Едіта Познякова
Едіта Познякова

Доповідь Е. Познякової на Х СКУ у Львові

Українці-емігранти давно чітко усвідомили необхідність благодійницької діяльності, бо знали, що лише збереження та передавання з покоління в покоління національних традицій, звичаїв, рідної мови, історії, національної спадщини народу забезпечать існування українців як нації.

Боліла моя душа Україною там, на далекій Камчатці, ще сильніше вона болить тут, в Україні. Поетеса Ніла Висоцька з м. Ірпінь, моя подруга ще з Камчатки, зараз працює над статтею про українського композитора, диригента, музичного фольклориста, педагога Михайла Івановича Вериківського (народився 21 листопада 1896 р. у Кременці Тернопільської області, помер 14 червня 1962 р. у Києві), попросила поїхати до Кременця, де народився композитор, і зробити світлини будинку-музею.

Як композитор Михайло Вериківський охопив майже усі найважливіші жанри. Серед створеного ним хори і хорова поема "Гайдамаки", пісні, романси, дуети, опери ("Діла небесні", "Сотник", "Наймичка"), музична комедія "Вій", перший український балет "Пан Каньовський", перша українська ораторія "Дума про дівку-бранку Марусю попівну Богуславку", кантати, вокально-симфонічні цикли "В дні війни" та "Варшавський цикл", твори для оркестру.

Яку ще спадщину треба залишити, щоб українці знайшли кошти для створення музею в місті, де народився автор першого українського балету і першої української ораторії!?

Не чекала я, що побачу таку картину: будинку-музею ніколи і не було, а половина оселі Вериківських на вулиці Туницькій 26, де зростав видатний композитор, виявилася зруйнованою. Стін майже немає, а стеля все ж тримає люстру, яка нагадує, що тут колись жили люди. Меморіальна дошка, сперта на фундамент, повідомляє: «В цьому будинку від 1905 року по 1919 рік жив український композитор, професор, заслужений діяч мистецтв УРСР Михайло Іванович Вериківський». В другій половині будинку проживає Тетяна Глібівна Вериківська, внучата племінниця композитора з дочкою Іриною та внучкою Тетяною.

Тетяна Вериківська розказала, що та частина, де жив Михайло Вериківський, належить тепер родичці композитора, яка виїхала до США. То ж відбудова і облаштування музею М. Верикіського можливі лише за умови викупу. Вже більше десяти років пані Вериківська б'є на сполох, намагається достукатися до чиновників щодо ремонту будівлі - відповідь одна: немає коштів. Про те, що необхідно створити музей видатного українського композитора писала і районна, і обласна преса… Тетяна Вериківська мені повідомила, що ректор Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту Афанасій Ломакович вже два роки обіцяє кімнату-музей в стінах інституту. Я пішла до ректора довідатись що робиться по цьому питанні.

Довідалась, що нині Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка продовжує збирати експонати з життя і творчості видатного митця. У спілкуванні зі мною ректор інституту Афанасій Ломакович пообіцяв, що прискорить створення кімнати-музею Михайла Вериківського, яку він задумав створити ще декілька років тому. До речі, в інституті зберігається рояль з родинного будинку Михайла Вериківського, на якому майбутній композитор навчався, роблячи перші кроки у царині музики. Цей музичний інструмент передала Тетяна Глібівна Вериківська, яка мріє, що він таки стане експонатом майбутнього музею. Є і інші експонати. Навіть ескізи розроблені, щодо розташування їх. Та припинилась ця робота, бо приміщення, де планувався музей, виявилося капличкою з ФРЕСКАМИ, які б слід реставрувати, а таких коштів немає, бо це дорого. Замастити їх бояться, бо непевні, що це правильно…Ось і думають, що робити далі…

22 роки незалежної України. Як же нація береже пам'ять про своїх синів, які зробили величезний вклад у її розвиток?

До сліз вразив мене ще один об'єкт, пов'язаний з ім'ям славетного композитора на його батьківщині ? Кременецька державна школа мистецтв ім. М. Вериківського Міністерства культури України.

Світлини додаю.

Ремонт і реконструкцію аварійного приміщення розпочали ще в серпні 2008 року і за три місяці «заморозили» через припинення фінансування у зв'язку з економічною кризою. «Дітям доводиться бігати на заняття по різних школах Кременця і навіть додому до вчителів», ? розповідає пані Вериківська.

Приміщення школи мистецтв є пам'яткою архітектури кінця XIX століття. За часів панування Польщі там була поліклініка, а з 1939-го розмістилася музична школа. 1968 року їй присвоєно ім'я Михайла Вериківського, а 1994-го перейменовано на Державну школу мистецтв ім. М. Вериківського Міністерства культури та туризму України. Окрім музики, в закладі навчають і образотворчого мистецтва.

Трагічна доля спіткала б і родинний будинок Юліуша Словацького, якби не поляки - вони віднайшли кошти для пошанування свого генія.

А українці? Та чи можна це так і залишити?

Я звертаюсь до свідомого українства з проханням сприяти створенню хоча б кімнати-музею, бо дім-музей - це, на мою думку, вже нереально. А щоб зробити кімнату-музей необхідно почати з фресок, а на це потрібні великі кошти, яких немає Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка, що виділив приміщення з окремим доступним входом в знаменитому історико-архітектурному комплексі, відомому під назвою корпуси Кременецького ліцею або «Ліцейний корпус» - центр міста Кременець.

В м. Ірпінь є добре збережений нащадками довоєнний будинок Михайла Вериківського. Зараз його доглядає зять композитора Едуард Митницький, директор Київського театру комедії і драми на лівому березі Дніпра.

Меморіальної дошки на ньому немає. Та й вулиця іменується Піонерською?! Скільки місцева інтелігенція не звертається до місцевої влади з проханням встановити меморіальну дошку і перейменувати вулицю на вулицю Михайла Вериківського ? результату немає.

Хотілося б, щоб сьогодні ім'я видатного українського композитора Михайла Вериківського почули і влада, і громадськість України, і свідоме українство і його пам'ять була гідно пошанована в рідному Кременці, і в Ірпені. Адже Михайло Вериківський - провідник духовності в Україні. Його піснеспіви похитнули загальноприйняте уявлення про так званий «церковний стиль» і разом із творами П. Козицького торують дорогу новому сприйняттю духовної музики. («Хваліте ім'я Господнє», «Прийдіть, поклонімось», «Богородице, Діво»).

Наближається знаменна дата - 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, улюбленого поета Михайла Івановича Вериківського. Музикознавці вважали композитора найкращим інтерпретатором Шевченкової поезії у музиці. Новаторську роботу М. Вериківського симфонічну поему для баса, хору та симфонічного оркестру «Чернець» за поемою Шевченка Максим Рильський назвав шедевром митця. А опера «Наймичка» вже вкотре поновлюється в театрах до ювілеїв Великого Кобзаря та Михайла Вериківського і є актуальною до наших днів.

Було б справедливо і почесно, щоб до Шевченківського ювілею запрацювала кімната-музей Михайла Івановича Вериківського.

Едіта ПОЗНЯКОВА

Доповідь була виголошена у Львові під час роботи Х Світового Конгресу Українців (круглий стіл № 3, 24 серпня 2013 р.).

Шановна Українська Родино!

Прошу Вас, небайдужих та щирих Українців, звернутися до влади моєї Тернопільщини з пропозицією:

а) сприяння створенню кімнати-музею М. Вериківського в Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституті ім. Т. Шевченка;

б) ремонту державної школи мистецтв ім. Михайла Вериківського у Кременці, яка належить Міністерству культури України;

(46000, м. Тернопіль, Обласна державна адміністрація

начальнику управління культури Григорію Шергею).

Буде добре, якщо аналогічні листи спрямуєте і до місцевої влади міста Ірпінь, Київської обл. щодо сприяння створенню меморіальної дошки на будинку Вериківського в м. Ірпені та перейменуванню вулиці Піонерської на вулицю М. Вериківського.

З правдивою пошаною - Едіта ПОЗНЯКОВА

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

М.І. Вериківський
М.І. Вериківський
Меморіальна дошка
Меморіальна дошка
Школа мистецтв. Парадний вхід
Школа мистецтв. Парадний вхід
Школа мистецтв
Школа мистецтв

На світлинах: Едіта Познякова. М.І. Вериківський. Меморіальна дошка. Школа мистецтв. Парадний вхід. Школа мистецтв.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s