На московському Арбаті лунали вірші поета, який своє життя поклав на олтар боротьби за незалежну Україну

У Національному культурному центрі України в Москві відбувся літературознавчий семінар «Василь Стус у перекладах російською», присвячений 80-річчю від дня народження поета. Захід був організований спільно з Громадською організацією «Український фонд культури».

Протягом вечора син Василя Стуса, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус розповів присутнім про маловідомі сторінки біографії поета, власне сприйняття батькової творчості та її значення у своєму житті.

Пролунали вірші Василя Стуса, присвячені Батьківщині, рідним та окремі зразки його ранньої поезії.

Власні вірші прочитав також лауреат літературної премії «Золотий кларнет», поет Ярослав Корнєв.

У вечорі взяли участь українські та російські літературознавці, перекладачі, поети і журналісти.

І поезій Василя Стуса:

ВЕРЕСНЕВА ЗЕМЛЯ

           Земле моя,
           всеплодющая мати!
           І.Я. Франко

Я до тебе прийду і змовкну.
І нічого тобі не скажу.
Пожури ти мене,
Пожур —
Вже чи лагідно, чи жорстоко.
Земле рідна! Сором мені —
Що докину до твого золота?
Марно зринули юні дні,
Нині ж сушить мене гризота.
Разом з осінню я догорів,
Листям осені опадаю,
І між млисто-гірких вечорів
Неприкаяний, сам блукаю.
Осінь крилами в груди б'є.
О, Вкраїно моя осіння!
Чом забракло мені уміння
Звеселити серце твоє?
Голубінь моя, голубінь!
Розтривого моя і муко!
Чом не можу я дать тобі
Своє серце — у добрі руки?
О, коли б то, коли б я зміг!
Рідну землю, тривогами краяну,
Проорав би, як переліг,
В ріллях радості неокраїх!
Земле рідна! Тобі одній
Я волів би служить до скону.
До твоїх до прийдешніх днів
Дотягнутися б хоч рукою.

***

Моя Україна забула
Сміятись. Вона гомонить.
Моя Україна не вщухла
Од прагнення жить.
Моя Україна не знає
Веселих світань.
Моя Україна палає
У мить догорянь.
Моя Україна тривожиться,
Бунтує, буя.
На чорнім рабованім торжищі
Вкраїна моя.
Її догоряє майбутнє
І тужить, ридає,
І в передвечірній сутіні
Лиш руки ламає.
І дивиться в небо — о, де вони
Надії і голуби?
Лиш демони, демони, демони
Старої ганьби.
Злітаються — ніби на здобич,
Злітаються спроквола
На роздоріжжя розтоптані,
Розіп'яті край села.

Сайт НКЦУ/Cайт «Кобза»

На світлинах: Василь Стус. Виступає син поета Дмитро Стус. Учасники вечора.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s