З 5 травня по 3 червня ц.р. я перебував в США та Канаді за запрошенням СКУ та при сприянні УККА.
Я відвідав Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Йонкерс, Гартфорд, Бостон, Клівленд, Філадельфію, Баффало, Чікаго, Лондон, Гамільтон, Торонто. Було біля 15 зустрічей з українськими громадами, мав
можливість контактувати з їх керівниками, зібрати важливу інформацію про діяльність різних діяспорних структур і інституцій. 1 і 2 червня я брав участь у пленарному засіданні СКУ, що дозволило
мені зав'язати нові контакти і обмінятися думками з приводу нагальних проблем українців на Заході і Сході. Особливо варто згадати про бесіди з Головою Комісії з людських і громадянських прав СКУ
п. Юрієм Даревичем і його колегами по Комісії.
Найбільш чисельною була, мабуть, моя аудиторія у Лондоні. Але і в інших випадках можна говорити про зацікавленість американських та канадських українців справами їх братів та сестер у Росії.
Були дуже гострі і слушні, головне, небайдужі запитання, які допомогли мені з'ясувати як реальну інформованість співбесідників про наші спроби організувати українське життя на пострадянському
просторі, так і характер сьогоденних вирішуваних нами проблем. Моєю основною думкою було: існує занадто багато штучних бар'єрів між Західною та Східною діяспорами, але чим далі ми в часі від
утворення незалежної української держави, тим більш очевидним стає, що між нами набагато більше спільного, ніж розбіжностей. Адже головне, над чим ми б'ємося - збереження національної
ідентичності, залучення до національної роботи молоді, діалог з владними структурами і т.ін. - спільне за самою своєю суттю, суттю існування меншини в іншомовному оточенні. Приємно зазначити, що
колеги виявили інтерес до конкретної співпраці, зокрема до пересилки книжок до української бібліотеки у Москві, до обміну інформацією для ЗМІ (згадаю ділову і конструктивну зустріч у редакції
газети «Свобода»).
З панами А. Лозинським і В. Педенком ми обговорювали аспекти запланованої їми подорожі до українських осередків Росії (Сибір і Далекий Схід - Президент СКУ, Кубань - Генеральний Секретар
СКУ). Вважаю їх ініціативу актуальною і здатною поглибити наші контакти останнього часу, позначитися на наповненні вагомим змістом поняття світового українства.
І ці подорожі близького майбутнього, і мою подорож варто розглядати в контексті дискусій про майбутнє СКУ, взаємовідносин між різними частинами розкиданого по світах українства і між ними
та українською державою.
Сподіваюсь, що добрий приклад керівників СКУ спонукає і інших діячів Західної діяспори до відвідин наших громад, що уособлюють найбільшу діяспору світу. Нам конче потрібні такі зустрічі - для
ознайомлення з досвідом «західників» стосовно розбудови національних інституцій, освітніх закладів, їх входженням у сучасне суспільство при збереженні національної самобутності - а це на
початку третього тисячоліття глобальна проблема. Та й з суто моральної точки зору ці контакти мають непересічне значення - для усвідомлення нашої національної спорідненості, для більшого розуміння
історії нашого перебування за межами України.
Певен: зрушення - на краще.