lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Зрадники, конформісти і некрофілія
Микола Лях
Микола Лях

Згадаємо тих «землячків», хто віддали свій голос за анексію

  1. Шановні українці всього Світу, України та РФ!

Росія розпочала війну проти України, порушила всі фундаментальні міжнародні угоди, які стосуються миру і цілісності держав. Зокрема, щодо недоторканності кордонів України. Російські окупанти анексували південну територію України - Крим, підтримують і фінансують сепаратизм і насильство на сході та півдні України, використовують диверсантів, намагаються зірвати вибори Президента. Росія не вжила жодних заходів з виконання Женевських Угод. Російські засоби масової інформації відверто й нахабно брешуть про події в Україні, дезінформують громадян Російської Федерації, підбурюють народи Росії проти України. Власну загарбницьку політику називають «захистом інтересів російськомовного населення» на території незалежної держави. Така агресивна політика і тотальна брехня називається фашизмом ХХІ століття. Сьогодні не можна стояти осторонь і мовчки дивитися на події, котрі загрожують усьому Світу. Прогресивні сили Європи і США засуджують розгул неофашистських рухів у Російській Федерації, котрі виконують панегірики на честь міжнародного терориста і вбивці Сталіна; на честь тоталітарної ідеології, ксенофобії; насаджують антиукраїнізм, антисемітизм та великодержавний шовінізм. Увесь сучасний Світ засуджує дії Росії і її хунти на чолі з президентом В. Путіним і намагається зупинити агресію.

На жаль, до цієї ганебної путінської челяді причепились і деякі українці Росії, котрі серед свідомих українців кваліфікуються наступним чином.

1. Запроданці, або відверті зрадники. Їх не більше 30 тисяч осіб, або 1,5 % від кількості статистично зафіксованих українців в РФ, часто мають змішані шлюби (чоловік або жінка - росіяни). Наведу лише кілька відомих в РФ прізвищ цих людей:

а) Валентина Матвієнко - Голова Ради Федерації Росії, народилася 7 квітня 1949 року у місті Шепетівка Хмельницької області, проголосувала за війну Росії проти України. Більш того, вся Рада Федерації Росії одноголосно підтримада введення військ в Україну! А в Державній Думі Росії лише один депутат виступив проти анексії. Ось вам справжній вираз «братерства» з боку росіян.

б) Микола Лях - голова Ради українських земляцтв у Москві (Чернігівське земляцтво), народився у с. Блистово Менського району Чернігівської області, ініціював підписання відомого ганебного листа «26» вихідців з України до В. Януковича. Дійсний державний радник РФ І класу, Лауреат Міжнародної премії «Человек года-2013» в РФ. Лауреатство отримав від В. Путіна за відомі «заслуги». Наприкінці тексту наводиться відповідь односельчан М. Ляха щодо його антиукраїнської діяльності. Про таких як п. Лях Тарас Шевчеко казав: «грязь Москви».

в) Богдан Безпалько - голова Федеральної національно-культурної автономії Українці Росії (ФНКА УР). Організація зареєстрована у 2012 році, не визнається майже всіма українськими товариствами Росії. Креатура спецслужб РФ. Людину з ідеологією яничара призначили «представником» усіх українських громадських об'єднань РФ.

г) Колишні високопосадові службовці України (президент, члени Уряду і Верховної Ради, СБУ, МВС, МО), котрі зрадили Україну і перейшли на бік агресора - путінської Росії й окупантів.

д) Працівники засобів масової інформації, котрі займали відповідні посади в Україні, а зараз працюють проти України і поширюють відверту брехню щодо подій в Україні і світі.

Українців, які підпадають під групи «г» и «д», занадто багато, тому не варто їх усіх перераховувати. Назву тільки декількох з найбільш відомих: В.Янукович і його сім'я, Азаров, Табачник, Медведчук, Шпонка, Царьов, Березовський, Захарченко, Ківалов, Колісниченко, Клюєв, Портнов, Арбузов, Клименко та ін.

2. Напівзрадники, частіше вихідці зі східних областей України (переважно, Донецької та Луганської), котрі погано володіють українською мовою, майже не знають української та російської історії, вірять у російські міфи, хоч і не впевнені, що вони правдиві, сподіваються, що колись і РФ стане демократичною державою. Добре адаптовані в Росії, називають себе «руськими», а коли росіяни з них сміються за їх «нечисту» мову і походження з України, починають юродствувати, іменують себе «хохлами» і сміються над собою, промовляючи: «мы все братья», «мы славяне», «ми разом перемогли фашизм». Їм однаково, який політичний устрій в Росії, аби лишень можна було заробляти гроші і якось існувати, не реагуючи на гострі соціальні події. Частенько шукають підтримку й опіку серед антиукраїнськи налаштованих осіб типу Беспалька, Ляха та ін. Доволі охоче схвалюють сепаратизм, федералізм; ніколи не будуть свідомо битись за антиукраїнські путінські ідейки, але легко (за гроші, за подачки) втягуються в антиукраїнський рух і виконують різні антиукраїнські ролі в ЗМІ, особливо, на телебаченні (Голобородько, Вілянський та ін.).

3. Конформісти. Українці, котрі десятиліттями живуть і добре адаптувалися в РФ, бояться відкрито засуджувати міжнародну російську політику та агресію (щодо Грузії, України, Молдови) та називати ганебну путінську діяльність відповідними простими словами: агресія, фашизм, нацизм, божевілля, зрадництво, корупція та ін. Свою соціальну позицію вони виправдовують тим, що справді люблять Україну, є генетичними українцями і, як фахівці, непогано працюють, що начебто саме цим «демонструється їх активна проукраїнська позиція». Найчастіші вислови цих людей на зразок: «я працюю, лікую дітей і цього досить», «я зводжу будинки», «я заробляю гроші на утримання родини», «я вже старий, мені треба ще багато зробити», «я хочу пожити на цьому світі», «все якось улаштується, інакше і бути не може» та ін. При зустрічі вони нерідко вітаються словами «Слава Україні!», але так тихенько, щоб ніхто не чув. Деякі з них, посміхаючись, улесливо додають «Україна воскресне», «Нам Бог допомагає», іноді пошепки: «Путін - скотина і ворог».

4. Неоконформісти. Українці, котрі відносно недавно живуть в РФ (до 10-12 років), пристосувались до режиму і фліртують з путінськими ідеями. Вони відносно менш, ніж конформісти, освічені щодо політики і злочинів Російської Імперії, Радянського Союзу і сучасної РФ проти України та інших народів і держав. Частіше зустрічаються в групах людей скромного соціального рівня. На запитання, що можна зробити для України сьогодні, у тяжкий для неї час, відповідають: «а що Україна зробила для мене?», або - «я нікому нічого не винен», «я чесна людина і все», «люди всюди однакові», «який народ, такий і його уряд». Важко уявити, що люди з таким світоглядом і справді «чесні». Можна погодитись або повірити, що серед їхніх вчинків не було фізичного насильства, крадіжок, серйозних побутових злочинів, не було свідомих антиукраїнських актів. Та існувало і є щось таке, що відрізняє їх від щирих українців. Оскільки ідеологія справжнього українця базується на тезі: «Що хорошого особисто я зробив для України, що ще можу зробити?», «Пора для України жити» (І.Франко), «Як мені захистити Україну, її народ, культуру, мову від сучасних профашистських течій у Світі, й особливо в Росії, захистити свій народ від путінської великодержавної нацистської діяльності і агресії?».

Очевидно, що психіка людей цих двох категорій українців РФ досить сильно пошкоджена, у їхній поведінці відчувається відступництво від ідеалів свого народу, гріх перед своєю Батьківщиною, національною культурою, предками, прийдешніми поколіннями, перед Богом. Вони не різнополярні, швидше, споріднені між собою і мають перехідні смуги. Це стосується не лише їхніх морально-етичних якостей, а й когнітивної, емоційної, вольової сфери. Наявні ознаки «стокгольмського синдрому»: зниження самооцінки, соціальна бездіяльність, самоусування від соціальних і національних проблем, невпевненість у собі, тривожність, недовіра до тих, хто активно протистоїть імперській ідеології і антиукраїнській діяльності В. Путіна. Проглядає також нездатність глибоко співчувати сьогочасній українській трагедії, усвідомлювати історичні, соціальні і політичні події, робити висновки, брати на себе відповідальність за бездіяльність, нарешті, повністю відкинути міфи імперської російської держави та зберегти національну гідність, любов до життя, релігії, волі і традицій свого народу. Мислення поверхове, асоціації бідні. Притаманні лицемірність, необов'язковість, вразливість і дріб'язкова злобність. До людей ставляться за принципом: «Слово дав, слово забрав». Емоційно нестримані, імпульсивні, істеричні, боягузливі. Люблять слухати і співати українські пісні, згадувати про історично тяжку долю українського народу. Їм притаманні тривога і постійний неспокій, вони здатні до розкаяння або покаяння, можуть сповідуватись, чим і пишаються. Але, покаявшись, знову будуть казати або робити те ж саме, про що каялись. Деякі з них люблять казати про себе «я не дурний і не розумний», при цьому вони легенько посміхаються, неначе сказали щось премудре, філософське. Милуючись собою, сидячи за святковим столом і трохи випивши горілки, додають, особливо, в присутності жінок, «любіть мене таким, яким я є, я людина хороша». Іноді в середовищі громадян, котрі їх майже не знають, вони намагаються видати себе за ерудитів, демократів, патріотів, або порядних людей, котрих «пресують» адміністративно-владні структури на роботі або ще десь. Таким чином вони силкуються представити себе борцями, фахівцями і навіть невизнаними дисидентами. Ця категорія українців соціально бездіяльна і не здатна хоч яким-небудь чином протистояти путінський агресії та шовінізму. Вони дуже схожі на 75 відсотків тих росіян, котрі зігнулись і змирилися з антидемократичною путінською дійсністю, з корупцією і безправ'ям у своїй державі.

Подібних людей не слід жорстко засуджувати або в чомусь звинувачувати, бо вони психологічно (а не психічно) хворобливі, або ушкоджені за своєю вдачею і поганим патріотичним вихованням, спотворені негативною і духовно антигуманною російською дійсністю. Просто на них не можна покладатися й поважати, особливо, у тяжкі для Батьківщини дні. Таких українців у Росії до 60%.

Чи зміниться психологічно-духовний стан конформістів і неоконформістів? Саме у цієї маси українців громадянська активність і духовність швидше за все зможе позитивно трансформуватись на 45%, але за трьох головних умов: а) коли Україна почне перемагати, а в Росії зміняться психічно дефективний президент і уряд та почне відбудовуватись демократичний устрій; б) коли в Росії нарешті з'являться українські школи, преса, телебачення, театри, телеканали, тобто почне розвиватись національна українська культура. Існувати хоч би на 10 відсотків порівняно до таких умов, котрі створені українським урядом для російськомовних громадян в Україні; в) коли уряд України почне по-справжньому піклуватись долею українців, котрі живуть за її межами і, особливо, в Росії.

Саме цьому розвитку подій протистояли і будуть протистояти вищі ешелони російської влади. Вони ніколи не дозволять і не дозволяли розвиватись українській культурі в Росії, про що і свідчить її багатовікова імперська політика. Разом з тим, і про це необхідно нагадати В. Путіну і громадянам РФ, що Україна щорічно витрачає мільярди гривень на утримання російських шкіл, видання російськомовних підручників, російськомовної преси, телеканалів, театрів та ін. Водночас українська мова заборонялась різними указами Російської імперії і Радянського Союзу протягом трьох століть більш ніж 2000 разів; спалювались українськомовні книги, знищувалась українська інтелігенція і високопрофесійні кадри, зачинялись українські школи, проводились зачистки населення. Наведу кілька відомих прикладів. Ще у 1709 році Петро I (кривавий) надав Указ про заборону друкування книг українською мовою. Синод Російської церкви у 1759 році видав розпорядження про вилучення зі шкіл українських букварів, заборонив друкувати українські книжки. У 1763 році Катерина II видала Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії; 1780 рік - відбулось спалення російськими опричниками книгозбірні Києво-Могилянської академії; 1824 рік - міністр освіти Російської імперії О. Шишков видав розпорядження «Подвергать запрету всякое малороссийское слово как по существу вредное и опасное для государственного единства». У 1876 році видано закон про заборону української мови не тільки в школах, але і в суспільному житті взагалі; 1881 рік - Синод Російської церкви заборонив викладання в народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою; 1895 рік - заборонено видавати українські книги для дітей. У 1911 році П. Столипін заявив у Києві, що доки він живий, пам'ятника Т. Шевченкові у місті «матері міст руських» не буде. У 1914 році заборонена української преса. За часів Радянського Союзу знищення української мови і культури продовжувалось, про що свідчать масове закриття українських шкіл не тільки на Кубані, у Воронезькій та Ростовській областях, на Далекому Сході, а і в самій Україні - масові арешти і вбивства української інтелігенції, дика цензура. Антиукраїнську політику продовжив проводити в Україні і ставленик В. Путіна злочинець В. Янукович разом з Азаровим, Табачником, Медведчуком, Захарченком, Царьовим та ін.

Ніколи не будуть забуті організовані російсько-радянською владою голодомори в Україні, котрі багатьма державами світу офіційно визнані геноцидом українського народу. Знищувалось українське селянство, трудовий народ, інтелігенція, з метою позбавити корінне населення національності, здатності чинити опір «совєтизації», а у майбутньому унеможливити досягнення державної незалежності.

Завдяки «братнім» російським обіймам Україна втратила за одне ХХ століття більш ніж 25 мільйонів своїх громадян і отримала мільйони фізично і духовно скалічених людей, а також позбулася територій, котрі історично належали Україні: на Кубані (Катеринодар, Таганрог та ін.), Слобожанщині, Курщині, Воронежчині. На окупованих українських землях зачинялись українськомовні школи, знищувалась українська культура і традиції. Україна, особливо східні та південні її регіони й Крим, планово заселялись вихідцями з різних регіонів Росії.

З глибин історії, з сивої давнини України проходять перед нашим віртуальним зором моря крові, небачених пожеж, людських страждань і смертей десятків мільйонів невинних людей; з'являються славетні образи кращих синів України, які прийняли жертвенну смерть і муки у тяжкі віки боротьби українського народу за незалежність. Сьогодні вони запитують нас: «Чи не даремно ми жили, чи не даремно гинули в боях, у казематах, на шибеницях, у російських гулагах? Чи здобули ви, наші нащадки, свободу для своєї держави, чи зберегли свою культуру, мову, традиції, віру? Чи подолали лютих ворогів, чи живете згідно з заповідями предків і Бога?». Непросто відповісти на ці запитання і приховані за ними справедливі докори. Боляче, що Україна під п'ятою диявольських російських сил ще не має спокою і жаданого миру для розвитку нашої держави. Лютий споконвічний ворог мріє загарбати Україну і не дає їй передихнути. Та, що б не було, які б випробування не ніс ворог українському народу, Україна повстала і ніколи не буде російською рабою. Ми на початку ХХI століття створили загальнолюдське духовне диво - Майдан і Небесну сотню, ми вигнали зі своєї рідної землі президента-зрадника і його приспішників. Ми захищаємо на території своєї держави свою долю і долю людства, розуміючи, що В. Путін втягує у війну весь Світ. Ми продовжимо боротьбу…

Поза всяким сумнівом, у теперішній РФ майже все в політиці, економіці і навіть у масовому розвитку громадянської моралі залежить від В. Путіна, що притаманно тоталітарному режиму і фашизму. На мою думку і згідно з позицією деяких відомих психіатрів Москви, В. Путін психічно нездорова людина і має тяжкі психічні і психологічні дефекти. Діагноз психіатричний за міжнародною кваліфікацією хвороб ВООЗ (ВКБ -10): розлад особистості і поведінки у зрілому віці (F 60-69), залежність від влади, нарцисична особистість, некрофільний характер. Доведено, що особи з діагнозом «залежність» відрізняються тяжкою формою (тотальною) морально-етичної деградації. Страх втратити об'єкт залежності - владу, превалює у свідомості В. Путіна, обумовлюючи мотиви його діяльності і поведінки. Як, скажімо, у хворих на наркоманію та алкоголізм у всій сфері діяльності переважає залежність від наркотиків та алкоголю. При ігроманії - залежність від гри, при клептоманії - залежність від крадіжок, при піроманії - залежність від підпалу, при сексуальних збоченнях існують свої патологічні прикмети. Залежність, особливо від влади, обов'язково супроводжується егоцентризмом, брехливістю, агресією, садизмом, мстивістю. Такі особи створюють навколо себе середовище, необхідне для комфортного існування, підбирають собі в помічники і в найближче оточення людей зі схожими психологічними рисами і не терплять людей, життя та світогляд котрих базується на Господніх заповідях. Бо люблять улесливість, покору, обожнювання себе, брехню, зраду з боку опонентів при втіленні своїх некрофільських стратегій, планів і конкретних агресивних дій.

Як приклад, зусиллями путінської команди президентом України став В.Янукович, його покірність і зраду перед українським народом поважають, як і зраду його гидкого оточення - міністрів, керівників Партії комуністів або Партії регіонів, деяких губернаторів, відомих представників силових структур України та олігархів. Ці злочинці драпонули з України, знайшли притулок в РФ і продовжують під наглядом путінських спецслужб вести антиукраїнську діяльність. Добре відомо, що призначення Януковича президентом було частиною масштабного злодійського плану В. Путіна з метою загарбати Україну й приєднати її до РФ так званим «мирним шляхом» - знищити економіку, збройні сили, служби національної безпеки, національну ідеологію, культуру, освіту, національні кадри, патріотичне виховання, віру, мережу міжнародних зв'язків та ін. Ще за часів президентства Януковича в Україні були майже зруйновані Конституція, правозахисні установи (прокуратура, суди), СБУ, МВС, національні ЗМІ; розцвіла корупція, «табачніками» переписувались українські підручники за московським зразком з приниженням української нації та позбавленням її пам'яті. На території України було побудовано гігантську мережу диверсійних угрупувань Росії. Наслідки московської політики і ретельно спланованих дій диверсійних терористичних банд ми відчуваємо сьогодні. Саме тому значно ослаблена і ледве не зруйнована Україна ніяк не може дати належну відсіч агресії Росії, окупації Криму, протистояти сепаратистським і зрадницьким проросійським рухам на своїй території.

Ще кілька специфічних прикмет потворного характеру В. Путіна. Насамперед - це патологічний нарцисизм, котрий виявляється в його поведінці постійно: щоденне миготіння перед телеекранами, демонстрація грандіозного «Я» - спортсмен, наїзник з обвислим несвіжим тілом (бо повірив улесникам і дозволив зняти себе на плівку), льотчик, підводник, снайпер, піаніст, шанувальник тварин, «красномовець», «любимчик» дітей і жінок та ін. Мліє від радості, коли аудиторія зустрічає і проводжає його оплесками, любить роздавати державні нагороди, влаштовує «орденопади», в тому числі і для брехливих керівників ЗМІ і журналістів. Тут він кайфує, як тяжко залежна людина. А своєї, рідної сім'ї фактично не має і ні з ким зі своїх жінок не може з'явитись перед народом. Наявні патологічна самоідеалізація і самообман.

Дивно, що при широкому спектрі соціальних спілкувань на обличчі В. Путіна постійна гримаса, наче щось винюхує або шукає якусь каверзу, вражає нездатність щиро і весело сміятись, або бути мімічно адекватним ситуації, навіть посмішка виглядає заздалегідь спланованою і вимученою. Шкіра обличчя суха і хвороблива. Очі близько поставлені, порожні і постійно жовчні, наче пересаджені від якогось дрібного птаха, що кульгає. Йому присутня удавана серйозність, постійна гебістська гіпомімічність, нетерпіння до незапланованих запитань, бажання нав'язувати, а не об'єктивно обґрунтовувати свої завчасно підготовлені тези або відповіді. Ніколи не виступав і не буде виступати в гласних дебатах, бо малоосвічений і не мислить себе рівним опонентам, порожня гординя їсть його нутро. Мова малокультурна, агресивна і нашпигована очевидним некрофільським лексиконом («туалети», «мочити» та ін.). Публічні виступи демагогічні, насичені завойовницькими гаслами та пустими проповідями. Що стосується постійної патологічної брехні й інсинуацій В. Путіна та його гнилого оточення (Лавров, Чуркін, Пєсков та ін.) і російських ЗМІ, то про це можна писати безкінечно. Вже існують і поширюються народні вислови «Росія - імперія брехні», «Путін - лжец». Путінський вірус брехні набув пандемічного розповсюдження. З приводу історичних коренів брехливості в Росії писали ще І. Тургенев - "Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете" та М. Аксаков - "Ох, как тяжко жить в России, в этом смердючем центре физического и морального разврата, подлости вранья и злодейства".

У сучасній російській брехні задіяні всі верстви населення, включаючи і Патріарха Всія Русі Кирила. Ця високопоставлена особа, використовуючи значення релігії для влади, добре пам'ятаючи, хто зробив його патріархом, відверто ошукує Путіна, улесливо і небезкорисно нашіптує йому, що він «зіграв видатну роль у новій історії Росії», тобто начебто зробив багато хорошого для Росії. Така облеслива поведінка є явним гріхом перед Богом і зрадою перед народами Росії, бо підштовхує президента до подальшої злочинницької міжнародної і внутрішньодержавної діяльності, до некрофільства. Можна сподіватися, що адекватна Господня відповідь на брехню і улесливість обов'язково надійде і не забариться в потоці сумного часу. Патріарший сан не врятує Кирила, бо перед Господом усі рівні.

Сьогодні психічні прогалини В. Путіна досягли критичної межі, додались відсутність державного професіоналізму, можливість мислити гуманітарними категоріями, безвідповідальність і безконтрольність, дають про себе знати наявний аферизм хворобливого політичного лудомана. Постійний страх втратити владу і відповідати за масовий терор і садизм підштовхують до агресії проти України і всього Світу. Відчувається особливий страх перед Майданом, який для народів України, Європи, США і навіть для певної частини населення РФ став символом відродження людської гідності і перемоги над силами зла і несправедливості, перемогою над злочинцями, корупціонерами і тими ворогами України, котрі пригріті і ховаються в Росії. Страх, що ідеологія Майданів, справжня, а не показна влада народу, ідей добра, честі, свободи, правди піднімуть народи РФ і зітруть з поверхні землі ворогів миру, криваву деспотію, дику агресію і жорстокість тоталітарного російського режиму.

Характерологічні особливості В. Путіна трансформувалися в некрофільство. Ідеологія некрофільства - це ідеологія сил Зла, Диявола. Вона вічний антипод ідеології перемоги добра над злом, життя над смертю, перемоги Бога над Дияволом. Війна, як головна ознака некррофілії, стає єдиним тимчасовим порятунком остаточного краху Російської путінської імперії і самого В. Путіна, нетривалою підмогою уникнути народного і міжнародного судів над ворогами миру і спокою на Землі. Жах війни проти України полягає також в тому, що В. Путін намагається масовими вбивствами, окупацією врятувати своє життя, посаду президента РФ і продовжити некрофільську політику. Перед ним, згідно з домовленістю з космічними темними силами, поставлена жорстока безкомпромісна диявольська дилема: некрофілія і війна або смерть. Вибір зроблено.

На жаль, більшість людей і навіть нацменшин РФ поки що не зрозуміли, ким є В. Путін і наскільки він небезпечний ворог для Росії. Але з часом і досить швидко все зміниться, бо некрофіли не тільки єдинокровні сини Диявола і фанатичні виконавці його планів, вони розвиваються за законами сил пітьми, і тому поступово самознищуються.

Можна також нагадати В. Путіну про його невігластво й історичне мародерство відносно Криму та України. Кримське ханство було правонаступником Ординської держави завдяки діяльності Кримського хана Менглі-Герея. Москва сплачувала щорічну данину Криму, так звані «поминки» навіть до початку ХVIII століття, до підписання Петром I турецького миру. Московські «царі» були не Августові родичі, а данники Перекопських ханів (Кримського ханства). Тільки у 1783 році Російська імперія загарбала Крим і зразу почала низку масових зачисток, убивств, експлуатації місцевого населення, знищення національної культури, мови, релігії, традицій. У ХХ столітті кримським татарам свідомо навісили клеймо "зрадників", щоб виселити з Криму і заселити територію вихідцями з Росії. У 1944 році кримськотатарський народ було депортовано з Криму, і навіть тих татарів, котрі воювали на боці радянської армії під час війни з фашистською Німеччиною і були справжніми героями. Більш ніж 50% населення було знищено. Це геноцид проти кримськотатарського народу. І зараз геноцидна політика РФ поновлюється, іншого від Росії і чекати не можна.

У наші часи Меджліс Криму разом зі своїми духовними лідерами Мустафою Джемілієвим та Рефатом Чубаровим засудили агресивну політику РФ, окупацію Криму, не визнають референдум, проведений під дулами російських автоматів, і категорично відмовились бути втягнутими до складу Росії. Вчинена анексія Криму суперечить інтересам і волі переважної більшості кримчан. Незалежними експертами і громадськими діячами Росії доведено, що на так званому «референдумі» у Криму за приєднання до Росії проголосували 50-60% його учасників за явки всього 30-50% виборців. При цьому, як наголошується в документі, мешканці Криму голосували не стільки за приєднання до Росії, скільки за припинення, за їхніми словами, корупційного свавілля попереднього режиму Януковича (02.05.2014. Радіо Свобода).

У так званий «просвіщенний вік» Петра I і Катерини II з метою фальсифікування історії нової Росії за рахунок обкрадання історії України-Русі і в угоду імперській політиці велося злодійське полювання за стародруками, особливо на території України. Стародруки «підчищались» відповідно до імперських потреб, або знищувались. Усі досить відомі факти фальсифікації прекрасно описано в творах М. Карамзіна, М. Костомарова, В. Ключевського, М. Грушевського, Д. Ліхачева і багатьма іншими істориками і письменниками. Інсинуації В. Путіна, його дологічне мислення відносно історії України, мови, культури, території демонструють новий ганебний виток імперських російських намірів і свідчать про його сірість і некрофільське бажання переписати і прикрасити історію Росії, додавши нові, нещодавно побудовані міфи про її походження, становлення держави, мови, релігії, «дружбу народів», «братство», «миролюбіє», «примушування до миру», та ін. І зовсім не дивно, що при путінський Росії відкидається історична правда. Народи, котрі споконвіку жили на території Московського князівства, на сході і півночі від нього (угро-фіни, меря, вепси, мордва, єрзя, мокша, чудь, частково татари, башкири та інші), а також українці прикордонних з Московією регіонів з Україною раптово у ХYII-XYIII століттях перетворились на «руських», а Московське князівство у XYIII столітті - на Росію. Для чого? Як свідчить історія, не для мирного співіснування і розвитку в єдиній державі, а щоб бути потужною гарматною масою для керівників імперії зла і брехні, завойовувати інші народи, вбивати, красти, нести ідеологію некрофільських царів, генсеків, президентів - відомих сил Диявола і Смерті. Колись Російський цар Микола I у ХIХ столітті написав: «Россия - государство не торговое и не земледельческое, а военное, и призвание его быть грозою света». У цьому напрямку рухається і політичний збоченець В. Путін. Вже ллється людська кров, почалась війна, розпочата В. Путіним і його прибічниками. Тут вчасно навести путінські некрофільські вислови: «Меня не беспокоит война», «Наши войска станут позади женщин и детей. Пусть они попробуют в них стрелять» (04.03.14). Поради В. Путіна відносно українців виконуються його підлими прибічниками з деякими корективами. Так, на Донеччині російські диверсанти і терористи, ховаючись за спинами дітей і жінок, вбили українських військових (03.05.14.). Після розпочатої путінським режимом війни і вбивств, російський президент цинічно висловлює співчуття постраждалим і родичам убитих його ж солдатами людей. Як кажуть, ні совісті, ні честі.

Переконаний, що у В. Путіна не вийде поневолити Україну, приєднати її до Російської імперії і розв'язати всесвітню війну, покрити землю трупами і залити людською кров'ю, саме в цьому і полягає вища мета некрофіла - сина Диявола. Світ поінакшав, не хоче війн, не хоче горя і буде посилювати протистояння силам зла. На зміну кривавій війні, розпочатій путінськими ординцями в Україні, обов'язково прийде мир, стабільний, очищений від смороду російської імперії.

Україна і українці всього Світу вдячні державам членам ООН, котрі підтримують суверенітет України, засуджують агресію путінської Росії, захищають європейські принципи свободи, справедливості, демократії та міжнародного права. Україна просить швидшої допомоги від Європи і США, сподівається на негайне введення третього етапу санкцій проти злочинних планів путінської Росії. Зрозумілі всі негативні наслідки дій профашистського російського режиму і особисто В. Путіна, не тільки для України, а і для держав Європейського континенту, Середньої Азії, Дальнього Сходу і самої Росії. Україні потрібна негайна допомога, щоб зупинити розповсюдження ганебної путінсько-російської ідеології і військової агресії на весь Світ.

Тарас ТРЯСИЛО

Москва

Додаток: Звернення до пана Ляха від його земляків

Голові Ради -

Голові правління

Регіональної громадської організації

«Рада земляцтв України»

Ляху М.І.

Шановний Миколо Івановичу!

Як стало нам відомо - Ви значитесь підписантом 26 вихідців з України до вже колишнього президента Віктора Януковича, яким закликали його «навести порядок в країні».

Лист «26-ти» став «іскоркою, що спричинила велику пожежу», що призвело до масового розстрілу мирних і беззбройних громадян, а також до загибелі багатьох співробітників правоохоронних органів.

Від імені мешканців села Блистова Менського району Чернігівської області, в якому Ви народилися, з метою реабілітації в очах земляків, закликаємо Вас ініціювати звернення вихідців з України того ж складу, що й «лист 26-ти» (або розширеного)

  • до Віктора Януковича з вимогою припинити фінансування злочинних дій, направлених на розкол країни з метою окупації та втрати нею незалежності, а також закликати його добровільно здатися в руки українського правосуддя для подальшого вирішення долі за законами України;
  • до Президента Російської Федерації Володимира Путіна з проханням припинити направляти до України зброю, а також так званих добровольців, які разом із місцевими злочинними елементами займаються дестабілізацією суспільно-політичної обстановки в Луганській, Харківській, Донецькій, Одеській та деяких інших областях України.

Блистівський сільський голова Мишкін Юрій Миколайович

Депутати Блистівської сільської ради

Дзюба Антоніна Петрівна

Габіпет Тетяна Григорівна

Корінь Анатолій Олександрович

Мишкіна Надія Миколаївна

Осипець Григорій іванович

Боюн Роман Анатолійович

Сук Ольга Андріївна

Пятикоп Катерина Григорівна

Коваленко Наталія Петрівна

Гренько Ірина Олександрівна

Гавриленко Олексій Володимирович

Пятикоп Віталій Михайлович

Від головного редактора:

Дорогі депутати Блистівської сільради!

Даремно Ви звернулися до пана Ляха із клопотанням про долю України. Цей блюдолиз вже давно обслуговує інтереси кланів Путіна та Януковича, і доля України йому абсолютно чужа. Це самий звичайний запроданець, за що і був особисто обласканий Путіним.

Воля України у ваших руках. Відловлюйте шпигунів-диверсантів, надсилайте синів у Національну Гвардію, жертвуйте на армію, навчайте дітей патріотизму і Свободі. Ось так можна уберегти Україну.

В.К.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додатки:

http://ukrzemsovet.ru/novosti-smi/30-nikolaj-lyakh-vozglavil-sovet-zemlyachestv-ukrainy-v-moskve-16-02-2012-19-27

http://zn.ua/SOCIETY/sovet_ukrainskih_zemlyachestv_v_moskve_vozglavil_nikolay_lyah.html

Лист земляків до Миколи Ляха
Лист земляків до Миколи Ляха
Актуальна на сьогодні алегорія
Актуальна на сьогодні алегорія

На світлинах: Микола Лях. Лист земляків до Миколи Ляха. Актуальна на сьогодні алегорія.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка