Друк
Розділ: Полеміка
Олег Медуниця

Народний депутат України Олег Медуниця: «Будемо робити все для того, щоб українці, які живуть у різних куточках світу, у тому числі, в Росії, були єдині…»

Нещодавно кореспондент «Кобзи» мала нагоду поспілкуватися з народним депутатом України Олегом Медуницею. Пропонуємо читачам актуальне інтерв’ю.

-       Якими є пріоритети Вашої роботи у парламенті як народного депутата?

-       Я працюю насамперед над адміністративною та бюджетною реформами,  над тими реформами, метою яких є отримання безвізового режиму з Європою. А також – що стосується підвищення обороноздатності нашої країни.

-       На якому етапі робота щодо досягнення безвізового режиму?

-       Не знаю, чи ми отримаємо безвізовий режим у цьому році, але я думаю, що  у наступному точно отримаємо. Відповідні закони, які ми обіцяли, ми зараз приймаємо. Щодо адміністративної реформи. Прийнято закон про добровільне обєднання громад, ведуться роботи в місцевих громадах стосовно того, якою буде нова карта Сумської області. Не тільки Сумщини, а й України взагалі. Так само реформа буде у моєму виборчому окрузі. Зокрема, має значно збільшитися мій виборчий округ, територія міста Суми, де я обирався.

-       Що саме повинно помінятися на карті Сумщини?

-       Укрупняться населені пункти, зменшиться кількість сільських рад, думаю, що зменшиться і кількість районів. Райони стануть більшими.

-       Але у суспільстві неоднозначне ставлення до цієї ініціативи. Я спілкувалася нещодавно з земляками. Наприклад, недригайлівці не хочуть втрачати свій Недригайлівський район. Сільські ради не прагнуть до цього укрупнення.

-       Ну звісно, а чому вони мають прагнути? Сільська рада налічує усього триста осіб, а вони мають п’ять ставок. «Тягнуть» школи, де всього-на-всього по 30 учнів. Жодний бюджет такого не витримає. Чому ми погано живемо? Та тому, що живемо неекономно. А економити треба, тим більше сьогодні. Тобто такими реформами ми просто намагаємося привести цю сферу до європейських стандартів.

-       Тобто мета адміністративної реформи – це економія коштів?

-       Так, економія. Нині державна машина працює неефективно. Ми не можемо собі дозволити утримувати стільки адміністративного персоналу. І фактично через це населення не отримує якісні послуги. Ніколи, наприклад, ми не зможемо якісно навчати дітей у школі, де усього 20-30 учнів. Наразі створено навчально-виховні округи, реалізується програма оптимізації освітніх закладів.

-       А закладено у бюджеті витрати на шкільні автобуси, які б довозили дітей до школи в інший населений пункт?

-       Звичайно, закладено. Там, де закривають школи, завжди дітей забезпечують шкільним автобусом.

-       Відтоді, як Україна була втягнута у «гібридну» війну з Росією, минув рік. Як Ви загалом оцінюєте стратегію України у цій війні?

-       Ініціаторами були не ми, і ми маємо усілякі домовленості, у тому числі, мінські. Відповідно до цих умов плануємо свою стратегію на цій війні. Постійно підвищуємо обороноздатність. На оборону України у цьому році було виділено рекордні 300 мільярдів гривень, такої суми раніше ніхто не бачив. Закуповуємо для Збройних Сил, для Нацгвардії і Служби Безпеки нові зразки озброєння. Потужно розвивається волонтерський рух, якому сприяють як на державному рівні, так і на місцевому.

-       Ви сказали про виділені державою кошти для підвищення обороноздатності України. Разом з тим, я нещодавно спілкувалася з одним із лідерів волонтерського руху на Сумщині Андрієм Букіним, який постійно передає гуманітарну допомогу в АТО. Він описав невтішну ситуацію: деяким нашим солдатам і зараз не вистачає елементарних речей, навіть камуфляжної форми. Що Ви думаєте з цього приводу?

-       Треба розбиратися у кожному конкретному випадку. Це не є масовим явищем, але деінде є проблеми. Є проблеми, які не можна вирішити за рік, а ми лише рік тому взялися за армію. Тому десь немає ліхтариків, десь немає ключів, десь не закупили літні бєрци, або щось інше, тому випадки такі є, але ми намагаємося реформувати систему забезпечення. Принаймні тих волонтерів, які добре проявили себе рік тому, зараз Міністерство оборони взяло у штат, і вони, зокрема, займаються забезпеченням армії.

-       Українців не лише в Україні, а й у діаспорі цікавить питання: чи справді в державі відбуваються реформи, яких очікує ЄС, чи це просто їх імітація?

-       Звичайно, реформи проводяться. Реформи проводяться у правоохоронній системі, в судовій системі. Реформуються Збройні Сили України. Реформується адміністративний устрій. Ми вже прийняли цілу купу законів, які реформують країну, хоча не всі вони вступають у силу відразу після їх прийняття, бо потребують певної підготовки. Я, наприклад, був автором закону про відкритість публічних коштів, який дозволяє контролювати кошти бюджетних установ, кошти Національного Банку України, державних страхових фондів, пенсійних фондів, комунальних і державних підприємств. Тобто повинні бути створені відповідні ресурси в Інтернеті, де державні органи будуть надавати звіт громадянам про те, як вони використовують державні кошти, але цей закон вступить у силу з 1 січня 2016 року, щоб ці органи могли підготуватися.  Реформи це не так: вимкнув світло чи увімкнув, так не буває. Бюджетна реформа. Ми децентралізували видатки державного бюджету. Тепер громади отримують більше грошей. Більше коштів, але й більше відповідальності. Відбулася реформа у сфері ЖКГ. Прийняли закон, у якому ліквідували монополію «жеків», тепер самі мешканці будинку будуть обирати того, хто цей будинок обслуговуватиме – так, як і в усьому світі.

-       Ми трохи торкнулися сфери ЖКГ, тож наступне запитання: по бюджету українських громадян дуже «вдарило» підвищення оплати за газ. Чи можна було цього підвищення уникнути?

-       Уникнути можна всього, але кінець кінцем так можна «уникнути» і держави. Ми не будемо гратися так, як гралися попередні владні команди двадцять з лишком років, коли державні монополії дотувалися з державного бюджету, коли і бідні і багаті платили за газ однакову ціну, яку дотувала держава, це було несправедливо, чомусь про це ніхто ніколи не згадує. Логіка наших дій дуже проста:  ми впровадили у державі економічно обґрунтовані тарифи. Вони не завищені. Вони економічно обґрунтовані. Для того, щоб ці тарифи змогли витримати ті люди, які отримують найменше, ми заклали у бюджет для прямих субсидій просто величезну суму: 24,5 млрд. гривень. Держава дає громадянам гроші для того, щоб вони могли сплачувати високі тарифи. Аби збалансувати державний бюджет, ми заморозили наші видатки, соціальні у тому числі:  надбавки до зарплат, пенсій. Для того, щоб малозабезпеченим були видані субсидії. До того ж, ми спростили процедуру та умови отримання субсидії. Раніше як було? Якщо у тебе є земельний пай, ти не маєш права на субсидію. Якщо ти орендуєш житло – ти не маєш права на субсидію. Зараз і за цих умов ти маєш право на субсидію. Більше того – ми забезпечили надання субсидій за декларативним принципом. Тобто, ти сам декларуєш, скільки потребуєш грошей, держава ці кошти надає, а потім перевіряє. Бо, може, ти там катаєшся на «лєксусі», а від держави береш допомогу, щоб заплатити за свою «хату». Оце є і суть і логіка наших дій. І разом з тим ми відмінили дотування природних монополій. Майже повністю «заморозили» підтримку з бюджету «Укнафтогазу», майже до нуля знизили підтримку вугільної галузі, яка іноді сягала до 15 мільярдів гривень. Більше двох мільярдів доларів ми видавали державним шахтам, та й не тільки державним, а й приватним, тільки для того, щоб вони видобували вугілля. Великобританія теж переживала подібний період, коли уряд Маргарет Тетчер майже повністю згорнув програму підтримки вугільної галузі, країну реформували, нічого страшного не відбулося. Країна стала тільки сильнішою.

-       Кадрові призначення або звільнення на державному рівні. Є багато нарікань і претензій щодо кадрової політики Президента України. Що Ви думаєте з цього приводу?

-       Які саме кадрові призначення маєте на увазі?

-       Хоча б очільницю Нацбанку України. Є багато нарікань на її діяльність та управлінські рішення. Багато хто говорить, що це невдале кадрове призначення.

-       Так, я такої ж думки і підписав звернення про її зняття з посади голови Нацбанку.

-       Це якісь окремі факти чи небезпечна тенденція?

-       Тенденції небезпечної немає, але до кадрових призначень треба підходити обережно. Щоб не допустити до влади колишніх і непрофесійних людей.

-       Їх же багато залишилось?

-       Так, залишились. Є ж трудове законодавство, і ми не можемо ним нехтувати. І є вже випадки, коли «одіозні діячі» тієї епохи, минулого режиму були звільнені, а потім відновлені судом.

-       Наш уряд постійно декларує тезу про те, що в Україні ведеться боротьба з корупцією. Наскільки це правда?

-       Почитайте сторінку на фейсбук Міністра Внутрішніх Справ Арсена Авакова, він кожного дня про це пише, звітує громадянам, скільки затримано корупціонерів. На жаль, корупція – це проблема не лише влади, а й громадян. Тому що корупціонером є не тільки той, хто бере, а й той, хто дає. До речі, ми прийняли закон, який тепер дозволяє громадянам «записувати» корупціонерів, піймати їх на корупції. Кожен громадянин України може запропонувати гроші (якщо від нього їх вимагають, звичайно), і цю розмову записати та передати в міліцію.

-       Тобто, Ви стверджуєте, що реальна робота з боротьби з корупцією в країні ведеться?

-       Так, реальна робота ведеться.

-       Як Ви вважаєте, чи сценарій «руського міра» може розгорнутися у Сумах?

-       Не може. Бо сумчани – дуже відповідальні, освічені і тверезо мислячі люди. Вони прекрасно розуміють, як можуть розвиватися події у місті, якщо вони будуть піддаватися на провокації, типу на заклики приєднати Суми до Росії чи оголосити тут якусь «Сумську республіку». Хоча ми фактично знаходимося на російському кордоні, але цей кордон абсолютно не впливає на «проросійські» настрої. Сумчани однозначно орієнтовані на Україну. Є у нас на Сумщині кілька регіонів, які населені етнічними росіянами, але там також ситуація спокійна і контрольована. Навіть етнічні росіяни, які живуть у Сумській області, розуміють ту небезпеку, яку їм може принести «руський мір». Етнічні росіяни, які живуть на Сумщині, йдуть служити в українську армію, захищають українську державу. Були випадки, коли ми ховали росіян, загиблих за Україну. Загиблий полковник Олександр Аніщенко – у нього взагалі мама росіянка. Вона записала відоме відеозвернення до Путіна. І якщо подивитися у нас в Сумах на могили бійців, які загинули в АТО, там половина російських прізвищ.

-       Як Ви ставитеся до ініціативи сумської міліції, озвученої на засіданні міськвиконкому два місяці тому, щодо залучення до охорони громадського порядку в Сумах «козачків» УПЦ Московського Патріархату? Ініціатива не була підтримана. Але як усе це можна сприймати?

-       Це безглуздя. Я упевнений, що люди, які таке пропонують, мають за це нести відповідальність. Це просто безвідповідально – опиратися на проросійські сили, пов’язані з Московським Патріархатом, який відверто веде у нас підривну діяльність. Ми знаємо їхні заяви, ми читаємо їхні повідомлення у соціальних мережах. Той самий одіозний єпископ Євлогій, який є послідовником ще одіознішого єпископа одеського Агафангела, який намагається у Сумах вести таку роботу – антиукраїнську. Називає путінську агресію «братовбивчою війною». Були помічені у нього у мережі Фейсбук і антисемітські матеріали, які він потім був змушений спростовувати, нібито його фейсбук-сторінку «зламали». Звісно, це смішно, тим більше, що ми знаємо, що і як вони між собою говорять. Тому той факт, який Ви озвучили, один із небезпечних факторів, який загрожує стабільності української Сумщини.

-       Нещодавно Ви вступили до міжфракційного обєднання у Верховній Раді України «Світове українство». Що Вас спонукало до цього?

-       Я ще навіть не будучи народним депутатом, мав дуже добрі стосунки з українцями, які живуть за межами України: і особисті, і організаційні. Я був головою Молодіжного Націоналістичного Конгресу, і діаспора завжди допомагала проводити наші заходи, допомагала у патріотичному вихованні. І не в останню чергу завдяки цій допомозі молоді українці виходили на Майдан, боронили і боронять Україну на східному фронті. Уже ставши народним депутатом, я декілька разів був у США, у Канаді, безпосередньо контактував з діячами української діаспори. І я знаю, що українська діаспора надзвичайно потужно впливає через уряди США і Канади – впливає на геополітику по відношенню до України. Створення об’єднання «Світове українство» – це крок народних депутатів, який підкреслює важливість діаспорних організацій і світового українства у сучасній політиці стосовно України. І це знак того, що ми надалі будемо розвивати контакти, спрямовувати свою діяльність на підтримку світового українства.

-       А зараз на якому рівні ці зв’язки України з діаспорою?

-       Це спілкування телефоном, за допомогою соцмереж. Офіційно – у наші Посольства у Вашингтоні і в Оттаві представники діаспорних організацій входять, як до себе додому. Світовий Конгрес Українців відкрив офіс у Києві. Є представник, який координує тут його діяльність. Є постійні зв’язки з урядовцями, з депутатами, різні програми, які українці Канади, США та інших країн впроваджують тут, в Україні. Скажімо, Уляна і Марко Супруни, які переїхали в Україну із закордоння, організували дуже потужну програму, спрямовану на підтримку української армії, а саме – щодо надання сучасних медичних засобів для зупинки крові при пораненнях. «Коріння» Марка десь із Сумської області. Вони змогли зібрати дуже значні кошти в Україні і отримати гранти від різних міжнародних організацій. Це конкретна допомога Україні.

-       Ви попередили моє наступне запитання щодо допомоги діаспори Україні. У чому вона полягає в умовах війни?

-       Можу навести конкретний приклад. Це Ігор Козак з Канади. Я з ним давно знайомий. Він – колишній офіцер Канадських Збройних Сил, має зв’язки з правлячою партією, його знають як активного діяча, патріота України. Він конкретно допомагав, через низку громадських організацій збирав гроші для Сумського артилеристського полку. Передавав сюди значні суми, і наші волонтери дякували йому за це. Тому ми дуже цінуємо його підтримку. Він усю свою енергію спрямовує для допомоги України. Передані паном Ігорем кошти пішли на спорядження, транспорт, запчастини для транспорту. Він і зараз продовжує допомагати.

-       Щодо створеного міжфракційного об’єднання. З  Вашого боку будуть якісь ініціативи?

-       Звичайно, будуть. Думаю, що ми спробуємо зробити так, щоб вплив уряду Канади і уряду США як реакція на російську агресію в Україні був більш ефективним. Тому що Росія постійно намагається Америку «відсунути» від участі у вирішенні цієї проблеми. Але ми розберемося з цим. Хочемо, щоб США стали справді гарантом територіальної цілісності України. Не декларативно, а в справі. Тому що вони гарант за європейським меморандумом, який передбачав недоторканість українських кордонів. Ця недоторканість зараз абсолютно очевидно порушена. Тому це одна із цілей нашої співпраці з діаспорою.

-       У «Світове українство» входить і українська діаспора Росії. Як Ви сьогодні її бачите?

-       На мою думку, українська діаспора в Росії на 90% зруйнована російською політикою. У Росії робилися системні кроки для того, щоб не допустити об’єднання українців в якусь дійсно потужну національну автономію. Постійно створювались якісь фейкові проросійські рухи, залучаючи до цього українців, які там проживають. Тобто на 90% там українська діаспора знищена. Українці, які опинилися в Росії, дуже часто піддаються – та будь-яка б нормальна людина піддалася б – на потік пропаганди із російських телеканалів. Тому боюся, що на даному етапі ми українську організовану громаду у Росії втратили. Хоча показово, що ті українці, які проживають у РФ поблизу Сум, зберігають досить таки орієнтовані на Україну позиції, вони мають доступ до наших телеканалів, родичі проживають по різні боки кордону,  але між ними відбуваються контакти на місцевому рівні.

-       Що б Ви сказали українцям Росії?

-       Я б хотів, щоб вони трималися у цей важкий час апогею путінської пропаганди. Ми завжди про вас пам’ятаємо, ми ніколи не будемо втрачати з вами зв’язків, будемо робити все для того, щоб українці, які живуть у різних куточках світу, у тому числі, в Росії, були єдині.

Бесіду вела Алла Акіменко.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">nebokray@ukr.net

Додаткова інформація:

http://life.pravda.com.ua/volunteers/2015/04/24/192937/

http://ru.tsn.ua/ukrayina/mat-ubitogo-v-slavyanske-zamestitelya-komandira-alfy-zapisala-videoobraschenie-k-putinu-365822.html

 

На світлинах: Олег Медуниця. Народний депутат Олег Медуниця пояснює принципи адміністративно-територіальної реформи. Андрій Букін, волонтер. Волонтери Марко та Уляна Супрун. Олег Медуниця з Уляною Супрун. Підполковник Олександр Аніщенко, загиблий під Слов’янськом. Українського Героя – сина російської матері – поховали на Почесній Алеї громадян у Сумах.