lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Захисник народу, нації, правди

Українському поетові Дмитрові Павличку виповнилося 90 літ

28 вересня виповнилося  90 років Дмитрові Васильовичу Павличку – українському поетові, перекладачеві, літературному критику, громадсько-політичному діячу, Герою України.

«Можна з подивом замислитися про його дивовижний громадянський темперамент, про творче довголіття, про те, як непримиренно відстоював він свою мистецьку незалежність упродовж усього свідомого життя. Про те, до яких компромісів мусив вдаватися в часи комуністичного тоталітаризму, як і більшість класиків, стоячи тоді на позиціях націонал-комунізму. З Незалежністю України в його особі прокинувся видатний державний діяч - саме на посту голови комітету закордонних справ Верховної Ради України, а також будучи послом України в Словаччині та Польщі, очолюючи Українську Всесвітню Координаційну Раду, він продемонстрував і політичну волю, і далекоглядність, і дорогоцінне вміння справжнього лідера», - зазначає у зв’язку з ювілеєм поета  літературознавець Михайло Слабошпицький.

Також він зауважує, що Павличко до свого ювілею «прийшов із 5-томником спогадів, котрим просто немає ціни»: «Щоб зрозуміти, як усе з нами склалося, які були в нас помилки і промахи і як нам протистояти усім загрозам та викликам, треба читати цей п'ятитомник. Там багато відповідей на злопекучі запитання».

Відгукнувся на ювілей і відомий український письменник і публіцист Борис Ткаченко, який, як і Павличко,  сіяв у часи радянського тоталітаризму зерна правди про історію України:  «Друзі! Сьогодні нашому поету Дмитрові Васильовичу Павличку виповнилося 90 літ.. Він не просто поет, а поет-рятівник, поет-захисник, поет-провидець. Захисник народу, нації, правди. В 60-х роках я прочитав його вірша «Коли умер кривавий Торквемада». В ньому є такі слова: «Тиран помер, але стоїть тюрма». І всі розуміли: ідеться про Сталіна і про тюрму народів. Серед студентів Київського університету тоді ходив у списках ще один вірш Павличка  - «Молитва». В ньому слова, звернені до Тараса Григоровича Шевченка: « Ти, як небо, став широкоплечо... Над віками, що упали в грузь, Віку двадцять першого предтечо... Я на тебе одного молюсь....»  Вірш написаний, як протест проти заборони покладати квіти до пам’ятника Т.Г. Шевченку в Києві. Тоді партійні ідеологи підсовували людям для моління лико «вождя всемирного пролєтареата». . А Шевченкові правду, патріотизм замовчували, для вжитку лишали лиш «На панщині пшеницю жала: та «Якби ви знали, паничі». Побажаймо нашому поету здоров’я та наснаги».

Редакція сайту «Кобза» приєднується до численних вітань Дмитрові Васильовичу з нагоди ювілею і бажає, щоб Муза не полишала його ще впродовж багатьох і багатьох років.

Редакція сайту «Кобза – українці Росії»

Додаток:

Дмитро Павличко. «Коли умер кривавий Торквемада…»

Коли умер кривавий Торквемада,
Пішли по всій Іспанії ченці,
Зодягнені в лахміття, як старці,
Підступні пастухи людського стада.

О, як боялися святі отці,
Чи не схитнеться їх могутня влада!
Душа єретика тій смерті рада —
Чи ж не майне десь усміх на лиці?

Вони самі усім розповідали,
Що інквізитора уже нема.
А люди, слухаючи їх, ридали...

Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам'ятали,
Що здох тиран, але стоїть тюрма!

Дмитро Павличко. «Молитва»

Отче наш, Тарасе всемогущий,
Що створив нас генiєм своїм,
На моїй землi, як правда, сущий,
Б’ющий у неправду, наче грiм.

Ти, як небо, став широкоплечо
Над лiтами, що упали в грузь;
Вiку двадцять першого предтечо,
Я до тебе одного молюсь.

Язики отруйнi i брехливi
Блискавицями пообтинай.
Проколи серця товстi й лiнивi
I гноївки випусти в Дунай.

Всiх вельмож — рабiв нiмих i подлих —
Перевiшай, а слова хули —
Потурнацький, безголовий мотлох —
На вогнях оновлення спали.

Дай нам силу iдолiв знiмати
З п’єдесталiв чорної олжi,
Бурити казарми й каземати,
Де виймають душу iз душi.

Не введи у спокушення слави,
Вкинь за те у хижу ненасить
Мудростi i знамено криваве
Дай нам не соромлячись носить.

Поклади нам зорi на зiницi —
Променем туди, де непроглядь.
Хай пiдносять очi люди ницi,
Хай в незрячих бiльма погорять.

Мислям нашим дай ясне полiття,
А поетам — спину, що не гнесь.
Дай нам пам’ять на тисячолiття,
Непокору i любов на днесь.

I не одпусти нам нi на йоту
Борг, забутий в клекотах забав;
Сплатимо його iз кровi й поту,
Тiльки од лукавства нас позбав.

Да несе ракетна срiбна птиця
У космiчну вiчну далечiнь
Нашу думу й пiсню. Да святиться
Мiж народами твоє iм’я. Амiнь.


На світлинах:

1. Герой України Дмитро Васильович Павличко

2. Учень 10 класу Дмитро Павличко. 1947 рік

3. Дмитро Павличко із дружиною Богданою в гуцульському вбранні. 1958 рік

4. У центрі: письменник Василь Гринчак, Дмитро Павличко та Ліна Костенко.

 5.Дмитро Павличко з доньками Роксоланою та Соломією. 1967 рік.

6. Голова УВКР Дмитро Павличко біля Кам’яного хреста «Убієнним синам України». Сандармох, Карелія, 2007 р.

7. Обкладинка книги Д.Павличка «Спогади».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка