Друк
Розділ: Культура

Публікуємо рядки громадянської лірики одного з наших авторів про Олега Сенцова та десятки інших нескорених українських політв'язнів

Сенцов. Вічне

Чіпляйся за кручу, як терен колючий,
Чіпляйся за небо, як яблуні цвіт!

Василь Стус

Неправда, що всі помирають від смерті.
Неправда − свобода радіє весняно.
Неправда − свобода є вічна і дана,
Що квітами-ружами в світі буяє.
Неправда − «до зустрічі» смерть означає.

Ти борешся з темною силою. Як лицар у полі.
Ти син України. І мати твоя у ярмі.
Ярмо це безлике, розвите на сотні мотузок-кайданів.
Схопити й порвати його неможливо.
Лиш громом ударити, зло спопеливши,
Ти можеш.

Як Стус, як пломінний поет, як той сокіл сміливий,
Що вище до неба прямує стрілою свій лет,
Хоч знає − на небі не можна спокійно спочити.
Але він несеться у вись, бо мету свою має.
І знає, що там його шлях, бо він сокіл сміливий і вольний.

І дивляться люди із жахом на прю з висотою.
І діви ридають журливо – чи вернеться сокіл?
І діти питають у старших: куди він, навіщо, чи правда?
Лиш мати все знає − вона витирає зрадливу сльозинку рукою,
І знає, що шлях цей одвіку тернистий, і нею він даний.

Що розсуд? Слова? І звичайні життєві засади?
Що течія річки, де риби знаходять свій спокій?
Життя? Там, де діти простягують руки
До сонця, до трав, до батьків своїх рідних?
Життя там буває, де лицар стоїть на сторожі.
Життя лише там, де є серце міцне наче криця.

Хто ворог Вкраїни? Гебня. ФСБ. «Мос. каліки».
Що з «Градами» сунуть на нашую рідную землю.
Орда, що не знає своєї землі, перЕкоти-поле,
Що землю і небо, і зорі у крові втопити бажає,
Що в Бога із «Бука» зухвало і підло стріляє.
А потім з-під лавки фальцетом луб'янським кричить:
«Нас там нєт!».

Твій шлях є прямий, як багнет, наче біль твого серця.
Твій шлях є прямий, бо Вкраїна тебе народила.
Твій шлях є стрімкий, як Дніпро, що прямує до моря.
Як виліт стріли, як тії тятивИ пружна сила.
Межа ця не спинить тебе на шляху до Свободи.
Ти ввійдеш до царства, де Улісс, Мазепа й Шевченко.
Де часу немає. І слава лиш вічна від Бога.

Лиш дівчина витре сльозу, і в полі струмок засіяє.
І олені прийдуть на озеро до водопою.
Тополі Вкраїни стоятимуть гордо й високо.
І жайвір у полі весняную трель заспіває…
 

Юрко Кровний

4 червня 2018 р.


На світлинах: Душі нескорених завжди прагнуть неба. Олег Сенцов мріє про свободу не лише для себе, але й для всіх українських політв’язнів, що потрапили до російських тюрем.