Друк
Розділ: Об’єднання українців Росії
(Інтервю голови Товариства українців Челябінської області "Троянда"
Василя Вексея сайту "Кобза" від 2 лютого 2002 р.)

Кор: Пане Василю, кілька тижнів тому Ви повернулися із Москви, де взяли участь у "Зїзді вихідців з України". Які Ваші враження від цієї події?

Василь Вексей: Я висловлюю лише свою точку зору і позицію своїх колег - керівників українських організацій. Ми сподівалися на чесний обмін думками про наші справи, про наше становище, про життя українців у Росії і так далі. На жаль, ми цього не відчули і не побачили. Нам наполегливо пояснювали, що Україна бідна, і вона без Росії не проживе. Ось що ми почули протягом офіційної частини зїзду. Але ми ж не малі діти. Серед моїх колег є науковці, керівники підприємств. Я вже прожив у Росії сорок років, я знаю це середовище. І я можу стверджувати, що російський істеблішмент не позбавився до цього дня імперських амбіцій. Що стосується зїзду, то позитивним моментом я вважаю те, що обговорення проблем українців у Росії перемістилося з кухні на державний рівень. Я думаю, в цьому є і заслуга українських громадських організацій.

Кор: Як би Ви могли охарактеризувати ідеологію та можливу політику новоствореної організації пана Ігрунова?

В.В.: Цей зїзд став черговим етапом на шляху формування такої ідеології. Як відомо, існує девять словянських народів. І якщо розглядати ідею словянської єдності, яку нам навязують, то виникає питання, чому ми тільки беремо до уваги Білорусь, Україну та Росію? Радянський Союз розвалився. І Росія відчуває, що без України вона - частина Азії. Спекуляції на нашому спільному словянському корінні просто недоречні. І на зїзді прозвучало, що те, що відбувається зараз, є спробою відновити єдність Росії, України і Білорусі під головуванням Москви. Росії не вистачає належного рівня для того, щоб очолити цей інтеграційний процес, і вона починає говорити мовою ультиматумів: «Ми перекриємо вам газ - що ви будете робити?». Зараз повільно форма тиску видозмінюється. Але ідея залишається старою.

Кор: 8 грудня 2001 року у Москві відбулася Рада ОУР. Розкажіть як проходила Рада? Чи було дотримано необхідні для подібних засідань норми Статуту (кворум, протокол, порядок денний, голосування, резолюції)?

В.В.: Я вже сім років очолюю українську громаду, член ради ОУР, та член Правління цієї організації. Кожен рік я бував у Москві. Я вам скажу, що за чотири роки головування Руденка-Десняка не відбулося жодного засідання Правління і жодної Ради ОУР. Хоч ми збиралися в Москві, але у Руденка-Десняка ніколи не знаходиться часу і можливостей провести Раду. Люди прилітають за тисячі кілометрів, а у голови організації немає часу. Ось такі методи керування. В серпні минулого року ми були в Києві на ІІІ Форумі. Але і тоді у нього не знайшлося часу, щоби поговорити про справи. Напевно, тому, що говорити йому немає про що. В грудні, під час зїзду в Москві, Рада ОУР теж не відбулася. Голова ОУР на наші вимоги провести ІІІ Зїзд ОУР відповідає відмовою і висуває різні ультиматуми. Коли ми ставимо відверті запитання, він повертається і тікає геть. І замість нього встає пан Григорович і починає нам говорити про наші обовязки перед Руденком-Десняком. Тобто насправді, ні Рада ОУР, ні засідання Правління не відбулися жодного разу. І коли пан Руденко-Десняк у Канаді розповідає, як добре живеться українцям Росії, я дивуюся. Я його знаю вже сім років і скажу відверто, що як керівник він собою нічого не являє. Руденко-Десняк часто пише в документах, що "Рада ОУР вирішила". Але насправді Рада не розлядала це питання. Ми ніколи не бачили плану роботи ОУР, чи плану заходів, чи звіту за роботу. Мене як керівника регіональної організації така робота керівництва ОУР не влаштовує.

Кор: Як Ви вважаєте, чому Голова ОУР відмовився від роботи з пошуку фінансів на ІІІ Конгрес? Чи є звязок між тим фактом, що пан Руденко-Десняк після ІІІ Конгресу завершує головування в ОУР, одночасно залишаючись Головою федеральної НКА «Українці Росії»? В той же час ОУР та НКА до певної міри дублюють свої функції.

В.В.: Це московський менталітет. Руденко-Десняк думав просто використати громадську структуру для того, щоб піднятися на якийсь владний щабель. Він навіть був у «списку Гайдара» на виборах. Я вважаю, що це аморально. Тому ніхто з керівників громад з ним працювати не бажає. Ми ще два роки тому хотіли позбавити його повноважень.
Між іншим існує ще одна громадська організація - Національно-культурна автономія (НКА). Він теж її очолює і з тим же самим "успіхом".

Кор: Як Ви ставитеся до ідеї керівництва ОУР змінити Статут ОУР з метою збільшення терміну перебування на посаді Голови ОУР (третій термін)?

В.В.: Я не знаю, звідки виникла ця ідея. Але я знаю, що ніхто з регіональних керівників її не підтримує. І по-друге, ми внесли поправку до Статуту про те, що Рада ОУР може достроково позбавити Голову повноважень. Ми планували це зробити. Тому, напевно, Ради ОУР і не відбуваються. Він ніде не залишиться головувати. Але справа в іншому. За той час, що Руденко-Десняк був керівником, нашому рухові зроблено великої шкоди. Міцну організацію так і не було створено. Ніякої координації діяльності не проводиться. Здається, що зусилля були направлені не на те, щоб нас обєднати, а навпаки, на те, щоб нас розєднати. Він же також мав обовязок представляти наші інтереси перед Києвом. Але і в цьому напрямку нічого не робилося.

Кор: Чи Ви підтримуєте ідею створення Правозахисної Групи ОУР, що займеться документуванням випадків прорушення національних прав українців Росії?

В.В.: Ідея чудова. Нам просто необхідна така організація. Я впевнений, що ми вже давно виросли з "музично-танцювальних штанців". Ми вже піднімаємо і правозахисні, і політичні питання. За нами пильнують. Ми не порушуємо законів, але нам заважають працювати. А ми б хотіли вільно висловлювати свої погляди. Бути вільними громадянами своєї країни.

Кор: Як Ви вважаєте, чи виконало нинішнє керівництво ОУР завдання накреслені ІІ Конгресом українців Росії? В чому причини невдачі?

В.В.: Керівництво ОУР нічого не виконало. Ми сподівалися, що хтось буде в Москві ходити до відповідних кабінетів і піднімати наші питання, говорити про це в пресі, давати прес-конференції і т.д. Але нічого цього не було. Видали кілька беззмістовних газет. І це все.

Кор: Рада ОУР від 8 грудня або те, що мало б бути Радою, свідчить про поглиблення кризи в ОУР. Який вихід із нинішньої кризи Ви бачите? Чи є в ОУР здорові сили, що могли б після ІІІ Конгресу надати організації нового імпульсу?

В.В.: Це залежить від керівника. Я гадаю, що ОУР треба ліквідувати, а залишити НКА. А на місцях ми працюємо. Я зараз, наприклад, допомагаю створювати організації в області. Я вважаю, що регіони працюють. Не працює Москва, тобто керівництво ОУР. Кажуть, що риба гниє з голови.

Кор: Назвіть основні риси, які на Вашу думку мусить мати новий Голова ОУР?

В.В.: З регіонів запитують, а хто може очолити організацію в Москві?Я відповідаю, а чому організацію повинен очолювати москвич? Василь Бабенко з Уфи може приїхати в Москву. Ми можемо взагалі обійтися без голови. Його функції може виконувати Рада ОУР. У нас уже був такий період в нашій історії. Працювала Рада. Хоч зараз, на мою думку, вже є в регіонах люди, які можуть очолити організацію. Потрібен харизматичний лідер, який би користувався повагою членів організації. І на першому місці у керівника мають бути інтереси організації, а не власні. Я пропонував варіант: щороку проводити ротацію керівництва. Я впевнений, що ми вирішимо питання нового керівництва. Воно не таке вже й важке. Ми не будемо концентруватися на Москві, де у нас поки немає відповідних кадрів.

Кор: Ви є головою офіційно зареєстрованої національно-культурної автономії (НКА) українців Челябінської області. Це досить високе організаційне досягнення оскільки приблизно із 45 регіональних організацій ОУР лише біля 7-8 змогли зареєструвати свої Автономії. Іншим організаціям, як, наприклад, українцям Єкатеринбургу, влада чинить перепони в реєстрації НКА. Як ви оцінюєте це?

В.В.: Українці у нас за чисельністю посідають третє місце в області. Мені здається, що російське законодавство не відповідає міжнародним нормам. В усьому світі існує поняття "нацменшина". А в Росії це називається "етнічна спільнота", до якої люди себе можуть зараховувати, а можуть і не зараховувати. І є ще дуже багато іншого підводного каміння, яке робить цей закон напівмертвим, недіючим.

Кор: Скажіть будьласка, чи реестрація НКА справді допомогла українцям Челябінська добитися більших прав? Чи реєстрація НКА полегшує діалог з владою та виділення фінансів для національних потреб українців?

В.В.: Діалог із владою переважно складається на особистих контактах. Майже всюди люди, які були керівниками обкомів зараз керують регіонами. Але закон в цьому відношенні не працює, бо в ньому написано, що "влада може надавати допомогу". Значить, може й не надавати. Тобто, ті питання, що стоять пред нами цим законом не вирішуються і блокуються на місцях чиновниками адміністрацій.

Кор: Чи є у Вашому регіоні зареєстровані парафії УПЦ КП чи УГКЦ? Чи були спроби реєстрації українських парафій?

В.В.: Ні. Релігійних громад у нас немає. Хоча є багато українців грекокатоликів. Але вони відвідують церкву, яку нещодавно побудували німці.

Кор: Чи Вам подобається сайт «Кобза»? Які нові матеріали Ви хотіли б побачити на нашому сайті? Чи Ви хотіли б розмістити власні матеріали на «Кобзі»?

В.В.: Будемо обовязково співпрацювати з людьми, що створили "Кобзу" та наповнюють цей сайт інформацією.