lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Двадцять років - це багато, це дуже багато. Тим паче, на межі тисячоліть...
Почесний голова КРГТ 'Калина' Лариса Скрипникова
Почесний голова КРГТ 'Калина' Лариса Скрипникова

Про святкування 20-тирічного ювілею 'Калини'

П'ять років тому, на святкуванні нашого 15-тирічччя, я почала свою доповідь так: «Нас, українців у Карелії, за останнім переписом 19 тисяч 200 осіб...». Сьогодні нас - 12 800... (про це, та про діяльність нашого Товариства за 20 років в моїй доповіді ? пізніше).

А зараз про святкування нашого ювілею. В першу чергу, ми щиро дякуємо всім, хто прислав нам свої вітання, дякуємо за теплі та добрі слова в адресу Товариства та щирі побажання подальших успіхів. Особливо зворушливі вітання надіслав Надзвичайний та Повноважний Посол України у РФ пан Єльченко, МІОК «Львівська Політехніка», Київське Товариство «Меморіал», Національний культурний центр України в Москві, Генеральне Консульство України у С-Петербурзі, колеги українських товариств Росії.

Чекали ми і гостей, особливо після обіцянки (у Фейсбуці) пана Валерія Семененка, «... що приїде ТАКА делегація, тільки встигайте приймати...»,? не приїхали, забув пан Семененко навіть про вітання... Але то все дрібниці і не варті нашої уваги.

Ми раділи дорогому гостю з України, талановитому митцю, бандуристу Віталію Морозу. Він привіз щирі вітання з рідної України, як офіційні так і особисті від наших друзів, котрі щороку приїжджають у Карелію на жалобні заходи в урочищі Сандармох. Цікаво, що Віталій Мороз ще в далекому 1995 році, студентом, був у Петрозаводську на першому Дні Української культури.

Від уряду Карелії були присутні: представник голови уряду Карелії у Законодавчому Зібранні республіки пан Андрій Манін, заступник міністра з питань національної політики пані Єлізавета Харитонова, заступник міністра культури пані Ирина Анікіна, голова Петрозаводської адміністрації пан Микола Левін, представники інших закладів, голови громадських національних товариств Карелії. Приємною несподіванкою став приїзд заступника голови НКА українців С-Петербургу Валентина Іващенка. Крім офіційного вітання від свого товариства, пан Валентин, з властивим йому темпераментом та талантом співав українських пісень: на власні слова та народні.

Захід проходив в форматі презентації товариства, присвяченого ювілею. На екрані пройшло 42 слайди, на яких було подання шляху «Калини» за 20 років, а також зафіксовані найважливіші події життя української громади.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять членів товариства, які відійшли у вічність...

А потім, як водиться у добрих людей, були вітання, були подарунки, були квіти та Почесні Грамоти від Генерального Консульства, від Міністерства культури, від Міністерства з національних питань... Подарунки були різні: від кольорового принтера (від Міністерства з питань національної політики), до зворушливої пісні « А ми бажаєм вам добра» від дитячого колективу «Подружки» (м. Суоярві)...

Після урочистого зібрання - неформальне спілкування, з проголошенням здравниць Україні та українцям, куди б доля їх не закинула... Смачний був і чай, і до чаю канапки та пиріжки, карельські калітки та карельська форель... І, все ж головне - це були пісні! Пісні, в яких (вибачте за банальність!) - душа українського народу.

Наступного дня Місячник української культури завершив гала-концерт, Концерт проходив в великій залі Державної філармонії. Зал, як завжди, був повним.

Величною, урочистою піснею «Україно, свята Україно», в виконанні хору «Українська пісня» розпочався концерт. Колективи з Медвежегорська, Суоярві, Костомукші - продовжили. Вперше на великій сцені виступив вокальний колектив «Мрія» із міста Костомукши, довго не відпускали глядачі чудові колективи «Подружки» та «Мелодія» із Суоярві, а коли їх керівник заспівала «Черемшину» глядачі співали з нею, а деякі плакали.

Перлиною концерту був виконаний «Київський вальс» переможцями по бальним танцям Карелії Маргаритою Сібєлєвою та Микитою Баришевим.

Виступ київського бандуриста пана Віталія Мороза навіть словом «успіх» не можна позначити! Це було щось неймовірне! Мало того, що у всьому відчувалась майстерність та фах, у його руках плакала та сміялась бандура, голос звучав так проникливо, так щиро та сердечно, що щеміло серце, плакали не тільки очі - плакала душа...

Все друге відділення концерту співав наш хор «Українська пісня», під керівництвом заслуженої артистки Карелії, заслуженого працівника культури Клари Стасюк. Бурхливими оплесками глядачі вітали чоловічий гурт «Ясени», солістів Олександра Остапчука, Валентина Резніка, Ореста Пятибрата, Тетяну Сібєлєву, Людмилу Агапкіну.

Як завжди, ми не витримали регламент, замість 2 годин, концерт тривав майже 3 години! Та жоден глядач не покинув свого місця і тільки були бурхливі оплески та крики :«Браво», «Біс»...

На третій день ми попрощались та ще раз подякували усім дорогим гостям.

Хочу відзначити, що всі організаційні питання по проведенню свята, прийому гостей взяла на себе голова нашого правління пані Світлана Рукавишникова разом з заступником паном Олегом Місілюком. У пані Світлани є чудова якість, чи не головна для громадського лідера, - вона працює з бажанням, відповідальністю, відданістю та наснагою, а пан Олег Місілюк своїм досвідом, своєю обґрунтованістю, своєю відповідальністю та зацікавленістю вносить свою «левову лепту» в українські справи. Саме тому, я переконана, ми українці Карелії, яка стала нам Батьківщиною, і надалі будемо працювати над позитивним іміджем України, а для цього пропагандувати історію та культуру України. Ми не повинні допустити, щоб вмерла рідна мова серед української діаспори. Ми повинні передати своїм нащадкам, як найбільшу цінність, як віру в Бога - любов до України. Це найперше.

Ми пройшли чималий шлях. Не все було просто, не все гладко. Але я вірю, що і надалі українська мова, українська пісня буде лунати під холодним карельським небом!

Доповідь на урочистому засіданні до 20-и річчя КРОО «Калина»

Нас, українців у Карелії, за останнім переписом 12 800 осіб (за попереднім було 19 200 осіб). З кожним роком нас стає все менше. І не тому, що підвищується смертність, і не тому, що українці повертаються на свою Батьківщину. Йде асиміляція, падає позитивний імідж України, все більше українців перестають признаватись та й вважати себе українцями. Це гірка правда. І тільки завдяки того, що у Карелії працює українське товариство, ГОЛОСНО ЗАЯВЛЯЄ ПРО СЕБЕ, лунає по Карелії українська пісня, наші діти і онуки спілкуються з нами українською.

Товариство сьогодні святкує своє двадцятиріччя. Торкнемось історії.

Засновник нашого товариства Віталій Петрович Фартушний, в ті далекі 1990-ті - доцент філіалу Ленінградської державної консерваторії у Карелії, зараз професор Державної Консерваторії ім. Глазунова, заслужений артист Карелії, заслужений артист України.

Тоді, на початку 90-х, люди відчували справжній інформаційний голод. Правління організувало передплату українських газет і часописів: загалом отримували півтора десятка примірників з України та західної діаспори. Щотижня члени правління читали цикл історичних лекцій про Україну. Основна мета, яку ставили перед собою Віталій Фартушний та його однодумці Андрій Литвин, Ольга Сідловська, Володимир Ременяко, Олена Шалтаєва, Василь Десяк, - це об'єднати українців Петрозаводська заради збереження мови, розвитку культури й національних традицій, тобто зберегти ідентичність українців у Карелії.

Ця мета, по тій порі, була досягнута і саме тому внесок пана Фартушного в організацію Товариства й подальшу його діяльність величезний. У 1993 році його старанням і народилось товариство, а ще до того він організував духовий оркестр "Гелікон".

Мешканці Карелії мали можливість познайомитись з перлинами української музики, бо рідке свято проходило без участі цього оркестру! Потім був організований високопрофесійний духовий квінтет, котрий багато років відкривав Дні української культури. Уже через рік, пан Фартушний (за підтримки голови товариства російської культури пана Ігоря Тюрікова, створив художній український колектив, «Слов'янський хор», переконав фахівця-хормейстера, заслужену артистку Карелії Клару Стасюк (яка тоді успішно працювала з іншим колективом) узятися за організацію українського хору, (нині це відомий народний колектив «Українська пісня»).

Тоді Віталій Петрович казав: «...жива мова - запорука існування будь-якого етносу чи нації, отож ми почали з того, що відкрили українську недільну школу для дітей...», і це була велика достойна справа... Школа почала працювати, було 30 учнів, чудові вчительки пані Катерина Павленко та Марія Гайдай, директором школи був викладач Петрозаводського педагогічного інституту пан Андрій Литвин. Він же, з благословення отця Іоанна, читав дітям Слово боже. Підтримку школі надавала завуч Галина Прудивус.

На жаль, школа проіснувала менше 2-х років. Не буду торкатись причин, які б істотними вони не були. Згодом, ще двічі, ми відкривали недільні українські класи, курси української мови для дорослих, але на сьогодні нічого не діє.

Треба зізнатись, що ми не зуміли, не знайшли потрібних слів, щоб заохотити батьків учити дітей української. Це правда.

Саме тоді було впорядкована низка заходів:

День української культури;

Шевченківські читання.

Ці заходи не тільки залишились і сьогодні, а й отримали подальший розвиток.

Дні культури:

За цей час пройшло всього 16 заходів. Спочатку був День культури, потім - тиждень, а з 2005 року ми щорічно проводимо Місячник української культури.

Найбільш вдалі, пам'ятні це:

1995 рік - Перший День Української культури пройшов у березні 1995 року, і це стало надзвичайною подією. Брали участь наш молодий хор, духовий квінтет, чудовий фольклорний колектив із Костомукши, був гість із України, бандурист Віталій Мороз (він і сьогодні з нами!);

2000 рік - приїзд української капели із Москви, худ. керівник - В.Скопенко;

2004 рік - до нас приїхали із Хмельницька заслужена артистка України пані Євгенія Гаєвська (бандура) з сином Вадимом (скрипка).

Тоді ж, вперше, в рамках Днів культури на базі кінотеатру «Побєда» відбувся тижневик українського кіно.

2005 рік - в гала-концерті брали участь бандуристки із Києва сестри Сокальські.

2007 рік - ми приймали чудовий чоловічий гурт «Козацькі забави». Із 8 артистів - 7 заслужених артистів України!!!

2011 рік - ми мали чудовий подарунок від «Львівської Політехніки» ? танцювальний ансамбль «Вірність».

Шевченківські читання

Проведено 20 читань, тобто кожного року в березні.

Найбільш пам'ятні, крім перших років, це:

Проведення читань разом з Національною бібліотекою, з прекрасними раритетними книжковими виставками (Галина Опришко).

Співпраця з професорами Державної консерваторії ім. Глазунова Романом Зелинським та Віктором Калікиним. Віктор Калікін чудово виконував романси Р.Зелінського на слова українсько філософа Григорія Сковороди та інше.

Читання на базі республіканської дитячої бібліотеки.

Вечір, присвячений 80-тиріччю Ліни Костенко.

Вечір української поезії на базі Державного університету з проведенням конкурсу студентів на краще прочитання віршів Тараса Шевченка.

Хор «Українська пісня»

Хор працює при РЦНК, але впевнено можу сказати, що абсолютно всі гастролі, особливо за межи Карелії, були організовані нами, правлінням Товариства:

1996 - 1997рр - концерти по районам Карелії (за допомоги Валентини Півненко) та зустріч з Валентиною Миколаївною у Державній Думі.

1998р - Міжнародний фестиваль «Берегиня» у м. Луцьк (Україна).

Всеросійські конкурси-фестивалі ім. Кошиця, тричі лауреат.

Виїзд з концертами у Фінляндію.

Міжнародний фестиваль «Галицьке перехрестя» Рава-Руська та концерт у Великій органній залі м. Львова.

Участь у «Сорочинському ярмарку» 2010 р.

Міжнародний фестиваль «Москва - город мира» 2012 р.

Отже, основна діяльність товариства була направлена на популяризацію української поезії на літературних вечорах, української класичної музики в виконанні духового квінтету та української народної пісні, через хор "Українська пісня". Хор дуже швидко став відомим у Карелії і за її межами, завоював любов і повагу . Отримав високе звання "Народний колектив". На сьогодні, для багатьох петрозаводчан, Товариство української культури - це хор. Це цілком заслуга хормейстера заслуженої артистки Карелії та заслуженого працівника культури РФ пані Клари Стасюк. Пані Стасюк за свої досягнення нагороджена Орденом Дружби.

Дитячі колективи

За ці роки при товаристві був організований дитячий колектив «Українські ластівки», юнацький ансамбль «Мрія», товариство взяло під свою опіку дитячий фольклорний колектив «Земелюшка» (Медвежегорськ), під керівництвом талановитої українки пані Наталки Шепєлєвої. Ці колективи брали участь у Міжнародному фестивалі «Моя земля Україна», а «Земелюшка» - у Всесвітньому Форумі українських дітей у Києві, виступали на сцені Державного Оперного театру ім. Франка. Майже усі наші діти з колективів мали відпочинок у МДЦ «Артек» за пільговими путівками.

Проекти:

За 20 років існування Товариства, нами напрацьовано чималий досвід співпраці з офіційними органами Карелії, та України, закордонними благодійними організаціями, спонсорами... Реалізовано 21 проект.

Я зупинюсь на проектах, що не мають аналогів, не тільки серед інших національних Товариств Карелії, а й серед українських організацій Росії. Це:

Фестиваль української культури у Костомукші, як результат - організація НКА українців Костомукши.

Міжнародна конференція «Українці Європейської півночі», присвячена пам'яті останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. В роботі конференції взяли участь представники С-Петербургу, Мурманську, Воркути, Петрозаводську, Києва. Конференція пройшла на площадках Петрозаводську, Медвежегорську, Біломорську та на Соловках.

Міжзональний юнацький та дитячий семінар «Слово рідне», за участю українських дітей Мурманську, Вологди, Медвежегорську, Воркути.

Організація роботи інформаційного Центру допомоги мігрантам всіх національностей «Наш дім - ваш дім».

Міжнаціональний сімейний семінар «А у нас прийнято так...».

Подвиг багатонаціональної Карелії в роки Фінської війни та ВВВ на теренах РК, з круглим столом: «Українці на фронтах Карелії».

Окрім того, члени нашого Товариства вважають за головне, вважають за справу честі робити все задля збереження пам'яті про страчених українців на теренах Карелії, про знищене українське Відродження. Для цього зробили неможливе: лише за один рік на пожертви українців усього світу одними з перших поставили пам'ятник ? Козацький Хрест «Убієнним синам України» в урочищі Сандармох.

Зауважу, що це перший професійний Пам'ятник українцям за межами України, збудований цілком по громадському почину. Офіційне відкриття відбулось 5 серпня 2005 року, і з того часу щороку приймаємо у себе дорогих гостей із України та разом з ними приймаємо участь у жалобних заходах по жертвам політичних репресій в урочищі Сандармох

Наша видавницька діяльність:

  • Матеріали конференції «Українці Європейської Півночі»
  • «Сандармох. Убієнним синам України» (два видання), 2-ге видання з передмовою Президента України В. Ющенка
  • «Наші Соловки»
  • «Моя Карелия, моя Україна» ? два видання
  • «Не диво ли, в Карелии украинцы поют»
  • Ювілейний календар

Авторитет Товариства виріс, ми стали відомі за межами Карелії та Росії, члени Товариства стали активно брати участь у Міжнародних конференціях та Міжнародних заходах. Представники товариства приймали участь у:

  • Роботі ІІ-го, ІІІ-го, IV-го, V-го Всесвітніх Форумів українців
  • Голова Товариства два скликання була членом Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради від Північно-Західного регіону Росії
  • Голові Товариства була надана висока честь виступити на парламентських слуханнях Верховної Ради України від українців Росії
  • Участь членів товариства у роботі Міжнародних конференцій (головним чином це Україна та С-Петербург).

Зупинюсь на останній конференції-академії у Львові 2012 року з темою «Сандармох», присвяченій 75-ти річчю з дня початку великого терору, куди була запрошена я, дослідник Юрій Дмітрієв та директор музею з Медвежегорська Сергій Колтирін. Конференція пройшла на найвищому організаційному та змістовому рівні. Ми з паном Колтиріним дякували і Львівській Політехніці, Львівській обласній Раді за ту доброту, за ту повагу, яку ми відчували геть на усіх рівнях.

Ми мали честь зустрічати у себе високих гостей:

  • перша українська делегація, очолював Герой України, поет Іван Драч - жовтень 1997г
  • Візит Генерального консула у С-Петербурзі Семенова В. - січень 1999 р
  • делегація України на святкування 10-тиріччя товариства - березень 2003р
  • Зустріч з головою УВКР Михайлом Горинем - вересень 2003р
  • Візит Надзвичайного та Повноважного Посла України у РФ М. Белоблоцкого ? листопад 2003 р.
  • Зустріч з заступником голови ОУР Ю. Кононеко - березень 2004 р.
  • Візит президента СКУ А.Лозинського та голови ОУР М. Руденка-Десняка - червень 2004 р.
  • Зустріч з Лауреатом Державної премії ім. Т.Шевченка Н. Світличною (США) - серпень 2004 р.
  • Візит Генерального консула у С-Петербурзі М. Рудька - серпень 2005 - 2008 рр.
  • Візит голови УВКР Д. Павличка - серпень 2007 р.
  • Візит Надзвичайного та Повноважного Посла України К. Грищенка ? жовтень 2008 р.
  • Зустріч з директором МІОК «Львівська Політехніка» І. Ключковською та заступником директора М. Галік - жовтень 2008 р.
  • Візити Генерального консула у С-Петербурзі Н. Прокопович 2008 - 2011 рр.

Отже, пройдено шлях довжиною 20 літ. Не завжди все було просто. Пройшли великі зміни у наших країнах і у нашому Товаристві. За ці роки ми тричі пройшли перереєстрацію. На жаль, багато тих, хто починав з нами, хто плідно працював, віддавав своєю душу українській справі - відійшли у вічність... Світла їм пам'ять!

Це: Олександр Вішталюк, Анатолій Гордієнко, Микола Рубцов, Анатолій Горовий, Раїса Василенко, Анатолій Храпак, Тамара Собінова, Тамара Чумак, Валентин Яловіцин, Мар'яна Раєвська.

Я торкнулась тільки частки від усього, що зроблено за ці роки. Зауважу і підкреслю ? то є спільна праця усіх членів Товариства української культури та колективу хору «Українська пісня». Та все ж без активу, правління, їх самовідданої праці багато справ не було б зроблено. Щиро дякую: Олегу Місіслюку та Андрію Литвину, Тетяні Сібєлєвій та Кларі Стасюк, Нінель Рубцовій та Галині Горовій, Світлані Рукавишниковій та Галині Опришко, Вірі Прокопєвій, Інні Гордієнко, Владимиру Гудимі, подружжям Ковальських, Мовчанів, Григорію Дем'яненку та Юрію Голомбієвському, Оресту та Ірмі П'ятибрат, Олександру Петренко, Наталці Найденко...

І окрема подяка уряду Карелії:

В першу чергу, Міністерству культури, дякуючи йому існує наша гордість - «Українська пісня», бо саме Міністерство культури протягом 19-ти років тримає у своєму штаті хормейстра та концертмейстра хору! Міністерство у справах національностей, особисто екс-міністр Андрій Олександрович Манин та теперішній ? Лана Вадимівна Мігунова, заступник міністра Віктор Георгієвич Красножен та й усі працівники Міністерства, що завжди, по можливості, підтримували нас. Дякуємо наш рідний Республіканський Центр Національних Культур і особисто Лані Мігуновій, Ользі Власовій та їх колегам, бо то є ті люди, котрі всі 20 років були поруч з нами, переймалися нашими клопотами, допомагали, раділи нашим успіхам - то є Світлана Єгорова, Тетяна Єрьоміна, Аліса Павлівна, Лариса Константинівна, Галина Василівна та Галина Михайлівна.

І ще ми дякуємо добродіям, без яких половина наших заходів була б не можлива:

Олександру Петровичу Колосніцину - багаторічний спонсор нашого Товариства (відійшов у вічність, світла йому пам'ять...).

Миколі Івановичу Макарову, Олександру Євтушенко, Володимиру Лімінчуку, Юрію Єфименко, Валентину Сватовому.

Мене вибрали заступником голови у 1996 р. ( тоді НКА українців РК), у 1997р майже рік виконувала обов'язки голови (пан Фартушний був у творчій відпустці) і з грудня 2000 р. була вибрана головою правління, і знаходилась на цій посаді до 2012 року, коли за станом здоров'я попросила звільнити мене з почесної посади. Вже рік, Товариство очолює новий Голова, оновлене Правління. Приємно, що справи йдуть добре, Товариство працює активно, а у пані Світлани є чудова якість, чи не головна для громадського лідера, - вона працює з великим бажанням, відповідальністю, відданістю та наснагою. Саме тому, я переконана, ми українці Карелії, яка стала нам Батьківщиною, і надалі будуть працювати над позитивним іміджем України, а для цього пропагандувати історію та культуру України. Ми не повинні допустити вмерти рідній мові серед української діаспори. Ми повинні передати своїм нащадкам, як саму велику цінність, як віру в Бога - любов до України. Це найперше.

По-друге, ми і надалі будемо зберігати та увічнювати пам'ять про мучеників-українців, та про українців, що віддали своє життя в роки зимової та ВВВ на теренах Карелії.

По - третє, ми будемо находити та прославляти імена визначних українців, що свої таланти, своє натхнення, свою культурну спадщину залишили тут, у нашій рідній Карелії. І будемо достойними їх.

І, благаю: «…не цураймося, признаваймося, бо НЕ ТАК І БАГАЦЬКО нас є…».

Почесний голова КРГТ «Калина»

Лариса СКРИПНИКОВА

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Валентин Іващенко
Валентин Іващенко
Віталій Мороз
Віталій Мороз
Вітання від польського товариства 'Ядвіга'
Вітання від польського товариства 'Ядвіга'
Голова об'єднання 'Содружество' Людмила Давидова дарує портрет Лариси Скрипникової у національному вбранні. Робота художника Бадрія Тапурії
Голова об'єднання 'Содружество' Людмила Давидова дарує портрет Лариси Скрипникової у національному вбранні. Робота художника Бадрія Тапурії
Дитячий колектив 'Подружки'
Дитячий колектив 'Подружки'
Керівник хору 'Українська пісня' - зас. артистка Карелії, зас. працівник культури РФ Клара Стасюк
Керівник хору 'Українська пісня' - зас. артистка Карелії, зас. працівник культури РФ Клара Стасюк
Концертмейстер - лауреат міжнародних конкурсів Дмитро Степанов
Концертмейстер - лауреат міжнародних конкурсів Дмитро Степанов
Оксана Давидюк ('Суоярви')
Оксана Давидюк ('Суоярви')
Почесний голова Карельського республіканського громадського товариства 'Товариство української культури 'Калина', кавалер Ордена Княгині Ольги 3 та 2 ступеню Лариса Скрипникова
Почесний голова Карельського республіканського громадського товариства 'Товариство української культури 'Калина', кавалер Ордена Княгині Ольги 3 та 2 ступеню Лариса Скрипникова
У пані Світлани Рукавишникової є чи не головна для громадського лідера якість, - вона працює з бажанням, відповідальністю, відданістю та наснагою
У пані Світлани Рукавишникової є чи не головна для громадського лідера якість, - вона працює з бажанням, відповідальністю, відданістю та наснагою
Фінал гала-концерту
Фінал гала-концерту
Хвилина мовчання...
Хвилина мовчання...

На світлинах: Почесний голова КРГТ 'Калина' Лариса Скрипникова. Валентин Іващенко. Віталій Мороз. Вітання від польського товариства 'Ядвіга'. Голова об'єднання 'Содружество' Людмила Давидова дарує портрет Лариси Скрипникової у національному вбранні. Робота художника Бадрія Тапурії. Дитячий колектив 'Подружки'. Керівник хору 'Українська пісня' - зас. артистка Карелії, зас. працівник культури РФ Клара Стасюк. Концертмейстер - лауреат міжнародних конкурсів Дмитро Степанов. Оксана Давидюк ('Суоярви'). Почесний голова Карельського республіканського громадського товариства 'Товариство української культури 'Калина', кавалер Ордена Княгині Ольги 3 та 2 ступеню Лариса Скрипникова. У пані Світлани Рукавишникової є чи не головна для громадського лідера якість, - вона працює з бажанням, відповідальністю, відданістю та наснагою. Фінал гала-концерту. Хвилина мовчання...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка