lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Дві точки зору на публікацію Андрія Бондаренка в "НГ", присвячену ОУР. (Ю.Кононенко, В.Коломацький

Ю.Кононенко: "ПОЗАВЧОРАШНІЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ БОРЩ"

Багато "цікавого" про життя українців дізнається пересічний російський читач з матеріалу московської "Независимой газеты" за 28 жовтня 2003 р., який подає її кореспондент з Києва Андрій Бондаренко, - "Страсти вокруг булавы. В Объединении украинцев России столкнулись три взгляда на проблемы и перспективы диаспоры".

Щоправда, внутрішні конфлікти зараз притаманні майже всім громадським організаціям, зокрема й національним, так що здивувати цим не вдасться, хіба що хтосьтихо порадіє - от, і в українців не все гаразд.

Тільки коли придивишся до самої публікації, чи не станеш думати про те саме виїдене яйце?

По-перше, яка там булава на громадській роботі - один клопіт щоденний.

По-друге, і це дивує навіть в безмежно вільній російській пресі, - з фактами газета та автор поводяться занадто вже вільно.

Наприклад, чого вартий лише вступ до публікації. Говориться про Асоціацію українських громад Росії - а її в природі не існує. Були якісь кволі зібрання, які ні до чого не привели.

Говориться про опозицію до керівництва ОУР у вигляді 15 ледь не провідних реґіональних організацій - так, листи на цей рахунок розповсюджувалися, а потім з'ясувалося, що з цих "15" керівники дуже багатьох осередків про ці листи навіть не знали, тобто підписи їх були сфальсифіковані.

Говориться, що "лідером опозиції" став льотчик-космонавт П.Попович, а він, мабуть, і не знає про таке почесне звання. Додається, що шановний космонавт є головою координаційної ради в Об'єднанні українців Росії, але ОУР не має у своєму складі такої структури. Вперше з публікації А.Бондаренка дізнались ми й про претендентів на роль "духовних керівників опозиції".

Вступ рясніє й іншими фактичними помилками: зокрема, 10 років ОУР виповнилось у травні минулого року, оскільки саме у 1992 році Об'єднання було засновано. (Автор цих рядків знає це достеменно, бо брав участь в Установчій конференції).

Вся ця дезінформація була б, як то кажуть, смішною, якби дискусія навколо неї не пройшла в українській пресі півтора роки тому, коли всі ці "опозиційні" витівки були чітко спростовані.

І якщо цей позавчорашній інформаційний борщ якось потрібен російській "Независимой газете", то для чого?

У газетній публікації після згаданого "інформаційного" вступу, де все поставлене з ніг на голову, подано інтерв'ю з О.Руденком-Десняком і після того - з С.Паняком (очевидно, дійсним лідером "опозиції"). Кожен має право на свою точку зору. Дивує тільки, що голову ОУР С.Паняк звинувачує в "лояльності" до влади. Що це означає? Що громадський діяч повинен знаходитися в постійній конфронтації з владою замість пошуку діалогу на користь української справи? Позиція керівництва ОУР та ФНКА "Українці Росії" тут є однозначною: з владою треба вести саме діалог, і в більшості реґіонів Росії українські організації спираються на добрі відносини з президентами республік, губернаторами, керівниками державних структур різного рівня.

Втім, чи можна дивуватися цій відвертій і недобрій демагогії, якщо згадати, що саме С.Паняка було фактично одноголосно звільнено минулої весни від обов'язків заступника голови ОУР - за бездіяльність, за спроби розколоти українську громаду. Звільнено на представницькій спільній Раді керівників українських громадських організацій Росії.

До речі, на тій же Раді було підтверджено, що все керівництво ОУР та Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії", яке складається з представників понад 20 реґіонів, є легітимним і повноважним.

Чи знав про це автор публікації А.Бондаренко? Чи поставив про це до відома редакцію газети, яку зробив сміховиськом в очах справді поінформованих людей?

А опозиція - що ж, це абсолютно нормальне явище. Якщо буде справді створена нова федеральна українська організація зі своєю програмою, з бажанням і вмінням громадської роботи - існуючі федеральні організації українців в РФ будуть з нею нормально і навіть радо співпрацювати. Ділити нема чого. Тільки поки що, на жаль, крім інформаційних хвиль невідомого кольору і складу нічого реального з опозиційного боку не видко...

Не будемо приховувати, керівництво ОУР було б зацікавлено, щоб така організація з'явилась: показала б себе в роботі, засвідчила свою "нелояльність". У багатьох національностей Росії є кілька федеральних структур, в різних країнах світу працюють паралельні українські організації, які так чи інакше співпрацюють між собою. Законодавство Російської Федерації також не чинить цьому ніяких перешкод: проведіть організаційну роботу, підготуйте необхідні документи, подайте до Міністерства юстиції... Але воюйте за справу, а не проти тих, хто цією справою займається.

Декілька слів про роботу делегації ОУР на 8 Світовому Конґресі Українців. Вона було творчою, консолідованою, всі делегати взяли активну участь у пленарних засіданнях, роботі комісій, секцій, круглих столів. Абсолютною вигадкою А.Бондаренка є фраза про те, що "опозиційно налаштовані делегати звенулись до президента СКУ Аскольда Лозинського з листом про критичну ситуацію в українському русі Росії", жоден з 18 делегатів такого листа не підписував. Що стосується О.Руденка-Десняка, то на пропозицію Ради ОУР та делегації він був одноголосно обраний на 8 Світовому Конґресі Українців заступником Президента СКУ.

Так яку ж мету переслідувала згадана публікація в російській пресі?

Юрій Кононенко,

керівник Об'єднаної прес-служби Федеральної національно-культурної

автономії "Українці Росії", Об'єднання українців Росії та

Бібліотеки української літератури в Москві

4 листопада 2003 р.

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Тел./факс +7 095 118-9192

Тел. +7 095 737-8834

Від Редакції: Даний матеріал пана Ю.Кононенка (Москва) було отримано електронним шляхом з адреси розсилки ОУР. Сайт "Кобза" в даному випадку пропонує читачам передрук матеріалу.

Василь Коломацький: "Тухлий макдоналдс із кухні ЦК ВЛКСМ"

(Відповідь пану Юрію Кононенку на вельми сумнівний текст "Позавчорашній інформаційний борщ")

листопад 2003 р.

Шановний пане Кононенко!

Нижче наводжу коментарі до Вашого "борщу", розісланого на список розсилки ОУР:

1) "… а її в природі не існує".

Про існування Асоціації Українських громад Росії - АУГР. Про створення цієї української структури було заявлено на ІІІ Конгресі українців Росії. Ідея створення АУГР виникла на самому Конгресі в результаті протистатутних дій Олександра Руденка-Десняка, Юрія Кононенка, Валерія Семененка та Олексія Григоровича. На зібранні АУГР було вирішено не визнавати легітимним нове "керівництво ОУР", подавати справу до суду та реєструвати нову організацію.

В нинішній момент АУГР знаходиться у процесі реєстрації, прогнозувати терміни важко. Подання до суду було зроблене, справа тягнеться через те, що Олександр Руденко-Десняк відмовляється з'явитися у Преснєнському суді. Фактично в нинішній момент АУГР існує як опозиційна фракція в ОУР під назвою "Регіони АУГР", що вимагає від "керівництва":

· негайної відставки Олександра Руденка-Десняка з усіх посад в нашому русі,

· повернення ОУР та ФНКА у правове поле (надати Статут ОУР, Протоколи ІІІ Конгресу та Ради ОУР, квітень 2003 р),

· зміни політики ОУР на більш незалежну від уряду,

· колегіального прийняття політичних рішень,

· наданя фінансового звіту за всі 10 років існування ОУР,

· розбудови роботи в ОУР на більш професійній основі (створення Комісій ОУР, виконання бюджету, робота за планом, звітність і т.д.).

У перспективі питання виходу з ОУР буде вирішуватися окремо, на позачерговому Конгресі українців Росії, але не раніше офіційної реєстрації АУГР.

2) "…тобто підписи їх були сфальсифіковані".

Про згаданий політичний документ "Звернення керівництва АУГР до української діаспори Росії", від квітня 2002 р., опублікований сайтом "Кобза". Оскільки АУГР виник спонтанно в політичних обставинах, указаних вище, тому текст Звернення було узгоджено на ІІІ Конгресі на зібранні фракції Регіони АУГР, відредаговано вже після від'їзду делегатів. Підписи узгоджувалися по телефону. Текст було виставлено в Інтернеті та розіслано у "Бюлетні "Кобзи" - 3. Жодних спростувань від керівників зазначених регіонів на сайт не надходило. Отже, аркушу паперу з підписами не існувало, але воля керівників регіонів була дійсною. Документ віддзеркалював справжні політичні позиції., які підтверджено і через півтора року після ІІІ Конгресу.

Спростування Інформаційної служби ОУР носили політичний характер і були спростовані у моїй відповіді "Відкритий лист члена ОУР (регіони АУГР) В.Коломацького члену ОУР ("московська група") Ю.Кононенко (Москва), від вересня 2002 р., що була опублікована сайтом "Кобза" у розділі "Криза в ОУР". На цей відкритий лист Ви тоді промовчали.

Саме такими спростуваннями та "оптимістичними" твердженнями, що "розвалу не дочекаєтесь!" і запереченням існування опозиції Ви свідомо формували політичний розкол діаспори. На сьогодні нічого у політиці "московської групи" не змінилося .

3) "…а він, мабуть, і не знає про таке почесне звання".

Генерал Павло Попович продовжує залишатися лідером фракції Регіони АУГР, хоча поточну організаційну роботу в більшій мірі виконують проф. Стефан Паняк (заступник голови Регіонів АУГР) та Віталій Зорич. Сайт "Кобза" надає регіональним організаціям АУГР трибуну для вільного висловлення своїх поглядів. Ваше знущання у листі над Павлом Поповичем зайвий раз доводить його участь у проекті АУГР.

4) "…але ОУР не має у своєму складі такої структури".

Оскільки ОУР фактично діє як закрита структура, ми не маємо офіційної інформації (Статуту ОУР, Протоколу ІІІ Конгресу українців Росії і т.д.). Але зі слів та інтерв'ю учасників ІІІ Когресу відомо, що на ІІІ Когресі було створено Координаційну Раду, що мала на меті координувати роботу ОУР, ФНКА та інших українських організацій Росії. В Координаційну Раду ніби увійшли три особи, серед яких Олександр Руденко-Десняк та Павло Попович. Саме цю Раду має на увазі автор публікації. Існування цієї Ради не заперечує і Олександр Руденко-Десняк у повній версії інтерв'ю "НГ". Сам же офіційний статус цієї структури (чи вона при ОУР чи над ОУР) нікому невідомий через засекреченість базових статутних документів ОУР та матеріалів ІІІ Конгресу. Тому викликає подив, що спочатку голова інформаційної служби ОУР проводить закриту інформаційну політику, а потім дозволяє собі знущатися над "непоінформованістю" колег-журналістів. За моєю оцінкою подання фактів Андрієм Бондаренком про Координаційну Раду вірне або може бути оцінене як чесна спроба журналістського розслідування.

Принаймні, під час моєї короткої розмови у Києві з Валерієм Семененком на моє питання "де Статут ОУР?", він повідомив: "Статуту ОУР немає . От немає його". Гадаю, коментарі зайві.

5) "…дізнались ми й про претендентів на роль "духовних керівників опозиції".

Всім добре відомо, що Архиєпископ Дніпропетровський, Криворізький та Богородський Адріан (Старіна) від самого початку підтримав позиції Регіонів АУГР, про що свідчить його ім'я під згаданим Зверненням керівництва АУГР (квітень 2002 р). Владика Адріан публічно закликав делегатів ІІІ Конгресу українців Росії переобрати керівництво ОУР, що не захищає парафії у Ногінську. На VIII Світовому Конгресі він (нині вже Митрополит Адріан) публічно підтвердив свої позиції. і поставив підпис під обома зверненнями регіональних керівників ОУР від 21.08.2003. Спроба Інформаційної служби ОУР поставити від сумнів позиції Митрополита Адріана щодо анти-української політики О. Руденка-Десняка не має підстав.

6) "…10 років ОУР виповнилось у травні минулого року…"

Від якого часу вести відлік початку ОУР є справою смаку. Було три етапи в історії ОУР: установчі збори (весна 1993 р.), І Конгрес українців Росії (жовтень 1993 р) та офіційна реєстрація мінюстом (березень 1994 р). Особисто для мене ОУР розпочався на І Конгресі, коли було обрано керівництво, затверджено Комітет з виборів, і розпочалася робота. Сам факт подібного "спростування" лише свідчить про те, що по суті в публікації "НГ" Вам нічого спростовувати.

7) "…що голову ОУР С.Паняк звинувачує в "лояльності" до влади".

Очевидно, що немає жодної потреби у коментуванні Інформаційною службою ОУР суспільно-політичних поглядів проф. Стефана Паняка. Його позиції, на відміну від політичних позицій "керівництва ОУР" добре відомі з публікацій на сайті та в пресі. По-друге, добре відома інформаційна політика Інформаційної служби ОУР з викривлення та цькування поглядів опозиції . Тому звернемося до самого автора. Для прикладу наведу цитату із останньої статті проф. Стефана Паняка "10 років втрачених можливостей". Пан професор, зокрема, пише: "Пригадую, яку бурю негативних емоцій у керівництва викликала моя пропозиція додати в посланні президенту РФ пункт про те, що зберігається неадекватність етнокультурних умов проживання українців Росії у порівнянні з росіянами в Україні. Здавалось би, очевидна річ і на неї треба би звернути увагу, тим більше, що необхідність адекватності була декларована Великим договором 1996 р і хтось же мав стежити за його виконанням. Але керівництво ОУР вважало подібну постановку питання небажаною, мало не екстремістською". І далі у цій самій статті: "З їхнього боку помітна лише повна толерантність до владних структур у Москві і відсутність принципової позиції в захисті українських громад у Росії . Не треба сваритися з владою, але ж необхідно хоч би вказати їй на ту саму неадекватність умов проживання українців у Росії, про яку мова йшла вище. Треба сказати правду!" Ось це справжня позиція проф. Стефана Паняка.

Додам, що професор має авторитет у місцевої влади, його приймає губернатор Едуард Россель, він був запрошений на інагурацію губернатора цього року, УАУ має свій Культурний центр, що є досягненням порівняльно з ситуацією у середньому регіональному осередку ОУР.

Його поглядами цікавляться і поважають відомі політики в Україні, де він має дружні стосунки із багатьма керівниками суспільних і політичних організацій, включаючи товариство "Україна-Світ", УВКР, депутатами, міністрами, дипломатами. Президент Кучма особисто вручив йому орден "За заслуги". Професор представляє Східну діаспору в УВКР, має коло 80 публікацій на теми українсько-російських відносин, як у російській ( включаючи "Известія", "Россійская Федерація"), так і українській пресі . В той же час у листах на ім'я Президента СКУ О.Руденко-Десняк дозволяє собі писати про некомпетентність професора (?!), кожен раз демагогічно аргументуючи тим, що його було виведено із заступників Голови ОУР. Як завжди, забуваючи сказати про те, що професор відразу після ІІІ Конгресу офіційно заявив про неможливість співпраці з корумпованою "московською групою".

Ваше спростування статті Андрія Бондаренка написане в тому ж дусі тих пріснопам'ятних часів, що минули… Один приклад. Ви пишете, що професор закликає до боротьби з владою. Я уважно перечитав всі його висловлювання з цього приводу і констатую висмикування Вами слів із контексту, що приводить до викривлення думки автора. Перед словами "толерантність до влади" Ви викидаєте слово "повну", а після цих слів забуваєте цитувати "не закликаю до боротьби з владою, але ж треба їй сказати правду". Отакі виверти Вашої "логіки". Тому виглядає дивним, коли з одного боку поважні російські і українські політики (міністр Володимир Зорін, посол Віктор Чорномирдін) завжди при зустрічі цікавиться його думкою про процеси в українській громаді, у той час як "керівництво ОУР" не має з ним контактів, але вважає за належне подавати позицію пана професора у деформованому вигляді. Це є свідченням безпринципності, політиканства та недобросовісності з боку Інформаційної служби ОУР, на що Вам було неоднорозово вказано редакцією нашого сайту.

8) "…звільнено минулої весни від обов'язків заступника голови ОУР…".

Про твердження, що проф.Стефана Паняка було звільнено від обов"язків на квітневій Раді ОУР. Пан професор особисто спростував цю нісенітницю, прямо заявивши ще після ІІІ Конгресу, що легітимних керівних органів в ОУР немає, і що він не буде співпрацювати з корумпованою "московською групою". Тобто Ваше " зняття" не мало ні підстав, ні легальної сили - адже легального керівництва в ОУР немає. Справа порушень Статуту ОУР розглядається у Преснєнському суді. Ваше твердження, що на квітневій Раді ОУР цього року відбулося підтвердження легітимності Ради ОУР не виглядає переконливим - як нелегітимне тіло могло затвердити власну легітимність? Це міг зробити лише Конгрес.

Чи можливо, шановний Юрію Григоровичу, підстави для легітимності з'явилися тому, що вхід у Будинок Національностей, де проходила остання Рада ОУР, контролювався приватною охороною, яка пропускала у зал за спеціальним списком, наданим охороні особисто Вами? Крім того, як свідчать учасники, у залі засідань були присутні 20-30 осіб, яких до цього в ОУР ніхто не бачив, але які голосували за членів Ради ОУР. Хто були ці люди? І чи не їх присутність надала особливої легітимності вищезгаданим зборам? Також цікаво знати, де протокол зборів квітневої Ради ОУР, який підтверджує проголошення самолегітимності? І чому Ваш політичний шеф так наполегливо уникає судових засідань, якщо "московська група" має таку "тверду" юридичну базу?

Чому у розісланому інформаційному "борщі" стверджується, що "… все керівництво ОУР та Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії", яке складається з представників понад 20 реґіонів …"? Усі пригадують, що раніше Рада ОУР включала представників усіх регіонів ОУР (тобто більше 45-ти регіонів). Цікаво, куди поділилися представники інших 25 регіонів? Чи ми маємо в ОУР апаратну практику, коли не внесення Вами регіонального керівника у спеціальний список на прохід в Будинок національностей, автоматично означає і його виключення із Ради ОУР? Чи не ця політика встигла отримати в ОУРівській масі свою назву - "демократизм по-центристськи"?

Я переконаний, що "центристський демократизм" в ОУР не пройде, тому що це "демократизм" підставних качок, засекречених статутів, брехливих прес-релізів, ідеологічних залякувань, цькування опозиції, корупції, це дух совєтських часів, а ті, що його започаткували в ОУР, отримають політичне фіаско.

9) "Чи знав про це автор публікації А.Бондаренко?"

Вищезгаданий матеріал Андрія Бондаренка вважаю надзвичайно важливим і професійним . Незважаючи на дезинформацію з боку Інформаційної служби ОУР та недоступність базових юридичних документів ОУР, автор зумів донести до читача правду про ситуацію в ОУР та в українському русі в цілому. Крім того, пан Андрій Бондаренко, є заступником голови самарського Товариства "Промінь", був делегатом І Конгресу українців Росії, був гостем VIII Світового конгресу українців, є автором численних публікацій на теми української діаспори у Росії .

Також важливо, що на сторінках впливової "НГ" знову пролунала українська тема, і аж три автори мали змогу висловити свої погляди перед загально-російською аудиторією. Це безперечний позитив. Чекаємо нових матеріалів Андрія Бондаренка, присвячених українській темі.

10) "А опозиція - що ж, це абсолютно нормальне явище".

Отже, не пройшло і півтора року як "московська група" нарешті визнала, що О.Руденко-Десняк не об'єднує усіх українців Росії., і що у суспільно-політичному секторі російського українства існує рівний альтернативний сегмент. А ось що Ви писали про опозицію після ІІІ Конгресу у листі ОУР № 9/37 від 26.07.2002 р.:

"…чи може так звана "опозиція" хоче зі зброєю в руках піти на владу!?", і далі

"Якщо хтось і чекає такого "розвалу", то він його ніколи не дочекається!"

Пригадуєте цей інформаційний "шедевр" за Вашим підписом?

Нині, незважаючи на помітну дозу дезинформації, самовпевнена тональність Ваших прес-релізів дещо знизилася, отже "московська група" нарешті усвідомила, що в ОУР існує незалежна громадська думка, якій не вдалося заткнути рота . Ось це і є один із реальних результатів роботи Регіонів АУГР.

11) "Не будемо приховувати, керівництво ОУР було б зацікавлено, щоб така організація з'явилась: показала б себе в роботі, засвідчила свою "нелояльність".

Усім українцям, що стежать за роботою "московської групи" стало зрозуміло, що ще на ІІІ Конгресі вашою метою був розкол нашого руху на "свідомих українців" та "слухняних" із подальшим виштовхуванням "свідомих" із ОУР. При цьому боротьба головним чином велася за невизначену середину з метою залишити її в ОУР, зливши із "слухняними". При цьому "московська група" планувала проводити свою політику від імені усієї діаспори.

Саме тому нині ви пропонуєте членам фракції Регіони АУГР "чесно" піти на вулицю і почати все з самого початку, тобто зареєструвати нову організацію. По-вашому виглядає, ніби на вулиці 1993 р, і ОУР загальними зусиллями не добився створення свого періодичного видання, не отримав спонсорів, не зареєстрував федеральну автономі.ю, не став членом СКУ та УВКР, не отримав кілька штатних посад в КЦУ, звідки в основному "московською групою" і ведеться діаспорна робота (пригадуєте, до останнього часу розсилка прес-рлізів ОУР велася з е-мейлу КЦУ). І ніби я, наприклад, не був одним із організаторів І Конгресу українців Росії, делегатом І З'їзду КНОР, не був членом Комітету по виборах, не вів на Старій площі переговори із Сергієм Шахраєм про список ОУР, не був багаторічним автором "Українського вибору", представником ОУР при СКУ, не допомогав в організації візиту О.Руденка-Десняка на VII Світовий Конгрес українців і т.д.? І це перераховано лише мої обов'язки в рамках ОУР. І нині, лише за вимогу отримати Статут ОУР та протоколи ІІІ Конгресу мені запропоновано "чесно" забиратися геть з ОУР . І при цьому ще й точно дано рекомендацію "засвідчити свою "нелояльність", бо, бачте, "керівництво ОУР було б зацікавлене" у такому ході справ. Шановний Юрію Григоровичу, я, як і інші АУГРівці не знахожу цю пропозицію ні щирою, ні привабливою. Дозвольте дати Вам відповідь на цю спробу розколоти ОУР фразою, що стала вже класичною: "Якщо хтось і чекає такого "розвалу", то він його ніколи не дочекається!" Зі свого боку пропоную інший рецепт - давайте стверджувати єдність діаспори боротьбою за очищення ОУР від корупції та поверненням ОУР у правове поле.

У випадку, якщо ж "московська група" бажає щирого розходження сторін з припиненням інформаційної війни, для цього з опозицією треба починати цивілізований політичний діалог. На зборах керівників регіональних організацій, що пройшли у Києві 20 серпня ц.р., було прийнято конкретний список питань, вимог та принципів у випадку початку подібного переговорного процесу. У випадку перспективи переговорів проф. Стефан Паняк міг би представити офіційну позицію Регіонів АУГР. Загально ж правила прості: хочете цивілізованого розлучення - давайте ділити політичне майно (включаючи такі структури як ОУР , ФНКА, керівні посади в СКУ, УВКР, КНОР та Консультативній раді при уряді РФ). Якщо ж бажаєте плисти в одному човні - слідуйте правилам цивілізованої навігації (надайте Статут ОУР, Протоколи Конгресу та Ради, Президії ОУР, звіти Ревізійної комісії, умовте Олександра Руденка-Десняка піти на пенсію). Але мати намір виставити опозицію з ОУР, як колись виставляли хлопчиків-неформалів з комсомолу - це несконструктивний підхід. Не ті це люди і не ті часи. Не тіште себе марно і не розсилайте емоційних прес-релізів, що лише загострюють протистояння в ОУР.

При цьому за переконанням фракції Регіони АУГР українцям Росії потрібна не конфронтація з владою, а визначена чітка і прозора політика захисту інтересів діаспори, яка базувалася б на взаємному діалозі сторін. У той час, як нам стало очевидно, що влада не може серйозно сприймати рух, який очолюється, її, влади, колишніми працівниками ідеологічної та комсомольської сфери, адже влада чудово розуміє принцип "ворон ворону глаз нє виклюєт", а також "рибак рибака відіт іздалєка". Адже, усім відомо, що Ви, Юрію Григоровичу, при М.Горбачові були одним із керівників Всесоюзної піонерської організації ім.В.І.Леніна . Тому влада просто не може надати Вам честі бути незалежним представником громадського сектора, оскільки Ваша біографія ніяк не схожа на біографію Лариси Богораз чи генерала Петра Григоренка . Усім зрозуміло, що ви, члени "московської групи", є флюгерами. Ви там, де гроші, посади і апарат. Репутацію ж не заслуговують просто посадою. Владі ж зрозуміло, що у вузько-специфічному конфлікті інтересів між українською громадою та владою у питанні асиміляторської політики влади всіх рівнів щодо діаспори, "московська група" безперечно займе позиції влади.

Та і звідки "московська група" знайшла у Москві аж 30 "слухняних" голосів на ІІІ Конгрес українців Росії та на Раду ОУР цього року? І чи не за ці голоси ви платите відповідною лояльністю відповідним структурам? Але при чому тут громадський сектор і пафосні фрази про "захист інтересів діаспори"? Адже є лояльність свідомих громадян, стурбованих долею Росії, долею її демократії, її майбутнім, і "лояльність", що є синонімом підконтрольності та продажності. Давайте розділимо ці два поняття і перестанемо займатися демагогією. Ми всі є лояльні громадяни Росії. Але професор Стефан Паняк, що був на початку 90-х років головою "Демократичної Росії" у Єкатеринбурзі, лояльний у першому значенні слова, а члени "московської групи" - у другому.

Раніше Ви залякували опозицію "зброєю у руках", нині взялися за нову страшилку - "нелояльність". Пригадуєте, як казав Станіславський: "Он пугаєт, а мнє нє страшно"?

12) "…жоден з 18 делегатів такого листа не підписував."

З приводу роботи делегації ОУР на 8 Конгресі у Києві. Як було вказано у останній статті проф. Стефана Паняка "Делегацію російських українців сформували із "своїх". Чи не тому на Конгрес прибуло лише 18 делегатів із 25-ти заявлених О.Руденком-Десняком у листі до СКУ від 17.04.2003 р? Здається, щоб не дати змоги фракції Регіони АУГР надіслати своїх делегатів "московська група" сформувала список із мертвих душ, які на Когрес їхати не планували. Далі, пригадуєте, як шановний Олександр Руденко-Десняк надіслав аж два "суворих" листи до СКУ з вимогою зняти із Світового Конгресу мій виступ та виступ проф. Стефана Паняка? Це при тому, що я був одним із організаторів Секції КЛГП, а проф. Стефан Паняк довгі роки плідно працює з КЛГП. Це і є "центриський демократизм" в дії, але в СКУ він не проходить.

Ваші сумніви з підписами ми передбачили ще в момент їх збору, тому обидва листи підписувалися у трьох копіях . Одна з корій знаходиться у мене. Текст листів було узгоджено на засіданні керівників 20 серпя, вночі тексти набрано, ранком 21-го додатково відредаговано. Збір підписів розпочався о10 годині ранку. О 13 годині проф. Стефан Паняк вручив перший лист Вам, другий - особисто Президенту СКУ. Тобто за 3 години було зібрано 7 підписів під листом до членів ОУР і 10 підписів під листом до Президента СКУ. Збір підписів був обмежений в часі через вибори керівництва СКУ в той же день. Я впевнений, що якби зустріч регіонів відбулася на день раніше, то підписів було б більше.

Ваше твердження, що "жоден з 18 делегатів такого листа не підписував" не відповідає дійсності. Під листом стоїть підпис Володимира Дорошенка (Уфа), що значиться під номером № 6 у списку делегатів у листі О.Руденка-Десняка до СКУ. Фотокопії цих документів виставлено на сайті "Кобза" у розділі "Криза в ОУР".

13) "Що стосується О.Руденка-Десняка, то на пропозицію Ради ОУР та делегації він був одноголосно обраний на 8 Світовому Конґресі Українців заступником Президента СКУ".

Прошу ласкаво повідомити, на якій Раді ОУР Олександра Руденка-Десняка було пропоновано на керівну посаду в СКУ. Члени ОУР не мають протоколу цієї Ради. На засіданні делегації ОУР у Києві це питання теж не підіймалося. Ще один приклад "демократизму по-центристськи".

Сага про український борщ. (Ліричний відступ замісь епілогу)

Можна сперечатися про політику, про слово "лояльність" і навіть про таке абстрактне поняття як "колір інформаційної хвилі". Але ніхто з українців не ставив під сумнів той факт, що наш український борщ є найкращим у світі. Ви можете приїхати у Нью-Йорк, Торонто, Париж і замовити борщ. Запевняю Вас, що канадці чудово знають борщ і я знаю навіть англомовну приказку про борщ.

Пригадую, як я прийшов у канадську родину і мені, довідавшись що я українець, радо повідомили, що "у нас сьогодні буде борщ". І спитали мою думку про те, чи приготована страва відповідає українському рецепту. Я спитав: "А звідки ви знаєте про борщ?", - і отримав відповідь: "Колись у дитинстві ми жили на фермі і наші сусіди-українці навчили нас готувати борщ". Пригадую, я знайшов у тому борщі відхилення від національного реценту і мої зауваження були вислухані уважно і з вдячністю, адже були почуті від справжнього українця.

Коли в результаті асиміляції в діаспорі зникають самі українці, наші газети, садочки і партії, залишаються дві речі: бані українських церков і його величність БОРЩ!

Борщ - це наш український бренд світового рівня. Це як рок-н-рол в Америці чи текіла у Мексиці, японські суші чи французський цибулевий суп або шотландське вискі. Це щось українське на вершині світової кулінарної ієрархії.

І раптом читаю у ОУРівському прес-релізі "Позавчорашній інформаційний борщ" і стовпію, гадаючи, як міг це написати українець? Як він міг надати негативного відтінку загальновідомому українському бренду, облаяти щось іменем національної гордості? Незбагненно. Щось дивне на рівні глибинної деформації національної душі, підсвідомої самозради-самозаперечення, рефлексу манкурта. Відразу пригадався Іуда - незрозумілий брат Христа, чий жереб був, можливо, найтяжчим…

Щоб дати приклад позитивного українського світосприймання я назвав цей текст "Тухлий макдоналдс із кухні ЦК ВЛКСМ". Гадаю, це не образить нікого.

Василь Коломацький

член ОУР (фракція Регіони АУГР)

директор сайту "Кобза" www.kobza.com.ua

Від Редакції: Редакція намагалася уточнити факти, висловлені у матеріалі "Тухлий макдоналдс із кухні ЦК ВЛКСМ". У грудні текс статті було надіслано пану Ю.Кононенко з проханням уточнити свою посаду в піонерському русі в часи Перебудови. Пізніше, 11 січня 2004 р. В.Коломацький у телефонній розмові задав пану Ю.Кононенко три питання:

1) Яку посаду Ви обіймали в піонерському русі?

2) Громадянство якої країни Ви маєте?

3) Чи була офіційна реакція керівництва ОУР на лист переданий Вам у Києві проф. С Паняком 21.08.2003 р?

На перші два питання пан Ю.Кононенко відмовився дати відповідь. На третє питання було повідомлено, що професор С.Паняк у Києві передав лист, адресований до президента СКУ, в якому висловлювалось стурбованість членів ОУР можливим обранням О.Руденка-Десняка на керівну посаду в СКУ.

Із сказаного випливало, що Ю.Кононенко не отримав листа регіональних керівників ОУР з вимогою надати Статут ОУР і не знає про існування цього документа (опублікованого нашим сайтом). На що В.Коломацький пообіцяв надіслати Ю.Кононенко копію даного листа.

Сайт "Кобза" буде інформувати читачів про розвиток подій із вищезгаданим листом. Для нас важливо, щоб демократична воля керівників регіональних організацій ОУР була вдоволена.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка