lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Відійшов у вічність Роман Федорович Зелінський
Друк
Розділ: Калина (Петрозаводськ)
Світла пам'ять вірному товаришу, другу та колезі
Світла пам'ять вірному товаришу, другу та колезі

Вічна пам'ять

У вічність відійшов композитор, професор, фольклорист, доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв Республіки Карелії, член Союзу композиторів Роман Федорович Зелінський.

Коротка біографічна довідка:

Народився 25.07.1935р. Випускник Львівської консерваторії по класу С.П. Людкевича. Закінчив аспірантуру при Ленінградському державному театру, музики та кінематографії.

Головні твори пана Зелінського:

Симфонічні -- симфонія № 1 (1967); № 2 (1970); № 3 «Симфонічна повість про Вейнямейнене» (1983); Сюїта для струнного оркестру та 4 духових (1968);

Вокально-симфонічні -- «Заговор Лоухи», кантата для змішаного хору та и симфонічного оркестру на сл. карело-фінського епосу «Калевала»(1984, вид. Л., 1988); «Калевала», рунична ораторія для декламатора, змішаного хору та симфонічного оркестру на сл. карело-фінського епосу «Калевала» (1990).

Для хору -- варіації на тему із «Калевальскої пісні» , «Весна», поема для змішаного хору capella на сл. Я. Виртанена (1988); «Заговор Лоухи» з карело-фінського епосу «Калевала» для змішаного хору.

Камерно-інструментальні --соната для ф-но (1966); струні квартети: № 1 (1969); № 2 (1983).

Камерно-вокальні -- вокальні цикли: «Біле та чорне» для високого голосу та и ф-но на сл. М. Карима (1973); «Стихи о прекрасной Даме» для низького голосу та ф-но на сл. А. Блока (1981); «Кольорова музика» для низького голосу та ф-но на сл. Т. Сумманена (1991); «Избяные песни» для низького голосу та ф-но на сл. Н. Клюева (1995, изд. Петрозаводск, 2004); «Сад Божественных песней» для низького голосу и ф-но на сл. Г. Сковороди (1998); «Гори, гори моя звезда» для низького голосу та ф-но на сл. М. Лермонтова (1999); «Когда с любимым оборвется связь» для високого голосу та ф-но на сл. Т. Бернштам (2000); «Приди ко мне, Пленира» для низького голосу та ф-но на сл. Г. Державіна (2003); «Украинская тетрадь» на сл. Т. Шевченка, Л. Українки, П. Грабовського (1969 -2004); «Погорельщина» для низького голосу та ф-но на сл. Н. Клюева (2005).

Окрім композиторської роботи пан Зелінський вів велику роботу з музикознавства, мав безліч опублікованих статей з питань фольклористики, особливо в фінно-угорському напрямку. Мав учнів, користувався повагою свої колег, студентів… Був чутливим батьком, чоловіком, прекрасним сім'янином…

А для нас, українців Карелії, Роман Федорович був вірним товаришем, другом та колегою: щирим, доброзичливим, щедрим на почуття, готовим завжди прийти на допомогу, прийняти участь у наших заходах. Ось тільки декілька прикладів:

Доповідь «Роль українців в розвитку музичної культури Північно-Західного регіону Росії» на Першому Конгресі українців Карелії, особиста участь в ювілейних вечорах українських дитячих колективів «Земелюшка» та «Українські ластівки», щорічна участь в Днях української культури…

З його допомогою, за його участю в у Національній бібліотеці Карелії відбувся незабутній вечір пам'яті великого Українця Григорія Сковороди. На слова великого філософа та поета вперше були виконані романси. Виконував професор Державної консерваторії ім.. Глазунова пан Віктор Калікін (бас).

На Днях української культури та інших концертах виконувались чудові романси пана Зелінського на слова його улюблених поетів Тараса Шевченка, Лесі Українки, П. Грабовського…Останній подарунок товариству від пана Зелінського - кантата «Карелія та мати Україна» (слова члена нашого товариства Миколи Рубцова). Кантату професійно виконав хор Державної консерваторії ім.. Глазунова. На жаль, все це було…Як завжди, коли людина відходить, почуваєш свою винуватість: за не проявлену увагу, за невчасно сказане (або й зовсім не сказане) добре слово… Простіть мене, пане Романе, прости мене Господи…

В розмовах зі мною він не один раз жалівся, що має мало вільного часу, але збирався трошки звільнитись, більш щільно зайнятись українською тематикою, мріяв показати свої українські твори у Львівській консерваторії. Два роки тому я відвезла до Львова та подарувала Львівській консерваторії від пана Зелінського «Сад Божественных песней» на сл. Г. Сковороди. Дарунок прийняли з подякою, але він так мріяв сам приїхати до Львова...

Не судилось… Та напрацьованого паном Зелінським у музичній галузі вистачить не тільки нам, а й наступному поколінню.

Упокой Господи його душу, вічна йому пам'ять!

Лариса СКРИПНИКОВА

Карелія, м. Петрозаводськ

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Роман Федорович Зелінський (зліва), романси на сл. Г. Сковороди виконує професор Державної консерваторії пан Віктор Калікін (бас)
Роман Федорович Зелінський (зліва), романси на сл. Г. Сковороди виконує професор Державної консерваторії пан Віктор Калікін (бас)

На світлинах: Світла пам'ять вірному товаришу, другу та колезі. Роман Федорович Зелінський (зліва), романси на сл. Г. Сковороди виконує професор Державної консерваторії пан Віктор Калікін (бас).