Тетяна Ключникова

Роздуми з приводу одного фото Тетяни Ключникової

Нинішнього року 8 травня вперше в Україні відзначали нову пам'ятну дату - День пам'яті та примирення. Таким чином Україна офіційно започаткувала нову традицію відзначення 8 і 9 травня у європейському дусі під гаслом «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».

Згідно з відповідним указом Президента Петра Порошенка, новий пам'ятний день встановлено для "вшанування подвигу українського народу, його видатного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, як вираз поваги всім борцям проти нацизму, увічнення пам'яті про загиблих".

Традиційно вшановувати цього дня будуть воїнів, жертв війни, військових злочинів, депортацій і злочинів проти людяності, скоєних у роки війни. При цьому уряд не планує скасовувати святкування Дня Перемоги, який, як і раніше, відзначатиметься 9 травня та буде офіційним вихідним днем.

Як відомо,  символ відзначення Дня пам'яті і примирення та Дня Перемоги - червоний мак. Це міжнародний символ пам'яті жертв усіх військових і цивільних збройних конфліктів, алюзія кривавого сліду від кулі, він передає страждання і смерть. Використання квітки червоного Маку як символу пам'яті почалося з вірша канадського військового лікаря Джона Маккрея "На полях Фландрії" (1915). Символ маку присутній і в українському фольклорі - за легендою, маки квітнуть там, де пролилася кров козаків.

Нинішнього року червоні маки «розквітли» на грудях тих українців, які вшановували пам'ять полеглих у війні проти німецько-фашистських загарбників. На противагу смугастим георгіївським стрічкам, які, завдяки нинішній політиці російської влади, перетворилися на знак агресії, загарбництва та сепаратизму і асоціюються нині лише з цими поняттями. Адже у кого на грудях ці стрічки? У тих, хто схвалює агресію РФ в Україні.

І ось… Зустрічаємо у мережі Фейсбук фото знайомої усміхненої красивої жінки з «колорадською» стрічкою на симпатичній блузочці. І це ні хто інший, як голова НКОУ «Криниця» (Пушкіно) Тетяна Ключникова? Ще минулого року «Кобза» вітала її з почесною нагородою України – орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня за значний внесок у збереження та пропаганду української культури в Російській Федераці…

Ми на маємо права нікого засуджувати: кожен робить свій власний вибір. Однак у сьогоднішніх реаліях, коли Україна переживає криваві події на Донбасі, коли на Сході України українських хлопців убивають терористи з георгіївськими стрічками… Чи не варто замислитися над тим, під чим ми «підписуємося», користуючись тим чи іншим знаком? І що декларуємо? І де проходить межа між пам’яттю і зрадою?

Ось уже рік, як я постійно думаю: а що б сказав мій покійний дід Павло, який 1945 року повернувся з фронту з пораненою ногою, повернувся після війни з німецько-фашистськими загарбниками – що б він сказав, побачивши, що тепер Україна змушена протистояти загарбникам російським? Що б він сказав, дізнавшись про російську окупацію Криму і стрічки на грудях окупантів, що з георгіївських перетворилися на «колорадські»? Спіть спокійно, дідусю, бо Ваше серце, напевно б, не витримало. Ви стільки розповідали про фронтове братерство представників різних народів. Ви ділили один з хліб з білорусами і казахами, грузинами і вірменами. А передусім – з російськими «братами». І Ви, ризикуючи власним життям, витягли з-під мінометного вогню свого пораненого російського товариша. А що, дідусю, якщо правнук того товариша став нині одним із «зелених чоловічків», які захоплювали український Крим? А що, як його нащадки з гордістю нині кричать «Кримнаш» і вітають як свою «перемогу» зображення розбитого Дебальцево на святкових банерах, вивішених у Москві? Ех, дідусю… Чи могли Ви собі таке уявити?

Алла Акіменко.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">nebokray@ukr.net

Від головного редактора:

Роздуми про осіб «третьої категорії»

Питання, як реагують українці Росії на такі історичні події, як анексія Криму, війна на Донбасі, і відзначення Дня Перемоги, не випадкове. Ми слідкуємо за окремими фактами, як деякі керівники приймають умови уряду Росії і включаються у святкування «кримнаш» та інші акції, які несумісні з українством і українським патріотизмом. На жаль, в редакції недостатньо фактів для повноцінної публікації, але окремі епізоди ми плануємо давати як репортажі. Я звертаюся до читачів з проханням  надсилати нам репортажі про участь представників громади у святкуванні «перемог Росії над Україною» у неоголошеній війні, свідками якої ми є. Підтримувати моральну атмосферу у громаді, і стримувати прояви слабкості окремих представників громади ми вважаємо нашим редакційним обов’язком.

При цьому, я розділяю різні відповідальності окремих груп російських громадян за розвязану війну. Назву категорії, як я їх бачу

 1) Група КГБ-ОПГ-«Озєро»-Кремль. Ці люди розвязаливійну в Україні з метою збереження власного режиму влади. Вони несуть повну відповідальність за власні дії.

2) Пряма агентура Кремля в наших рядах. Це люди типу Богдана Безпалька. На Кобзі ми їх різко критикуємо і не ведемо з ними полеміку.

3) Активісти, що дозволяють собі підтримати «кримнаш» з метою продемонструвати свою лояльність і забезпечити керівний статус в очах власть імущих. Назвемо їх умовно «третя категорія». Про цих осіб, ми хочемо знати більше, і хочемо писати про їхнідії. Сюди входять виступи на телебаченні про «фашизм в Україні», носіння стрічок, і т.д. З цими діячами ми готові вести полеміку на сторінках Кобзи (тобто публікувати відповіді на наші публікації).

4) Мовчазна більшість українців, які ніяк не виявили свою позицію ні у «кримнаш», ні у війні на Донбасі. Ми не можемо засуджувати цих активістів, але хотіли б бачити більш принципову позицію, при тому, що росіяни масово виходять на мітинги протесту, і влада їх ніяк не переслідує. Чому б не протестувати поруч із росіянами і українцям?

Але згадаємо, що серед українців Росії є й такі сміливці, які відкрито протестують проти війни і захищають Україну. Таких небагато, але вони є. Це Тарас Дудко (Москва), Стефан Паняк (Єкатеринбург), Ганна Литвин (Сургут), Андрій Литвин (Петрозаводськ).

http://www.kobza.com.ua/prava-ljudyny-i-gromadjanyna/5019-budemo-hromadianamy-budemo-ukraintsiamy.html

До цієї категорії можна зарахувати й Наталю Романенко із Хабаровська, і Василя Бабенка із Башкортостану.

Перед цими людьми ми схиляємо голови і готові їх підтримувати в усьому. Ці люди демонструють всім нам – інша позиція можлива, можливо стояти на позиціях захисту України і не ховатися за ухильною фразою «прошу не мішати мене в політику». Ці люди демонструють: совість і Україна не продаються.

Політика, в самій грубій формі війни і анексій, прийшла в кожну українську родину, і тому сьогодні заявляти себе «поза політикою» є грубою фальшю. З наших податків Російська держава лупить «градами» по донецьких селах.

Тепер окремо про георгієвську стрічку, тобто про предмет даної публікації. Зважимо на факти. Під час Другої світової війни Червона армія не використовувала цей символ. Тобто, він не був освячений кровю бійців із німецьким нацизмом. Хотілося б це комусь чи ні, але це факт. Офіційним символом святкування георгієвську стрічку зробили вже після війни. Другий факт – геогрієвськустрічку під час війни використовували деякі частини, що воювали проти Червоної армії – зокрема, козаки генерала Краснова. Тобто, під час війни стрічка воювала проти Червоної армії, а не за неї.

В 70-х роках і пізніше стрічку вживали на святкуваннях річниць Перемоги і вона ввійшла в традицію і була легалізована владою.

Але в останніх подіях у Криму і на Донбасі георгієвська стрічка широко використовувалася під час святкувань «кримнаш», а нині широко використовується сепаратистами на Сході України, зокрема для маркування військової техніки. При цьому вона має зміст – війна з «українським фашизмом». Про це відверто говорять як керівники Росії, так і керівники сепаратистів. Тобто можна констатувати, що сьогодні георгієвська стрічка є пропагандистським символом, що підкреслює три фальшиві тези:

- українці не мали чіткої позиції у Другій світовій війні (мовляв, воювали і вашим і нашим), і саме тому вони проти георгієвської стрічки. Лише росіяни були справжніми борцями із фашизмом. Тому й Перемога радянського народу – російська по суті. А її духовний шлейф поширюється на всі наступні війни Росії, надаючи їм необхідну легітимність. Фактично це є легалізація вбивств і мародерства на Сході України.

- нині українці несуть «фашистську» ідеологію і тому мають громадянську війну на Сході і отримали справедливу анексію Криму. «Ударим геогриевской лентой по укро-фашистам!», - приблизно так це розуміють путінські симпатики. Маркування військової техніки на Донбасі є зайвим доказом цієї тези.

- у внутрішньо-політичній дискусії у Росії сьогодні протиставляються дві стрічки, як символи двох шляхів розвитку Росії. Нині біла стрічка демократичного руху протиставляється георгієвській стрічці прихильників нинішньої влади. Тобто, нині бути з георгієвською стрічкою означає бути за війну, ізоляцію Росії, авторитаризм, політичні суди і агресивну антиукраїнську пропаганду скрізь і всюди.

http://lenta.ru/articles/2015/04/28/mironov/

Цю парадигму (за георгієвську стрічку, чи проти) нам навязала офіційна російська пропаганда, без усякої суспільної дискусії. Саме влада Росії пов’язала стрічку із трьома тезами, що не мали реального стосунку ні до історії війни, ні до російсько-українських відносин, ні навіть до старої російської дискусії між лібералами і почвєнніками. Несподіване наповнення ідеологічного символу – це фальш антидемократичного режиму, яку думаючі інтелігенти мають відкинути. Тому наша українська відповідь однозначна – «колорадську» стрічку українці при святкуваннях не використовують, оскільки сьогодні це паплюжить Україну і рекламує гібридну війну. Напевне є інші символи, які можуть висловити нашу повагу до Дня Перемоги, окрім антиукраїнського «колорада». І я вірю, що розумні українці такий символ легко знайшли б, якщо бажали б.

Хочу, щоб мене правильно зрозуміли діячі «третьої категорії». Я чудово розумію, що в Росії нині підлі часи. Що скрізь брехня, ненависть, підозра, невдоволення, агресія, яку влада може легко направитипроти українців. Тим не менше, згадаємо історію. Була РСФСР і на момент 1991 року в ній проживало більше чотирьох  мільйонів українців. Прийшов доленосний день 18 серпня 1991 року і з цих чотирьох мільйонів утворилася Українська Сотня, що захищала БілийДім від путчистів. І ми перемогли. Я був у цій Сотні і можу свідчити, які це були свідомі і демократичні люди. Я вірю, що і в нинішній  Росії є сотня свідомих українців, які покажуть приклад, як не носити цю зкомпроментовану «ідейно гнучку» стрічку. Я пишу від їх імені.

Цілком зрозуміло, що «третя категорія» бажаєте «залишитись поза політикою». Десь там у вежі із слонової кості, де панують гопак, борщ і сакраментальна «моя хата з краю», але при цьому іноді запрошують до Посольства і вручають державну нагороду за любов до України. Це утопія, з якою покінчила війна. Давайте краще уявимо більш реальну ситуацію. У вересні, будучи у Сумах, я був присутній на похоронах шести воїнів, що загинули в АТО. Як заявив керівник військової частини, зенітна система що «накрила» бійців, знаходилася на території Росії. Ось уявіть собі, що Ви, пані Тетяно, приїхали у Суми із Москви із георгієвською стрічкою і прийшли на ці похорони. Чи змогли б Ви пояснити сумчанам, що Ви також за Україну і проти війни? Додаю фото, що пояснює атмосферу у місті в цей день.

Росія інтелектуально досить багата країна. Є в ній і традиція спротиву офіціозу, тиранії. Буквально учора натрапив на архівний запис Радіо Свобода, в якому описується суд над Йосипом Бродським за «тунєядство». Переслухайте, як російська інтелігенція у 1963 році захищала свого поета. Проти влади, проти офіціозу, проти всяких фальшивих представників «общєствєнності». І було це всього  через десять років по смерті Сталіна. Чому б нам не повчитися у цієї російської інтелігенції бути нормальними громадянами Росії?  http://www.svoboda.org/content/article/27031209.html

В.К.

vassilik@sympatico.ca

Додаткова інформація:

http://kobza.com.ua/novyny/4840-zvernennia-ukrainskykh-hromadskykh-orhanizatsii-moskvy-z-pryvodu-ahresii-rosii-u-krymu.html

http://kobza.com.ua/novyny/4838-zvernennia-ukrainskykh-orhanizatsii-moskvy-z-pryvodu-okupatsii-krymu.html

http://news.bigmir.net/ukraine/898595-------------gaGordon

http://maxpark.com/community/13/content/2782811

 

На світлинах: Тетяна Ключникова. «День Перемоги» святкують донецькі сепаратисти. Георгіївський прапор над розбитим Донецьким аеропортом. Георгіївська стрічка і прославлення ката Сталіна у Криму. Георгіївська стрічка стала одним із атрибутів сепаратистів. Парад сепаратистів у Донецьку. Танк окупантів у Донецьку. Маркетинговий хід. Європейський символ пам'яті та примирення. Похорони бійців АТО у Сумах. Вересень 2014 року.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка