14.09.2002

Шановний Юрію Григоровичу!

Як член ОУР з 1993 р та людина небайдужа до справ організації, вважаю за потрібне дати відповідь на два інформаційні документи, отримані мною електронним шляхом з офіційної електронної адреси Культурного Центру України у Москві. Маю на увазі такі документи:

- "Керівникам українських громадських організацій Російської Федерації - членам Об'єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" від 26.07.2002 за Вашим підписом (Ю.Кононенко);

"З А Я В А Правління Об'єднання українців Росії та Ради Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" від 20.05.2002 за відписами Ю.Кононенка та О.Бондаренка.

В цих документах не відповідають дійсності або частково викликають сумнів такі твердження авторів:

  • "Цей демократичний закон, розроблений з урахуванням вимог міжнародного права та рекомендацій Ради Європи, надає таким організаціям певні права та більші можливості у вирішенні національно-культурних проблем";
  • "Робота Конґресу, на думку його делегатів, була продуктивною; у звітній доповіді О.Руденка-Десняка було докладно проаналізовано як здобутки, так і недоліки в роботі ОУР та ФНКА…";
  • "Прийнято розгорнуту резолюцію з переліком практичних дій, звернення до президентів Росії та України. В цих документах гостро відображена позиція українських організацій Росії стосовно вирішення національно-культурних та інших (зокрема, у галузі пенсійного забезпечення) проблем українців";
  • "Обрано керівні органи ОУР та ФНКА. Їх головою знову став О.Руденко-Десняк…";
  • "Запрошення Архієпископу Адріану взяти участь в Конґресі було передано йому від імені Ради ОУР та Ради ФНКА за тиждень до початку роботи.";
  • "Текст, що виходить за рамки загальноприйнятої моралі, та витриманий у відомих традиціях пошуку ворога та іншої подібної маячні, може викликати у будь-якої нормальної людини лише почуття відвертої гидоти.";
  • "Як нещодавно обраний заступник голови ОУР я ознайомився з цими документами та вважаю необхідним висловити свою особисту думку з цього приводу.";
  • "Як відомо багатьом керівникам українських організацій, після складення мною у 1993 році повноважень секретаря ОУР, я, як і всі, був рядовим членом Ради ОУР від Об'єднання українців Москви. Очевидно, ми перебували з авторами листа у різних Радах - я прекрасно пам'ятаю про засідання, що відбулися в жовтні 1998, квітні 1999, листопаді 2000, серпні та грудні 2001 року (зокрема, у 1999 році - під час конференції керівників українських організацій Росії у Культурному центрі України в Москві; у 2001 - в Києві на ІІІ Всесвітньому форумі українців та в Москві по завершенню з'їзду вихідців з України).";
  • "Я ознайомився також з протоколом засідання ради ФНКА "Українці Росії" від 20 квітня 2002 р. Результати голосування по виборах голови - 6 - за О.Руденка-Десняка, 5 - проти, сам він у голосуванні участі не брав.";
  • "Ми всі були присутні на засіданні Ради ОУР, коли вирішувалось питання обрання голови та інших членів Правління.";
  • "Заступник голови ОУР В.Семененко на засіданні Конґресу зробив заяву, що потрібно внести зміни в Статут, і ця пропозиція була прийнята.";
  • "Нагадаю, напередодні на засіданні Ради у зв'язку з малою кількістю делегатів, було прийнято рішення передати її функції групі реєстрації, що й було виконано.";
  • "Але це ж не заважало будь-якому делегату, зокрема й від "опозиції", встати на Конґресі та вимагати створення мандатної комісії. Одначе, такої пропозиції не надійшло.";
  • "Керівництво не звітувало про фінанси"... Неправда це, звітувало воно й на ІІ Конґресі, й на ІІІ-му... Біда лише в тому, що немає майже за що звітувати.";
  • "Нарешті, О.Руденко-Десняк всі ці роки принципово та гідно відстоював інтереси українства Росії на зустрічах та під час контактів з вищими керівниками нашої держави, незалежно від того, подобалось їм це чи ні.";
  • "В доповіді голови ОУР і ФНКА на Конгресі була дана вичерпна оцінка стану і діяльності українських організацій в Росії, чітко визначені хиби і вади національної державної політики. Були в ній окреслені і можливі шляхи розвитку російського українства.";
  • "Я добре знаю, що О.Руденко-Десняк дуже критично і тверезо ставиться до своєї роботи, бачить її недоліки і готовий підтримати будь-яку розумну ініціативу.";
  • "…тим більше, що голова ОУР неодноразово на різних громадських і інших представничих зібраннях виступав з різкою критикою державної російської політики в національній галузі.";
  • "І не було зробленої ним жодної заяви від імені громади, яка б зашкодила її інтересам.";
  • "…чи може так звана "опозиція" хоче зі зброєю в руках піти на владу!?";
  • "У мене склалося враження, що керівники деяких осередків, зокрема й тих, що не входять до ОУР та ФНКА, приїхали на Конгрес не працювати, не шукати спільно шляхів поліпшення роботи, а з єдиною метою - "звалити" керівника федеральних організацій…";
  • "Були, як і я, свідком того, що О.Руденко-Десняк просив зняти його кандидатуру з голосування. Це прохання не було задоволене більшістю присутніх".
  • "Головне зараз, на мій погляд, - виконання рішень ІІІ Конгресу…";
  • "М.Жигло, В.Любченко, Б.Пиріг, чиї прізвища стоять під документом, вже сказали, що нічого не знають про існування такого листа, вони його не підписували.";
  • "За наявності ж підписаних документів особами, які дійно мають таку думку, їх можна було б розглянути у встановленому статутами ОУР та ФНКА порядку…".

Нижче подаю мої відповіді в порядку вказаних попередньо пунктів.

  • Федеральний Закон "Про НКА" має значні хиби. Зокрема, при третьому читанні у Думі з нього випало саме визначення "національні меншини", будучи замінене аморфним терміном "національні общини" (куди зараховується і титульна нація - росіяни). Крім того, закон не передбачає чітку форму контролю над його виконанням. У нинішній формі закон про НКА не працює і в даний момент до нього плануються численні поправки;
  • Як відомо, ІІІ Конгрес було зірвано протистатутними діями "московської групи", до якої входили і Ви, Юрію Григоровичу. В Автономії голосування дало результат 6 - "за", 6 - "проти". Тобто О.Руденка-Десняка обрано не було. Протокол засідання Автономії не було показано жодному члену НКА. В нинішній момент результати Голосування в Автономії оскаржуються у суді в той час, як О.Руденко-Десняк категорично відмовляється надати протокол В.Зоричу (Москва) для об'єктивного розгляду справи у суді.

При голосуванні в ОУР альтернативне голосування по кандидатурах О.Руденка-Десняка та П.Поповича (Москва) дало результат 17:17. При цьому "московська група" голосувала 5-ма мандатами у той час, як норма представництва від регіонів була встановлена - один делегат від регіону. Тобто реальний результат мав бути 17:13 на користь П.Поповича. Саме відсутність Мандатної комісії дозволила "московській групі" отримати "перемогу". Що в результаті привело до розколу нашого руху.

Чи можна це вважати продуктивною роботою?

Доповідь О.Руденка-Десняка була незмістовною. Не було проаналізовано ні сучасний стан українства, ні конкретні організаційні напрямки на майбутнє, ні співпраця з Україною, ні наші політичні контакти в політичних колах Росії. Ні словом не згадано про Ногінськ, про порушення прав мігрантів-українців, українофобну істерію в російських ЗМІ. Не проаналізовано наслідки розформування Міністерства національностей РФ, формальний характер ІІІ Всесвітнього форуму, візит Комісара ОБСЄ Макса ван дер Стула до Росії і т.д. Тим більше, що за всі 9 років громадської кар'єри в ОУР та НКА О.Руденко-Десняк так і не пояснив своїх політичних поглядів та концепції розвитку українського руху (ні в публічних виступах, ні у вигляді аналітичних документів). Не роз'яснив цих позицій і ІІІ Конгрес. Нам також досі невідома біографія О.Руденка-Десняка, хоча публікація біографії є стандартною вимогою у громадській роботі;

Якщо судити по копіях документів, з якими я ознайомився, обидва Звернення до президентів не відображають реального трагізму ситуації українців у Росії, діаспори, що приречена на швидку асиміляцію і що не має реальних політичних важелів, щоб захистити свої права. У Зверненнях не вказано ні на дисбаланс у забезпеченні національних прав українців у Росії та росіян в Україні, не вказано на провал Україною Програми "Діаспора до 2000 року", не вказано на численні порушення прав українців Росії та мігрантів з України, на стан української церкви у Росії, на шовіністичні випади політиків на зразок Ю.Лужкова та В.Жиріновського. На мою думку, Звернення мали би бути більш конкретними і нести у собі тон стурбованості та справедливих вимог. З моєї точки зору, обидва Звернення не виправдали сподівань учасників Конгресу.

Хотілося б знати, чи було голосування по цих документах на Конгресі?

  • По цьому пункту прошу звернути увагу на відповідь за пунктом 2). Реальний статус О.Руденка-Десняка нині вирішується судовим порядком. Група регіонів АУГР не визнає його головою ОУР.
  • Архиєпископа Адріана було запрошено на Конгрес телефонічно за тиждень до події. Ні форма запрошення, ні термін не є відповідними статусу владики у нашому русі. Фактично, мова іде про певну демонстрацію зневаги (хоча і у пом'якшеній формі) до провідного церковного діяча. Зазначу, що О.Руденко-Десняк практично не працює в ділянці розвитку української церкви у Росії і повністю відмежувався від вирішення ногінської проблеми;
  • Подібне ставлення до громадських діячів українського руху у Росії є неетичним і суперечить духу національної солідарності. Саме брак цих двох фундаментальних понять у Вашому світогляді дозволяє Вам робити подібні заяви "за гранню фолу". Не можу погодитися з подібними висловленнями ні за фактом, ні за етикою.
  • Хотілося б знати, за яких обставин Вас було обрано заступником голови ОУР. Чи було відповідне голосування, де протокол засідання ОУР? Професор С.Паняк (Єкатеринбург), присутній на Конгресі, не пригадує процедури виборів на жодну посаду в ОУР, крім вже вищезгаданих т.з. виборів голови ОУР. Крім того, Статутом ОУР не передбачаються посади заступника голови ОУР. Прошу пояснити, хто і як отримує подібні посади в організації;
  • З 1996 року я проживаю у Канаді, тому у своїх твердженнях покладаюся на свідків подій, яким довіряю. Серед таких діячів нашого руху - проф. С.Паняк (Єкатеринбург), В.Манович (Новосибірськ), В.Вексей (Челябінськ), В.Гуменюк (Москва) - жодний не може підтвердити факту проведення Ради ОУР у часі між ІІ-м та ІІІ-м Конгресами. Більше того, усі однозначно стверджують - Рад ОУР не було, незважаючи на вимоги регіональних керівників їх провести. Ні разу не збиралося і Правління Ради ОУР.

Щоб скоротити аргументацію з цього пункту, наведу лише спростування факту проведення трьох останніх "Рад ОУР", поданих у Вас:

а) статус зборів 1999 року було визначено як Конференцію. Що не є Радою ОУР. Конференція не мала повноважень Ради і не приймала рішень від імені Ради;

б) в серпні 2001 року в рамках ІІІ Всесвітнього Форуму було проведено засідання делегатів та гостей Форуму, на яких було обрано 7 членів УВКР від Росії. Я був присутній на цьому засіданні, виступав на ньому. Можу стверджувати, що це засідання не мало статусу Ради ОУР, ні за складом учасників, ні за характером розглянутого питання, ні за узгодженим форматом засідання. Інших засідань керівників українських організацій ОУР протягом ІІІ Форуму не було;

в) у грудні 2001 року відбувся сумновідомий З'їзд вихідців з України, на якому пролунало немало українофобських випадів. В цілому з'їзд пройшов у ностальгійному тоні "інтеграції України у Росію" та приниженні її суверенитету та мови її народу. У ці ж дні у Культурному Центрі України відбулася зустріч учасників З'їзду із послом України Миколою Білоблодським. В кінці зустрічі О.Руденко-Десняк взяв слово та повідомив делегатам дату проведення ІІІ Конгресу українців Росії. Порядку денного не приймалося, голосувань не було. Після отриманої інформації пролунало питання із залу: "Коли буде проведено Раду ОУР?" На що О.Руденко-Десняк відповів: "Вважайте це засіданням Ради ОУР" і залишив збори. За Статутом ОУР подібної заяви голови недостатньо, щоб визнати зустріч з послом України Радою ОУР. Це протистатутно і суперечить здоровому глузду.

  • Ніхто крім, можливо, деяких членів "московської групи" не бачив ні протоколу засідання НКА, ні протоколу засідання ОУР, ні звітів Ревізійних комісій обох організацій. Свідки стверджують інші цифри голосування в НКА. Хотілося б мати змогу ознайоимтися з усіма протоколами та розглянути їх чинність у судовому порядку. Чи не могли б Ви посприяти, щоб члени ОУР нарешті ознойомилися з протоколами? Це реально зняло б багато непорозумінь;
  • Свідки засідання ОУР стверджують, що список Ради ОУР не було затверджено жодним рішенням, серед учасників зборів ОУР були присутні не члени Ради ОУР (зокрема Ю.Кононенко, В.Крикуненко, В.Скопенко). Таким чином, вважати, що в рамках ІІІ Конгресу відбулося засідання Ради ОУР, не можна. (Або прохаю надати відповідний протокол із затвердженим списком членів Ради ОУР та протокол засідання Ради ОУР), а також час та імена свідків цього засідання.
  • Згідно із Статутом ОУР внесення змін до Статуту можуть бути зроблені лише 2/3 голосів делегатів Ради ОУР. Жодного голосування (ні навіть обговорення) змін Статуту ОУР не було. Таким чином, будь-які зміни Статуту ОУР після Конгресу є незаконними. Ваше твердження в даному випадку видає наміри "московської групи" фальшувати Статут ОУР. Це неприпустимо і стане предметом ще одного судового позову.
  • Засідання Ради ОУР рамках ІІІ Конгресу українців не було (див. пупкт 10)). Відповідні рішення про необов'язковість Мандатної комісії приймалися келійно "московською групою". Зроблено це було з метою затвердити мандати усіх членів з Москви, щоб їхніми голосами обирати нове керівництво. Саме це ми називаємо "авторитарним стилем та порушенням внутрішньо-організаційної демократії". Критика керівництва за подібний стиль проведення зборів лунала ще після грудневої зустрічі у Культурному Центрі України, але була проігнорована колишнім керівництвом ОУР.
  • На засіданні ОУР в рамках ІІІ Конгресу лунали численні протести з приводу відсутності належної процедури затвердження мандатів, які одноосібно на своє уподобання роздавав колишній секретар ОУР О.Григорович(Москва). Зокрема, протестували проф.С.Паняк та В.Вексей. Але ці протести були проігноровані ведучими засідання ОУР.
  • Жодного фінансового звіту не було зроблено, ні в ОУР, ні в НКА. Це засвідчують усі учасники. Той факт, що не всі регіональні організації вчасно сплачували членські внески, не позбавляє керівництво обов'язку звітування за отримані фінанси. Заява, що керівництво ОУР "не має за що звітувати", не відповідає фактам. Наведу лише деякі:
  • голова ОУР влітку 1999 р. отримав 1000 ам.дол. від президента СКУ А.Лозинського.
  • під час візиту Комісара ОБСЄ Макса ван дер Стула О.Руденко-Десняк отримав від нього невідому суму на покриття подорожніх витрат свідків від української громади на зустрічі з Комісаром. У той час як самі свідки (проф.С.Паняк та інші члени громади) мусили розписуватися у пустих відомостях про отримання грошей від Комісара (отримані суми не були заповнені у відомостях). Саме О.Руденко-Десняк надавав пусті відомості для підпису. Оскільки реальна отримана О.Руденко-Десняком сума залишилася невідомою, українська громада мала право знати цю цифру. (Взагалі, чи не дивує Вас подібна форма роботи з фінансовими документами?);
  • у грудні 1998 році О.Руденко-Десняк був делегатом VІІ Світового Конгресу українців (Торонто). При цьому він отримав 800 кан.дол від голови КЛГП пані Христини Ісаїв (Торонто). Крім того, О.Руденко-Десняк відмовився від безплатного приватного проживання у Торонто і натомість близько тижня провів у готелі, де номер коштував 160 кан.дол. за день. Хотілося б знати, хто покривав витрати за це перебування. Якщо це не були особисті витрати голови ОУР, то громада має право знати джерело цих грошей (за інформацією, отриманою мною від О.Руденка-Десняка, спонсором його подорожі був А.Штефан (Москва), що також у цей час перебував у Торонто на запрошення СКУ);
  • уряд Росії виділяв фінанси на фестивалі Ю.Кошиця, на фестиваль-лабараторію у Лазаревському, на інші проекти. Як голова Автономії О.Руденко-Десняк мав прозвітувати перед громадою за суми, виділені державою на українські культурницькі проекти. Державні гроші треба вміти рахувати, показуючи повагу до них. Недостатньо робити твердження "держава мало дала". Гроші люблять рахунок.
  • О.Руденко-Десняк у 2001 р у Торонто повідомив, що друк пілотного номеру "Українського огляду" коштував 2.5 тис. ам. дол. До ІІІ Конгресу вийшло разом 3 числа газети. Звідки у бідного ОУР взялися ці суми? Хто узгоджував бюджет цієї газети?
  • На проведення ІІІ Конгресу ОУР отримало певні фінанси із невідомого джерела. Хто і на яку суму профінансував Конгрес?

Отже, факти свідчать, що в ОУР та Автономії гроші були. Саме за них треба було надати звіт згідно із статутами обох організацій. Вимоги звітів лунали і до Конгресу і під час Конгресу. Нині це питання розглядатиметься у судовому порядку.

Членам ОУР дуже мало відомо про політичну позицію О.Руденка-Десняка у його контактах з федеральними органами влади. Ні список зустрічей, ні їх зміст не доводилися до відома членів організації. Ми не знаємо також про політичну діяльність представника ОУР у КНОР та у Консультатувній Раді при уряді РФ. Оскільки за посадою О.Руденко-Десняк був публічним політиком, він був забов'язаний інформувати громаду про ці контакти та зміст переговорів.

Як член Ногінського Комітету, відзначу лише один факт, що голова ОУР повністю здав інтереси ногінських парафіян і свідомо не займався їх захистом. Ні на федеральному, ні на іншому рівнях.

  • З цього пункту прошу переглянути аргументацію пункту 2).
  • О.Руденко-Десняк жодного разу не відреагував на критику у свій бік. Особисто я, як особа, що критикувала колишнього голову ОУР і публічно, і в особистих розмовах, можу стверджувати - жодної реакції на критику не помітив. За спостереженням характерна реакція - зверхня іронічна посмішка, іноді грізні тиради або найчастіше - мовчанка. Жодної реакції ми не бачили на провал ІІІ Конгресу. Такої ж думки і керівники українських організацій, прошу перечитати інтерв'ю на сайті "Кобза". Там з грудня 2001 р вільно висловлюються авторитетні керівники ОУР, але ми, на жаль, не бачили жодної реакції з боку О. Руденко-Десняка. Та і як можна очікувати реакції на критику від людини, яка в публічній доповіді перед громадою у Торонто допустила відверто принизливі зауваження на адресу українських активістів у Росії (перегляньте стенограму виступу на вищезгаданому сайті). Для мене очевидно, що психологічно О.Руденко-Десняк вважає себе "начальником діаспори" і реагувати на критику "підлеглих" вважає абсурдом. Тобто після 9 років виконання громадських обов'язків він досі не виробив у собі основних рис громадського діяча.
  • З цього пункту прошу переглянути аргументацію пункту 15).
  • Наводжу лише один приклад, свідком якого був сам. У Торонто у 2001 р. на зустрічі з громадою О.Руденко-Десняк таким чином публічно висловлювався з ногінської проблемі. "Парафіяни самі винні, що вчасно не переєстрували парафію", а також "справа упирається у рішення суду". Обидва вислови є політичним захистом відомчих інтересів Московського Патріархату, який веде відкриту війну проти українського православ'я, як в Україні, так і у Росії. Подібна позиція колишнього голови ОУР суперечить рішенням ІІ Конгресу українців Росії та інтересам нашої діаспори.

Відзначу також, що, на мою думку, втягнення ОУР в антиукраїнське шоу "вихідців" депутата Ігрунова також було політичною помилкою О.Руденка-Десняка, що нанесла шкоди іміджу нашої організації. Є й інші приклади подібної безпринципності чи надмірної компромісності колишнього голови ОУР.

20) Подібне Ваше зауваження є провокацією. Це є Вашою особистою вигадкою, і не має жодних реальних підстав для твердження. Подібні Ваші політичні висловленя є спробою кинути тінь на увесь наш демократичний рух у Росії. Не маючи жодної поваги до "московської групи" як політичного цілого, все ж зазначу, що серед цих діячів жодний не опустився і не опуститься до подібної "аргументації", що рівносильна доносу у КДБ у часи "світлої" радянської доби. Я не можу повірити, що це написала Ваша рука, Юрію Григоровичу.

Частково вірне твердження. Так, тодішня опозиція однозначно визначилася щодо неприйняття кандидатури О.Руденка-Десняка. Ця позиція була публічно висловлена в публікації сайту "Кобза". Крім того, моє розгорнуте інтерв'ю сайту "Кобза" "Завжди радий допомогти голові ОУР" було надіслано мною О.Руденко-Десняку з метою підтвердження фактів. У телефонній розмові О.Руденко-Десняк підтвердив, що "по фактах претензій немає" і категорично відмовився дати інтерв'ю "Кобзі" (навіть за умови наперед узгодженого списку запитань). Так що наміри опозиції в цьому питанні були відомі і сумнівів не викликали. Навпаки, опозиція відкрито апелювала до громади.

Але я не погоджуюся з Вами у тому, що опозиція не мала конструктивної програми. Опозиція підготувала два прекрасних змістовних документи - "Аналіз ситуації в ОУР" та "Проект реформи ОУР". Крім того, наш сайт підготував 4 Проети резолюцій, пізніше прийнятих ІІІ Конгресом. Саме ці документи на новому рівні висвітлили як проблеми ОУР, так і пророблену в ОУР роботу, а також накреслили майбутні завдання ОУР. Документи охоплювали і нову структуру ОУР, і систему збору внесків, і наші контакти з Україною, діаспорою та владою. Опозиція мала наміри у випадку перемоги реалізувати ці ідеї в ОУР. І я вірю, що ці ідеї знайдуть своє втілення у тій чи іншій формі (чи в ОУР чи в АУГР). Але саме неувага до поглядів опозиції, бажання заткнути "опозиціонерам" рота, бажання політичної перемоги за будь-яку ціну, продемонстровані "московською групою", і стали причиною образ і розколу. Ваша зневага стала причиною відторгнення регіонів АУГР. Якщо Ви не відчуваєте цієї проблеми, то навіщо Ви взагалі взялися за політику? І запевняю Вас як директор сайту і людина, що стежить за подіями, - ви знаходитеся за місяці часу (максимум - два місяці) від створення АУГР та поступового відходу регіонів від ОУР. Не самозаспокоюйте себе сентенціями на кшталт "розколу не буде". Пораджу Вам також єдиний шлях зупинити цей процес - відмежувати від нашого руху Руденка-Десняка, а також надати протоколи зборів та хоча б приблизний фінансовий звіт обох організацій. А далі так чи інакше постане питання влади в ОУР…

22) Так, мені відомо, що О.Руденко-Десняк після Конгресу публічно підкреслює, що він "чотири рази складав свої повноваження…" і т.д. Але зовсім не дивно, що коли О.Руденко-Десняк "знімав" свою кандидатуру саме Ви, Юрію Григоровичу, "умовляли" його балотуватися знову. Навіщо сьогодні згадувати про цей примітивний політтехнологічний трюк, який не має нічого спільного зі справжніми політичними позиціями?

Виконання рішень Конгресу блоковане такими факторами: відсутністю легального керівництва діаспори (а фактично - двома керівництвами); наявністю двох пакетів рішень та резолюцій Конгресу (від "московської групи" та регіонів АУГР); судовим позовом, відсутністю програми дій у "московської групи"; процесом організаційного становлення регіонів АУГР; інформаційною війною між протилежними сторонами в ОУР; невизначенністю навколишнього світу щодо подій у нашому русі.

Лише час покаже, що ж насправді стало справжніми рішеннями Конгресу і на які юридичні організації воно поширювалося.

  • Дякую Вам за подібне зауваження. Підписи збиралися по телефону і в деяких випадках за відсутності керівника організації підпис ставив його заступник. Звичайно, список підписантів має бути ще раз узгодженим. Принаймні, у Бюлетні сайту "Кобза" при публікації Заяв ми зняли підписи вищезгаданих осіб, покладаючись саме на Вашу інформацію. Було б також приємно, якби подібна коректність поширювалася і на Вашу особисту політичну роботу;
  • Гадаю, що на нинішньому етапі вже запізно очікувати, що керівники регіональних організацій, що вже двічі надіслали Вам тексти Заяв і отримали лише реакцію сумніву в ідентичності текстів, стануть втретє надсилати документи, лише, щоб переконати Вас, що документи не фальшивка. Це несерйозно. До того ж О.Руденко-Десняк вже мав телефонний контакт з Василем Бабенком (Башкортостан) і мав змогу переконатися, що позиції регіонів АУГР залишилися без змін. (Цікаво, чи повідомив він Вас про цю розмову?). Тому, якщо Ви щиро турбуєтеся проблемою відходу опозиції, телефонуйте в регіони зараз і ведіть з ними конструктивні переговори. Хоча по тону Ваших заяв виглядає, що Вас зовсім не турбує перспектива розколу діаспори.

Щиро бажаю Вам розібратися більш детально у справах, яким Ви вірішили присвятити свій час. На цьому етапі Ваша політична діяльність викликає відверте розчарування, і це тим більше прикро, що Ваш авторитет в ОУР був традиційно високим, і я особисто завжди поважав Вас. Особливо впадає в очі пункт 20). До цього часу публічних доносів в ОУР не було.Та і Вам, Юрію Григоровичу, репутація другого Павліка Морозова, гадаю, ні до чого.

Але, як каже приказка "пєрвий блін комом". Бажаю Вам урахувати мою небайдужу критику.

Користуючись можливістю, нагадаю, що 29 вересня виповнюється 5-та річниця Ногінського погрому, і це в той час, як кинуті напризволяще парафіяни готуються зустріти вже п'яту зиму у приміщенні з відключеним світлом та газом.

З повагою,

Василь Коломацький

член ОУР (фракція "регіони АУГР")

Канада

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка