Друк
Розділ: Об’єднання українців Росії

(Інтервю голови Урало-Сибірської Асоціації професора Стефана Паняка сайту "КОБЗА" від 19 лютого 2002 р.)

Кор: Минулого тижня Ви відвідали Тюмень. Якою була мета Вашого візиту?

Стефан Паняк: Мета була двоякою. По-перше, збиралися керівники українських організацій. Збиралися для того, щоб поспілкуватися та обговорити нагальні проблеми між собою та з президентом Кучмою. А,по-друге, мене було нагороджено українським орденом.

Кор: Який орден Ви отримали від України?

С.П.: Я отримав орден "За заслуги" ІІІ-го ступеня. Ніколи ні в кого не просив ніяких нагород. Але скажу відверто, український орден було приємно отримувати.

Кор: Як проходило нагородження?

С.П.: Нагородження відбулося в місті Сургуті. Це далеко на півночі - з Єкатеринбургу їхати цілу добу. І там у надзвичайно красивому будинку культури нафтовиків відбулася ця подія. Там ми зустрілися з президентом України та міністрами України і Росії. Був і колишній російський премєр, а тепер посол РФ в Україні Віктор Чорномирдін. Було нагороджено четверо осіб. Пята нагорода була призначена для секретаря УКВР, який сьогодні вже переїхав жити у Київ.

Кор: Яке враження справив на Вас президент України?

С.П.: Всі керівники українських громад мали піднесений настрій. Бо це дійсно - історична подія. Вперше Україна явно звертає увагу на свою Східну діаспору. Але, на жаль, нас чекало і невелике розчарування. Я не хочу згадувати про це, та брати на себе роль біблійського Хама, який насміявся над батьком. Про розчарування не хочеться казати. А позитивним моментом було те емоційне піднесення, яке відчули не тільки керівники українських організацій, а й прості люди, що з любовю ставляться до своєї батьківщини. Сам факт приїзду був дуже значним. У багатьох світилися очі.

Кор: Які питання стосовно захисту прав української діаспори підіймав президент Леонід Кучма? Чи є відчуття, що Україна нарешті повернулася лицем до Східної діаспори та її проблем?

С.П.: І в Хантимансійську, де президент мав прес-конференцію, і в Сургуті, і в Нижньовартовську, і в Уренгої він відповідав на всі запитання, що стосувалися життя українців в Росії дуже розумно й аргументовано. І про українське телебачення, і радіостанції, і українські школи він говорив, що вони не тільки мають бути, а вони обовязково будуть. Ми повинні це зробити. Відповіді були дуже оптимістичні. Але мені здалося, що президент не має чітких переконань у цьому відношенні. Склалося враження, що, якщо на нього "натисене" інша сторона, то він може поступитися. Порушувалися питання про пенсійне забезпечення, про шкільну та вищу освіту, про телебачення. Президент відповідав, з моєї точки зору, так, як нам хотілось би. Ми отримали такі відповіді, на які чекали і надіялись.

Кор: Лідери урало-сибірського регіону звернулися до президента України із Зверненням, яке вже опубліковане на нашому сайті. Розкажіть, в якій атмосфері готувалося Звернення, чи були дискусії серед керівників по цьому тексту? Що б Ви виділили, як найголовніше у ньому?

С.П.: Це Звернення я написав уночі напередодні приїзду президента. Його майже не виправляли. Всі керівники українських організацій погодилися із змістом, внісши лише декілька косметичних правок. Дискусії майже не було. І це не дивно. Я помітив, що у тих людей, які працюють в українських організаціях, погляди на шляхи вирішення проблем майже повністю збігаються. Ми висловили думку, що українці в Росії живуть не адекватно тим умовам, що мають росіяни в Україні. Адже з приводу цього в Росії абсолютно спотворене уявлення, повне ідеологічних штампів та відвертої пропаганди. І, по-друге, ми підкреслили, що для нас має принципове значення позиція Києва. Якщо президент буде мати Східну діаспору постійно в полі свого зору, буде докладати зусилля, щоб вирівняти умови нашого проживання у Росії, то ми готові всіляко допомагати цьому процесу. Нам потрібен політичний тиск із Києва, ясно сформульовані вимоги України на захист Східньої діаспори.

Кор: Чи Вам вдалося проконтактувати з представниками Адміністрації президента України і конкретизувати проблеми українців Росії? Якою була реакція з їх боку?

С.П.: Безпосередньо поспілкуватися із чиновниками Адміністрації президента не вдалося. Була розмова із представником УВКР. Саме через нього ми передали наше Звернення та інформацію про наші проблеми. Але люди з оточення президента з нами, на жаль, працювали менше, ніж нам хотілося б. Господарі щедро їх приймали, один бенкет змінювався іншим і їм було не до нас. Принаймні, у нас склалося таке враження, і це було головним розчаруванням. Але, можливо, після візиту розпочнеться співпраця. Ми сподіваємося на це.

Кор: Чи обговорювалася керівниками організацій регіону проблеми, повязані з ІІІ Конгресом українців Росії? Які настрої перед цією подією?

С.П.: Так, у нас були кулуарні зустрічі, де ми обговорювали підготовку до Конгресу. Настрій такий, що треба збиратися, переобирати керівництво, і треба кардинально змінювати позицію та політику ОУР. Мене в цьому підтримали всі керівники громад. Всі погодилися з тим, що нам дуже бракує єдності, без якої провести III Конгрес результативно буде важко.

Кор: Дякуємо Вам за інтервю і бажаємо успіхів.