lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Про відзначення 300-річчя Полтавської битви
Друк
Розділ: Полеміка

Кобзар, Великий Льох, худ. Василь Лопата, 1993Чи будемо ми святкувати масове вбивство військами “героя” цієї битви дітей і жінок в столиці гетьманської України місті Батурині?

Тільки замовчуванням фактів та їх перекручуванням удавалося до 1991 року російським та радянським історикам робити героїв з тих, кого великий геній українського народу Тарас Шевченко сміло називав злочинцями. Нагадую, що в своїй містерії “Великий льох” розповідав Кобзар у 1845 році про ту трагедію душі - України, що сталася саме під час Батуринської різанини. Цитую великого Українця:

«А мене, мої сестрички,

За те не впустили,

Що цареві московському

Коня напоїла

В Батурині; як він їхав

В Москву із Полтави.

Я була ще недолітком,

Як Батурин славний

Москва вночі запалила,

Чечеля убила,

І малого, і старого

В Сейму потопила.

Я меж трупами валялась

У самих палатах

Мазепиних... Коло мене

І сестра, і мати

Зарізані, обнявшися,

Зо мною лежали;

І насилу-то, насилу

Мене одірвали

Од матері неживої.

Що вже я просила

Московського копитана,

Щоб і мене вбили.

Ні, не вбили, а пустили

Москалям на грище!

Насилу я сховалася

На тім пожарищі.

Одна тілько й осталася

В Батурині хата!

І в тій хаті поставили

Царя ночувати,

Як вертавсь із-під Полтави.

А я йшла з водою

До хатини... а він мені

Махає рукою,

Каже коня напоїти,

А я й напоїла!..

Я не знала, що я тяжко,

Тяжко согрішила!

Ледве я дійшла до хати,

На порозі впала.

А назавтра, як цар вийшов,

Мене поховала

Та бабуся, що осталась

На тій пожарині

Та ще й мене привітала

В безверхій хатині.

А назавтра й вона вмерла

Й зотліла у хаті,

Бо нікому в Батурині

Було поховати.

Уже й хату розкидали

І сволок з словами

На угілля попалили!..

А я над ярами

І степами козацькими

І досі літаю!..»

Прочитав я на сайті “Злагода” вступну доповідь голови Ради ОУР та Ради ФНКА УР В. М. Думи на спільному засіданні Рад Москва, 14 квітня 2007 р. і звернув увагу на ось цю її частину: “Нещодавно члени Ради Об'єднання "Українці Росії" (І.У. - не зрозуміло тільки, про яку саме Раду говорив пан Дума – про Раду Об’єднання українців Росії чи ФНКА “Українці Росії”??) зустрілися з російськими дипломатами, керівником ІІ Департаменту країн СНД МЗС РФ Віктором Сорокіним і завідувачем відділу В’ячеславом Єлагіним. В ході зустрічі нам повідомили, що дипломати готують розгорнуті пропозиції щодо гуманітарної співпраці Росії і України, проблем російської діаспори в Україні і української в РФ. Віктор Сорокін відзначив, що спільна російсько-українська комісія є ініціатором проведення Днів науки, освіти, культури України в РФ, святкування ювілею Миколи Гоголя, Полтавської битви".

І питання виникло: якщо пан Василь Дума готується до святкування ювілею Полтавської битви, то чи не будуть у нас ще відмічати і “славну перемогу” - масове вбивство військами “героя” цієї битви дітей і жінок в столиці гетьманської України місті Батурині?

Нагадую, тим, хто Тараса Шевченка і історію України не читав... Послав цар Петро Перший свого ординарця чи ад'ютанта князя Олександра Меншикова на початку листопада 1708 року на чолі військового корпусу на гетьманську столицю місто Батурин. Та навряд би взяв він місто: козаки-сердюки відбивали один напад за другим. Кидав і кидав Меншиков війська на стіни Батурина, рови усі трупом укрив, а толку нема. Не сила його була подолати козацтво. І Олександр Меншиков уже був відступив від города, перейшов навіть річку і хотів, переночувавши, іти назад, але знайшовся зрадник і тут, сотник Прилуцького полку Ніс - пом'янемо ж щиро його імя. Він послав уночі свого прибічника Соломаху доганяти Меншикова та сказати йому, що в Батурин можна увійти перед світом, коли козаки будуть спати, потайним ходом.

Меншиков так і зробив: увійшов до міста і напав на сонних козаків "Рубилъ ихъ и кололъ без всякой пощады, выднейшихъ изъ нихъ перевязалъ на крюкъ". Упоравшися з козаками, почав бити всіх, хто тільки був у місті: "Выбилъ всехъ до единого, не щадя ни пола ни возраста ни самыхъ сущихъ младенцевъ". Вирізали всіх 6 тисяч мешканців Батуріна - і старих, і немовлят. Про це і Микола Костомаров писав, і Орест Субтельний

Військо московське палило й грабувало місто, а Олександр Меншиков з катами вішав і мучив усіх. "Самая обыкновенная казнь была живыхъ четвертовать (себто відрубати праву руку, потім ліву ногу, потім ліву руку, праву ногу) и на колъ сажать, а дальше выдуманы новые роды мученія самое воображение въ ужасъ приводящіє"…

О, у Москві на що на що, на катування завжди були великі майстри! Але сеї Батуринської різанини Україна не забула і не забуде Москві і до Страшного Суду. Як казав великий пророк України - і на тім суді відшукаємо ми Меншикова з царем Петром та поставимо перед ними усіх замучених батуринців... І старих, і жінок, і немовлят...

На світлині: “Кобзар, Великий льох, худ. Василь Лопата, 1993.

Ігор УКРАЇНЕЦЬ.