Давайте не губити у братовбивчих конфліктах дві близьких нам держави!

Пане Президенте!

Редакція сайту «Кобза – українці Росії» звертається до Вас від імені української діаспори РФ. Ось уже кілька років у Росії, стараннями Мін'юсту і Верховного суду, не існує жодної проукраїнської федеральної громадської організації, тому в виняткових випадках наша редакція бере на себе відповідальність робити офіційні звернення від імені всієї двомільйонної української діаспори.

Ми звертаємося до вас з приводу Вашого можливого висунення в Президенти Росії на четвертий термін.

По-перше, висунення на четвертий президентський термін суперечить Конституції Росії. Всім, хто читав Конституцію Росії, це очевидно.

По-друге, є певні політичні аспекти, пов'язані як з Україною, так і з українською діаспорою, про які ми хочемо Вам повідомити, представляючи саме проукраїнську позицію.

В останні сотні років вважалася загальноприйнятою та точка зору, що український і російський народи є близькими та братніми. У Росії в 1991 році мешкало чотири мільйони етнічних українців, а в Україні – понад вісім мільйонів росіян. У 1994 році був підписаний Будапештський меморандум – основоположний договір у галузі безпеки, в рамках якого Росія гарантувала територіальну цілісність України. У 1997 році країни, в атмосфері дружби і надій, підписали «Великий договір про дружбу та співробітництво», який визначав міждержавні відносини у всіх сферах на найближчу історичну перспективу. Здавалося, що все в українсько-російських відносинах було визначено, і на момент Вашого приходу до влади в 2000 році Україна і Росія жили в дружбі. Що ж сталося за останні сімнадцять років?

Почнемо з фактів. У Росії були вбиті троє провідних активіста українського діаспорного руху: Анатолій Криль (Владивосток, 2004 р.), Володимир Побурінний (Івановська область, 2002 р.) і Володимир Сенишин (Тула, 2006 р.) Всі вбивства були резонансними. Світовий Конгрес Українців багато разів звертався до Вас із закликами розслідувати ці вбивства, але вбивці досі не знайдені.

Всі ці 17 років тривали гоніння на прихожан УПЦ КП в місті Ногінську Московської області. У 2003-2004 роках в Тюмені, внаслідок бюрократичних процедур, були закриті всі українські недільні школи. У 2012 році Верховний суд РФ за поданням Мін'юсту юридично ліквідував найстарішу українську організацію Об'єднання українців Росії (ОУР), а двома роками раніше, таким же чином, була ліквідована Федеральна національно-культурна автономія українців Росії (ФНКАУР).

У 2009 році влада РФ заборонила в'їзд до країни москвичеві, засновникові Бібліотеки української літератури в Москві, Юрію Кононенку. А в 2015 році був заборонений в'їзд до Росії відповідальному секретареві загальноросійської громадської організації «Український Конгрес Росії» Віктору Гіржову.

Обидві світові діаспорні організації – Світовий Конгрес Українців та Українська Всесвітня Координаційна Рада потрапили в так званий «стоп-лист» небажаних громадських організацій на території РФ, внаслідок чого, п'ять регіональних українських громадських організацій Росії, що входять до структури Світового Конгресу Українців, також виявилися «поза законом".

Після 2014 року посилився тиск на лідерів українських регіональних організацій – їх постійно викликають спецслужби «для бесід», на них чиниться тиск – деякі пройшли через суди за звинуваченнями в «екстремізмі». Можемо назвати наступні імена переслідуваних: професор Стефан Паняк (Єкатеринбург), Наталя Романенко (Хабаровськ), Андрій Литвин (Петрозаводськ), академік Тарас Дудко (Москва), митрополит Адріан (Ногінськ). Цей список, напевно, можна продовжити. Можна констатувати, що Уряд Росії систематично і грубо утискає українську діаспору протягом усіх років Вашого правління.

Відносини між державами Україною та Росією в зазначений період загострилися ще більше і дійшли до стану затяжної війни. Після численних торгових воєн "нульових", було втручання Росії в президентські вибори в Україні в 2004 і в 2009 роках. У 2014 році відбулося масоване вторгнення Збройних сил Росії до Криму та на Донбас. Крим був безсовісно, ​​в порушення всіх договорів і клятв, анексований Росією. Донбас, після збиття мирного малайзійського Боїнга і розстрілу українських військ в «зеленому коридорі» під Іловайськом, залишається під трирічною окупацією – в злиднях, страхові та безправ'ї, без будь-якого розумного майбутнього. Торговельні відносини між країнами різко пішли на спад. Повітряний простір закрито. В гуманітарній сфері між країнами панують ненависть, заборони й бойкот. З українського боку вже обговорюються ідеї розриву дипломатичних відносин з РФ і введення віз. На що Росія «мовчки» відповідає регулярними вбивствами українських політиків і журналістів на території України, а також арештами громадян України на території Росії і в окупованому Криму.

Якщо говорити в загальному – як про відмінність росіян і українців, так і про відмінність двох держав, то цю несхожість на рівні національних ідей і двох укладів життя можна визначити як різницю між радянським (авторитарним і імперським) та європейським (правовим і демократичним). Ніякі відсилання (навіть найщиріші!) до "слов'янського коріння", "спільної історії" або навіть слова про "єдиний народ" жодним чином не зблизять ту об'єктивну розбіжність у світогляді, яка лише посилилася війною на Сході. В цілому зрозуміло, що ні Ви, ні нинішній Уряд Росії прийняти це факт не в змозі. І в цьому корінь багатьох політичних помилок як недавнього минулого, так і майбутнього.

Хочеться запитати Вас від імені української діаспори Росії: чи до цього Ви прагнули? Для війни з Україною, чи до міжнародної ізоляції нашої країни, чи для боротьби з сиром пармезаном, Вас обрали народи Росії? Чи була ця політика заявлена ​​у Вашій передвиборчій програмі в 2012 році?

Особливо українців дивують Ваші безпідставні заяви з приводу виходу з глухого кута в російсько-українських відносинах. Нещодавно Ви публічно заявили, що ці відносини поліпшаться тільки після того, як сам український народ скине нинішню українську владу в Києві. Українці Росії можуть відверто Вам заявити, що Ви вводите в оману громадян Росії, оскільки до того моменту, поки Збройні сили Росії окуповують територію України, український народ буде підтримувати в Києві будь-яку владу, яка чинить опір окупації. "Краще Каня, ніж Ваня", – саме ця епіграма з польських 80-х років підтверджує сказане. Таким чином, рішення політичної проблеми слід шукати в Кремлі, а не на площах і вулицях України.

Не витримує ніякої критики теза, що висувається Вами, про те, що «народ Донбасу» (?!) має право на самовизначення. Не існує в природі такого народу, а є лише українські громадяни, які проживають на територіях Донецької та Луганської областей, окупованих російськими військами. Зате є багатостраждальний народ Чечні, виселений Сталіним з його споконвічних територій, а потім втоплений у крові після Вашого приходу до влади під час Другої чеченської війни. Як бути тут з правом націй і народів на самовизначення?! Подібна ситуація спостерігається і в Криму. Кримські татари так само, як і їх чеченські брати, були депортовані за межі своїх історичних земель, а тепер вони знову піддаються репресіям, арештам, убивствам внаслідок окупації півострова. Триває безпрецедентне полювання на українських громадян, їх безпідставні звинувачення й засудження на тривалі терміни ув'язнення. Робиться це з метою психологічного тиску на Україну та формування «обмінного фонду» – для обміну безвинних українських громадян на місцевих і приїжджих бойовиків і злочинців, що діють на Донбасі. Все це – свідчення того, що у 2000 році до керівництва Росією на всіх рівнях прийшли спецслужби.

І, вже зовсім свіжі факти: демонструючи «праведний гнів» з приводу прийняття в Україні «Закону про освіту» (стосовно його сьомої, «мовної» статті), та підбурюючи до протестів щодо цього Закону своїх сателітів з Угорщини, Румунії, Молдови, одночасно , по всій Росії влада почала наступ на мови національних республік, перш за все, це стосується Татарстану й Башкортостану. Подвійні стандарти в усьому – традиційний стиль державної політики Кремля упродовж багатьох століть. І період Вашого правління тут – не виняток.

У Російській Федерації не існує міністерства у справах національностей (а при кривавому диктаторові Сталіні у Верховній Раді СРСР навіть працювала Рада Національностей). Чому? Може тому, що справами національностей займається відповідна Рада при Президентові РФ (в яку, до речі, входить відвертий українофоб Богдан Безпалько, котрий очолює псевдоавтономію українців Росії), а також всесильна ФСБ?

Пане Президенте, від імені української діаспори Росії, якщо Вам дорога українсько-російська дружба, якщо Ви бажаєте припинити кровопролиття і зупинити мільйонний потік біженців, якщо Ви намагаєтеся зберегти хоч крихти духовної спадщини Царя Олексія Михайловича та Гетьмана Богдана Хмельницького, ми просимо Вас не висуватися на четвертий президентський термін. Давайте не губити у братовбивчих конфліктах дві близьких нам держави – Росію і Україну. 17-й рік змушує нас всіх ще глибше замислитися над складністю міжнаціональних відносин і крихкістю самих держав.

Від імені редакції сайту «Кобза – українці Росії»:

Василь Коломацький,

головний редактор

Від редакції:

Даний документ є перекладом на українську звернення «Кобзи» до Володимира Путіна. Оригінал можна знайти тут: http://www.kobza.com.ua/povidomlennja-redakciji/5593-otkrytoe-pis-mo-prezidentu-rossii-vladimiru-putinu-ot-ukrainskoj-diaspory-rossii.html


На світлинах: Василь Коломацький, «Кобза». Арешти молоді на демонстраціях протесту у Росії – 1. Арешти молоді на демонстраціях протесту – 2. Арешти молоді на демонстраціях протесту – 3.   Володимир Путін, президент РФ.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s