Язык до Киева доведет...
Язык до Киева доведет...

Народна дипломатія у форматі сучасних ІТ-технологій

Учергове український світ сколихнуло «мовне питання». І проект «видатних законотворців», «державних мужів» Ківалова та Колесніченка став лишень детонатором у критичній масі старих образ. Втім люди, народ, не важить, українці вони чи росіяни, громадяни Незалежної України чи Російської Федерації, на відміну від цинічного прагматизму політиків, розмірковують мудро, говорять та діють як підказує серце. Наш постійний дописувач пан Валентин Іващенко із Санкт-Петербургу надіслав на адресу КОБЗИ ось ці «народні коменти» із Інтернет-спілкування. Нам вони також видалися цікавими. Пропонуємо вашій увазі. І нехай у стосунках між двома народами переможе шляхетність, щирість і здоровий глузд.

Оригінал можна побачити тут: http://ruda-pani.livejournal.com/292340.html#comments

Автор історії «Руда Пані (Ruda_Pani)».

Дело было в декабре прошлого года в Киеве, на Центральном железнодорожном вокзале. Если кто не местный: там сразу слева от входа, в главном зале, висит на стене огромное расписание движения поездов. Так вот, стою я возле этого самого расписания, ищу нужную мне информацию. Сзади подходят две какие-то дамочки средних лет, по выговору сразу слышно: "мааасквички". Да, и тональность привычна для "мааасквичей" (не путать с москвичами!) - повышенная,

Где-то через минуту одна спрашивает у другой:
- Слушай, а что такое "хвылыны"?
Вторая, хихикая, отвечает:
- Да, кто их, хохлов этих идиотских, знает...
Первая, через пару секунд, с возмущением:
- Представляешь, это, оказывается, минуты!
Вторая, снова, начав ржать, отвечает:
- Всё у этих хохлов, как не у людей. Не могут, что ли, написать по-человечески "минуты", «хвылыны" какие-то дебильные придумали...

Матюки я, естественно, опустила.

Почему я об этом написала именно сейчас? Я украинка, уже давно живу в России, и таких (или подобных) примеров отношения русскоязычных к украинскому языку (причём на его Родине!) могу привести сотни. Не секрет, что подавляющее большинство россиян - люди с имперскими убеждениями разной степени поражения головного мозга. Но, ни к какому другому языку у них нет такого негативного, презрительного, отрицательного отношения, как к украинскому. По моим собственным наблюдениям, разумеется.

И причина тут, думаю, в следующем: те из моих земляков "в Украйне и не в Украйне", кто учился ещё в советской школе, наверняка, помнят обычное в те времена утверждение, что "украинский язык отличается от русского всего-то парой букв". Это вдалбливалось нам ещё в начальной школе, и для детей, которые росли в двуязычной среде, казалось совершенно естественным. Вплоть до первого моего практического опыта. Помню, как сама была поражена, попав в 13 лет впервые в Москву, когда поняла, что москвичи совершенно меня не понимают, когда я говорю по-украински…
А большинство русских, никогда в жизни по-настоящему даже не слышавших украинскую речь, до сих пор пребывают в убеждении, что украинцы - это "почти" русские, как и украинский - это "почти" русский язык. А поскольку с их имперской точки зрения быть русским - это почти то же самое, что быть Богом, они милостиво готовы считать украинцев почти равными себе, и не понимают и часто негодуют, почему мы не хотим и даже не собираемся преодолеть эту "крошечную" разницу.

Насильственное насаждение в Украине русского как второго государственного - это вовсе не шаг к сближению двух народов. Куда уж ближе-то? Нет! Это закрепление права описанных мной в самом начале поста московских хабалок издеваться и смеяться над моим родным украинским языком. У меня на Родине. И что самое унизительное: с помощью украинского же закона.

До слова. Хронологія русифікації.

1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».

1863 рік. Валуєвський циркуляр: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії».

1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонської та Чернігівської губерній.

1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.

1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.

1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.

1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.

1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».

1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.

1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.

1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.

1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.

1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському в Полтаві не дозволено промови українською мовою.

1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.

1906 і 1907 рік. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.

1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.

1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.

1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.

1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях компактного проживання українців.

1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.

1939 рік. Після «визволення» Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.

1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.

1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС - нова програма партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ.

1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.

1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива «Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах».

1979 рік. Ташкентська конференція - «Російська мова - мова дружби народів».

1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу «Про поліпшення вивчення російської мови у школах республік». Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.

Із коменту на історію, розміщену Рудою Панею. Автор «Grend»:

Полупустая маршрутка «Луцк-Тернополь»

Бабушка (снисходительно)
Водитель (с которым мы говорили в Луцке)
Бабушка (вытаращив на меня глаза)
Я
Бабушка (восторженно-подозрительно)
Я показываю российский паспорт, где место рождения - «Москва»
Бабушка гладит меня по плечу: Ой, сынок, да ты ж лучше нашего Азарова
Водитель и немногочисленные пассажиры ржут.

Бабушка
- Спасибо тебе!
(Естественно, весь диалог б

Вот за это "спасибо" мне стало очень неудобно. Поскольку минимальное знание английского, французского, немецкого считается нормой. А за минимальное знание украинского
Дорогие украинские друзья! Простите нас, пожалуйста, за наших хамов.

Від редакції КОБЗИ. Як то кажуть, що тут додати? Народна дипломатія, нехай і через ІТ-технології, живе і перемагає! Будемо сусідити, поводитись дружньо, поважаючи і зберігаючи кожен своє! (Бо кожен народ має СВОЇ святині). І тоді світ буде, насправді, СВІТОМ, а не ницістю, облудою і непроглядною темінню.

'Минута' чи 'хвилина'...
'Минута' чи 'хвилина'...
Без слів
Без слів
Фрагмент листа українця Степана Кожум'яки до Спілки письменників України з вимогою вжити заходів проти дискримінації української мови, 1968 рік
Фрагмент листа українця Степана Кожум'яки до Спілки письменників України з вимогою вжити заходів проти дискримінації української мови, 1968 рік
Язик і мова
Язик і мова
Політика і кольори, 2012 рік
Політика і кольори, 2012 рік

На світлинах: Язык до Киева доведет... ''Минута'' чи ''хвилина''? Фрагмент листа українця Степана Кожум'яки до Спілки письменників України з вимогою вжити заходів проти дискримінації української мови, 1968 рік. Язик і мова. Політика і кольори, 2012 рік.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s