lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 На жаль, Україна нам нічим не допомагає
Светлана Рукавишникова, глава КРОО 'Калина'
Светлана Рукавишникова, глава КРОО 'Калина'

Інтерв'ю з архівів: Світлана Рукавишникова про діяльність громади

За ініціативою українського товариства «Калина» у Республіці Карелія (Російська Федерація) зараз проходять Дні української культури. Нещодавно головою Товариства обрали уродженку Івано-Франківська Світлану Рукавишникову. Пані Світлана виїхала з Прикарпаття у 1983 році, коли вийшла заміж за військового. В Карелії, в Петрозаводську, мешкає з 1992 року.

Світлана Рукавишникова розповіла «Галицькому кореспонденту», як вдається на чужині триматися українських коренів і берегти рідну мову.

? Пані Світлано, як святкують Дні української культури в Карелії?

? 3-го березня відбувся міжнаціональний літературно-музичний вечір «Мово моя, не мовчи», у якому взяли участь колективи з Вірменії, Грузії, Греції, наші українські колеги із Медвежегорська з дітками. Були і пісні, і танці, а головне - вірші різними мовами. Вечір був присвячений Міжнародному дню рідної мови. 12 березня ми провели Шевченківські читання, а на початку травня відбудеться заключний концерт. Крім того, заплановано декілька виступів нашого хору. Ми запросили виступити на концерті у травні колектив з Івано-Франківська. Але потрібно багато грошей на дорогу, тому не знаю, чи франківці відгукнуться на наше запрошення.

До речі, наша міська рада проводила конкурс «Карелія - територія згоди і толерантності», у якому переміг мій проект. Тепер готуюсь до його втілення - це урок толерантності у школі, в якій навчаються мої онуки.

? Нещодавно Ви очолили українське товариство «Калина». Чим займається ця організація?

? Наше товариство діє з 1993 року і налічує понад 50 членів. Ми пропагуємо українську культуру та мистецтво, літературу та історію, займаємося формуванням національних творчих колективів, вивченням історії української діаспори у Карелії, встановленням та розвитком культурних відносин з Україною. Товариство «Калина» є охоронцем національних українських традицій в інших регіонах Росії та за її межами. Наше товариство відкрило захоронення невинно убієнних в урочищі Сандармох та на кошти членів товариства спорудило пам'ятник Козацького Хреста «Убієнним синам України». При товаристві діє народний колектив - хор «Українська пісня», а також дитячий вокальний ансамбль «Українська ластівка».

На жаль, Україна нам нічим не допомагає. Для своїх заходів ми шукаємо спонсорів, але тепер дуже важко їх знайти. У 2011 році до нас на Дні української культури приїздив танцювальний колектив зі Львова. Щороку у серпні до нас приїздить делегація з України, щоби вшанувати пам'ять загиблих, от вони і привозять деяку літературу, за що їм особиста подяка.

? А крім Львова, з якими містами підтримуєте культурні зв'язки?

? В основному наш хор їздить на Сорочинский ярмарок. Також хор брав участь у фестивалі у Рава-Руській «Козацьке перехрестя». Там приймали нас чудово.

? То як вдається виживати, якщо влада вас не підтримує?

? З миру по нитці, ходимо з «простягнутою рукою». Ми вже два роки не маємо можливості відправити своїх дітей до Москви на Шевченківські читання. До речі, наші діти понад чотири роки займали призові місця на конкурсі, з кожним роком все важче і важче.

Минулого року до нас приїздила пані Наталія Прокопович - генеральний консул України у Росії, ми у неї просили допомоги. Вона сказала, що вони самі у Санкт-Петербурзі не мають грошей, а не те щоб ще нам допомагати.

? Чи залучаєте молодь до своїх заходів?

? Дуже прикро, але діти та молодь не дуже охоче йдуть до нас. У школах ми проводимо диспути, вікторини, розповідаємо про українські традиції та звичаї, супроводжуємо це все піснями. Минулого року я ставила з нашими «ластівками» різдвяний вертеп, на зустрічі приходять люди похилого віку. Ось 12 березня ми провели Шевченківські читання у науковій бібліотеці Петрозаводського університету. На жаль, студенти, які взяли участь у читаннях, робили доповіді російською мовою. Минулого року читали вірші Шевченка обома мовами, але більшість знову-таки російською.

? То як українці почуваються в Росії?

? Як кажуть, по-різному. Але ті, кого я знаю, - непогано. Трудимось і будемо старатись, щоб наша українська культура не була забута. І для цього ми прикладемо всіх зусиль. До речі, наше товариство у Карелії на високому рівні, до нас прислухаються. Але тільки так, щоб це нічого не коштувало. Хоча цього року Міністерство культури Карелії профінансувало оренду залу у філармонії на Дні української культури.

? Члени делегації, які минулого року відвідали Соловецькі острови, розповідали, що українці Росії комплексують, що вони українці...

? Не знаю, чому у них склалося таке враження. Хоча є такі індивіди, які цураються свого коріння. У нас у товаристві були такі, і вони відійшли від нас. Один з них сказав: «Це мої діди були українцями, а я народився у Росії, і отже, я росіянин». Я теж ходила до російської школи, але Україна - то моя мати.

? Як Ви оцінюєте результати президентських виборів у Росії?

? Скільки тут живу, з 1992 року, завжди здавалося, що все, що твориться у Москві, нас не стосується. Тут усе спокійно, результати такі, як очікувалось. А проблеми були, є і будуть. Всім не догодиш. У Карелії всі національності живуть більш-менш дружно. Хотілось би ліпшого життя, але і так не зле.

? А за політичними процесами в Україні стежите?

? Стежимо. Все дуже складно, чи, може, ми так думаємо, бо ми далеко? Політика дуже складна, наше товариство більше переймається культурою. А взагалі, якби правителі в Україні думали про людей, то тоді б не було покинутих дітей і українські жінки не їхали б заробляти гроші в чужі країни.

Розмовляла Марія ГАВРИЛЮК

Передрук: Сайт «Галицький кореспондент» http://www.gk-press.if.ua/node/6283

Фото з березневого заходу 'Мово рідна моя, не мовчи...'
Фото з березневого заходу 'Мово рідна моя, не мовчи...'
Доповідь заслуженого діяча мистецтв, заслуженого художника Республіки Карелія пана Володимира Іваненка на Шевченківських читаннях
Доповідь заслуженого діяча мистецтв, заслуженого художника Республіки Карелія пана Володимира Іваненка на Шевченківських читаннях
Шевченківські читання. Світлана Рукавишникова презентує тематичний український вернісаж - раритетне друковане слово
Шевченківські читання. Світлана Рукавишникова презентує тематичний український вернісаж - раритетне друковане слово
Уроки толерантності. Вірш про толерантність читає учениця 7 класу Сітлана Шпільова
Уроки толерантності. Вірш про толерантність читає учениця 7 класу Сітлана Шпільова

На світлинах: Светлана Рукавишникова, глава КРОО 'Калина'. Фото з березневого заходу 'Мово рідна моя, не мовчи...' Доповідь заслуженого діяча мистецтв, заслуженого художника Республіки Карелія пана Володимира Іваненка на Шевченківських читаннях. Шевченківські читання. Світлана Рукавишникова презентує тематичний український вернісаж - раритетне друковане слово. Уроки толерантності. Вірш про толерантність читає учениця 7 класу Світлана Шпільова.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка