Друк
Розділ: Київська Русь (Южно-Сахалінськ)

Хоккайдо, самий північний острів Японії. Як сахалінці повезли українські пісні на північний японський острів Хоккайдо

З 2-го по 8 жовтня 2009 року наші сусіди із Країни - Схід Сонця мали можливість познайомитися не тільки з творчістю народів півночі Сахаліну та Южно-Сахалінського лялькового театру з програмою «На Івана Купала», але й з українською піснею. Відчути її мелодику, красоту звучання та гармонію.

Делегацію очолювала Валентина Понизова - працівник Сахалінського обласного науково - методичного центру. Приймаючою стороною було Хокайдське товариство «Японія - Росія». Зразу по прибутті (строго по графіку, через 5 годин ходу від порту Корсаков) в порт Вакканай, 2 жовтня делегація відправилася в порт Найоро де відбулася привітальна вечеря.

Наступного дня перша вистава - концерт відбулася в залі міста Найоро, що вміщував 300 осіб глядачів. Вечеряли артисти в автобусі по дорозі до колишньої столиці зимової Олімпіади Саппоро, але ніхто не переймався незручностями, бо автобус рухався по ідеально рівній дорозі. 4 жовтня в Саппоро зал вміщував уже 600 глядачів, а привітальна вечеря після концерту була з м'ясом «чингизхан», яке готувалося прямо на столі.

5 жовтня відбувся ще один концерт в Саппоро в концертному залі «Кадеру 2-7», а вже наступного дня делегація відправилася в місто Отару, де піднімалися на видовий майданчик гори Тенгу. Того ж дня після концерту та вечері в ресторані «Стаміна Таро», повернулися в готель Sapporo Garden Palace.

7 жовтня артисти мали можливість побачити трамплін на горі Окура, побувати в синтоїстському храмі, швиденько пробігтись по магазинах та купити подарунки. Ввечері після концерту делегація відправилася в порт Вакканай (вечеря «о-бенто» також під час подорожі). Всього було дано 5 концертів. А в привітальних зустрічах Людмилі Засенко вдалося поспілкуватися з керівництвом міста Найоро, яке є містом-побратимом районного центру Сахалінської області Долінська.

Наступного дня японський теплохід вчасно відправився до порту Корсаков і тайфун, що рухався з півдня Японії, на щастя, його не наздогнав.

Необхідно підкреслити, що за 3 години до початку вистави артистів привозили до залу, сцену якого вони «одягали», проводили репетицію і вчасно були готові до виступу. Через монітори артисти мали можливість контролювати, як заповнюється зал.

Концертна програма завершувалася спектаклем «Сватовство», який був представлений малим складом Народного ансамблю козацької пісні «Воля» з 9 осіб. Роль нареченої грала Віка Сафіна, а роль подруги нареченої виконувала Настя Єрошенко. Обидві навчаються в Сахалінському коледжі мистецтв на дизайнера. Роль старшого Свата виконував досвідчений співак Сергій Смородін (який одержав гарбуза), а молодшого - Сергій Удовенко. Він не тільки давно співає і танцює в ансамблі «Воля», але являється рідкісним фахівцем таксидермістом, тобто виготовляє чучела риб.

Роль молодшої свашки грала Людмила Турова, яка працювала артисткою Сахалінської обласної філармонії, а тепер співає в Ансамблі та ростить синочка. Роль старшої свахи виконувала Ольга Гаврилова, яка через декілька днів після гастролей стала бабусею внучка Богдана. Роль жениха виконував Олександр Жуйков, який співає в ансамблі зовсім недавно. Концертмейстром був досвідчений баяніст - педагог Сахалінського коледжу мистецтв Олег Сальников. А роль матері, як і належить, виконувала Залужений працівник культури України та Росії, художній керівник колективів «Воля» та «Долинонька» - Людмила Засенко.

Окрім російських весільних пісень звучали українські: «Зеленеє жито, зелене», «Ніч яка місячна, зоряна, ясная», «А нам мати не давала спати», «А на тарілці білий сир», «Свати наші», «Ой матінко моя», «Старша дружка - ласа», «Старший боярин - патлатий», «А в неділю рано», «Козак гуляє весілля».

Так уважно слухати, мабуть, уміють тільки японці. Хоч як вони стримували свої емоції, але всі п'ять концертів закінчувались оваціями. Про їхні глибокі враження артисти дізнавалися від перекладачів. А що вже говорити про враження самих артистів, особливо тих, хто в Японії був вперше, то передати словами це не можливо. Починаючи від чистоти на автодорогах і кінчаючи туалетами в сільській місцевості. Не кажучи вже про узбіччя доріг, фермерські ділянки та передгір'я сопок. Кожний клаптик землі прибраний, любовно уходжений. Прикро, що ми живемо за декілька десятків кілометрів, а начебто, на другій планеті.

Микола ЗАСЕНКО.

Почесний член Сахалінської регіональної

громадської організації українців «Київська Русь».

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">zasenko@rambler.ru

Приймаюча сторона допомагає готувати «чингизхан».

Саке було смачне з керівниками міста Найоро.

Олег Сальніков в кімоно.

Лижні трампліни на горі Окура в Саппоро.

Вид на місто Саппоро.

Мати - Людмила Засенко зустрічає сватів.

Сваха – Людмила Турова розхвилювалася.

Старший сват - Сергій Смородін одержав гарбуза.

Наречена - Віка Сафіна з женихом Олександром Жуйковим.

«Катюшу» співають разом з глядачами.

На світлинах: Хоккайдо, самий північний острів Японії. Приймаюча сторона допомагає готувати «чингизхан». Саке було смачне з керівниками міста Найоро. Олег Сальніков в кімоно. Лижні трампліни на горі Окура в Саппоро. Вид на місто Саппоро. Мати - Людмила Засенко зустрічає сватів. Сваха - Людмила Турова розхвилювалася. Старший сват - Сергій Смородін одержав гарбуза. Наречена - Віка Сафіна з женихом Олександром Жуйковим. «Катюшу» співають разом з глядачами.