади в Казахстані. Адже у них не менш є чим поділитися.

4. Виходячи з розділів ФБ: «Подобається», «Поширити», бачимо, що наші матеріали цікаві Вам. За це щиро вдячні усім! Ми і далі будемо на зв’язку з Вами.

Слава Україні! Героям Слава!

З глибокою пошаною, Михайло Парипса

Джерело

Від редакції. На сайті Посольства України в Казахстані розміщено сторінку з вісімнадцятьма українськими громадськими організації цієї середньоазіатської країни. Серед керівників громад ім’я Марії Іваненко відсутнє. Невже не знайшлося на весь Казахстан більш досвідченого й авторитетного активіста для співпраці з СКУ, ніж ця сільська жіночка – Марія Іваненко? Дивна ситуація і дуже нагадує російську…

На світлинах: Голова Асоціації «Українці Казахстану» Михайло Парипса. Михайло Парипса серед українців Казахстану. Михайло Парипса та Марія Іваненко.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка