(Інтервю голови Національно-Культурної Автономії українців Новосибірська Володимира Мановича сайту "Кобза" від 14 лютого 2002 р.)

Кор.: Пане Володимире, кілька тижнів тому Ви повернулися із Москви де, взяли участь у "Зїзді вихідців з України". Які Ваші враження від цієї події?

В. Манович: Враження неоднозначні. Сподівався, що політичні еліти України та Росії врешті прийшли до висновку про необхідність змінити довгий період взаємного охолодження у взаємовідносинах на нормальний добросусідський характер стосунків. Особливо це стосувалось політичної еліти Росії, яка взагалі не хотіла визнати незалежність України, демонструючи свої незмінні імперські амбіції. Сподівання були марними. Все вилилося в певне політичне шоу для "замилення" очей суспільству, в тому числі і світовому. Не хочу повторювати думки, висловлені шановним паном Паняком у статті, надрукованій у Віснику УВКР, які я повністю підтримую.

Кор.: Як би Ви могли охарактеризувати ідеологію та можливу політику новоствореної організації пана Ігрунова?

В. Манович: Без політичної волі не може бути ні ідеології, ні політики. Я гадаю, що ця організація мертвонароджене дитя.

Кор.: 8 грудня 2001 року у Москві відбулася Рада ОУР. Розкажіть, як проходила Рада? Чи було дотримано необхідні для подібних засідань норми Статуту (кворум, протокол, порядок денний, голосування, резолюції)?

В. Манович: Вже в котрий раз я не можу дати ради своєму розпачу, коли дивлюсь на нашу всеросійську організацію. Спроби провести Раду ОУР в Києві вилились в ганебні збори керівників, де ніхто не прислуховувався до сусіда, до його думок. Всі українські організації Росії можна розділити на дві частини. Одні нетерпимо ставляться до голови ОУР п. Руденка-Десняка, вважаючи, що фактично він усунувся від керівництва або не виявляє активність, що настала пора міняти політику ОУР. Друга (а це нові члени організації) вважає, що все йде, як потрібно. Таким чином, ми бачимо, що загальноросійську українську організацію роздирають протиріччя, нема зорганізованості і спільності дій в масштабах Росії. Не стала прикладом Рада в Москві, яка, по-перше, була незручно призначена перед початком пленарного засідання, а по-друге, знову вилилась в обговорення ситуації без належного обрання президії, голови зборів, ведення протоколу, голосування, прийнятя резолюцій.

Кор.: Які рішення було прийнято на цьому засіданні ОУР від 8 грудня?

В. Манович: Врешті на цьому засіданні домовились, що група активу бере на себе підготовку до проведення Форуму українців Росії, в тому числі і п. Руденко-Десняк. Були пропозиції провести цей Форум не в Москві, а в провінції, що потребує значно менше коштів.

Кор.: Чи були голосування з таких питаннях, як створення Правозахисної Групи в ОУР, захист парафій УПЦ КП у Ногінську, прийом ОУН Руху до ОУР? Чи дебатувалося питання зміни Статуту, як це пропонувалося у листі Секретаря ОУР Олексія Григоровича?

В. Манович: Було підняте питання прийому ОУН Руху до ОУР і більшість підтримала цю ідею, хоч як такого голосування не було. Але я не памятаю заперечень.

Кор.: Чи Ви підтримуєте ідею, висунуту нинішнім керівництвом ОУР про зміну Статуту ОУР з метою продовження терміну перебування на посаді Голови ОУР (третій термін)?

В. Манович: Эдею зміни Статуту не підтимую. Вважаю, що цього не варто робити.

Кор.: Чи Ви підтримуєте ідею створення Правозахисної Групи ОУР?

В. Манович: Эдею створення Правозахисної Групи в ОУР я особисто підтримав і ввійшов до її складу.

Кор.: Як Ви вважаєте, чому Голова ОУР відмовився від роботи з пошуку фінансів на ІІІ Конгрес? Чи є звязок між тим фактом, що пан Руденко-Десняк після ІІІ Конгресу завершує головування в ОУР, одночасно залишаючись Головою федеральної НКА "Українці Росії"? В той же час ОУР та НКА до певної міри дублюють свої функції.

В. Манович: Пан Руденеко-Десняк як розумна людина не може не відчувати наявність кризи в українському всеросійському русі. Він, на мою думку, завчасно передбачав такий стан речей, який маємо сьогодні і створив національно-культурну автономію українців Росії. На мою думку, в Росії треба мати одну загальноросійську українську організацію, а не розпорошувати сили і кошти. Криза в ОУР назрівала вже давно. Я не хочу звинуватити в цьому одного пана Руденка-Десняка. Всі ми, керівники регіональних організацій, винні в цьому не менше. По-перше, кожна організація потребує самодисципліни, коли прийняті рішення повинні виконуватись. Це стосується перш за все членських внесків, звітування, постійних контаків з вибраним керівним органом. Цього на сьогодні ми не бачимо. Ми, звинувачуючи Москву (тобто Руденка-Десняка), самі не кивнули й пальцем, щоб кардинально змінити такий стан речей ще на ІІ зїзді ОУР, домовитись про дисципліну у виконанні прийнятих зобовязань. А хто заважав нам порозумітися в Києві на ІІІ Форумі? По-друге, розуміючи зайнятість регіональних керівників, я не виправдовую їх (у тому числі і мою) бездіяльність, а в декого і байдужість до загальноросійських справ. Я думаю, що певні державні структури Росії влаштовує такий стан речей в українському русі, а можливо, вони його й підтримують. Шкода, але ми не маємо впливу на політичну еліту Росії, бо як організація дорівнюємо нулю.

Кор.: Як Ви вважаєте, чи виконало нинішнє керівництво ОУР завдання накреслені, ІІ Конгресом українців Росії? В чому головні причини невдачі?

В. Манович: На сьогодні треба констатувати, що керівництво ОУР не виконало завдання, накреслені ІІ Конгресом ОУР. Причини цього я вже пояснив у відповіді на попереднє запитання.

Кор.: Рада ОУР (чи засідання ОУР) від 8 грудня свідчить про поглиблення кризи в ОУР. Який вихід із нинішньої кризи Ви бачите, чи є в ОУР здорові сили, що могли б після ІІІ Конгресу надати організації нового імпульсу?

В. Манович: Я впевнений, що в ОУР є здорові сили, які можуть вивести навіть не ОУР, а український рух у Росії з кризи. Для цього треба обрати до керівних органів людей, яких поважають регіональні організації, і які своєю працею довели відданість українській справі. По-друге, на ІІІ Конгресі українців Росії прийняти рішення про обєднання НКА Росії та ОУР. Дуже важливо, на мою думку, поставити питання перед регіональними організаціями про безумовне виконання рішень керівництва ОУР та координацію дій.

Кор.: Назвіть основні риси, які на Вашу думку мусить мати новий Голова ОУР?

В. Манович: Голова ОУР повинен перш за все бути свідомою людиною, яка може, не шкодуючи себе, відстоювати на всіх рівнях інтереси українців Росії, їх права. Було б дуже добре, щоб ця людина не залежала матеріально від державних структур Росії (що не заперечує отримання коштів від уряду Росії на потреби українців Росії).

Кор.: Ви є головою офіційно зареєстрованої національно-культурної автономії (НКА) українців Новосибірської області. Це досить високе організаційне досягнення оскільки приблизно із 45 регіональних організацій ОУР лише коло 7-8 змогли зареєструвати свої Автономії. Іншим організаціям, як, наприклад, українцям Єкатеринбургу, влада чинить перепони в реєстрації НКА. Скажіть будьласка, чи реестрація НКА справді допомогла українцям Новосибірська досягти більших прав? Чи реєстрація НКА полегшує діалог із владою та виділення фінансів для національних потреб українців?

В. Манович: Хочу сказати, що і Адміністрація Новосибірської області, і мерія м. Новосибірська не чинили перепон до створення НКА. Активність національних організацій в області привела до створення Координаційної Ради при Адміністрації м. Новосибірська. Зараз ставиться питання про створення такої Ради при Адміністрації області. Що стосується прав українців, чи інших національностей, то, звичайно, в статусі НКА є можливість у діалозі з владою відстоювати декларовані права, і це полегшує взаємовідносини.

Кор.: Пане Володимире, у серпні 2001 року ваше місто відвідали Президент СКУ Аскольд Лозинський та Голова ОУР Олександр Руденко-Десняк. В Адміністрації Новосибірської області відбулася зустріч із заступником голови Адміністрації, на якій українцям було обіцяно безплатну телепрограму на муніціпальному теленаналі. Коли ж українські гості відвідали керівника вищезгаданого телеканалу, то зясувалося, що телеканал є приватним, за ефір треба платити, до того ж, Адміністрація весь час погрожує каналу позбавленням ліцензії мовлення. Тобто фактично в Адміністрації українцям, користуючись їх непоінформованістю, відверто водили за носа. Скажіть, будь ласка, чи Голова ОУР мав під час цієї зустрічі інформацію про телеканал, чи він просто не був підготований до обговорення цієї теми? Прокоментуйте, будьласка, цей епізод. Скажіть також чи була реакція протесту від керівництва ОУР на цю зневагу з боку Адміністрації Новосибірської області?

В. Манович: Так, на цій зустрічі заступник голови Адміністрації області п.Титенко заявив, що 21-ий канал підтримується Адміністрацією. Ні я, ні Руденко-Десняк не знали, що така підтримка існує тільки на моральному рівні. Коли ми відвідали телеканал і від його керівництва довідались про дійсний стан речей, то на пресконференції пан Аскольд прямо сказав журналістам, що в Адміністрації їх ввели в оману і що це не робить честі Адміністрації. Що стосується 21-го телеканалу, то зараз ми складаємо угоду між ним і Асоціацією національно-культурних автономій (українці теж входять до її складу). Передбачається створення цаціональних редакцій, в тому числі й української редакції.

Кор.: Чи є у Вашому регіоні зареєстровані парафії УПЦ КП чи УГКЦ? Чи були спроби реєстрації українських парафій?

В. Манович: В нашому регіоні я знаю парафії УГКЦ в Кемеровській та Омській області. Рік тому з благословення єпископа католицької церкви велась служба українською мовою в костьолі, але після відїзду отця Криворучка ці служби перестали вестись. До речі, я тоді співав в невеличкому церковному хорі на цих службах.

Кор.: Як пройшла зустріч з президентом Леонідом Кучмою під час його візиту до Тюмені, які питання на ній піднімалися?

В. Манович: Звичайно, мене дуже схвилювала почесна нагорода, яку я отримав з рук президента України. Я розумію, що це не моя нагорода, а визнання заслуг усіх активістів нашого земляцтва. Але вцілому зустріч у Сургуті, на якій я був присутній, викликала у мене незадоволення приниженою позицією президента Кучми, який відверто проголосив, що Україна не може вижити без нафти і газу Росії. Питання про становище українців у Росії з його сторони не піднімалось. До речі, мер Сургуту співав дифирамби про чудове життя українців у місті, але про те, що на 40 тисяч українців у місті діє лише одна недільна школа, не було сказано. Поїздка Леоніда Кучми до Сибіру, певно, повязана з налагодженням економічних звязків між округом і Україною. Як підкреслив президент, український цукор кращий, але перешкоди на кордоні, повязані з ПДВ, шкодять справі. Є багато можливостей взаємовигідно вести справу з нафтовими компаніями, з адміністраціями сибірського регіону в різних галузях економіки. Було порушено питання отримання пенсій українцями, які заробили її на півночі в Росії. На думку президента воно потребує швидшого вирішення.

Кор.: Чи Вам подобається сайт "Кобза"? Які нові матеріали Ви хотіли б побачити на нашому сайті? Чи Ваша організація хотіла б виставити свої матеріали?

В. Манович: Сайт "Кобза" мені дуже сподобався. Все, що стосується взаємовідносин між Росією і Україною (маю на увазі офіційні документи), аналітичні огляди було б доречним розміщувати на сайті. Хотіли б бачити на сайті і свої матеріали.

Кор.: Ласкаво запрошуємо Вас і Вашу організацію до співпраці на нашому сайті.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s