Пропонуємо увазі читачів матеріал Надії Онищенко, опублікований у часописі «Український дім», який видає Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

«Немає великих звершень розуму без великих випробувань душі...»

Микола Миклухо-Маклай

Це твердження Микола Миклухо-Маклай, філософ, атрополог, етнограф, анатом, біолог, географ, письменник і художник, записав у щоденнику в одинадцятирічному віці.

Протягом тривалого часу ім’я Миклухи-Маклая асоціювалося тільки з дикими, людожерними папуасами, які мешкали десь на краю світу. Радянська ж історіографія називала його «выдающимся русским ученым – этнографом и путешественником». І це було типовим явищем. Росіяни присвоювали всі досягнення народів імперії виключно собі. Тим часом у рукописах та інших матеріалах архівних фондів тієї ж Росії зафіксовано цікаві подробиці біографії Миколи Миклухи-Маклая. Ці документи зберігаються в Санкт-Петербурзі. На них звернула увагу поетка, журналістка, письменниця, краєзнавиця Марія Влад.

Сам Микола Миколайович дав таку відповідь про своє походження кореспондентові австралійської газети: «Моя особа – живий приклад того, як щасливо з’єдналися три одвічно ворожі сили. Запальна кров запорожців мирно злилася з кров’ю їхніх, здавалося б, непримиренних ворогів – гордих ляхів, та ще й розбавилася кров’ю холодних німців. Чого в цій суміші більше..., судити було б необачно й навряд чи можливо. Я дуже люблю вітчизну мого батька, Україну, але ця любов не применшує поваги до двох вітчизн батьків моєї матері – Німеччини та Польщі».

Катерина Семенівна, мати Миклухи-Маклая, походить із родини лікаря Семена Федоровича Беккера. Він був одружений з польською дворянкою Лідією Шатковською. Тут проглядає іронія долі щодо сюжету з гоголівського «Тараса Бульби»... Семен Беккер, він же Фрідріх фон Беккер, був німцем. До Росії приїхав 1812 року боротися проти ненависного йому Наполеона. Дивовижно, але Шатковські походили від Міцкевичів, а Беккери – від Гете. Томики обох геніальних поетів – польського та німецького – Микола Миклухо-Маклай завжди возив із собою.

Рідний дядько Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая Григорій Ілліч (старший батьків брат) товаришував із письменником Миколою Васильовичем Гоголем під час навчання в Гімназії вищих наук князя Безбородька. Гоголь зацікавився родинними переказами Миклух. Їхній предок Охрім Макуха був курінним отаманом у Війську Запорозькому. Разом з Охрімом за визволення України з-під польської шляхти воювали три його сини: Омелько, Назар і Хома. Та Назар закохався у шляхетну панночку й перейшов на бік поляків. Сховався в обложеній запорожцями фортеці. Зганьблені брати Омелько й Хома вирішили викрасти брата-зрадника, аби судити його козацьким судом. Украсти – украли, але під час відходу з фортеці натрапили на охорону. Омелькові з бранцем удалося втекти. А Хома в нерівному бою з польською вартою загинув. Курінний отаман Охрім власноруч стратив сина-зрадника.

Чи не нагадує це вам славнозвісну історію «Тараса Бульби»? Гоголь почув цю розповідь від Маклая й поклав її в основу роману. Отаман Охрім – предок Миклухи-Маклая – прямий прототип головного героя.

Непересічною особою був і правнук Охріма козак Степан Макуха, прадід Миколи Миклухи-Маклая, на прізвисько Махлай. Це слово означає «капловухий», «недотепа». Козаки на прізвиська не скупилися. Під час російсько-турецької війни 1722 року під містом Очаків Степан Махлай, який командував кінною сотнею, відзначився. За військову кмітливість і геройство йому присвоїли чин хорунжого та жалували дворянство. Степана викликали в Петербург. Сама Катерина ІІ особисто піднесла козакові Махлаєві Дворянську грамоту й повісила на шию стрічку з бойовим орденом Володимира І ступеня. Та козак лишився козаком. Поруч із прізвищем на казенних паперах за звичаєм запорожців мусив писати прізвисько «Махлай». Кому ж хочеться називати себе лопухом-недотепою? І козак сфабрикував із простецького «Макуха» чудернацьке «Миклухо-Маклай». Після смерті батька Микола Миколайович знайшов документ про дворянську приналежність їхнього роду з подвійним прізвищем Миклухо-Маклай і навіть фамільним гербом. На ньому зображений козак із піднятою шаблею на тлі фортечної брами.

Маклая багато хто хотів мати за свого, бо він усюди, крім Антарктиди, бував. Скрізь лишив свій сильний слід. Така могутня постать на лану науки! Саме прізвище «Миклуха», звичайно, було козацьким ім’ям – Микола. Батько Миколи Миклухи-Маклая теж був Миколою. Походив Микола Ілліч із Стародубського повіту на Чернігівщині. Із книги-розвідки Олександра Іванченка «Дорогами Маклая» видно, що рідня Маклаїв була патріотично українською. Батько працював на будівництві Петербурзької залізничної станції. Це не завади- ло йому культивувати в сім’ї творчість Тараса Шевченка. Микола Ілліч читав у рукописах Шевченкові поеми «Гайдамаки», «Катерина», «Кавказ». Він навіть клопотався про звільнення опального Кобзаря із заслання. Відомо, що допомагав Шев- ченкові грошима: вислав на заслання 150 карбованців. За це інженера-капітана Миколу Ілліча Миклуху-Маклая в 1856 році звільнили з роботи й хотіли навіть судити, але тяжка хвороба (сухоти) врятувала його від суду.

З архівних матеріалів сестри Миколи Миколайовича Ольги видно, що її брат-науковець любив Україну, їздив до матері й рідні, надсилав листи. А ще писав статті в оборону прав України. Автор вислав їх до Росії, але вони там були знищені, як припускають дослідники. Бо він критикував царську політику щодо України. Видатний філософ, антрополог, етнограф, анатом, біолог, географ, письменник і художник пишався своєю Батьківщиною. Про неї йому нагадувала краса новогвінейської природи, її пейзажі, солов’їні ночі. Він хотів, аби українські поліщуки оселилися колонією в земному раю, що він відкрив і полюбив, тож писав до російського царя про дозвіл на переселення. Але його не підтримали ще й висміяли.

Маклай покинув світ на 42-му році життя. Його дружина Маргарита Робертсон, донька австралійського прем’єр-міністра, жила якийсь час у родинному гнізді Маклаїв у Малині. Вона передала низку цінних експонатів українському вченому, досліднику козаччини Дмитру Яворницькому, з яким Микола Миклуха-Маклай зустрічався 1887 року.

Великий учений залишив світові 160 праць. Він довів, що папуаси в розумовому і моральному рівні перебувають не нижче, ніж європейці. В отакому людинолюбстві він духовно близький Миколі Гоголю. Живучи серед аборигенів, Миклухо-Маклай зібрав докази і переконав світ, що тубільці сердечні й добрі; що люди всі в Божій опіці: багаті та вчені, убогі й неграмотні. А людожерство? Та хіба воно не триває в не менш жахливому переносному значенні в «цивілізованому» світі? Письменник Олександр Іванченко багато років досліджував шляхи мандрівника. У книжці «Дорогами Маклая» докладно розповів, як шанували папуаси українця і який величезний вплив він мав на них. Миклуха разом із тубільцями назвав тутешню річку Гоголем. Понад 70 слов’янських найменувань налічується в Новій Гвінеї уже в теперішні часи.

Є й інша версія походження Тараса Бульби. Докторка філологічних наук, професорка Ірина Фаріон у програмі «Велич особистості» називає Миколу Гоголя гріховним дитям української зради. Чому? За її розвідками, предок письменника Остап Гоголь, будучи гетьманом Правобережної України, вагався між українською центричністю і польською залежністю і врешті-решт пристав до польської позиції. Один із синів Остапа Прокіп став прообразом зрадника Андрія.

Ірина Фаріон має рацію. Російськомовний Микола Гоголь в одному з покаянних листів щиро заздрить Тарасові Шевченку, котрий «взяв мелодію мови свого народу і роздавав її усім, хто того прагнув». «Ідучи Невським проспектом, – пише Гоголь про Тараса, – він бачив свою дорогу…»

Сьогодні маємо два варіанти повісті «Тарас Бульба»: мо ковсько-угодовський, що нам його нав’язували ще в шкільні роки, і первісний, перекладений українською мовою Василем Шклярем.

Надія Онищенко

На світлинах: Микола Миклухо-Маклай. Письменник Микола Гоголь – автор повісті «Тарас Бульба. Картина О. Бубнова «Тарас Бульба».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка