Друк
Розділ: Об’єднання українців Росії
Тарас Дудко під час виступу на засіданні КЛГП
Тарас Дудко під час виступу на засіданні КЛГП

Виступ Тараса Дудка на засіданні Комісії Людських і Громадянських Прав (КЛГП) СКУ, Львів (20.08.13)

Правове поле існування громадських організацій і членів таких організацій обмежується державними законами, морально-етичними нормами, заповідями Божими, атеїстичними і політичними принципами і поняттями. В цьому полі результат досягається завдяки діяльності конкретних людей і завдяки їх світогляду. Згідно з державними законами Російської Федерації, за останні роки в Росії ліквідовані дві українські організації федерального рівня: ОУР (Об'єднання українців Росії) і ФНКА «УР» (Федеральна національно-культурна автономія «Українці Росії»). Двічі протягом 2013 року Міністерство Юстиції Росії відмовило у реєстрації УКР (Загальноросійська громадська національно-культурна організація «Український Конгрес Росії»). Це дуже знакові, скоріше, загрозливі події. На жаль, ще і досі українці Росії, українська діаспора та і прогресивні громадські об'єднання України не удостоїлися науково виваженого аналізу причин таких ганебних подій. Таку важливу роботу, як мені здається, перш за все могла би взяти на себе Наукова рада СКУ. Сподіватись на юристів з членів УКР типу С.Винника - це легковажно і навіть злочинно перед світлою пам'яттю тих людей, котрі створювали українські громадські об'єднання, і тими українцями, котрі зберігають віру в те, що, нарешті, знайдуться справжні патріоти України і з'ясують, хто конкретно сприяв та взяв участь у руйнуванні українських об'єднань в Росії. У цьому полягає одне з перших наших завдань, від рішення котрого залежить чистота і активність рядів нашої української громади.

Друге, що не менш важливо. Щоденна робота федеральної громадської організації і особливо її правління повинні бути прозорими для кожного члена організації. Це обов'язкові і своєчасні публікації на сайті майбутнього УКР всіх повних протоколів засідань Правління, планів роботи, здійснення цих планів, щорічні звіти і колективний аналіз досягнень та недоліків, публікація оригіналів документів, що стосуються взаємодії з владними та громадськими структурами РФ. У цьому контексті необхідно пам'ятати, що гласність - то сьогодні наша найсильніша зброя захисту від несправедливості, антидемократизму і внутрішньої корупції. Гласність, як життєве чисте повітря, - найнеобхідніша обов'язкова умова, що здатна об'єднати прогресивні сили українських регіональних організацій в єдиний творчий і непереможний організм, котрий тільки у своїй колективній силі зможе протистояти не тільки негативним і руйнівним течіям у нашому громадському середовищі, а і зовнішнім течіям та добре спланованим зрадам, нападам та ін. Тому, ще вчора, напередодні Х Конгресом СКУ, ми хотіли би бачити на сайті УКР всі оригінали документів Міністерства юстиції РФ щодо відмови внесення УКР до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЄДРЮО), ми хочемо бачити виправлення недоліків Статуту УКР, здійснені його Правлінням, на котрі звернув увагу Мін'юст РФ. Ми прагнемо знати та показати світові прізвища тих людей, які підписали ці історичні антиукраїнські документи. Чому ці документи і досі не надруковано на сайті УКР, від кого їх приховує «політолог» В.Гіржов? Невже йому та Правлінню УКР на чолі з Л.Дяченко, чи омському юристові С.Виннику треба нагадувати про те, що Український Конгрес Росії - не кишенькова організація, що згідно зі статутом УКР, кожен член громадської організації має право ознайомитись з оригіналами всіх документів, що стосуються саме цієї організації. Правління повинно стояти на сторожі цього права, а не нехтувати ним в угоду якихось «примітивно-боязливих» або містечково-політичних міркувань.

Нагадаю, що мені особисто, разом з московським адвокатом-юристом, довелось брати участь і виступати у судових засіданнях Верховного Суду РФ, Московського міського суду, Замоскворецького районного суду м. Москви, офіційно зустрічатись з представниками Мін'юсту РФ з приводу ліквідації ОУР та ФНКА УК, подавати скарги. Всього відбулось 7 судових засідань (лише на 3 із них був присутній В.Ф.Семененко, на одному засіданні Верховного суду РФ - кирилівець В.Г.Гіржов, на одному засіданні Замоскворецького районного суду м. Москви - Л.М.Мельник). Іноді, але не завжди, в суді був присутнім кореспондент. На всіх, без винятку, судових засіданнях згадувались Правління ОУР та прізвище Семененка, саме його і звинувачували у невиконанні статуту ОУР, в тому, що він своєчасно не виправив недоліки в роботі організації, починаючи з 2009 року. Та, на жаль, не було його на 4 засіданнях судів. «Де Семененко? - гукали судії, оглядаючи судовий зал, - де ж він?». У залі було тихо і порожньо, відчувались зрада і сором. Хтось серед присутніх тихенько висловився: «Соромно за цього «хохла».

Нещодавно мною подана скарга до Страсбурзького суду щодо закриття ОУР, залишається надія на силу гласності.

Моє особисте враження від московських судів над ОУР огидне. Це жахливе, перверсне людське середовище, його члени не мали бажання розібратись у суті проблем української організації і винести справедливе рішення, котре повинно було би базуватись на законах Конституції РФ, процесуальних чи міжнародних законах, або на загальних принципах совісті і моралі. Головує у російських судах, як і переважно в суспільстві, «телефонне право», байдужість або злість, духовна обмеженість і агресія. Разом з тим, мені зовсім не хочеться політизувати події навколо закриття двох загальноросійських громадських об'єднань. Перш за все, Правлінням обох організацій і особисто В.Семененко були допущені вагові порушення статуту ОУР і положень закону про громадські організації РФ. Май же всі порушення очевидні і об'єктивні, але не настільки вагомі, щоб зачиняти українські організації федерального рівня. На жаль, саме наявними порушеннями статутів ОУР та ФНКА УР скористувались ті сили Росії, котрі і заборонили загальноросійські українські організації «згідно з чинним законодавством» Росії.

Третє, жодна федеральна національно-культурна автономія не може існувати без членських внесків, пожертвувань, коштів регіонального бюджету, підтримки на федеральному рівні, не може бути дієздатною без штатних працівників, без своїх ЗМІ, інтернет-сайтів та ін. Сплата членських внесків у цьому ряді має, на сьогодні, не вирішальне економічне значення. Важливість внесків знаходиться у морально-етичній площині. В цьому напрямку необхідно працювати з членами українських громад, як це роблять російські, білоруські, грузинські, єврейські організації та багато інших.

Необхідно додати, що кожна людина багатомірна і, як свідчить історія людства, недосконала. В ній вільно поєднаються хороші і негативні якості, що в повній мірі і притаманно вище названим особам. Але коли негативні, перверсні індивідуальні симптоми проявляються і беруть верх у ставленні до громади, зводять нанівець загальні заповіді Божі, коли соціально-психологічний синдром «Сигала» (Хаїм Ісакович Сигал*) стає наявним, то від таких осіб треба позбавлятись перш за все у керівництві громад. Май же всі негативні морально-етичні якості «басманних» московських судів, на жаль, в значній мірі притаманні значній кількості членів Правлінь сучасного УКР та «Українці Москви» - семененкам, гіржовим, винникам, скопенкам, шелестам та підставним особам-делегатам з хорового ансамблю все тої ж Скопенко, котрі завдяки її протекції прийняли участь у роботі з'їзду ОУР 2012 року. Це вони чорним гуртом, як зграя єдинокровних родичів московських суддів, здійснили рейдерське захоплення правління VI позачергового з'їзду ОУР у 2012 році, куди їх ніхто не запрошував. І принесли вони в українські громади не мир і злагоду, не духовну єдність і повагу до заповідей Божих і демократії, не чисту любов до України, а брехню, зневіру, зраду, підлість. Всі ці їхні особисті якості проявились і надалі будуть проявлятись. Про це вже свідчать конкретні факти їх діяльності.

У 2001 року Василь Коломацький, Віктор Гуменюк, професор Стефан Паняк заснували для українців діаспори перший Інтернет-сайт «Кобза - українці Росії» (www.kobza.com.ua), який став своєрідним інформаційним довідником, сучасною історико-політичною енциклопедією України для тих українців, корті жили і живуть за межами своєї держави. Нічого рівного по своїй когнітивно-емоційній значимості, об'єктивності і відкритості для пересічного українця не існує не тільки в Російський Федерації, а і за її межами. Існує інше - чорна заздрість, котра сочиться з язиків відвертих недоброзичливців українського руху в Росії, котрі намагаються монополізувати український інтернет-простір РФ, нести своє або наказне уявлення про події в Україні та Росії, та ще сподіваються заробляти на цьому свої бонуси. Саме напередодні Х Конгресу СКУ вони опублікували на сайті УКРРОСІНФО або УКР провокаційного листа, щоб нівелювати багаторічний труд славетних синів і патріотів України. Підписувався той, хто працює не простим технічним працівником, а редактором і перекладачем на сайті російського православ'я в Москві (http://www.patriarchia.ru/ua/) і величає себе «політологом» та «журналістом», а наситили пасквільчик своєю ідеологією відомі сучасні войовничі перевертні. Через те ця московсько-російська «команда» і мовчить з приводу опусу, підписаного байкописцем Московського патріархату В. Гіржовим.

Ви тільки вдумайтеся: в культурну столицю України на Х Конгрес СКУ делегатами від українських громад Росії приїхали В.Гіржов, В.Семененко, С.Винник, А.Шелест - всі вишколені брутальні відступники, котрі прикриваються тим, що їх начебто вибрала громада. Довіри до результатів таких виборів на Х Конгрес немає: вони вибирались делегатами таким же підлим чином, як у травні 2012 року ставали членами правління ОУР, а згодом і УКР, незважаючи на протести значної кількості української громади. Придивимось уважно ще до двох з них.

? С.Винник - юрист за фахом, представник правлячої партії «Единая Россия», голова Регіональної контрольно-ревізійної комісії Омської області, підголосок та аналог котрої в Україні називається «Партією Регіонів». Як відомо, ці Партії не дають ресурсів, вони накидають ярмо. Саме тому за всі роки нападів на українські громадські організації юрист С.Винник жодного разу не виступив з конкретними пропозиціями на їх захист, не підписав жодного протесту у зв'язку зі знищенням ОУР чи ФНКА «УР», не протестував в зв'язку з убивством та побиттям в Росії українських активістів, не реагував на напад на ногінську парафію або зачинення Бібліотеки української літератури у Москві. Він ніколи не ставив перед «своєю партією» питання про припинення переслідування українських громадських організацій або про припинення багаторічної ганебної газової та економічної війни Росії проти України. Звичайно, така людина буде не тільки голосувати, а й агітувати за втягнення України в різні антиукраїнські проекти.

? А.Шелест - член правління ФНКА УР, котру очолює ставленик антиукраїнських сил РФ Б.Безпалько, організація, яку українці Росії об'єктивно вважають підставною і не визнають. Тільки цієї інформації було би досить, щоб ніколи не залучати А.Шелеста до участі у роботі українських громадських об'єднань РФ і за її межами. Але сьогодні ми маємо протилежне: він став депутатом Х Конгресу СКУ від Саратовської області, Саратовського земляцтва українців Поволжя (СЗУП). А остаточно затвердили цю особу делегатом Х Конгресу СКУ все той же член Ради Директорів СКУ Валерій Семененко та керівник делегації від українських громад РФ, згаданий «політолог» та прислужник Патріархії РПЦ Віктор Гіржов.

Шановне керівництво Світового Конґресу Українців, шановні гості Х Конгресу СКУ, делегати! Я впевнений, що Світовий Конгрес Українців як світова українська структура, представляючи інтереси понад 20 мільйонів українців, проводить свою діяльність, базуючись на гуманітарних міжнародних законах, заповідях Божих, на загальнолюдських принципах моралі. Тому прийшов час оцінити і зупинити деструктивну діяльність вище названих осіб. Прийшов час винести справедливе рішення щодо категоричної заборони їх участі у складі керівництва будь-яких українських громадських організацій за межами Росії. Бо вони завжди відстоювали не волю українців РФ, а виключно керуються особистими ганебними інтересами і політичними ідеями тих структур, котрі зацікавлені в розпорошенні позитивних сил українців РФ, в ліквідації їх людських, культурних та національних прав і свобод.

Шановне керівництво Комісії Людських і Громадянських Прав (КЛГП) СКУ, прошу внести мою оголошену пропозицію до протоколу секції і врахувати при підготовці остаточної резолюції.

Щиро дякую за увагу.

Т.М. ДУДКО

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

*Історія з грифом «секретно». Архіви КГБ розповідають. Страшний маскарад Хаїма Сигала. Володимир В'ятрович. - Львів, 2012, с.90-111.

Від редакції: Членам редакційного колективу пощастило перебувати під час виступу на засіданні КЛГП. На жаль, слухацька аудиторія в реалії представляла не те ,чого очікували доповідачі, і Тарас Дудко в тому числі. Не були присутні вільні слухачі ? студентська молодь, пересічні львів'яни та ін. У залі, де відбувалось засідання, було щонайбільше з 20 осіб. Тому важливо, щоб ця інформація потрапила до якомога ширшого кола читачів: як українців Росії, так і світової спільноти.

Нам приємно, що Світовий Конгрес став ареною важливої громадської дискусії, в процесі якої фальшиві маски деяких московських діячів було зірвано. Сподіваємося що від нині через відкрите віктно повіє свіжим повітрям, яке підсилить громадську мужність українців Росії і дасть впевненість у наших силах. Адже чесне слово - то завжди початок.

Бажаємо ще раз підкреслити той факт, що член Ради Директорів СКУ Валерій Семененко не надав громаді звіт за свою роботу в СКУ, і нам майже нічого не відомо про його діяльність в цьому напрямку. Гадаємо, семидесятирічному пану Валерію Семененко давно пора на громадську пенсію.

Тарас Дудко та Наталя Литвиненко-Орлова перед початком засідання Комісії людських та громадянських прав
Тарас Дудко та Наталя Литвиненко-Орлова перед початком засідання Комісії людських та громадянських прав

На світлинах: Тарас Дудко під час виступу на засіданні КЛГП, Х Конгрес СКУ, Львів (20 серпня 2013). Тарас Дудко та Наталя Литвиненко-Орлова перед початком засідання Комісії людських та громадянських прав.