Іван Мозговий, науковець, політик, громадський діяч

У Сумах презентовано унікальну книгу про «аномалії духу»

Автор книги під назвою «Аномалії духу – 2: Суперечності духовно-релігійного розвитку 2000-х» – відомий сумський науковець та громадський діяч, політик, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри Сумського державного університету Іван Мозговий. На його переконання, для кожного народу духовна сфера є визначальною. Саме тому презентована книга містить роздуми про відхилення у стані нашого духовного розвитку в розрізі сьогодення.

«Книга читається легко, – розповідає Іван Павлович. – Принаймні так кажуть ті, кому я давав її читати». Вона створена так, щоб не втомлювати, у ній присутній подекуди гумор, подекуди іронія. При цьому книга торкається таких серйозних питань, як політика, релігія, мораль, явище корупції, чистота мови.

Чому «Аномалії духу – 2»? Тому що видання стало своєрідним продовженням книги під назвою «Аномалії духу: Суперечності духовно-релігійного розвитку 90-х», що вийшла друком у 2001 році.

Представлення книги відбувалося у Сумській міській бібліотеці ім. Тараса Шевченка. Вступне слово мав Голова Сумської обласної організації Конгресу української інтелігенції Віктор Казбан. Він наголосив на тому, що презентоване видання становить інтерес не лише для Сум, а й для вдумливих читачів за межами України. Принагідно пан Віктор передав вітання від імені головного редактора сайту «Кобза – українці Росії» (текст вітання дивіться у додатку – ред.).

Кореспонденту «Кобзи» вдалося окремо поспілкуватися з автором книги. Ми попросили розповісти про основні особливості та мету її створення.

- Якщо подивитися на ситуацію, що складається у будь-якому суспільстві, то ми можемо легко простежити, що причина усіх негараздів лежить у духовній площині, – говорить Іван Мозговий. – За великим рахунком, можна над економічними питаннями працювати навіть з людьми, які перебувають у в’язниці, зі злочинцями. Можна вирішувати політичні питання з корупціонерами: так чи інакше, але вирішувати. Але коли є проблема з духовним здоровям нації, тоді наслідки дуже тяжкі, і ми їх простежуємо сьогодні. Я взяв тему, яка, звісно, може бути дискусійною, може бути не всіма сприйнятою, але я прагнув описати все найбридкіше, що є у нашому суспільстві, і закликати читача подумати над тим, що нам робити і куди рухатися далі. Тема книги – політиканство, корупція, святотатство з боку певних релігійних організацій. Це і наша мова, яка починається від суржику і доходить до мату, котрий ми чуємо на вулицях на кожному кроці. Якщо суспільство «замішане» на нетерпимості, на недовірі одне до одного, на тому, щоб побажати ближньому зла, а не допомогти, нам не варто дивуватися, чому ми знаходимося у такому стані економічного розвитку, коли нами часто керують люди, за якими, як-то кажуть, в’язниця плаче. І наш рівень економіки опускається нижче рівня найменш розвинених африканських країн. Ці мої роздуми та висновки були навіяні участю у конкретній політичній та громадській діяльності, мені часто доводиться виступати в якості науковця, з одного боку, а з іншого – в якості громадсько-політичного діяча. І спостерігаючи за всіма цими виявами, які найбільш відчутні у сфері політики, де існують привабливі спокуси для людини, якщо вона не чиста совістю, спостерігаємо багато негідних речей. У книзі є гумор, іронія, а є речі, над якими хочеться плакати. Наприклад, пов’язані з нашою політикою щодо Донбасу, прорахунками з боку командування, бездарністю генералів, що обертається тисячами загиблих. Увесь оцей клубок негативу і об’єднався спільною темою під обкладинкою «Аномалії духу-2». Перша книга «Аномалії духу» створювалася у період, коли були кризові явища кучмівського режиму. У 2010 році вийшла книга «Агонія епігонів» – про агонію тих, хто стали бездарними продовжувачами і так негідної політики попередників. І, здавалося, нова революція, перед суспільством зявилося проблиски світлого, але народ виявився знову кинутим на узбіччя, і до влади дорвалися знову пройдисвіти, яких не цікавила ні ситуація з духовним здоровям нації, ні з її перспективами. Цікавило, щоб у країні, яка з нами зараз воює, процвітали шоколадні фабрики, щоб своїми відрахуваннями збагачувати тих, хто потім став закуповувати на ці гроші зброю, щоб убивати наших людей. Ну ось всі ці негативи і склали проблематику книги.

- Розкажіть, будь ласка, ще що-небудь про Вашу книгу.

- Вона, зокрема, про те, як влада зраджує свій народ. В Україні народ часто демонструє обурення і гідність, яких у Росії ви не побачите. Але… З часом стара система знову повертається, лише у новому забарвленні. Ниву, як-то кажуть, засівають подвижники, а урожай збирають пройдисвіти. Йдеться і про «Руський мір» як прояв нацизму. Про церкву. Капелани – священики УПЦ Київського Патріархату їдуть на фронт, щоб надавати духовну підтримку, сповідати і причащати воїнів, відспівувати загиблих, вінчати. А у храмах УПЦ Московського Патріархату відмовляються відспівувати загиблих в АТО. У Сумах московська церква закликає парафіян навіть не ходити на концерти фестивалю класичної музики «Бах-фест», бо вони, бачте, проходять у римсько-католицькому храмі. Як після цього я можу сприймати цю церкву? Йдеться також про провокації з боку Московського Патріархату, про храми, які стали «притоном» для московських козаків – про це не можна мовчати, і це не святотатство, адже мова йде не про релігію, а про політиканів у рясах, які підтримують війну. Ми повинні усвідомити, що духовні збочення відвертають нас від цивілізованого світу. У книзі є підрозділ про УПЦ МП, який так і називається: «Середньовічна церква». Ще одна проблема – це чистота мови. І подібних «аномалій» багато.

- Хто допоміг видати книгу?

- Так сталося, що видавати довелося через два видавництва. Видавництво Української академії банківської справи зробило «серцевину» книги, а обкладинку, перепліт я замовляв уже в іншому видавництві, за власний кошт.

- Який наклад книги?

- Наклад невеликий: 300 примірників, але вона представлена у електронних ресурсах, в репозитарії, доступ до неї є вільним.

- Я розумію, що це підсумок ваших життєвих спостережень у різних суспільних сферах. А скільки Ви працювали, щоб усе це узагальнити, осмислити і викласти у книзі?

- Якщо над першою книгою працював протягом тривалішого періоду, давав деякі публікації у періодичній пресі, переробляв їх, то тут період більш короткий, знадобилося десь 2-3 роки, але це продовження попередніх книг, на мою думку, виявилося дещо гострішим і «сердитішим».

- Квінтесенція Вашого видання?

- Наш народ величний, працьовитий, довготерпеливий, але потрібне духовне очищення. Усе суспільство має пройти таке очищення.

Спілкувалася Алла Акіменко.

м. Суми.

Додаток:

Поздоровлення до презентації книги професора Мозгового від сайту «Кобза – українці Росії»

Редакція веб-сайту «Кобза – українці Росії» вітає Івана Мозгового із творчим і науковим досягненням – публікацією наукової роботи, присвяченої впливу російської мови на українське суспільство. Тема ця, з одного боку, досліджена, але з іншого боку, ще довго потребуватиме нового погляду, і завжди буде в фокусі суспільної уваги, як серед наукових кіл, так і серед журналістів, філософів і політиків.

Наш час, час війни і агресії з боку Росії, накладає нове бачення впливу російської мови на українське суспільство, адже саме цією мовою ведеться пропаганда агресії проти України, ведеться вербування бойовиків, прославляються сепаратисти, російські націоналісти, та й звичайні мародери з російськими паспортами. Сьогодні ми знаємо як, в буквальному смислі, вбиває мова російської пропаганди,  вбиває наших мирних громадян, руйнує міста Сходу України, руйнує всі можливі гуманітарні цінності, несе собою брехню і агресію. Сьогодні теза про те, що «культура поза політикою» і  «поверх бар’єрів» стає все менш правомочною, а натомість все більше і більше ми усвідомлюємо сам імперський характер всього російського гуманітарного блоку, який включає такі компоненти, як русифікація, пропаганда імперських ідей, культ вождя, культ насильства, маскультуру, грубість, варварство, знищення гідності людини, родини і народу. Здається, нічого живого і думаючого не лишається після того, як по гуманітарних науках проїхався «каток» російського гуманітарного блоку. Колись Солженіцин писав про дещо абстрактне Червоне колесо, але сьогодні ми прямо говоримо про саму російську мову як інструмент духовного каліцтва мільйонів душ. Адже, спочатку було слово...

Поки що єдиним незамуленим острівцем російської культури залишаються російські дисиденти. Ми знаємо вільне слово Пушкіна, Герцена, Мандельштама, ЦвєтаєвоїБердяєва, Сахарова, Буковського, Акуніна. Лише ті мученики, що поклали голову за свободу, або залишили Росію як вигнанці, залишаються для українців прийнятним острівцем російської культури, все інше значною мірою скомпроментовано кремлівським режимом і, мабуть, дуже надовго.

Саме тому переосмислення теми російської мови є актуальним і ми вітаємо зусилля професора Івана Мозгового на цій ниві.

Додаткова інформація:

https://uk.wikipedia.org/wiki/

http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/13721/1/Anomalii_duhu-MozhobyiIvan.pdf

На світлинах: Іван Мозговий, науковець, політик, громадський діяч. Під час презентації: автор книги Іван Мозговий, директор Сумської централізованої міської бібліотечної системи Людмила Стадніченко, Голова Сумської обласної організації Конгресу української інтелігенції Віктор Казбан, громадський діяч Олексій Шевченко. Виступає Іван Мозговий. Вдячна аудиторія. Юні гості презентації. 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка