Друк
Розділ: Об’єднання українців Росії

(Інтерв'ю голови Уральської асоціації українців професора Стефана Паняка (Єкатеринбург) сайту "Кобза" від 30 грудня 2001 р.)

Кор.: Пане Стефане, Ви щойно повернулися із Москви, де взяли участь у "З'їзді вихідців з України". Які Ваші враження від цієї події?

С. Паняк: Я їхав на з'їзд, маючи надію, що за 10 років щось змінилося в ментальності російського істеблішменту. Але надія була марною. Ментальність залишилася старою. Політики були витримані, багато говорили про повагу до України…. Але більш відвертими були гості. По їх приналежності до прокомуністичної та проімперської команди можна було зрозуміти, до якої інтеграції нас будуть закликати.

Ніхто не сказав про принципи, на яких має будуватися ця інтеграція. А це я вважаю головним питанням. Якщо в цьому процесі остаточно втрачається мова і культура українського народу, то це все ми вже проходили. Треба відверто говорити про намір остаточної асиміляції українців. М.Жванецький прямо заявив, що кордони мають бути символічними, а від української мови треба відмовлятися. Бо в противному випадку "вы будете говорить на плохом украинском, а я - на хорошем русском и я буду вас переводить". Російські політики весь час наводять приклад європейської інтеграції, але ніколи не згадують про те, що там ніхто не претендує на верховенство, об'єднуються без претензій на асиміляцію і т. д.. Я б вітав інтеграцію на європейських засадах. Але про це ніхто не говорив. Навпаки, нам продемонстрували релікт традиційної російської політики.

Кор.: Як би Ви могли охарактеризувати ідеологію та можливу політику новоствореної організації?

С. П.: Я гадаю, що ідеологія ще остаточно не сформувалася,хоч проявляється явна тенеденція, яка продовжує стару імперську традицію. Це була проба - треба було подивитися, як прореагуєукраїнська еліта і українці в Росії. Передбачаю, що українська адміністративнаверхівка промовчить. Вона звикла оглядатися на Москву, їй завжди було незручно приймати самостійні рішення. Але я маю надію, що не буде мовчати творча інетелігенція та молодь, що виросла в незалежній державі.

Своє бачення проблемипринципів інтеграції я виклав у статті, яку надіслав депутату В.Ігрунову та послу В.Чорномирдіну. В ІІІ тисячоліті не може бути інтеграції на принципах Чінгіс-хана, коли правда була на кінчику меча. Я вражений, наприклад, що ніхто із російських демократів до тепер не спитав себе: а що ж буде з білоруськоюмовою в новоствореному союзі Білорусі та Росії? А це приклад для України.

Кор.: Хто із відомих політиків чи громадських діячів взяв участь у цьому з'їзді?

С. П.: Від імені президентаРосійської Федерації з'їзд привітав голова президентської адміністрації О.Волошин. Були депутати Державної Думи і Верховної Ради України. Із Думи був прагматик В.Лукін - йому далекі інтереси України - він захищав, перш за все, інтереси своєї держави. Досить відверто говорив про необхідність спільної оборони маршал І. Сєргєєв. Як завжди колоритно виступав посол РФ в Україні В.Чорномирдін. Від Верховної Радибули лідер комуністів П.Симоненко, Н.Вітренко, голова ВР Криму Л.Грач. Але ніхто не сказав того, що ми чекали, виступи згаданих "українців" були явно антиукраїнськими.

Кор.: Відомо, що 8 грудня у Москві мала відбутися Рада ОУР. Як проходила Рада? Чи було дотримано необхідні для подібних засідань норми Статуту (кворум, протокол, порядок денний, голосування, резолюції)?

С. П.: Відверто кажучи, Ради не було - необхідні формальності не були дотримані. Була інформація про намічений на квітень цього року ІІІ Конгрес українців Росії. Але вона була подана в сумбурному стилі. О. Руденко-Десняк поставив нас до відома, що він не буде діставати грошей на Конгрес. Коли його із залу запитали, чи буде засідання Ради ОУР, він відповів: "Вважайте це засіданням Ради ОУР". Отже, формально (враховуючи статутні норми) Ради не відбулося. Якщо ж судити по змісту обговорених проблем та питань то це також не нагадувало Раду.

Кор.: Які рішення було прийнято?

С. П.: Була намічена дата Конгресу. Він відбудеться в кінці квітня 2002 року, також узгодили, що буде звітна доповідь О. Руденка-Десняка та дві співдоповіді. За пропозицією, яка надійшла із залу, погодилися на внесення до порядку денного аналітичної доповіді С. Паняка.

Кор.: Чи йшла мова про створення Правозахисної Групи в ОУР, захист парафії УПЦ КП у Ногінську, прийом ОУН Руху до ОУР? Чи дебатувалося питання зміни Статуту, як це пропонувалося у листі Секретаря ОУР п. Олексія Григоровича?

С. П.: Майже нічого з цього не було. Віктор Гуменюк піднімав питання, але воно було поховане. О.Руденко-Деснякне був зацікавлений в тому, щоб його розглядати. Лист Василя Коломацького був розповсюджений серед учасників, але поставлених в ньому питань не розглядали.

Кор.: Як Ви вважаєте, чому Голова ОУР відмовився від пошуку фінансів на ІІІ Конгрес?

С. П.: Важко відповісти на це запитання. Про це треба було б запитати О. Руденка-Десняка. Можу висловити лише свої припущення. Гадаю, він внутрішньопогодився, що не буде головою ОУР, тим більше, що відбув другий термін за статутом. Крім цього, він голова національно-культурної автономії українців Росії. Він заявив, що для проведення III Конгресу потрібно комусь із нас знайти 20 тисяч доларів. Але це абсурд, на мою думку. Як може шукати хтось гроші, якщо не має повноважень? Їх має шукати голова, його знають в московських кабінетах.

Кор.: Як Ви вважаєте, чи виконало нинішнє керівництво ОУР завдання накреслені ІІ Конгресом українців Росії?

С. П.: Гадаю, що більшість регіональних керівниківвідповість негативно. Хоч частково на це є об'єктивні причини. Ми живемо в Росії. А працювати з російською бюрократією не просто. Я не заздрю керівникові, який пробує тут щось організувати. Але в цілому відповідь негативна.

Кор.: Пане Стефане, остання Рада ОУР свідчить про поглиблення кризи в ОУР. Фактично організація досі не виробила чіткої ідеології, ясної політики, не сформувала власного іміджу. В організаційному плані справи ідуть не краще. Який вихід із нинішньої кризи Ви бачите? Чи є в ОУР здорові сили, які могли б після ІІІ Конгресу надати організації нового імпульсу?

С. П.: Питання важке. Важке тому, що може встати питання про можливість існування ОУР взагалі. Треба переобрати керівний склад ОУР. Як це не парадоксально звучить, але я не виключаю можливості збереження в керівному скаладі й О.Руденка-Десняка. Але не в ролі голови організації. Сподіваюся, що оголошений рік України в Росії а також підписана Кучмою Програма підтримки української діаспори можуть допомогти організіціївийти з кризи. Звичайно, люди є. Але в Москві ми не бачимо людей, які могли б очолити організацію. Серед регіональних керівників є достойні люди: В. Бабенко із Башкортостану, В. Сергієнко із Кубані, В.Манович із Новосибірська, Микола Жигло із Ст.-Петербургу і багато інших.

Гадаю також, що немає сенсу вносити зміни до статуту.

Кор.: Назвіть основні риси, які на Вашу думку мусить мати новий Голова ОУР?

С. П.: Основна риса голови ОУР - це талант менеджера, який мусить знаходти спільну мову з регіональними кервіниками іповажати їх. Бо це люди неординарні. Вони зуміли піднятися в регіонах, за роботу їм треба поклонитися …, а їх частенько зневажали…. Це я мав можливість спостерігати. Сьогоднішня трагедія ОУР - це відсутність єдності, яка, в якійсь мірі, на совісті керівництва. Вона виявляється на кожному кроці. Комусь це було потрібно. Друга риса - принциповість у відстоюванні українських інтересів. Не вважаю потрібним створення умов конфронтації з владою (тут треба знаходити спільну мову), але те, що ми спостерігали раніше нас не може влаштовувати.

Кор.: І останнє запитання. Скажіть, чи помітили в ОУР появу сайту "Кобза"? Яка була реакція?

С. П.: Я б сказав, що серйозно "Кобзу" ще не помітили. Хоч дехто в регіонах вже читає наш сайт. Потрібна реклама. Всі відзначають, що дуже важливо мати колективний орган, в якому ми могли б обмінюватися ідеями і інформувати світ про наше життя. Такого інформаційного органу ОУР ще немає. Ні журналів, ні газет. Сьогодні сайт має можливість стати таким органом. Всі привітали його появу, а майбутне залежатиме від редакції і всіх нас.

Увага! При передруці посилання на сайт "Кобза" обов'язкове.